Дуже співчуваю вам.. І погоджуюсь з колегами, які помітили ознаки емоційного виснаження або гострого стресу. Ви кажете, що хотілося б не працювати там, де помилки призводять до непоправних наслідків - це і справді дуже важко, якщо ви маєте справу з чимось таким. Цей стан який ви описали - не звучить як щось хороше. Скажіть, чи ви маєте якусь підтримку ззовні? Близьких, які можуть зрозуміти і на яких можна розраховувати? Чи є у вас можливість розділяти хоч трохи роботу і власне життя? Нажаль, з вашого посту не зовсім зрозуміло що саме спричиняє такий стрес - але якщо причина - ваша діяльність, то у будь-якому разі варто шукати вихід з цієї ситуації (це може бути як психотерапія, або ж відпустка, якщо це можливо, або ж допомога і розуміння колег). Сил вам і скорішого полегшення.

Вітаю. Скажіть, якщо можете, чи це сталося з вами? В плані - що хтось, з ким ви спілкувалися - зник? Чи ви хочете допомогти знайомим, з якими так вчинили? Ви питаєте, чи характерна така поведінка для хворих людей? Можливо для деяких розладів статистика вища. Але ж питання головне - це стан самої людини, яка шукає відповідей - чи варто їй шукати їх ззовні, чи треба намагатись отримати їх від того, хто відмовив у спілкуванні. Чи можливо, має сенс відновлювати стан довіри і налаштовуватись на щось більш тепле у майбутньому?)

Вітаю! Дуже співчуваю, що ви стикнулися з такою ситуацією (( Але ви вчинили абсолютно правильно, ви обрали не наражати дитину і себе на небезпеку. З приводу як пояснити дитині - тут є кілька варіантів, дивлячись наскільки дитина зрозуміла сама що відбувається тоді. Наскільки вони емоційно близькі були з батьком? Але я погоджуюся з колегами, що в ідеалі - краще пояснити якомога ближче до правди. Як варіант - сказати, що батько зараз дуже хворий, і що не зможе жити з вами, що йому буде потрібно дооовге лікування в спеціальних лікарнях. Ну і саме тому вам з дитиною буде краще жити зараз там, де ви є - що так безпечніше для всіх. І доречі, чи є у вас у самої хтось з близьких, або з друзів, хто допоможе оговтатись від пережитого, і хто зможе підтримати? Як ви сама почуваєтесь?

Вітаю. А які саме думки про цю людину вас переслідують? Нерозуміння чому саме так сталось? Або бажання щось довести до її відома, "досказати недосказане"? Чим саме вас та людина зачепила? Буває іноді так, що коли ми вкладаємо в когось, чи в щось зусилля (емоційні в тому числі) - то потім прив'язуємось сильніше, ніж того хотіли. Ви пишете, що були ініціатором, а людина маніпулювала - чи не може це бути саме така причина? Якщо завгодно "ефект казіно"? Чи траплялось з вами щось подібне колись до цього?

Вітаю! Добре, що ви розумієте, що щось з цим не так. Це вже само по собі - гарний знак. Скажіть, як саме ви підсилюєте ці ревнощі? Гортаєте соцмережі? Розпитуєте чоловіка про неї? Ви пишете, що заздрите тому, що їй щось там дісталося якось легко - але щоб почати про це думати - треба десь дістати інформацію, вірно? ) Скажіть ще таке, чи ви заздрили таким чином іншим людям? Чи тільки вона викликала у вас такі сильні негативні почуття? Було б дуже непогано, якби ви звернулися до спеціаліста за консультацією, насправді. Це б могло пришвидшити і спростити шлях до внутрішнього спокою. Мудрості вам і гармонії!

