Шкода, що вам доводиться переживати цей стрес... Страшно що саме? Реакція родичів? Сама процедура? Проблеми з навчанням?.. Згідно законодавству - з 16 ви можете робити цей вибір самостійно. Якщо ж йдеться про ризикові випадки - то лікар вас проконсультує про це. Ви себе взагалі як почуваєте? Чи є у вас підтримка (друзі, знайомі)?

здравствуйте, будущий коллега!) Вы медицинский психолог? Или нет? В любом случае - при поступлении вас ведь что-то вдохновляло? Думали вы о направлении, и вопросах которые вам ближе? Знания о методах как именно решать эти вопросы и развиваться дальше - обычно каждый получает дополнительно индивидуально. Тут нет секретной шкатулки - допустим, вы хотели бы работать с определенной категорией людей, и вы клиницистконсультант - то именно там и искать знания)

Вітаю.. Мені дуже шкода що ви переживаєте ці важкі часи на самоті. Скажіть, чи хвилювало вас питання "самотності" - раніше? Чи ви зверталися до психотерапевта? Можна відчувати себе зовсім самотнім і серед купи людей, навіть серед близьких родичив. Що найбільше турбує вас? Які це почуття? Як ви звикли допомогти собі, коли стає гірше?
Самотність - як це частково філософське питання. Але якщо сам стан турбує вас, і ви шукаєте вихід - тоді ви вже на правильному шляху. І ви знайшли проблему. Бажаю вам мудрості і терпіння. І мирного неба, звісно.

Співчуваю вам, з тексту помітно що ви переживаєте сильний стрес.. Двічі вибачились навіть за те, що ви шукаєте допомоги?.. Але ви по темі, і ви можете ії отримати. Це дуже добре, що ви бачите проблему і проявляєте готовність ії вирішувати. Ви пишете що родичі мають такий вплив на ваші відносини - але чому саме? Зараз дуже важкі часи для багатьох із нас, війна робить свій жахливий внесок. Але якщо взяти до уваги вплив родичів.. Чи вони бажають вам особисто спокою та гармонії? На початку ваші стосунки і відношення до чоловіка були іншими? Якщо так - то що змінилося саме для вас (що ви саме відчуваєте?)?.. І як реагує на ваш стан ваша кохана людина? Ви молодець що шукаєте вихід. Можливо, вам не завадило би звернутися до психотерапевта, чи навіть невролога, якщо ви відчуваєте гіпервідповідальність і тривогу. Бажаю вам сил і терпіння пережити ці випробування.

Ответ отредактирован автором 11-11-2022 00:24:16

Здравствуйте. Вы пишете, что чувствуете усталость. «Устала, хочу вернутся свои 13 и делать всякие вещи, не заставляя себя. »; Но в то же время - говорите что делать ничего не хочется. «У меня абсолютно нет энергий делать что-либо. »;. Из вашего обращения не совсем понятно - вы потеряли интерес ко всему, либо же именно то, что делать "нужно" - лишено энтузиазма? Вы вините себя, за то, что не сделали что-то в детстве? Или же кто-то ждет от вас сейчас каких-то результатов? У вас есть близкие люди? Друзья? Есть кому поддержать вас? Обращались ли вы к психотерапевту чтобы найти причину? Сложно вернуться в прошлое, это пока что никому не удавалось. Но можно побороться за свое настоящее и будущее. Вы молодец, что написали. Желаю вам найти помощь и выход из этого состояния.

«Постоянная тривога и мысли из-за этого недают мне покоя.Как перестать ждать предательства?»;
Здравствуйте, Вика.. Мне жаль, что вы переживаете так сильно из-за сложившегося. Но есть еще несколько вариантов как можно взглянуть на эту ситуацию. Возможно, я прозвучу резко - но так или иначе - вы сами ведь выбирали "сердцем"? Допустим, ничего "особенного" в их общении не случалось, - тогда ваши опасения - они работают против вас. Представьте себе что близкий человек без особенной почвы вдруг теряет доверие к вам? Это один из вариантов как можно на это взглянуть. Другой вариант - это копнуть глубже. Понять чего именно вы боитесь? И как эти страхи сформировались.. Я могу посоветовать вам обратиться к психотерапевту индивидуально и проговорить эти вопросы. Но если вы не хотели бы - то можете постараться поискать внутри себя ответы и найти правильный выход, чтобы стало легче и понятнее. Желаю вам гармонии и спокойствия!

