Вітаю! Дуже шкода, що ви опинились в такій непростій ситуації. Але підтримую колег, які писали вище - надії на виправлення і зміни щодо вашого чоловіка - дуже примарні, на жаль. З ваших слів - він залежний від алкоголю і не має бажання змінюватись. Тому ви вирішили абсолютно правильно - розлучення це вірний вихід в такій ситуації, яким важким би воно не здавалося зараз. Буде супер якщо ви звернетеся до психолога, і задля відновлення самооцінки, і задля подолання співзалежності (яка дуже часто супроводжує такі відносини) і задля покращення вашого стану в цілому. Це також буде запобіжником від помилок у майбутньому, яких ви закономірно боїтеся наробити). Складне питання щодо його виселення - тут справді вам допоможе твердість, непохитність і якщо це можливо - залучення друзів або родичів у якості свідків. Можливо, навіть онлайн чи по телефону - щоб він розумів що якщо шо ви не одна і вони на вашому боці. У вас є така можливість, залучити когось зі спільних знайомих, які якщо що зможуть допомогти і підтримати, бодай віддалено?
І ще - коли вас турбують сумніви, або ви відчуваєте що піддаєтесь черговим його маніпуляціям - спробуйте уявити що це не з вами, а з вашими рідними або подругами щось таке відбувається. Чого б ви побажали їм коли вони вагаються у тій чи іншій подібній ситуації? Це може допомогти трохи протверезіти у важку хвилину. Але ще раз вам щиро раджу - зверніться також і до фахівця. Сил вам, люба авторко, і терпіння!

Вітаю! Шкода, що ви переживаєте такий період. Що стало причиною втрати потягу до життя? Чи була якась причина після якої все почалось? Що саме привело вас сюди? Ваші власні переживання чи ваші відносини з дружиною? Як давно це все триває? Іноді нам всім потрібна допомога спеціаліста, можливо навіть якесь лікування - чи розглядаєте ви такий варіант?

Вітаю! Загалом, звісно, немає наукових доказів що хтось може передбачати майбутні події. Але той факт, що ви хвилюєтесь за песика робить вас більш уважною до його стану і факторів, які можуть на це негативно впливати) У так званих "віщих снів" може бути і раціональне пояснення - до прикладу ви одним оком побачили що собака не так поводиться, або не їсть з апетитом - тощо, це відкладається в пам'яті як хвилювання, і далі вам сниться сон що песик потрапляє в біду. Наступного дня ви вже стикаєтесь з чимось, що провокувало поганий апетит - і таким чином можете трактувати сон як той, що віщував майбутнє. У будь-якому разі - пошук причинно-наслідкового зв'язку - це характерний прояв тривоги і бажання якимось чином вплинути на події. Туди ж можна віднести прикмети, заговори та інше. ) Здоров'я вашому улюбленцю!)

Вітаю. Важко відповісти щодо майбутнього з впевненістю. Але якщо вам складно в цій ситуації і з цими переживаннями - з цим можна щось зробити при бажанні. Що змінить кардинально для вас відповість вам цей чоловік, чи ні? Якщо ваші стосунки були з ваших слів не зовсім стабільними. Ви хочете повернути їх?

Вітаю! Ви правильно робите що шукаєте вихід з цієї ситуації. І ви вказуєте що вам ставили окр - справді, описане вами схоже на його прояви. У всьому тому різномаїтті проявів - в основі , дуже часто є, власне, переживання страху. Що щось станеться, якщо ви зробите або скажете те чи інше - це свого роду психічний захисний механізм, який виникає щоб вирішити ситуацію. Але на жаль, такі думки або дії часто не зовсім адекватні переживанню.. Якщо вам тривожно і цей механізм запускається - важливо працювати з самим почуттям. Чи знаходитесь ви в відносній безпеці? Що може ззовні посилювати ваше переживання страху? Коли це почалось, наскільки давно? Чи приймаєте ви якісь ліки від тривоги - або ж чи є у вас можливість звернутися до лікаря щоб він вам їх прописав? Коли вам стає краще - якщо стає - то в яких умовах це відбувається?

Вітаю! Це справді не просте питання. Якщо ваше з ним дружнє спілкування не буде травмувати вас і цей хлопець важливий вам просто як друг - звісно ви можете продовжувати. Також існує ризик що коли якась людина нам відмовляє у близьких стосунках - вона стає більш бажаною, саме несприйняття відмови викликає бажання ще більше старатись і сподобатись.. Чи є зараз між вами щось подібне - що ви вкладаєте багато зусиль, щоб досягти більшого, коли він сприймає вас просто як друга? Чому саме він викликає такі почуття, навіть коли ви дізналися що ці почуття можуть бути не взаємними? Чи траплялось з вами раніше таке що вам подобались люди, які не відповідають взаємністю?

Вітаю! Скажіть, як давно це почалося? Чи так було одразу? Наскільки довго ви в стосунках?

