Вітаю. Добре, що ви помітили це в собі і намагаєтесь знайти відповідь навіщо ви це робите. :) Можливо, ви порівнюєте цю дівчину з собою, щоб не допустити її помилок? (все ж таки їх стосунки закінчено) ? У будь-якому разі - порівняння себе з кимось особливо на базі інстаграму це досить хибна річ. По-перше те, що люди постять в соцмережах може абсолютно не відповідати дійсності. По-друге, ми всі маємо власний унікальний досвід, характер, зовнішність - і цим важко мірятись. Особливо якщо йдеться про стосунки і ставлення до нас партнера. В ваших стосунках - ви кажете, що впевнені в ньому, що він не буде зраджувати. Це дуже добре. Але як близькій людині - ви можете йому довіряти? Є така річ як недосказаність - де треба здогадуватись чому щось сталось так чи інакше в житті партнера. Можливо вас хвилює це і тому ви намагаєтесь закінчити пазл?

Вітаю. Скажіть, а чому саме ви вирішили позбутися цього зв'язку? Що стало, так би мовити, останньою краплею? Чи були у вас такі спроби до цього - покінчити з цим, або сумніви щодо нього? Якщо були - чому вони зазнали поразки?)
Я не хочу казати банальні речі - про те що люди домальовують собі співрозмовника, тим паче по інтернету, що часто той домальований образ виглядає близьким до ідеалу.. Ви вже знаєте що це не так. Його погане виховання, брак співчуття, тощо. Це вже не схоже на ідеал. ) Але все ж таки ви довго спілкуєтесь. І я можу тільки уявити наскільки ви звикли до його присутності в вашому житті.
Скажіть, що саме полишити вам буде найважче - саму звичку - що є десь людина, з якою, якщо шо можна знайти спільну мову і яка вас вже знає? Чи вам буде не вистачати саме його якихось унікальних рис? (Якщо так - яких саме? Можливо - з ним ви можете відчути себе в особливому статусі? (він такий холодний, зазнав поганого виховання, ви можете це зрозуміти. Тут немає нічого іронічного або поганого, якщо шо, це цілком природьно. Люди часто обирають зайняти якусь важливу роль в житті іншого, зблизитись. Інше питання чи це взаємний процес). Якщо так - який цей статус?
І наостанок, дуже важливе питання. Коли він казав якісь негативні або незрозумілі речі вам, або про вас, зникав, або відповідав грубо і прохолодно.. У всіх тих випадках - ви були винні? Якщо ні - уявіть собі ситуацію при якій ви поводились би з іншою людиною так само як він. Можете уявити? Що має вам зробити та людина? ( хай це буде замість поради :)

Вітаю! Погоджуюсь з колегою. Те, що ви описуєте - це схоже на антропоморфізм. Коли людина наділяє предмети або явища схожими на себе рисами. Але важливо, що ви усвідомленно вирішили шукати відповіді на свої питання. Це дуже хороший знак. Чи треба від цього лікуватись? Цікаве питання. Лікуватись буде правильно у випадку, коли переживання (емоційні або фізичні) відчутно заважають вам або оточенню. Коли вам шкода іграшок або важко їсти якісь продукти - наскільки це вам заважає? Я не питаю про співчуття живим істотам, це цілком природньо, в даному випадку питання про речі. Як давно ви це переживаєте? Можливо, ви пам'ятаєте з чого саме це почалося?

Вітаю! Ви питаєте як називається це явище? Тут є безліч варіантів, як вже зазначили колеги вище) Якщо виключити психічні розлади, а також чинники, такі як прийом ліків, або наслідки хворобзалежностей, вад із зором, тощо - існує таке поняття як гіпнагогія - це щось проміжне між сном і станом повної свідомості. Коли фаза сна ще не зовсім минула, але людина вже прокинулась. Іноді абсолютно здорові люди стикаються з нею, або разово або періодично. Але це лише припущення, що може давати таку симптоматику, це не остаточний діагноз :) Як давно це у вас почалось, доречі? Можливо, ви можете згадати - після чого? І чи це відбувається кожну ніч? Чи ви зверталися вже до когось зі спеціалістів? А також - як ви себе почуваєте вдень загалом?

Вітаю. Дуже дуже співчуваю вам. Близькі люди з хімічною залежністю це дуже важке випробування. Підтримую колег, відносно того, що вам варто звернути увагу на власний стан, на співзалежність в першу чергу. Можливо, є сенс звернутися до груп підтримки людей зі співзалежністю - щоб зрозуміти яких помилок не робити, і як поводитись в важких ситуаціях. Є непогана книга "Залежність — родинна хвороба" можете спробувати почати з неї, але найкраще знайти спільноту людей, можливо - онлайн, тих, які стикнулися з подібною проблемою і не лишатись з цим на самоті. Терпіння вам!