Интересный вопрос. Нормально ли иметь расстройство личности?) Вероятно, не очень нормально. Другое дело - беспокоит ли вас это расстройство, либо беспокоит ли оно окружающих вас людей. Вы говорите, что вы можете рано или поздно "дать волю желаниям и сделать что-то жуткое". Каким образом вы ощущаете разницу между хорошим и плохим поступком? Что останавливало вас не делать "жуткие поступки" до этого? Какое чувство вас останавливало? Помимо, собственно, психопатии, существует еще множество других расстройств личности и состояния - и некоторые из этих расстройств могут вызывать "психопатоподобное" поведение. Это я к тому, что самодиагностика таких серьезных состояний не всегда будет объективна. Но исходя из вашего поста - вы проявляете самокритичность, и любопытство. Поэтому если вы ощущаете дискомфорт и ищете ответы - чем это не повод обратиться к специалисту чтобы понять себя лучше и чтобы чувствовать себя лучше в последствии?

Здравствуйте, Вера. Жаль, что вы ощущаете страдание и потерю самооценки. Скажите, до того как вы вышли замуж - вы испытывали подобные чувства? Что вы недостаточно хороши, и что вас не ценят? Какой была ваша жизнь до брака? И что изменилось в браке (позитивные, негативные изменения) которые вы могли бы отметить? Алкоголь, о котором вы говорите - создает ли он проблемы для вас лично в повседневной жизни? (кроме осуждения и критики со стороны мужа) - есть ли негативные последствия для вас лично? Есть ли у вас близкие друзья-родные - которым если что можно выговориться и которые поддержат и поймут?

Здравствуйте, Мария. Скажите, вы испытываете тревогу и страх - перед незнакомыми людьми и в неизвестных ситуациях? Либо это распространяется и на общество ваших близких? Бывали ли в вашей жизни ситуации когда вам не нужна "социальная маска", когда вам спокойно и когда вас принимают в любом настроении? Когда возник этот страх? Был ли он с вами с детства либо проявился после каких-то событий в жизни? Вас не стыдили и не пугали в раннем возрасте при посторонних (возможно, в школе?).. У вас была возможность выражать свои эмоции в детстве? На самом деле - очень хорошо, что вы ищете выход и что обнаружили проблему. Вы не рассматривали психотерапию? Поскольку все-же личная консультация со специалистом - может помочь быстрее и эффективнее разобраться в себе и достичь гармонии.

Вітаю. Щиро співчуваю, що ви потрапили в такі обставини.. Ви пишете, що це родичі налаштували. Але тут же пишете (дуже доречно), що цей чоловік нехтував вами, зневажав і в кінці залишив вагітну ще і під час війни. Скажіть, чи є у вас друзі, знайомі - хтось, хто може зараз вас підтримати у такий момент, на кого можна покластися? Якщо немає - це тимчасово. Дорога автор поста, від всієї душі раджу вам звернутися по допомогу, якщо не до психотерапевта, то хоч до груп підтримки жінок які зазнали насильства в стосунках (моральне приниження - це теж насильство). Щоб відновитись якнайшвидше, і щоб не витрачати такі дорогоцінні емоції і час на негідних людей. Сил вам і мудрості.

Здравствуйте. Тревожность - в целом это полезное ощущение если она возникает в момент опасности, например. Но, тревога у которой нет видимых причин, и которая мешает жить, которую трудно контролировать - тогда ее желательно лечить. Иногда можно совмещать психотерапию и медикаменты. Фенибут - который вы упомянули, пока что не имеет клинически доказанной эффективности (я могу не знать о новейших исследованиях, но исходя из того, что знаю - это именно такой препарат). Есть ли у вас возможность обратиться за консультацией к другому специалисту? Если выбор врачей ограничен то как вариант - обратиться неврологу и заодно к психотерапевту? Чтобы как можно эффективнее справиться с этим состоянием. Здоровья вам!

Здравствуйте.. Очень тяжелую картину отношений вы описываете. Что помогает вам держаться в этих отношениях?.. (
Если бы вы прочли такой пост, как ваш - что б вы сами на это сказали?)
Дорогая автор, я могу от всей души посоветовать вам обратиться либо к специалисту либо же в группу поддержки для созависимых женщин. Это может помочь хотя бы на время посмотреть немного со стороны на эту ситуацию, и найти из нее выход.
Я сперва спросила - что помогает вам держаться. Но еще я хотела бы чтоб вы подумали - что вы такого сделали, что заслужили подобное? И есть ли у вас близкие люди, на которых можно положиться, если вам будет трудно? Друзья, родственники? Которым можно рассказать про то, что с вами происходит, и которые не осудят?
Сил вам и мудрости.