Ответ отредактирован автором 21-10-2022 01:24:13

Дуже шкода, що вам випало на долю це все... Як ви самі почуваетесь? Ви шукаєте поради "як пояснити дитині" - і це дуже важливе питання. Але - як ви зараз? Чи є у вас підтримка?
Щодо вашого питання. тут немає 100% ідеальної інструкції (і не може бути). Чи бачить дитина ваші емоції? Чи є хтось поряд з родичів або друзів хто зміг би побути поряд з вами всіма? Кажуть, що психологи не дають поради - і частково це правда. 3.5 рочків - це щ дуже маленька особистість, і можливо вона не в змозі усвідомити такі поняття.. Я знаю, що краще не обманювати дітей у цьому питанні - тому що якщо вам важко - дитина буде це відчувати і не буде розуміти чому, яка причина. Підбирати слова або образи - тут вже індивідуально - тому що ми всі різні. І тут взагалі немає інструкції "як описати що таке смерть для дитини у такому або такому віці". Так чи інакше колись вона дізнається про те, що сталося. Тому - подумайте - чи ви боїтесь ії травмувати такою важкою, але правдою? Чи не маєте впевненості що витримаєте цю розмову? І знову я спитаю - чи є ще у вас хтось хто побув би поряд під час таких розмов? Бажаю сил вам, і терпіння. Співчуваю.

"Нажаль мій чоловік не надто вірить , шо зі мною шось не те. Він переконаний, шо це просто я себе накрутила , начиталась дурного в Інтернеті, як він каже, і приписую все собі. " "не вірить в психологію".. А в неврологію вірить? А в психіатрію?
Він може мати будь які погляди, але тут майже всі коллеги пишуть що вам не зарадила би консультація психотерапевта, невролога, або іншого спеціаліста який зміг би підібрати для початку щось, щоб нервова система змогла відновитися і знизити стрес. Мені дуже шкода, що все це трапилося з вами, плюс така фінансова залежність. Але навіть у такій ситуації є варіанти - або пошукати когось за не дуже великі гроші, або державного безкоштовного лікаря (здається, в хелсі була така опція, але я не певна чи це працює у вашому регіоні). Допомогти собі - не соромно. Ви робите все вірно, коли шукаєте вихід. Відношення чоловіка може бути суб'єктивним або упередженим, при всій повазі до нього. Досвід кожного з нас - унікальний, і нам іноді справді важко порівняти своє життя з життям іншої людини. Але якщо вам психічно важко - то це вже достатній аргумент, шоб шукати як полегшити стан. Бажаю вам скорішого вирішення цієї проблеми.

дуже вам співчуваю.. Втрата, і горювання - це важкі випробування. Але ви шукаєте вихід, і це добрий знак. Ваш чоловік, він підтримує вас? Я дуже радила б вам звернутися до спеціаліста (хоча б до невролога, або клінічного психотерапевта, тому що можливо, на перший час треба буде підключити фармакотерапію. ) Тому що у перевтомленному, нестабільному стані буде важко "взяти і стабілізуватись" самостійно. Це можливо, але це як з карієсом, трішки легше ставити пломбу, якщо заморозити зуб). Із всього того, що ви написали - відчувається що нервова система дуже виснажена, і що вам зараз складно. З приводу "діагнозу" - а чи важливо як саме буде він звучати? (на фоні стресу та депресивного стану можуть розвиватися різні стани. І важливо розуміти що робити з тим, що ви переживаєте, як на мене, і з тим щоб ваш моральний та фізичний стан відновлювалися). Бажаю вам сил і терпіння.