Вітаю! Не можу не погодитися з колегами, які кажуть про необхідність щирого діалогу між вами з чоловіком. Це справді дуже добре - те що ви усвідомили якісь свої помилки, важливо також зрозуміти чим вони були спричинені, щоб на майбутнє вчасно їм запобігати. Ви пишете що ви за характером "сильніша", і що могли поводитись агресивно. Чи зараз ви переглянули ваше ставлення до нього загалом? Зрозуміли чому саме вам хочеться відновити стосунки саме з ним і покращити їх? Можливо, з цього має сенс почати розмову з чоловіком при зустрічі?

Вітаю. Дуже шкода, що ви зтикнулися з цим всім. Ви кажете "він не б'є, не ображає" але "починав замахуватися на маму", пив, "виламував двері", були бійки які ви рознімали.. Ви описуєте людину залежну і скоріш за все ваша мама проявляє ознаки співзалежної людини, то реагує адекватно, то вибачає те що не треба пробачати.. Було б чудово якби і ви і вона трохи дізналися про співзалежність як про явище і можливо звернули на це увагу. Існують кола підтримки співзалежних сімей і правила поведінки з залежним родичем. Це могло б допомогти трохи розібратися хоча б в собі, і зрозуміти цю ситуацію. Скажіть, чи є у вас інші родичі або знайомі, які можуть підтримати вас, на яких можна покластися у важкий момент?

Вітаю. Нажаль, я вас добре розумію і співчуваю, що ви саме так переживаєте це все ( Чи можете ви з ним бути на зв'язку, хоча б періодично? Можливо, з часом йому буде потрібна ваша підтримка теж. Тому що перебування на війні розхитує стан людини, так чи інакше. І щоб ви обидва були в порядку - дуже важливо почати потихеньку піклуватись про себе. Як варіант - звернутсь до лікаря або до психотерапевта, поприймати заспокійливе і налагодити хоча б сон. Тому що виснажена нервова система може сильно впливати і на рішення і на світогляд.. Скажіть, чи є у вас хтось з родичів або друзів, які можуть підтримати та зрозуміти вас? Для кого не треба старатися бути "як раніше", і з ким можна розділити переживання? Скільки років дитині, чи комунікували ви з нею ці зміни? Чи ви знаходитеся в відносній безпеці вдвох?

Вітаю! Ви пишете що відчуття до дівчини у вас з'явилися під час онлайн спілкування. Це не є погано, звичайно. Але слід враховувати, що всі ми, навіть коли спілкуємося віч на віч, під час знайомства дещо ідеалізуємо людину. Це абсолютно здоровий процес, просто ми домальовуємо те, чого ще не знаємо про неї, про ті чи інші її сторони. У спілкуванні онлайн цей процесс ідеалізації ще більш виражений. Ви пишете чи вона вас дресирує, чи як розуміти ту чи іншу поведінку.. Дуже дивне слово дресирування, вам не здається? Чи ви самі стали б когось дресирувати? )
На мій погляд вам варто поглянути в бік співзалежності, можливо власних травм, щоб зрозуміти краще себе самого і щоб не повторити помилок ваших, або тих людей, які могли травмуюче вплинути на вас. А з приводу гойдалок - спробуйте подумати що саме вас чіпляє? Які почуття у вас викликають ці недосказані слова або невизначенності? Це може трохи допомогти зорієнтуватись у ситуації, і перевести погляд на свої потреби і бажання. Успіхів вам!

Вітаю. Ви пишете про самотність, але в той же час зазначаєте що хотіли б відносин де ви відчували б перевагу, де вас би хвалили. Це сміливе визнання, насправді ) У будь-яких стосунках існує взаємообмін. Яким би ви хотіли бачити цей взаємообмін в дружніх відносинах, щоб вдвох бути "в плюсі"? (чисто теоретично спробуйте поміркувати над цим). До того ж, доки ви не пішли на психотерапію, ви можете поміркувати чому саме вам було важко дружити? Як давно це почалось, чи немає якихось травм які могли б призвести до цього. І ще - чи можна сказати що вам справді потрібен зв'язок з іншими людьми, чи достатньо буде якщо хтось буде хвалити і це дійсно може вирішити проблему самотності?

