Вітаю! Адаптація в іншій країні це завжди виклик в якомусь сенсі. Але скажіть, чому саме вам здається що вас ніхто не сприймає за цікавого співрозмовника? Можливо, оточуючі люди просто нейтрально сприймають вас без жодної оцінки? Уявимо що на вашому курсі є теж якісь люди які мало спілкуються з оточенням. Як би ви сприйняли їх? Також.. ви пишете що не були душею компанії і в Україні. А як саме складались ваші відносини з друзями або знайомими в подібних ситуаціях? Хто проявляв ініціативу, як взагалі починалось спілкування? І ще - чи існують там якісь заходи окрім лекцій і семінарів де було б легше придивитись один до одного? Можливо, у вас є чат групи де можна звернутися за якоюсь порадою і вже потім продовжити розмову при зустрічі?

Вітаю! Втримуватись на одному і тому ж позитивно-продуктивному рівні складно навіть і без боргів і нещасть, якщо бути відвертою) Тому той факт що ви думаєте в напрямку вирішення проблем і робите хоч якісь кроки, навіть те що шукаєте підтримки або поради - це вже заслуговує на повагу! Можливо, образ "зібраної" людини може відтіняти в нехорошому сенсі таку "не ідеальну" справжню? Погоджуюсь з колегою вище, дуже важливо мати якийсь емоційний і душевний ресурс щоб долати складнощі. Чи є у вас якісь люди або явища чи ідеї які підтримують вас? Дуже важливо також висловлювати собі якусь вдячність і підтримку навіть за незначні речі. За те що ви змогли пережити, за якийсь досвід який отримали, тощо. Плюс також постійне обдумування негативних сценаріїв - часто буває шкідливим і демотивує. Можете спробувати самодопомогу з тої ж когнітівної психотерапії, якщо немає можливості звернутися особисто. Наприклад - почати відділяти які з думок і ідей для вас корисні, а які шкодять. До прикладу "все так складно, не знаю за що братись" - вочевидь не найкорисніша, особливо якщо вона повторюється сто разів на день. І такі повторення варто змінити на ті які допоможуть, щось на кшталт "мені дуже тривожно зараз, я переживаю за те і інше. Чим саме зараз я можу допомогти собі, чи треба мені відпочити, пройтися? тощо" Сил вам і терпіння!

Ах, зрозуміла ) вибачте - от шо значить читати текст)) в будь-якому разі - те що ви пишете самі шо підозрюєте що це не щось нормальне і порівнюєте з одержимістю - оце найважливіше. Якщо ви сумніваєтесь чи не якась дитяча травма зараз включилась і сумніваєтесь у власних почуттях це дуже важливий симптом як на мене. І напевно найголовніший це як раз таки те що ви дуже часто згадуєте про намагання врятуватись від самотності завдяки відносинам. Це як раз таки і є одна зі сходинок до залежних стосунків - коли один з партнерів або обидва лікують стосунками якісь важливі для них проблеми. ;) Якщо ви дістали подругу і не хочете звертатись до психотерапевта це теж не страшно ) Але має сенс спробувати вивчати себе і свої почуття, щоб відділяти одне від іншого і уникати пасток на майбутнє.

Вітаю. І справді, іноді люди мають власну думку і власний досвід, це так. Але бувають ситуації коли чиєсь наполегливе беззаперечне повторювання чогось, що нам не підходить - викликає гнів або роздратування. Можливо, ви за роки спілкування з нею звикли до такого формату, це теж трапляється. І абсолютно можливо що вона хай і неусвідомлено викликає у вас цю роздратованість, просто тому що це звично, наприклад. Якщо вам зараз це набридло і ви хочете змінити свій стан (тому що навряд ви зміните маму без її бажання)) - це можна спробувати. Наприклад, чи пробували ви відповідати з гумором або сатирою? Наприклад на її "де ти таке бачила, чоловіки не готують, ніхто з них" - відповісти "о це так, напевно я надивилась сучасних фільмів, в житті вони як бачать духовку або посуду - всі втікають і ховаються під ліжком!" Звичайно, адаптувати до теми розмови) Щось подібне не могло б допомогти вам покерувати емоціями, і не витрачати нерви на чергову суперечку? З іншими людьми в вашому оточенні немає подібних проблем?

