Вітаю. Люба авторко, я дуже співчуваю вам. Те, що ви описуєте схоже на абьюзивні відносини. Справитись з цим всім можливо, але буде дуже дуже корисно якщо ви звернетеся по допомогу до спеціаліста, або хоча б до кола підтримки людей, які переживали цей досвід. Нажаль, проти насильства не допоможе "виправляти себе" або ж шукати логічні відповіді. Скажіть, як ви до цього з цим справлялись? Чи є у вас близькі родичі або друзі, які зможуть вас підтримати у цей важкий період? Сил вам і терпіння!

чому ви не довіряли їй? І чи це вийняток, а загалом ви схильні ставитись до людей з довірою?

Вітаю. Ви замислювалися чому саме вас хвилює цей випадок і чому хочеться засуджувати дівчину з цього приводу? Погоджуюсь з колегою, що відповіла вище - люди дратуються якщо їм дорікати на те, що самі вони довірили вам як може ось такий неприємний досвід? Можливо, у вас була якась умовна "ідеальна дівчина" як образ і цей образ наштовхнувся на живу людину?) Насправді дуже добре, що ви визнаєте що щось тут не так і шукаєте поради. Якщо буде можливість - я б радила вам звернутися до спеціаліста за порадою, щоб навчитися краще себе розуміти і щоб вирішувати конфлікти (як внутрішні так і зовнішні) більш конструктивно у майбутньому. Сил вам!

Очень вам сочувствую. По всей видимости у вас были отношения с не очень здоровым психически человеком. Как минимум он патологически лгал и делал это без какого-либо смысла, к огромному сожалению. Вы говорите, что боитесь потерять доверие к миру и людям в целом - тут я могу лично от себя посоветовать обратиться к специалисту, чтобы научиться жить с этим опытом и не терять то самое доверие и чтобы не впадать в длительную тоску. Но также можно задавать себе вопросы - например, если бы мир состоял из только таких людей которые безответственно лгут даже самым близким - то каким бы он был такой мир? Вы не были виноваты в том, что отнеслись к нему с доверием, поскольку внутри себя вы ощущаете что вам доверять можно. И очень важно сохранить это качество в будущем. Сил вам!

Вітаю, Ірино. Мені дуже прикро від того що з вами це все зараз відбувається. До того ж прикро від порад деяких колег, але це вже таке. Скажіть, як на вашу думку - чи міг би він боятися втратити вас? Переживати що ви з кимось спілкуєтесь? Чи у вашому випадку це не збалансовано, тобто ви боїтесь залишитися без нього більше, ніж він без вас? На чому грунтуються ваші стосунки загалом? Спільні інтереси, погляди? За що він цінує вас, а ви його? Було б взагалі дуже добре, якщо б ви звернулись за порадою до психолога особисто, щоб краще зрозуміти себе і причину ваших тривог. Сил вам!

Здравствуйте. В идеале - чтобы уменьшить ущерб для себя и получить опыт на будущее я рекомендовала бы вам обратиться за консультацией к специалисту. В той ситуации, которую вы описали, мне кажется, важно понять почему именно вам некомфортно и что можно с этим сделать. Чтобы охранять те же границы и прийти к здоровому общению - важно понять себя свои потребности, как бы это банально не звучало. Например, чтобы не усугублять конфликты - можно попробовать уточнить свое состояние, затем можно это озвучить в неконфликтном и открытом диалоге "если ты говоришь вот это и вот то - я ощущаю - ... . Мне очень не хочется испытывать это, давай найдем способ это исправить". Допустим, человек вас не услышит - но во всяком случае вы будете лучше понимать в какой момент что-то пошло не так. Я ни в коем случае не говорю, что вы виноваты в том, что все это происходит. Но вы можете повлиять на свое самочувствие и научиться узнавать себя лучше и отстаивать свои интересы. Сил вам!

Здравствуйте! Сочувствую, что вы испытываете такую тревогу. Есть шанс, что ваше состояние психическое влияет и на физическое, поэтому будет очень хорошо если вы обратитесь либо к психиатру, либо в группу поддержки людей, кто отказался от алкоголя (поскольку это может быть связано), если у вас нет возможности сейчас оплачивать психотерапию. Очень важно чтобы вы получили помощь и поддержку, учитывая зависимость в прошлом, чтобы потом научиться жить с собой и понимать себя и быть в гармонии. Вы появляете самокритику, и спрашиваете советов - это уже знак что вы на правильном пути. Пусть даже сейчас кажется трудно - но это признак что вы не сошли с ума ) Лечитесь и ищите поддержки. Сил вам!

Відредаговано автором 07-11-2023 20:15:14

Здравствуйте, Вадим! Соглашусь с коллегой которая ответила выше - похоже на социальную тревожность. Вызвана ли она дистанционной учебой или же какими-то внутренними убеждениями - важно научиться преодолевать тревогу в будущем. Было бы супер если у вас будет возможность обратиться к специалисту и научиться преодолевать эту скованность, понять себя лучше и жить на качественно новом уровне. Вы также можете поделать упражнения для преодоления тревоги самостоятельно, в интернете есть подобные техники самопомощи. Сил вам и гармонии!