Здравствуйте, Егор. "Хотелось бы остаться с женой", и "боюсь что она станет как раньше"? Пускай прозвучит иронично, но - вы сейчас хотели бы остаться с той женой, которая не "как раньше"?) А с той, которая, возможно, переживает стресс из-за ухудшения ваших отношений? Что именно вы вкладываете в слово "угасать"? На чем держалась все это время ваша с женой связь? (общие ваши с ней планы, сходство вкусов, взгядов на мир?) Что отличает эту другую женщину которая появилась сейчас - в ваших глазах?

Вітаю! Погоджуюся з колегою, яка відповіла вище. Справді, у такій ситуації дуже важливо почати відновлювати і захищати особисті кордони.
Ви кажете що хочете відгородитися, але і кажете що хочете перестати бути подругою. Подругою скоріш за все сприймає вас тільки вона. Якими були ваші відносини раніше, до цього? Вони були колись іншими? Чи ви проживаєте разом з нею? Якщо ні - тоді як саме відбувається ваше спілкування? Чи говорили ви їй що вам неприємно чути все це? Як саме вона реагувала, якщо ви пробували зупиняти її? Чи боїтесь ви образити її відмовою від того, щоб це все вислуховувати?
Насправді, дуже раджу вам звернутися до спеціаліста щоб навчитися захищати себе і щоб розуміти себе краще в довгостроковій перспективі. Сил вам та терпіння!

Здравствуйте. Очень сочувствую вам, что вы оказались в такой ситуации. Вы спрашиваете можно ли сохранить семью с абьюзером?.. Я бы попробовала поставить вопрос иначе - можно ли быть в такой семье счастливой, ощущать тепло и поддержку? Или можно еще посмотреть со стороны. Если бы близкая подруга сказала, что живет с таким человеком, который бьет ее и унижает - вы бы что посоветовали ей? Можно ли пожелать кому-то такую семью, как вы думаете?
Я заметила что вы упоминаете о финансовых проблемах. Что ушли бы от него - но "проблема только в финансах". Но тут же вы рассказываете о разбитом соусе и проявлениях в том числе финансового насилия с его стороны...
Жизнь в таких условиях к сожалению, вряд-ли способствует финансовой самостоятельности, карьерному росту, амбициям и пр. Если ваш мужчина постоянно занижает самооценку, издевается - это явно не лучший фон для того, чтобы быть самодостаточной.
У вас есть родные или друзья, которые могут поддержать вас в трудный момент? Которые на вашей стороне, к которым можно обратиться если что? Есть ли в вашем городе центры помощи для женщин пострадавших от абьюза?
Было бы замечательно если бы вы смогли обратиться к специалисту за консультацией, чтобы начать процесс восстановления после всех этих событий, и чтобы найти выход который будет для вас наилучшим. Также - попробуйте поискать группы поддержки женщин которые пострадали от семейного насилия, это тоже может стать очень полезным опытом для вас.
От всей души желаю вам как можно скорее выйти из этого тупика и восстановиться как морально так и физически. Сил вам и мудрости!

Вітаю! Я погоджуюся з колегами, які теж помітили емоційну залежність і тривожний стан. Насправді - саме оці неприємні емоції - є ключем до вирішення ситуації. Було б чудово якщо б ви змогли звернутися за консультацією до фахівця щоб зрозуміти краще себе, свої власні страхи і власні бажання. Чого хоче ця дівчина, чи ця пауза тимчасова, чи винні ви у цій ситуації - звичайно важливо, але виключно тому що ви переживаєте з цього приводу дуже сильно. Ви тривожитесь тому що боїтеся відмови? Чому, як на вашу думку ви "нав'язувалися"? Чого ви хотіли уникнути тим самим?