Question

05-11-2024

Я ніколи не відчувала тепла від тата, не було моментів, щоб він мені сказав «я тебе люблю», обійняв, поцілував, підтримав у скрутний момент. Не було його тоді, коли мені було погано, точніше він не знав, бо не цікавився. Він не б'є, не ображає, а й позитивного нуль. Роки три тому, я думала, що це зі мною щось не так, «Як так я не відчуваю нічого до тата?».
З року 2022, батьки постійно лаялися, все виходило з підконтрольних, тато починав замахуватися на маму, кричав, гасав по хаті як шалений, приходив додому п'яний, виламуючи двері. Влітку 2023 року ситуація стала гіршою, і сварка перетворилася на бійку, я рознімала батьків. Тато набагато сильніший за мами, і вона тільки літала по кімнаті. Захищаючи її і стаючи перед нею, щоб він її не вдарив, він замахнувся на мене. У цей момент начебто все. То була точка. Я нічого не чую до нього. Він чужа мені людина. Він був п'яний у стелю і погрожував. Ми викликали поліцію. Вони не спілкувалися, і через 3 місяці почали знову бачиться, ніби «поговорити». І все сходилося до того, що мама в сльозах питала мене, як їй краще вчинити. Вона знала, що я його не хочу бачити, я навіть кілька разів була у психолога, тому вона питала як краще "мені бути нещасною, без тата, але з тобою щасливою, чи може варто спробувати з ним знову?" Такий вантаж…. Почуття ніби я зобов'язана пожертвувати собою і сказати їй, що краще зійтися. Я казала, що не знаю. За місяць він знову жив з нами. Звичайно, він спочатку водив маму до закладів, говорив компетентні, але все вщухло незабаром. Я з ним не хотіла спілкуватися спочатку, мінімум розмов. Але не змогла обов'язку так тримаються, і всі як нормально розмовляли, але я все одно відчувала порожнечу всередині та негативні емоції. Дивне порахуєте.
2024 року знову сварки. На мамин день народження він поїхав додому, а коли ми повернулися, з'ясувалося, що він забрав свої речі та наші заощадження. Після приїзду додому, татових речей немає. Нічого нема. Ні документів, ні грошей, ні заощаджень. Мама дуже агресивно відреагувала, постійно мені говорила який він казел і ********…… Що б я робила висновки, який у мене батько. Ми були в іншій країні, щоб скласти іспит. Тато не дав не копійки. Мама знову «ось дивися який у тебе батько ******….» . Минає місяць, у мами мало грошей на мене і себе не вистачає, вона просить повернути хоча б заощадження або що давала мені гроші на харчування і т.д. Він морозиться. Ледве як витягли гроші. З батька на свою дитину!!!! Так щомісяця. Я в шоці.
І ось минуло зі сварки 4 місяці. Він уже двічі був у нас удома. Мама його цілує, смажить за ним, каже мені, що у них «переговори». Я сказала, що вона настане на ці ж граблі ще раз, і буде болючіше. Вона – «але ж я його люблю». Я – «ти любиш образ який сама вигадала». Я не ходжу його бачити, чути, знаходиться поряд. Вона стала для мене чужою, а чужою вдома не місцево. Я вже другий день плачу. Як тільки він заходить додому, він мене істерика, не можу зупиниться плакати, немає настрій і бажання щось робити. Я у себе в кімнаті, тож ніхто не знає.
Я не знаю як мені вчинити? Що краще, на відріз сказати, що спілкуватися з ним не буду і не хочу бачити його вдома або терпіти його ще рік (потім я їду)? Але чому тоді я мушу терпіти? Мені не зрозумілі наміри мами. Вона не розуміє, що її дії мають наслідки для мене? Вона тата обзивала і казала який він поганий, а тут зовсім протилежність.

Дуже дякую, що прочитали цей великий текст, чекаю з нетерпінням Вашої думки 🙏

Питання від: Druwes; Вік: 17

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

06-11-2024 07:44:20Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 373291 для Нора Маркман

Вітаю, дякую за відповідь.

Почитала трохи про залежну та співзалежну людину. Можливо так і є. Під час розмови помічала у мами деякі ознаки прописані у роботах присвячених цьому.

Ми сьогодні спілкувались на тему повернення батька, і мама сказала, що це її провина, що я так себе почуваю, тому що вона не вміє тримати емоції при собі та виливала все на мене. Я згодна, кожен раз мама мені казала який тато поганий і подібне , а потім вони мирились згодом. Ще я помітила, що мама якось постійно себе принижує «я погана мати» «це все моя провина» «краще я б того не робила, яка я дурна» …. Мені від цього некомфортно, ніби це моя провина, що вона так себе почуває.

Я їй сказала, що у неї залежність від тата, але вона впевнена, що то кохання і мені її не зрозуміти. Сказала, що не хоче мене розчаровувати, і просить не засуджувати . Я не знаю, що краще мені робити. Відчуття навіть якоїсь бридкості до тата, але хочу щоб мама була щаслива. Вона каже, що буде щаслива лише з ним.

У мене є родичі, на яких можна покластись. Мамина сестра, проте я вагаюсь чи варто їй щось розповідати. Це такий тягар на неї впаде. І в неї купа проблем своїх. Навіть не знаю, чи зможе у мене язик повернутись, щоб їй щось розповісти.

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

06-11-2024 13:07:10Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 373305 для Валентина Михайловна

Дякую за відповідь.
Спробую поговорити з тіткою

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Схожі онлайн консультації

28-10-2024 Не знаю что делать.

