Вітаю! Ви що вам 21 рік. Це ваш справжній вік? Якщо так - чому ви підробляєте таємно, чому не можете сказати батькам про це? Те що ви описуєте - звучить як маніпулятивне ставлення з їх сторони, оце "якщо ти не їдеш ніхто не їде" і тд. Найкраще, звісно, що можна зробити, якщо ви повнолітня людина і у вас конфліктні батьки - це сепарація, тобто життя окремо, і незалежність. В такому випадку ви будете більш-менш застраховані від подібних ситуацій. Ви пишете також "нет личного пространства", " отец может применить силу" - у вашій родині були такі випадки насильства? Або погрози фізичними розправами?
Ви питаєте що робити зараз з цією поїздкою і кажете що ви не хочете їхати. Що саме, на їх думку ви не можете робити вдома, коли їх немає поруч? І, якщо ви відмовитесь - чим це вам може загрожувати? Взагалі, як давно вони подібним чином поводяться з вами?

Вітаю! Справді, непроста ситуація.. Звісно, вона його мати, він має до неї почуття і йому вирішувати чи потрібно спілкуватися з нею, і як саме. Але, напевно, той факт, що ваш чоловік не захищає вас, якщо його власна мати ображає вас - це тривожний сигнал. Ваш чоловік може бути не "занадто прив'язаним", а, наприклад, просто боятись конфліктів, уникати їх. Тобто, намагатись бути хорошим і для вас і для неї у даному випадку. І тоді це хибна позиція, якщо його мати проявляє до вас агресію. Ви маєте право почуватись захищеною і спокійною, навіть якщо його родичі агресивні. Він не може змінити їх характер, але було б чудово якщо б він реагував на конфлікти і займав сторону, яку ті конфлікти вимагають зайняти. Чи говорили ви з ним про це? І ще - чому саме ви, а не він - маєте їздти до неї, чому вам може знадобитись говорити з нею по телефону, наприклад? Чи можете ви взагалі уникати зустрічей з нею, щоб не наражатись на нові нападки з її боку? (це не вирішить всієї ситуації, але трохи зменшить шанси конфліктів)

Вітаю! Ваше бажання допомогти - дуже людяне і заслуговує похвали. Але залежні люди - вони влаштовані трохи інакше. Не з власної волі, просто залежність сама по собі людей дещо деформує. Їх уявлення і про себе і про світ будуть зміненими поки вони не почнуть лікування. І коли ми допомагаємо таким людям ми маємо бути дуже пильними, щоб зробити все правильно. Ви абсолютно точно зауважили - майже напевно розмов може бути недостатньо. Особливо таких розмов, які можуть викликати почуття провини, совісті - тощо. Залежні люди загалом мають проблеми з переживанням важких почуттів - вони їх "запивають", "заїдають речовинами" тощо. Тому їм потрібна професійна допомога, кола підтримки, 12 кроків, тощо. З ваших слів жінка має бажання змінити своє життя - це дуже хороший знак. Якщо ви справді хочете допомогти і готові це зробити - почитайте про особливості спілкування з залежними, уникайте співзалежності ) і пропонуйте підтримку саме в лікуванні. Тобто - робіть акцент - що ви поруч, і що ви підтримаєте її у зверненні до реабілітаційного центру, до лікаря-нарколога, що не засуджуєте, але що ви хочете підтримати саме її, а не її залежність, і так далі. Це не простий шлях і важливо не залишатися самому (це стосується і оточення залежних людей. Їм теж не варто бути на самоті з всією відповідальністю). Успіхів вам і їй!