Відредаговано автором 10-10-2024 22:15:21

Вітаю! У страшних снів є багато пояснень. Картини з життя, або з фільмів - це одна з таких причин. Може бути також що сон доповнює або ілюструє наш стан. Припустимо людина боїться висоти, і живе при цьому або працює десь у багатоповерхівці, і кожен раз піднімається на ліфті з відчуттям тривоги - вирогідно вночі вона може бачити як застрягла в ліфті чи шось подібне. Або у людини нежить і ій сниться що вона тоне в річці і вона прокидається з жахом :) І це далеко не повний перелік теорій чому сняться ті чи інші сни.
Як давно це почалося у вас? Чи була якась тривожна, схожа на сон, ситуація в вашому реальному житті, або можливо ви стали свідком чогось подібного? Можливо ви чули історію як до когось влізли грабіжники або бачили сюжет про це?

Вітаю! Співчуваю вам. Судячи з того що ви описали - ви маєте справу з токсичною жінкою, можливо ще і не зовсім адекватною.. Але ви пишете "чоловік вимагає від мене спілкування зі своїми батьками". Як саме він вимагає цього? Він каже що почуття гумору допомогло б вам переживати це спілкування, але це може бути його власний спосіб захисту. Ви ж не виросли з нею щоб напрацювати ці всі механізми. Я повністю підтримую колег, які пишуть що питання тут не лише в ній. Ваш чоловік вимагає спілкування зі своєю мамою і коли вам неприємно каже вам що у вас не вистачає почуття гумору?) Скажіть, окрім свекрухи - в інших ситуаціях він розуміє вас? Захищає, підтримує? Якщо він ріс в токсичній родині - міг травмуватися і не розуміти що таке добрі стосунки. Але це не означає що ви і ваша дитина мусите жити в стресі і сварках.
Хтось з ваших родичів чи друзів знає про цю ситуацію? Є хтось, хто на вашому боці і зможе вас підтримати? Ви питаєте як поводитися.. Якщо ви не маєте відповідей навіщо б поводили себе так як вона себе з вами, чим викликана її злість на вас, і ви не можете зрозуміти навіщо вона каже ті чи інші речі - то скоріш за все ви маєте справу з психічно не зовсім здоровою людиною. Так, в неї може не бути галюцінацій або фізичних проявів - але її настрій і картина світу можуть бути дуже специфічними. Тому ставитись до такої людини краще обережно і тримати дистанцію. ) Теж саме стосується і відношення до всього того, що вона про вас скаже. А ось з чоловіком я б і справді вам порадила звернутися до психотерапевта, до парного чи поодинці, щоб покращити розуміння себе, партнера, особисті кордони і щоб ця вся історія потім згадувалась вами обома з гумором. Доречі, з днем народження! Сил вам і терпіння

Вітаю! Очевидно, зрозуміти що шось не так вам допомогає ваша нервова система) Ну тобто, вам тривожно, у вас панічні атаки, суіцидальні думки. Як давно ви переживаете такий стан? Чи зверталися ви за консультацією до психіатра, до невролога, або до психотерапевта? Чи є у вас така можливість? Майже всі люди стикаються іноді з важкими станами або життєвими ситуаціями, це не означає що з ними як з людьми щось не так, це лише означає що їм потрібна допомога і лікування.

Здравствуйте! Сочувствую вам, это не самое простое испытание. Но для того, чтобы не наделать глупых и необдуманных поступков и не ухудшить общее положение - от души советую вам изучить вопрос созависимости. Желательно также поделиться опытом и послушать других - в группе поддержки родственников, которые столкнулись с зависимостью у детей-мужей и тд. Пока что непонятно есть ли у вашего сына зависимость - либо он просто проводит эксперименты над сознанием - это пока непонятно. Но очень важно чтобы вы смогли соблюдать тот самый баланс между доверием между вами, недопущением манипуляций с его стороны и что особенно важно - вашим личным психологическим благополучием. Как бы это ни звучало банально - но такие ситуации требуют трезвости хотя бы одного участника, и психическое равновесие это залог той самой эмоциональной трезвости. Нет - вы не виноваты в том, что ваш сын делает то или другое - (уже похвально что вы думаете о вашей ответственности, это не все родители делают)) - но все же каждый проходит свои ошибки. И как бы правильно вы не поступали в прошлом - это не уберегает раз и навсегда ваших детей от их собственных ошибок. Но на ошибках можно научиться. Главное сейчас чтобы вы потратили ваш эмоциональный ресурс грамотно. Сил вам и мудрости.

Здравствуйте, Ирина. На самом деле если влюбленность не переростает во что-то бОльшее и сходит на нет - в этом нет ничего ненормального, так бывает, по разным причинам. Скажите, бывало ли с вами так, что вы утрачиваете интерес к парню вначале отношений? Или это впервые так? С чем именно вы хотели бы разобраться? Вас беспокоит то, что он перестал вам нравится и вы хотите вернуть все ваши чувства? Вы хотите понять почему перестали испытывать к нему притяжение? Либо вы не знаете как ему об этом сказать?