Дорога авторко, зважайте, що дорослі люди можуть теж помилятися. Якщо ваш обранець готовий робити якісь кроки щоб здолати цю кризу, яка виникла виходить що зі сказаної їм неправди - тоді це буде супер. Номінально він теж доросла людина, і ставитися до нього як до дитини у такому віці було б не зовсім вірно.

Дякую за ваше доповнення. Я розумію так, що ваш запит до лікаря це почуття довіри та спокою, в тій чи іншиій мірі? Якщо цей висновок вірний, в такому випадку немає нічого поганого якщо ви знайдете спеціаліста з яким ви досягнете цього стану. Але від вас все одно залежить дещо, оскільки ми всі люди і не гіпнотизери - при інтуітивному притяжінні до спеціаліста - спробуйте натякнути чого вам не вистачає і які симптоми власне вашого стану вас хвилюють. Бажаю вам якнайшвидшого виходу з цієї ситуації!

Співчуваю вам. Але навіть у цій ситуації дещо залежить і від вас також. Чи зверталися ви до спеціаліста або до кола підтримки співзалежних? Це може бути важливо не тільки тому що ваша близька людина мала залежність, а також коли ця людина важко хвора. Чим це може допомогти вам? Це збереже ваші сили щоб ви змогли допомогти собі, і близькому - пережити страшні часи, так, щоб від вас ще щось лишилося і навчитися використовувати власні ресурси, в тому числі емоційні - правильним шляхом. І щоб у разі чого не опинитися у прірві від нерозуміння та душевних страждань. Тримайтеся, сил вам та терпіння!

Відредаговано автором 28-09-2023 00:49:31

Вітаю. Питання яке ви задаєте відноситься скоріше до філософської сфери. Совість, з біологічної точки зору, це механізм який виник в сучасної людини для покращення шансів на соціалізацію та виживання. Звичайно, є вийнятки. Тому почуття провини або співчуття і як така емпатія можуть виникати у більш-менш здорової і зрілої людини внаслідок її власних дій або бездіяльності. Совість напевно це сукупність цих якостей і як на мене вона більш філософське поняття - тому що вона може вміщувати в себе також відповідність тій чи іншій культурірасірелігіі, тощо. А може бути сугубо індивідуальна.

Вітаю. Дивіться, ви пишете, що у вас виникала підозра на той чи інший діагноз. Але ви не згадали, власне, що вас хвилює? Єдине занепокоєння, яким ви поділилися - це осторога щодо обману на момент консультації. Скажіть, чи важливо для вас позбутися тих чи інших симптомів щоб покращити якість життя, чи скоріше вам важлива та діагностика, результати якої задовольнять вас? Звичайно, якщо ви не довіряєте лікарю - вам обом буде важко досягти результатів лікування. І якщо вже ви питаєте поради публічно, я спитаю - що, власне, почало хвилювати вас, і який у вас запит до спеціаліста? Сподіваюся, що це трішки допоможе вам з'ясувати причину дискомфорту. Здоров'я вам!

Вітаю. Ви справді маєте причини щоб переживати у такий важкий час. На додачу у вашої тривоги є ще і гормональне походження, під час вагітності організм дещо змінюється). Якщо ви боїтеся що тривога передастся дитині - можете на цей випадок зробити собі поблажку.. Дитині скоріше за все може передатися більш втомлена мама, і вам теж не буде зручно доглядати за ним якщо ви будете виснажені. Спробуйте порадитися з лікарем - можливо він порадить вам безпечні ліки або фітопрепарати, вони були б доцільні, щоб вам стало трохи легше. Ще було б супер якщо ви змогли б звернутися до психолога, щоб допоміг вам навчитися відрізняти хибний страх від такого, на який слід звернути увагу. І це б полегшило ваш стан. Сил вам та терпіння!

Вітаю. Скажіть, вас нервує саме різниця у віці, або ж недовіра з його боку і як наслідок - неправда, яку він сказав?