Вітаю! Можливо, зараз ваша донька не хоче або боїться планувати так далеко. І хоч вона зараз в юному віці, їй треба починати вчитися в тому числі на своїх помилках. Чи можете ви бути їй порадником, навіть якщо вона помилиться? Чи у всьому іншому окрім планів на навчання - у вас з нею є повне порозуміння?

Вітаю! Якщо ви цінуєте і любите вашого чоловіка і не хочете на нього гніватись - ось вам декілька субєктивних ідей (це не означає що стан вилікується, але спілкуватися вам стане легше). Можна спробувати підтримати його, на кшталт "бачу, що ти хвилюєшся, я поряд, можеш на мене розраховувати". Вникати в самі його нав'язливі думки або заперечуючи або навпаки погоджуючись зовсім не обов'язково. Достатньо дати йому зрозуміти що нічого поганого не трапилось, в нього є близька людина яка буде поруч. Це буде важко якщо ви гніваєтесь або дратуєтесь, тому важливо щоб ви теж були в нормі. Іпохондрія це не просто страх тої чи іншої хвороби, це загалом тривожний та гнітючий стан, але з нього є вихід звісно. Доречі, якщо були часи коли він не тривожився так сильно - можете поговорити про це, спитати як він тоді справлявся, що допомогало. Якщо він не звертався до психотерапевта або до групи підтримки - також важливо щоб він бачив людей у соціумі які не переживають, соціалізація у такому стані важлива, це теж елемент одужання. Сил вам і терпіння!

Вітаю. Дуже співчуваю вам. І я погоджуюся з колегою, те, що ви описуєте це ознаки серьозної депресії. Шукати сенси або приймати якісь доленосні рішення у такому стані - це насправді хибно. Це як важкий біль - все звужується навколо місця де болить, і здається що іншого світу мов би не існує. Але ж це звужена і хибна картина всесвіту? Це як криве дзеркало, замість панорами. Дуже добре що ви шукаєте поради або шлях звідти. Зовсім не є нормою проживати щось подібне. Це хвороба нервової системи, і лікування існує. Важливо щоб ви звернулись до психіатра або невролога щоб подолати основні клінічні прояви і звісно в ідеалі - знайшли психотерапевта який допоможе вам як уникнути в майбутньому повторних страждань. Сил вам і терпіння.

Вітаю. Те, що ви описуєте схоже на проблеми у психічному здоров'ї. Це не означає що стан не пройде або ж що він невиліковний. Але дуже важливо щоб ви звернулися саме до спеціаліста з психічних розладів, щоб не гаяти час і не страждати даремно. Пустка, емоційна відстороненість або складність регулювати емоційний стан - це все можливо подолати - особливо якщо ви можете це виділити як проблему. Це взагалі дуже хороший знак насправді, тому що є щос єдине що може фіксувати де болить. Бажаю вам терпіння та сил.

Ну в такому разі поліцію можете викликати ви, щоб зафіксувати шантаж та насильство. Доречі це допоможе вам з юридичної сторони, в плані прихистку і допомоги, якщо цей факт буде зафіксовано. Однак, важливо - якщо ви будете викликати поліцію у вашому регіоні - найкраще якщо ви зазначите що вам потрібен саме спеціальний патруль по домашньому насильству. Буде супер якщо перед цим ви проконсультуєтесь з лінією допомоги - як краще діяти. Бажаю вам сил та мужньості в тому щоб відстояти ваші права і скорішого відновлення та спокою!

Вітаю.. Дуже шкода що ви зіштовхнулися з таким відношенням до себе. Чи можете ви звернутися на лінію допомоги людям, які постраждали від домашнього насильства? Є юридичні та психологічні поради, до того ж (дивлячись у якому регіоні ви проживаєте) - існують кімнати в яких людина може проживати певний час щоб не контактувати з кривдником. Насильство - психічне або фізичне - це не "старий стиль", це злочин і у законодавстві саме так і зазначено. Чи записували ви (можливо, таємно) аудіо, або відео свідчення образливої поведінки щодо вас? Це може допомогти в майбутньому захиститись від неправомірних дій щодо вас. Скажіть, ваш старший брат - він проживає з вами?

Вітаю! Важливо щоб психотерапевт знав що таке проблема співзалежності і мав досвід роботи з подібними запитами. Також дуже важливо, щоб ви довіряли психотерапевту, звісно! Дуже добре, що ви почали розуміти звідки виникли ті чи інші причини вашої внутрішньої дисгармонії, це вже великий крок. Ще можна звернутися до груп підтримки людей, чиї родичі або друзі були залежними, безпосередній досвід теж може бути дуже корисним. Сил вам та терпіння!