Здравствуйте. Вы подняли очень глубокую тему, и тут не может быть однозначного ответа. Поскольку может быть что вам просто попадаются шарлатаны либо мошенники - и от этого нельзя быть застрахованным, также может быть что вы реагируете на определенный тип людей и так далее. То, что вы относитесь к людям с хорошими намерениями - это абсолютно нормально, вероятно вы меряете по себе и не ожидаете подвоха. Но можете ли вы вовремя постоять за себя и отказать - если человек начинает пользоваться вами? Скажите, когда вы пытаетесь завести дружбу с кем-то - чувствуете ли вы себя наравне с этим человеком? Нет ли у вас излишнего желания позаботиться, сделать за других их дела, пойти на уступки? Умеете ли вы просить о помощи и принимать ее?

Здравствуйте.. Очень сочувствую что вы переживаете это все и что страдает ребенок. Неконтролируемый гнев и раздражение это всегда сигнал о чем-то, либо что вы переутомлены либо что какие-то ваши потребности игнорируются. Вариантов очень много... Скажите, ваш ребенок маленький? Если да - достаточно ли вам помогают с ребенком, и вообще по дому? Достаточно ли вы отдыхаете? Есть ли в семье другие конфликты которые могут провоцировать такую реакцию? Рекомендую вам найти своего специалиста и проконсультроваться, чтобы понять себя лучше и найти способ решения этих эмоциональных всплесков. Сил вам и терпения!

Здравствуйте. Скажите, это впервые у вас так с ней? Вам нужно доказать сейчас что-то определенное либо это недоверие - оно постоянное? Если это часто так бывает с ней без всяких оснований - тогда напрашивается вопрос - нужно ли вам доказывать правоту перед ней? Кроме этого недовения - все остальное в ваших отношениях - в порядке?

Здравствуйте! Сочувствую вам. Да, существуют препараты от депрессии и тревоги которые можно применять при заболеваниях ЖКТ - но вам необходимо проконсультироваться у врача какой именно подойдет вам - с учетом вашей истории болезни и других препаратов, которые вы применяете. Если вдруг вы ошибетесь при самолечении - к сожалению не исключены побочные эффекты и дальнейшее назначение других антидепрессантов уже у врача - будет осложнено этим самолечением плюс паузой, которая необходима при смене одного препарата на другой. Но в любом случае - вы не должны страдать если можно улучшить свое качество жизни и подобрать именно то, что подойдет вам. Есть ли у вас возможность обратиться в поликлинику за консультацией?

Вітаю, Софіє. Дуже сумно читати ваш пост, співчуваю що ви зіштовхнулися з таким відношенням. Ви пишете, що батько не проявляв любові, а натомість зневагу і жорстокість.. І тут же зазначаєте, що батьки проти вашого переїзду до іншої країни. Але якщо ви повнолітня - то теоретично ви можете самі вирішувати вашу долю? Ніхто не заслуговує на знущання і жорстоке ставлення, особливо коли джерелом цієї жорстокості є сім'я... Хіба ж ви винні що ви не хочете підтримувати спілкування з тим, хто робить ті речі, про які ви розказали?.. Можливо, має сенс звернутися за порадою до спеціаліста, щоб покращити свій емоційний і моральний стан, або до груп підтримки? Чи є у вас окрім хлопця який закордоном якісь ще друзі або знайомі, які розуміють ситуацію і які на вашому боці?

Вітаю. Чи ваш батько усвідомлює власну хворобу? Як вона проявляється? Що саме хвилює вас зараз?.. Щоб трішки заспокоїти можу сказати що далеко не всі психічні розлади є спадковими.

Вітаю. Шкода, що ви переживаєте це все. Але ви зробили вже важливий крок і визнали, що питання скоріш за все криється у самооцінці. Скажіть, у всьому іншому (коли хлопець не дивиться в соцмережі)) - ви відчуваєте себе з ним впевнено? Відчуваєте його підтримку? Чи траплялось у вас щось подібне раніше, до вашого знайомства?

Вітаю. Це таке філософське питання, скоріше. Як на мене - немає чітких паралелей що люди повністю повторюють поведінку інших, особливо якщо наслідки були болісні. Хтось пережив жорстоке ставлення і стає правозахисником. Хтось повторює його. Це дуже індивідуально і залежить від маси причин

Це дуже добре що ви вирішили звернутися за допомогою, насправді. Ви пишете що хтось сміється - а я як раз про це згадала, щоб застерегти) Але ви вже пройшли такий негативний досвід. Іронія, що ви уникаєте психологів та психотерапевтів але ж все одно звертаєтесь до них, навіть зараз. І це добрий знак, що ви шукаєте допомоги. Якщо вам потрібно допомогати мамі, яка з ваших слів "стара і хвора" - це серьозні зусилля і вам важливо не виснажуватись і робити правильні кроки. У вас є друзі або близькі люди, доречі, які можуть вас підтримати у цьому стані?