Вітаю.. Шкода, що з вами це сталось. Ви самі назвали пост "хвороблива одержимість" - очевидно в цьому є доля правди. Ви питаєте шо вам робити з цим хлопцем - але як я розумію з розповіді той хлопець ігнорує вас і обірвав ваші відносини. Тоді напевно має сенс подумати що вам робити з вашими почуттями?) Це складніше. Можливо, з високою вірогідністю, корені криються і в дитинстві, але це краще залишити для роботи з психологом. Так буде надійніше. Ви правильно кажете що це не схоже на звичайне кохання. Те що ви описали скоріш нагадує залежність. Особливо на неї вказує фраза "життя було поганим до нього, хотілося закохатись щоб хоча б щось відчувати". І потім - ви кажете правильно було б забути його, але потім приходить сум, горе і все по колу.. Але від любовної залежності можливо відновитися. Головне вийти з цієї історії з новим досвідом і новими знаннями про себе. Чи є у вас можливість звернутися на консультацію до спеціаліста? Це було б ідеально. Або хоча б групи підтримки для людей в такому стані. Бажано не залишатися з такими речами наодинці надовго. А також - чи є у вас близькі або друзі які підтримають і зрозуміють вас у тяжкі моменти? Як ви підтримували себе до цього? Захоплення, навчання?

Вітаю! Дуже прикро що людина почала слідкувати за вами і ревнувати. Думаю, дуже важливо було б звернутися до спеціаліста щоб зменшити травму довіри загалом і щоб не травмуватись ще більше завдяки цьому інциденту. Але якщо немає можливості - спробуйте хоча б почитати якусь літературу по самодопомозі в таких станах. Вам було б супер на початку допомогти собі, тому що вилікувати дистанційно (та і особисто)) людину яка ревнує і порушує кордони без її бажання це майже неможливо. Чи хочете ви почати знову довіряти йому, або чи просто хочете змінити ваше ставлення до світу?

Вітаю! Це справді неприємна проблема, але енурез, якщо він психогенний, то його має сенс почати лікувати у психіатра або невролога. Хоча б проконсультуватись з кимось з них ) З високою вірогідністю вам запропонують фармакологічну і психотерапевтичну підтримку, в залежності від вашого стану. Одужуйте!

Вітаю. Виглядає справді як криза або серйозне непорозуміння.. Я б не хотіла зупинятись на деталях, про пральну машинку або порції їжі .. Не тому що це не цікаво і нічого не значить, а скоріше тому шо вони здаються наслідком цієї кризи. Тобто з вашого повідомлення читається велика дистанція і напруга між вами і партнером. Ви пишете що ця фраза вас вбиває "тебе цветы подарить или полезную нужную вещь?" - її можна прочитати дуже по-різному. Як з гумором, так як і докір. Вас вбиває саме ця фраза чим? Який настрій щодо вас у вашого партнера робить вам погано? Як би вам було легше ? Чи було так колись? Я не намагаюсь виступити його адвокатом, якщо що, не зрозумійте мене таким чином. Скоріше намагаюсь уточнити чого саме не вистачає вам зараз і чи це якось виглядало інакше на початку ваших відносин? Чи можете ви казати йому прямо що втомились і що вам потрібна підтримка? І якщо так - чи реагує він і як саме реагує?

Вітаю! Шкода що ви так тривожитесь. Сертифікат на фітнес це все ж таки не щось примусове - це ж подарунок, і це не змагання, це заняття за бажанням та змогою. Ну як будь-які такі добровільні заходи - ви зможете припинити в будь-яку мить і це абсолютно нормально :) я не знаю чи ваш сертифікат це взаємодія з тренером чи просто відвідування спортклубу - але що перше що друге не вимагає з вас того, чого ви самі не захотіли б. Якщо ви не хочете користуватися подарунком - це теж абсолютно нормально, це ваше право! Якщо у вас буде цікавість ви можете спробувати зазирнути просто подивитись що там і як і довіритися власним відчуттям.

Вітаю! Шкода, що ви зіштовхнулись з таким досвідом.. Ви пишете що ваша подруга чіпляється до будь чого, що вона провокує вас на погіршення конфліктів, що часто ви не розумієте чого вона від вас хоче, тощо.. В чому ви з нею близькі? Чому дружите? Ви пишете багато про конфлікти але не пишете що саме утримує вас з нею поряд. Також ви питаєте чи є шанс щось змінити і як відповідати на претензії на які немає відповідей.. І тут я знову повернусь до свого питання - що саме тримає вас поряд з нею? Чи це все тримається на одній людині, тобто на вас? чи вона теж підтримує якось ці стосунки? Чи можна зберігати холодну голову і не реагувати - це цікаве питання ) Насправді, майже будь-яку людину можна вивести з рівноваги, і це не буде означати що з нею щось не так ) Але тут скоріше виникає зустрічне питання - навіщо зберігати рівновагу поряд з кимось, кому зовсім непотрібна ця ваша стійкість і хто бажає того, щоб ви втратили самоконтроль? ) І щоб якось узагальнити - можливо має сенс спробувати подумати таким чином - ось щось є що робить або каже ваша подруга і вам зовсім незрозуміло і недоречно те що вона робить - спробуйте спитайте себе "навіщо і кому я б це робила/казала? Якої цілі я б хотіла досягнути? "

Вітаю! Якщо ви не відчуваєте потреби більше в тих знайомих і друзях які є зараз, і ваше з ними спілкування зійшло на нуль - то вирогідно є сенс його завершити. Але чому ви сумніваєтесь чи треба так вчинити? Що вас стримує зараз, які роздуми або почуття?