Вітаю! Шкода, що у вашої матері такі реакції на все, що ви їй довіряли. Це схоже на якусь токсичну поведінку, з вашого поста. Звучить як знецінення, чорно-біле мислення.. Наскільки взагалі у вас є потреба в тісному спілкуванні з нею? Чи живете ви окремо чи разом з нею? Якщо людина поводить себе таким чином, навіть якщо це близький родич - найкраще буде взяти під контроль це спілкування, або обмежити його загальними фактами, розмовами "про погоду" і не давати цій людині псувати ваш стан. Ви молодець, що змогли зберегти інше ставлення до світу, справді. І буде абсолютно чудово якщо ви проконсультуєтесь зі спеціалістом - щоб набути навичок спілкування з маніпулятивними людьми і щоб навчитись долати ті негативні переживання, які могли бути нав'язані вам ззовні, і встановлювати власні кордони. Що зараз змушує вас до тісного спілкування про особисте з вашою мамою, доречі? Чи є якесь коло друзів, які розуміють і підтримають вас?

Вітаю! Почуття провини, яке ми відчуваємо - буває конструктивним і дуже корисним, а буває надмірним і навіть руйнівним. Провина - це почуття, яке еволюцією (і культурою) культивувалось в людях, щоб полегшити суспільну взаємодію, до прикладу, щоб виникало бажання залагодити заподіяну комусь шкоду. З вашого посту виходить, що ви не пішли на фізичну зраду, на якийсь паралельний роман і вже на етапі флірту саме провина і відповідальність заговорили в вас. Це значить, що моральний запобіжник у вас працює - хіба ні? Якщо хочете давайте спробуємо уявити на вашому місці якусь іншу людину, яка вже є в стосунках, і яка на етапі флірту (онлайн чи навіть не онлайн) зрозуміла що вона робить щось не те, відчула себе дуже винуватою? Чи варта ця людина засудження? )

Вітаю! Дуже шкода, що ви опинились в такій непростій ситуації. Але підтримую колег, які писали вище - надії на виправлення і зміни щодо вашого чоловіка - дуже примарні, на жаль. З ваших слів - він залежний від алкоголю і не має бажання змінюватись. Тому ви вирішили абсолютно правильно - розлучення це вірний вихід в такій ситуації, яким важким би воно не здавалося зараз. Буде супер якщо ви звернетеся до психолога, і задля відновлення самооцінки, і задля подолання співзалежності (яка дуже часто супроводжує такі відносини) і задля покращення вашого стану в цілому. Це також буде запобіжником від помилок у майбутньому, яких ви закономірно боїтеся наробити). Складне питання щодо його виселення - тут справді вам допоможе твердість, непохитність і якщо це можливо - залучення друзів або родичів у якості свідків. Можливо, навіть онлайн чи по телефону - щоб він розумів що якщо шо ви не одна і вони на вашому боці. У вас є така можливість, залучити когось зі спільних знайомих, які якщо що зможуть допомогти і підтримати, бодай віддалено?
І ще - коли вас турбують сумніви, або ви відчуваєте що піддаєтесь черговим його маніпуляціям - спробуйте уявити що це не з вами, а з вашими рідними або подругами щось таке відбувається. Чого б ви побажали їм коли вони вагаються у тій чи іншій подібній ситуації? Це може допомогти трохи протверезіти у важку хвилину. Але ще раз вам щиро раджу - зверніться також і до фахівця. Сил вам, люба авторко, і терпіння!

Вітаю! Шкода, що ви переживаєте такий період. Що стало причиною втрати потягу до життя? Чи була якась причина після якої все почалось? Що саме привело вас сюди? Ваші власні переживання чи ваші відносини з дружиною? Як давно це все триває? Іноді нам всім потрібна допомога спеціаліста, можливо навіть якесь лікування - чи розглядаєте ви такий варіант?

Вітаю! Загалом, звісно, немає наукових доказів що хтось може передбачати майбутні події. Але той факт, що ви хвилюєтесь за песика робить вас більш уважною до його стану і факторів, які можуть на це негативно впливати) У так званих "віщих снів" може бути і раціональне пояснення - до прикладу ви одним оком побачили що собака не так поводиться, або не їсть з апетитом - тощо, це відкладається в пам'яті як хвилювання, і далі вам сниться сон що песик потрапляє в біду. Наступного дня ви вже стикаєтесь з чимось, що провокувало поганий апетит - і таким чином можете трактувати сон як той, що віщував майбутнє. У будь-якому разі - пошук причинно-наслідкового зв'язку - це характерний прояв тривоги і бажання якимось чином вплинути на події. Туди ж можна віднести прикмети, заговори та інше. ) Здоров'я вашому улюбленцю!)