Вітаю. Шкода що ви відчуваєте апатію та депресію.. Ви кажете що не можете його зрозуміти - і це справді не просто. Але можна спробувати такий експеримент подумки - відкинути його слова і дивитись на вчинки. Згадати вчинки поступово і уявити собі - чи є така ситуація в якій ви б вчиняли так само? Якщо вона теоретично існує - то навіщо і з ким ви б вчиняли так, як він з вами?
Ви пишете що закохані і прив'язані до нього. Але не може це бути ефектом казино? Ви вкладали багато зусиль моральних, емоційних, чекали його, ініціювали зустрічі, тощо. І тим паче ви багато переживали. І чим більше ми вкладаємось у відносини - тим потім важче їх полишати, хіба ні? Було б чудово якщо ви б знайшли в собі сили звернутися до спеціаліста щоб краще себе зрозуміти і щоб подолати депресію. Сил вам, і мудрості.

Вітаю! Ви питаєте як реагувати.. Але зустрічне питання - яка була ціль вашого знайомства? Чого саме ви шукаєте? Якщо ви не хочете віртуальних сексуальних стосунків такого характеру - то відповідь очевидна?

Вітаю! Коли це почалось у вас? Ви питаєте як позбутися думок. Ці думки - вони викликають у вас якісь почуття? Які саме? Чи приймали ви щось, чи переживали якісь стреси? З якого моменту почалось це все? Найкраще що ви можете зробити, якщо це вас непокоїть - звернутися до лікаря, невролога або психіатра. Навіть до сімейного терапевта, якщо це дійсно турбує. У вас є така можливість?

Вітаю! А чому саме зараз ви вирішили переглянути своє життя? Ви згадуєте "установки", сором, тощо.. Чи є хтось або щось що змушує вас давати собі якусь оцінку саме зараз? (Через десять або скільки завгодно років?) Ми змінюємося якщо в нас є запит на це, або якщо обставини навколо нас змінюють, наприклад. А що хотіли б змінити ви, чи є в цього причина? Чому ви переживали стосовно чужих реакцій? Що саме вас турбує найбільше зараз?

Вітаю! Можливо, у вас є нарцистичні риси особистості, чи акцентуації. Нарцисичний розлад - це один з дисоціальних розладів, у будь якому разі. Він має свої переваги ) і свої недоліки (Наприклад, йому властиві в тому числі і негативні почуття). Щоб напевно з'ясувати чи є у вас розлад особистості - потрібна консультація у відповідного спеціаліста. Але припустимо ви б впевнились що це саме він - чи ви хотіли б якось його перебіг полегшити? Чи є щось, що вас не влаштовує, щоб це виправляти?

Вітаю! Спробую теж трохи прокоментувати вашу ситуацію, зважаючи на коментарі, які ви писали під постом.. Ви питаєте що робити? Чи йти від нього і забути чи ні.. Я погоджуюся з колегами, що ви знаходитесь в залежності від його реакцій, вчинків, тощо. І цей ваш допис "тяжко впливати на нього" - це як раз свідчення цієї залежності. Коли перед нами людина яка має для нас значення, але непередбачувана, "загадкова" - в нас може включитися такий собі "ефект казино". Вже стільки сил було вкладено в сварки, в намагання вплинути, в очікування - а "нагороди" такі маленькі і рідкісні, що ми можемо продовжувати ці стосунки, саме тому що залежні від цих нагород, і ще тому що шкода емоційних сил, які вже витратили на цю людину. Чи можете ви звернутися до спеціаліста, щоб знайти саме те рішення, яке ви приймете усвідомлено і неупереджено? а також - чи є у вас близькі люди, знайомі, друзі - з якими можна ділитися і які підтримають вас і зрозуміють?

Шкода, що з вами це сталося.. Якщо ваш чоловік справді каже, що якщо доведеться обирати - то він обере батьків, і що ваше становище з дітьми це не його проблема - це справді свідчить про те, що він не зовсім подорослішав. Нажаль. І як вже там зазначали колеги вище - змусити людину змінитися попри її бажання - це навряд вийде. Які у вас відносини з його сім'єю? Чи розуміють вони вашу ситуацію з дітьми? Чи є у вас хтось ще? Родичі, друзі? Хто розуміє і підтримує вас?

Вітаю! Дуже співчуваю вам. Втрата - це завжди не швидке і важке емоційне випробування. З останнього вашого коментаря я бачу що ви схиляєтесь до звинувачень себе самої в тому, що сталося.. Ви не мали злих намірів щодо нього, ви не винні в його смерті, люба авторко. Хіба б він вважав вас винною у ній? Якщо ваші стосунки були теплими і щирими - спробуйте уявити чи звинувачував би він вас у разі чого, і взагалі, чого б він вам бажав? Такі емоційні вправи не замінять вам роботи з фахівцем, але трохи можуть допомогти зняти деякі прояви горя. Терпіння і сил вам!