Вітаю. Дуже шкода, що ви переживаєте це все.. Звичайно, чи допомогати родичам це особиста справа кожної людини. Але ви пишете - ваш чоловік "намагається нас поставити на коліна перед ними" - а це звучить дуже жорстоко. Між родичами, будь-якими, і між друзями, та і навіть просто між будь-якими людьми може бути взаємодопомога і підтримка, це не є щось погане, навпаки. Але якщо вас "ставлять на коліна" перед іншими близькими людьми, хай це метафорично, а не буквально - то важко зрозуміти мету такої поведінки, коли одними членами сім'ї нехтують, а іншим допомогають.. Скажіть, в чому саме почало це проявлятися і чи був колись у вас з чоловіком етап порозуміння, і злагоди, коли він підтримував вас і не було конфліктів? Чи казали ви колись прямо що вам і дитині скрутно і важко і що вам потрібно те або інше (без протиставлень з кимось ще, а просто як прохання про підтримку)? Як реагував ваш чоловік на прохання, якщо такі розмови у вас відбувались?

Дорога Юлія! Співчуваю, що ви переживаєте такий період. Ви кажете, що ви не жили своїм життям - але чи це так? Можливо це прозвучить дивно, але коли щось руйнується або змінюється - людина часто не буває готова до цих змін і не знає що робити тепер, от шось було - а зараз немає - і навіщо тоді було витрачати на це час або сили.. Це досить природнє хоч і неприємне відчуття. Коли ви комусь приділяєте час або допомогаєте - це частково теж ваше життя, як не крути. Інша справа що ви відчували себе в колі сім'ї "зайвою", "глядачем" - і можливо, ви не могли вплинути на ставлення до себе. Те, що вас вважає ворогом людина, з якою у вас не було конфліктів - це не ваша провина точно, і ви не заслужили цього. І ви точно заслуговуєте на особисте щастя і на підтримку, можливо, вже від тих людей, з якими ви ще не познайомилися. Ви пишете як багато зробили для оточуючих - скажіть, чи шкодуєте ви про це зараз? А також - ви зазначаєте що вам не дарували квітів, що в ваш бік було менше підтримки.. Як думаєте - коли це все почалося? В дитинстві-юності - ситуація була схожа? Можливо, ви не відчували коли хтось починав користуватися вашою добротою? Нажаль, таке теж буває.. Якщо чесно, я трохи здивована тим коментарем від лікарів, про який ви згадали. Дуже дивно давати пораду завести дитину якнайшвидше, ще і в якості профілактики або лікування... Сподіваюся, що це я щось не так зрозуміла. Насправді, було б дуже непогано, аби ви якось знайшли можливість проконсультуватись з психологом - щоб зрозуміти себе краще і навчитись себе підтримувати. Але добре що ви шукаєте вихід з ситуації, це хороший знак. Сил вам і терпіння. Цей стан був не завжди і не може бути завжди.

Вітаю! Дуже прикро що так сталося.. І судячи з усього, ви не знаєте причин навіщо вона так вчинила. У вас же не було якогось серйозного конфлікту перед цим? Загалом, якщо між людьми є довга історія спілкування, якщо вони дружили - як правило, тоді вони пояснюють чому хочуть це спілкування завершити. Якщо ж вам не пояснили цього і ви досі мучаете себе питаннями, і не було сварок між вами - можливо ви стикнулися з не зовсім врівноваженою людиною? Або щось таке могло вплинути на неї ззовні, що змінило її погляд на світ? Як би там не було, подумайте що могло б заспокоїти вас? Припустимо, ви знали б відповідь - "вона заблокувала, тому що.." - це змінило б ваш стан?

Оце вже дещо. Ну якщо ви зрозуміли що вас використовували і потім просто зникали - з цим можна працювати. І доречі шо екстраверти, шо інтроверти можуть теж постраждати від подібних ситуацій). Якщо це незначні випадки і не є чимось системним - в майбутньому це не факт що зустрінеться вам. Якщо ж таке ставлення відбувається постійно і ви не знаєте що з цим робити і чому - тоді це непоганий запит для роботи зі спеціалістом або ж для довгих і серьозних роздумів і розмов з собою.