Вітаю.. Ви і справді в складній ситуації. Нажаль, вирішити як вам вчинити, напевно, ніхто не зможе. Але можна спробувати зробити вам підказку з вами описаного. Якщо так подумати - чи не знижує вам самооцінку таке ставлення до вас колишнього чоловіка? Як ви почуваєтесь після відмов вам і суперечок на побутовому рівні? Інколи нам не вистачає підтримки та віри в нас, щоб ми змогли приймати ті чи інші рішення. Якщо ж взяти того чоловіка, який пропонує вам шлюб. Чи є у вас реальні причини сумніватися в його намірах? Звісно, жоден шлюб не є гарантією повного щастя і ніхто не знає куди поверне доля. Але ж ми теж змінюємо цю долю. Ми не завжди пасажири, інколи ми і водії теж. Ви кажете, що не зможете повернутись в ту ситуацію, в якій зараз перебуваєте. Але можливо що ви будете переживати зовсім за інші речі у майбутньому. Було б супер якщо б ви знайшли можливість проконсультуватись зі спеціалістом, не безпосередньо для того щоб він передбачив майбутньє, але скоріш щоб допомогти вам розібратися в собі і знайти внутрішні сили для тих чи інших рішень. Сил вам та мудрості.

Вітаю. Дуже співчуюваю вам.. Ви пишете сюди, а отже десь в середині розумієте, що вам потрібна допомога та підтримка. Зараз ви переживаєте важкі часи та гострий стрес, але так буде точно не завжди. Як би воно не здавалося безкінечним це горе - коли нам боляче - ми сприймаємо все дуже викривлено. Скажіть будь ласка, чи є у вас знайомі, або друзі, родичі - хтось, кому ви могли б довіряти та з ким можна поділитися вашим станом? Буде супер якщо ви знайдете сили та додатково звернетеся до спеціаліста, щоб мати змогу рухатися далі. Терпіння вам та мужньості.

Вітаю і дуже вам співчуваю.. Одразу ось так я нажаль не відповім який саме терапевтичний метод вам буде ближчим. І можу порадити від себе - шукати в терапевті все ж таки людину, не метод. Зараз ви проживаєте тяжкий період, але ви описуєте дуже цікаві речі, і глибокі теж. У вашому пості багато болю і це не дивно, тому що з того, що я прочитала - ініціатором був він, і не тільки у плані розлучення, судячи з цих ваших "я нічого не вимагала", "я все приймала". В такому випадку ви ніби то не зробивши нічого поганого - все одно опиняєтесь у поганій ситуації. І окрім розриву стосунків як такого - це може додати неприємних почуттів.. Ви знайшли відповідь, чому саме ви "знали що він піде" , коли він хотів звернутися до психотерапевта? Чому пишете що самі б пішли від себе?
На вас зараз може чекати довгий шлях зцілення і багато залежить від вас теж, тому проявіть до себе трішечки тієї турботи яку давали йому. Ви дуже чутлива людина, судячи з посту. Але це також є вашою перевагою. Бажаю вам як скоріш знайти полегшення та гармонію.

Вітаю, Маріє. Шкода, що ви відчуваєте таку дистанцію та небезпеку. Ви питаєте, чи можливо зрозуміти ваш тип прив'язаності - припустимо, він такий. або такий - чи це допомогло б вам вирішити більш глобальні питання, які ви згадуєте? " Я просто хочу приблизно взнати, який тип прихильності у мене може бути" - ..
і тут же зовсім інші запити, набагато глибші
- " в мене постійно якісь загони і емоційні гойдалки", "я постійно залишаюсь приховано незадоволеною", " я не знаю, що таке любов".
Емоційні гойдалки, відсутність здатності любити, тощо - це як правило, наслідок психічних травм, або ж це їх неодмінний супутник. Дуже і дуже гарний сигнал як на мене - це та ваша заглибленість та усвідомлення деяких власних особливостей. Скажіть, насправді ви хотіли б дізнатися тип прив'язаності, або ж не переживати такий дискомфорт і навчитися відчувати тепло до людей і те ж саме - в свою сторону? ) У такому разі я б порадила вам знайти "свого" спеціаліста який зможе підтримати вас і зорієнтувати в якій бік іти, враховуючи деяке "відсторонення" у перший час. (насправді, ви робите правильні кроки, коли замислюєтесь над цими питаннями). Сил вам та терпіння!