Мені шкода, що ви проживаете такий важкий досвід... Може бути багато причин чому саме ви схиляетесь до страждання і чим воно для вас є насправді. Чи хочете ви прожити провину, чи сором, чи це якісь інші підсвідомі явища.. Але знаете, якщо ви зберегли самокритичність і питаєте поради - це добрий знак, як на мене. Дуже раджу вам звернутися до спеціаліста, якому ви змогли би довіритись. Або хоча б прослідкувати за тими станами, які виникають до-в момент-після. Але це буде доречніше після консультаціі з лікарем.., бо ваш стан звучить як тривожний і було б легше заглиблюватись в причини і наслідки. Іноді потрібна мужність - дозволити іншому допомогти вам (може бути так, що знадобиться щось з фармакотерапії, або дослідження). А вже в стані полегшення буде зручніше зрозуміти куди рухатись далі. Тримайтеся!

Ответ отредактирован автором 09-10-2022 05:27:40

Вы пишете что "зависимы от отношений". Но какими именно они у вас были, те, что вызывали зависимость? Либо вы зависимы от "отношений" как от формы поведения, чего-то что "общество ждет от вас" ? Или же вы беспокоитесь от страха одиночества? На самом деле - очень хорошо и смело признать в себе определенные тенденции, которые не дают покоя. На тему любви либо же поиска причин ее отсутствия есть много книг - скажите что вы хотели бы как результат? Понять себя или мир? Или найти новый путь? Какой ваш запрос?

доброго дня. Коли ви кажете про пам'ять - ви маєте на увазі концентрацію? Або пам'ять взагалі - тобто те що прийнято називати "провалами"? Як давно це почалося? У будь якому разі, я погоджуюся з колегами, якщо це вас справді турбує - то я раджу вам звернутися або до невролога, або до клінічного психотерапевта, психіатра, тощо. Одужуйте!

Здравствуйте. Это очень хорошо, что вы ищете выход. Вы пишете "у нее нет никого из родных, возможно поэтому она стала агрессивнее, и остался я чтобы выпускать пар".. Если бы до этих отношений, теоретически, вы услышали бы такое от своего друга или брата - что бы вы ему ответили? "быть выше" - это задача либо родителя, либо человека, которого не волнуют проблемы.. Что дает вам силы все еще слышать себя, что вам это дискомфортно? Из того, что вы написали - я могу допустить что вы недовольны собой за то, что вы среагировали агрессией на агрессию. Возможно, вам стоит проконсультироваться с психотерапевтом или же человеком, которому вы доверяете, чтобы он смог помочь вам найти лучшее решение в этой ситуации. Изменить другого посредством совета - задача почти нереальная, без его согласия меняться. Но преодолеть кризис и стать примером - это вполне возможно, поскольку вы, собственно этот кризис и ощущаете. Сил вам и терпения!

Здравствуйте! Очень жаль, что вам приходится проходить через такой опыт.. Вы пишете очень много о нем, о фактах. И очевидно что это ранит вас. Возможно, то что я скажу сейчас будет несколько болезненно но постарайтесь не принимать как атаку. Догадываюсь, что вы и без того нуждаетесь в поддержке. Что вы знаете о созависимости? Даже не ввиду алкоголизма вашего супруга, а как о более обширном понятии? Пробовали ли вы консультироваться с психотерапевтом или с теми, кто проходил такой опыт? Есть ли у вас кто-то, кто поддержит вас? Вы задаете очень важные вопросы. Эта ситуация - она не навсегда, из нее вы можете выйти более мудрой и целостной, вне зависимости уже от действий других людей.. И я вам этого желаю. Вы молодец что поделились и молодец что ищете выход. Сил вам!

Здравствуйте, Ника! Мне жаль, что вы переживаете такой сильный стресс. Из ситуации, в которую вы попали, безусловно, есть выход. Вы пишете так много о нем, о том как поступал он, как пил и нарушал обещания. Скажите, знакомы ли вы с термином "созависимость"? Важно услышать и понять себя, в первую очередь. Тем самым вы можете дать толчок к изменениям вас, как личности, и, возможно, вашего супруга, если он тоже будет работать над собой. Но вам будет однозначно проще и легче если вы проконсультируетесь либо с психотерапевтом, либо же с группами созависимых, которые прошли этот путь, чтобы вы не были одиноки и не запутались. Желаю вам сил и мудрости!