Вітаю. Важко відповісти щодо майбутнього з впевненістю. Але якщо вам складно в цій ситуації і з цими переживаннями - з цим можна щось зробити при бажанні. Що змінить кардинально для вас відповість вам цей чоловік, чи ні? Якщо ваші стосунки були з ваших слів не зовсім стабільними. Ви хочете повернути їх?

Вітаю! Ви правильно робите що шукаєте вихід з цієї ситуації. І ви вказуєте що вам ставили окр - справді, описане вами схоже на його прояви. У всьому тому різномаїтті проявів - в основі , дуже часто є, власне, переживання страху. Що щось станеться, якщо ви зробите або скажете те чи інше - це свого роду психічний захисний механізм, який виникає щоб вирішити ситуацію. Але на жаль, такі думки або дії часто не зовсім адекватні переживанню.. Якщо вам тривожно і цей механізм запускається - важливо працювати з самим почуттям. Чи знаходитесь ви в відносній безпеці? Що може ззовні посилювати ваше переживання страху? Коли це почалось, наскільки давно? Чи приймаєте ви якісь ліки від тривоги - або ж чи є у вас можливість звернутися до лікаря щоб він вам їх прописав? Коли вам стає краще - якщо стає - то в яких умовах це відбувається?

Вітаю! Це справді не просте питання. Якщо ваше з ним дружнє спілкування не буде травмувати вас і цей хлопець важливий вам просто як друг - звісно ви можете продовжувати. Також існує ризик що коли якась людина нам відмовляє у близьких стосунках - вона стає більш бажаною, саме несприйняття відмови викликає бажання ще більше старатись і сподобатись.. Чи є зараз між вами щось подібне - що ви вкладаєте багато зусиль, щоб досягти більшого, коли він сприймає вас просто як друга? Чому саме він викликає такі почуття, навіть коли ви дізналися що ці почуття можуть бути не взаємними? Чи траплялось з вами раніше таке що вам подобались люди, які не відповідають взаємністю?

Вітаю! Скажіть, як давно це почалося? Чи так було одразу? Наскільки довго ви в стосунках?

Вітаю. Шкода що ви відчуваєте апатію та депресію.. Ви кажете що не можете його зрозуміти - і це справді не просто. Але можна спробувати такий експеримент подумки - відкинути його слова і дивитись на вчинки. Згадати вчинки поступово і уявити собі - чи є така ситуація в якій ви б вчиняли так само? Якщо вона теоретично існує - то навіщо і з ким ви б вчиняли так, як він з вами?
Ви пишете що закохані і прив'язані до нього. Але не може це бути ефектом казино? Ви вкладали багато зусиль моральних, емоційних, чекали його, ініціювали зустрічі, тощо. І тим паче ви багато переживали. І чим більше ми вкладаємось у відносини - тим потім важче їх полишати, хіба ні? Було б чудово якщо ви б знайшли в собі сили звернутися до спеціаліста щоб краще себе зрозуміти і щоб подолати депресію. Сил вам, і мудрості.

Вітаю! Ви питаєте як реагувати.. Але зустрічне питання - яка була ціль вашого знайомства? Чого саме ви шукаєте? Якщо ви не хочете віртуальних сексуальних стосунків такого характеру - то відповідь очевидна?

Вітаю! Коли це почалось у вас? Ви питаєте як позбутися думок. Ці думки - вони викликають у вас якісь почуття? Які саме? Чи приймали ви щось, чи переживали якісь стреси? З якого моменту почалось це все? Найкраще що ви можете зробити, якщо це вас непокоїть - звернутися до лікаря, невролога або психіатра. Навіть до сімейного терапевта, якщо це дійсно турбує. У вас є така можливість?