Здравствуйте! Хочу заранее принести извинения за поведение некоторых "коллег", надеюсь, что это вопрос, на который обратит внимание администрация. По-поводу вашего вопроса - попробуйте описать как вы себя в связи с этим всем ощущаете? Не в каждом отдельном случае, а скорее - насколько ваше восприятие себя и общий уровень переживаний изменились с начала ваших отношений? Вот это наверное один из "пограничных" столбиков которые вы сможете выделить хотя бы для себя. Вероятно, ваш парень тоже испытывает сложности с пониманием где его зона комфорта а где ваша - но исправлять это - потребуется его желание в том числе. Если у вас много общего и вы цените и любите его как человека - можно постараться работать над своим отношением к таким особенностям. Сил вам и мудрости!

Вітаю. Дуже шкода що ви пережили ці травматичні події.. Але добре, що ви орієнтуєтесь більш менш як здолати наслідки і в яку сторону рухатись. Ви хотіли б поради як саме це робити? Або шукаєте літературу? Спеціаліста?

Вітаю. Дуже сильно співчуваю що ви втрапили в таку непросту історію ще і в такий час. Скажіть, ви своїй мамі можете довіритись (взагалі, протягом життя), в складних обставинах вона вас підтримує? Ви питаєте шо робити, але дати просто вказівку ніхто так не зможе, окрім можливо, поради, звернутися по допомогу до спеціаліста або у групу підтримки жінок, які зазнають морального дискомфорту в сім'ї. Ви описали свого чоловіка як людину, яка психічно поводиться не зовсім врівноважено, чи це тимчасово, чи це ви втомились і берете багато на себе - отакі питання важливо буде підняти з тими людьми, які зможуть підтримати вас. Категорично не погоджуюсь з колегою яка радить одразу виселяти матір, яка до того ще і пережила окупацію, можливо, якщо у вас з нею хороші стосунки - то це те, що втрачати у стресовій ситуації дуже було б недоречно. Особливо враховуючи те, що чоловік погрожує заборонити годувати дитину і таке інше. Нажаль. Щоб вам було трішки простіше орієнтуватися у тій ситуації - спробуйте собі відповісти , дивлячись на якісь дуже суперечливі вчинки "якщо б я була на тому місці, які почуття змусили б мене таке робити?" І бажано в той же момент нагадувати собі що саме відчуваєте ви. І чого ви потребуєте. Можливо це дасть вам хоча б якийсь орієнтир, але це не відміняє мого побажання, щоб ви знайшли час та можливість для консультації зі спеціалістом. Сил вам і мудрості!

Вітаю.. З того, що ви описали - схоже що у вас змінились і стали різними ритми життя або ж спілкування. Але скажіть, між вами з нею зв'язок навіть коли ви не бачитесь, чи ви розумієте одна одну? Чи виникає між вами бажання спілкуватись з вами про щось особисте і чи є між вами підтримка? В моменти, наприклад, коли ви не маєте планувати зустрічі. Ви пишете коли були поряд на святах то "тоді вона казала, що я мало не краща подруга".. Вона каже "краща", начебто є друзі кращі і не зовсім) Як саме вона маніпулює? Тим, шо не йде на компроміс і потім ви ще почуваєте провину? Порозумітись можливо було б наприклад за допомогою асертивності. Тобто використовувати такі формулювання де ви залучаєте людину вирішити проблему разом. Але порозумітись було б легше, коли інша сторона шукала б порозуміння теж. Вона його шукає?