11-10-2024 Дитина дуже скритна

09-10-2024 Свекруха . Та її каверзні фрази

03-10-2024 Мать запрещает мне жить отдельно

03-10-2024 Сни з минулого

03-10-2024 Не відчуваю ніяких емоцій по відношенню до батьків

29-09-2024 Переживаю за жизнь своего сына

23-09-2024 Посварилася з рідними із-за невміння мовчати

21-09-2024 Мої батьки

11-09-2024 Що мені робити? Моя мати повісила занадто великий тягар…

Нора Маркман психолог Київ · Answer 1 · 2024-11-06 00:52:48

Вітаю. Дуже шкода, що ви зтикнулися з цим всім. Ви кажете "він не б'є, не ображає" але "починав замахуватися на маму", пив, "виламував двері", були бійки які ви рознімали.. Ви описуєте людину залежну і скоріш за все ваша мама проявляє ознаки співзалежної людини, то реагує адекватно, то вибачає те що не треба пробачати.. Було б чудово якби і ви і вона трохи дізналися про співзалежність як про явище і можливо звернули на це увагу. Існують кола підтримки співзалежних сімей і правила поведінки з залежним родичем. Це могло б допомогти трохи розібратися хоча б в собі, і зрозуміти цю ситуацію. Скажіть, чи є у вас інші родичі або знайомі, які можуть підтримати вас, на яких можна покластися у важкий момент?

Answer 2 · 2024-11-06 12:38:16

Жаль, что ваша мама заняла детскую позицию и навешивает на вас проблему, которые она, как взрослая и родитель, должна решать. Вам стОит думать про себя и то, как лучше для вас. Из того, что вы описываете, то и нет никаких причин тепло относиться к отцу и хотеть с ним общаться. Мама выбирает сама так жить, втягивая вас в это еще больше своими жалобами, наездами на отца и тп.
Вам хорошо бы поработать с психологом, чтобы сепарировать от родителей и начать опираться на себя - свои желания, цели, потребности, а не быть родителем своей маме.
Если есть возможность, чтобы вам помогли, то просите о помощи. Ваша тетя взрослый человека - сама решит, может она помочь и как, или нет

Тетяна Штапова психолог Київ · Answer 3 · 2024-11-08 08:03:05

цитата:

Я з ним не хотіла спілкуватися спочатку, мінімум розмов. Але не змогла обов'язку так тримаються, і всі як нормально розмовляли, але я все одно відчувала порожнечу всередині та негативні емоції. Дивне порахуєте.

Доброго ранку. Ваше відношення до батька не дивне, а цілком природнє, враховуючи, як він до Вас ставився і що відбувалось в сім'ї. Для будь-якої дитини, навіть і досить дорослої, важливо жити в безпечній атмосфері, відчувати любов і підтримку батьків, а не вирішувати їх проблеми та витримувати їх емоції. Дитина віддає батькам те, що вони в неї вклали.

цитата:

Я не знаю як мені вчинити? Що краще, на відріз сказати, що спілкуватися з ним не буду і не хочу бачити його вдома або терпіти його ще рік (потім я їду)?

Ви маєте надію, що він не буде приходити до вас додому, якщо Ви так скажете?

цитата:

Але чому тоді я мушу терпіти? Мені не зрозумілі наміри мами. Вона не розуміє, що її дії мають наслідки для мене? Вона тата обзивала і казала який він поганий, а тут зовсім протилежність.

Ваша мама не вміє будувати здорові відносини. Напевно, вона відчуває як провину перед Вами, так і тяжіння до стосунків з чоловіком, які її руйнують.

цитата:

Я не знаю, що краще мені робити. Відчуття навіть якоїсь бридкості до тата, але хочу щоб мама була щаслива. Вона каже, що буде щаслива лише з ним.

Насправді Ви мало впливаєте на те, буде мама себе почувати щасливою чи ні. Її "щастя" досить умовне, в ньому багато страждання. Ваша задача - думати в першу чергу про себе, своє самопочуття.

цитата:

У мене є родичі, на яких можна покластись. Мамина сестра, проте я вагаюсь чи варто їй щось розповідати. Це такий тягар на неї впаде. І в неї купа проблем своїх. Навіть не знаю, чи зможе у мене язик повернутись, щоб їй щось розповісти.

Зараз цей тягар несете Ви. Тітка всеодно не зможе повністю його з Вас зняти, можливо частково. Але Вам важливо отримати підтримку. Тітка сама вирішить, чи буде у неї можливість Вам допомогти і в якій формі.

Наталя Сергієнко психолог Вінниця · Answer 4 · 2024-11-08 09:16:20

Ситуація, яку ви описали - це домашнє насильство, воно є злочином і карається законом.
І ви, і ваша мама потерпаєте від нього. І так, ваша мама мала б захистити вас. Але не може, і на то є вагомі причини, бо психологія відносин постраждалої та кривдника досить складна, тут не завжди можна справитись без сторонньої допомоги.

Але оскільки ваша мама допомоги не просить, про неї можете попросити ви. Можна звернутись у поліцію, службу у справах дітей чи центр соціальних служб. Але це завжди психологічно складно, і, на жаль, закон не завжди спрацьовує.

Перш ніж прийняти якісь рішення, почитайте про домашнє насильство, про цикл насильства та синдром жертви, вам буде зрозуміліша ситуація у вашій родині. Можна на сайті "Розірви коло", там є і контакти допомоги. Також можете спробувати звернутись на спеціалізовану лінію психологічної підтримки "Аврора", це безкоштовно, анонімно, і там фахівці мають спеціалізовану підготовку. А вже потім зможете приймати рішення, як вам краще виходити з цієї ситуації, у кого просити підтримки, як відновлюватись та будувати своє подальше життя.

Не чувствую ничего к отцу, может только негатив