Відредаговано автором 13-12-2023 21:52:02

Співчуваю вам, що проживаєте такий період. Якщо ви шукаєте просто підтримки і спілкування і щоб послухати чужий досвід - спробуйте може пошукати у соцмережах групи пов'язані з подоланням тих чи інших емоційних станів, або ж групи де спілкуються люди, які вивчають психологію, можливо це допоможе. Є ще, звісно, канали або чати. Загалом в таких місцях спілкуються більш жваво. Звісно, там можуть зустрітись різні люди, але думаю згодом ви знайдете якесь зручне для вас і не токсичне коло спілкування. Доречі, ви не розглядали варіант знайти і відвідати якусь живу групу психічної підтримки, або ж звернутися до спеціаліста?

а чим саме він вас збуджує і цікавить там на роботі? тим, що там є інші люди і це таке "порівняльне" з іншими людьми збудження?)) Ви пишете, доречі, що ви "на рівних" коли залишаєтесь вдвох дома. А там? Ні? Чи можливо сам факт дистанції між вами, що там робоча і непідходяща атмосфера? Можливо десь в цьому напрямку треба шукати відповідь, окрім того щоб відпочивати? Спробуйте порівняти в думках що таке є там чего немає вдома.

Відредаговано автором 12-12-2023 20:44:40

Здравствуйте. Ситуация на самом деле непростая, тут сложно однозначно встать на чью-то сторону да и невозможно было бы даже если бы захотелось. ) До того, как началась война - ваша мать жила самостоятельно? Или она теперь нуждается в уходе и присмотре? Вы упомянули, что нельзя найти в аренду жилье, так как ей не нужно контактировать с людьми.. Но ведь сейчас она контактирует с вами и вашим мужем, верно? Жизнь семейной пары совместно с их родственниками, даже самыми хорошими - довольно часто становится некомфортной, так как люди все же нуждаются в личном пространстве. И у каждого человека требования к этому пространству свои. Вы обговаривали с мужем дальнейшие планы, чего бы он хотел, как он видит выход из ситуации? Вы описывали свое видение как бы вам хотелось чтобы ситуация выглядела в дальнейшем? Заставлять человека "просто смириться" - это ведь не всегда работает позитивно?) Спрашиваю это на тот случай если ваша мать здорова и не нуждается в постоянной медицинской помощи, разумеется. Было бы супер если бы вы обратились за консультацией к специалисту, чтобы разобраться в себе и в ситуации и поступить мудро. Сил вам!

Відредаговано автором 12-12-2023 16:51:29

Вітаю! Ви пишете що у вас після роботи немає взагалі сил ні на що. І втома, зазвичай, не надихає на еротичні пригоди. Але - чи було у вас інакше у якийсь період стосунків? Наскільки він сам прагне близькості? Ви справді підняли таке багатошарове питання, на яке може бути декілька відповідей. Можливо, ваша манера поводитись себе на роботі істотно відрізніється від тої манери, яку ви обрали для дому? Коли у вас вихідні і відпустки - щось змінюється на краще?

Здравствуйте. Сочувствую, что переживаете это все. Иногда есть ошибки в нервной системе, и от возраста они могут не зависеть. У вас есть возможность обратиться к врачу (подростковому или детскому - неврологу либо психиатру) чтобы он помог разобраться с этим? Причин такой тревоги или страха может быть много, но чтобы подобрать правильное лечение или профилактику - было бы супер проконсультироваться со специалистом. Вы живете с родителями? Какие с ними отношения? Есть кто-либо из старших родственников, кто поддержал бы вас и к кому можно если что обратиться за советом в этом вопросе?

Вітаю. Дякую вам що ви піклуєтесь про нього і йому - за його внесок. Він у відпустці чи вже не повернеться у військо? У будь-якому разі було б дуже слушно якщо він звернеться або до психолога сам або до группи підтримки у реабілітаційний центр, де йому зможуть допомогти. Якщо він вже повертається до цивільного життя - якийсь час йому потрібен щоб просто прийти до тями і адаптуватися. Якщо це вже якийсь час продовжується і немає позитивних змін - є сенс звернутися вам також до спеціаліста за консультацією, щоб навчитися допомогати і йому і собі, і щоб не нашкодити. Він визнає, що йому потрібна допомога, іде на контакт з близькими людьми?