Інститут післядипломної освіти
спеціальність - клінічна психологія (магістр)
(перша освіта - Національний лінгвістичний університет
спеціальність - викладач зарубіжної літератури та літературознавства)
Курси підвищення кваліфікації
Академія сучасної психології:
"Курс практичної психології"
"Курс когнітивно-поведінкової психотерапії"
"Психоаналіз. Основи"
Досвід психологічної практики
Індивідуальна практика - близько 3 років
а також маю досвід волонтерства на лінії довіри в міжнародовому антикризовому центрі (Crisis Intervention & Suicide Prevention) - 2.5 р
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
✔️ супервізія для колегЗапити, з якими я працюю:
- досвід насильства
- тривога, невизначеність, депресивні стани
- самореалізація, розуміння та прийняття себе
- пост-травматичні розлади
- складнощі у відносинах
- проблеми у стосунках, насильство
- депресивні, тривожні стани
- особистісні кризи, втрата сенсу життя
- питання сексуальності (ставлюся етично до питань орієнтації, девіацій та інших форм самовираження)
- залежність та співзалежність у відносинах
- підтримка у важких життєвих ситуаціях
- розлади особистості (підтримуюча психотерапія, або напрямок до іншого фахівця).
Проявляю терпимість, тактовність. Намагаюся дивитись на речі з різних кутів зору, якщо це необхідно. Чим більше навколо вільних, сильних і гармонійних людей - тим дивовижнішим стане наш світ.
Моє життєвє кредо можна описати словами Ж.П. Сартра "Важливо не те, що зробили з мене, а те, що я сам зробив із того, що зробили з мене"
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
«Постоянная тривога и мысли из-за этого недают мне покоя.Как перестать ждать предательства?»;
Здравствуйте, Вика.. Мне жаль, что вы переживаете так сильно из-за сложившегося. Но есть еще несколько вариантов как можно взглянуть на эту ситуацию. Возможно, я прозвучу резко - но так или иначе - вы сами ведь выбирали "сердцем"? Допустим, ничего "особенного" в их общении не случалось, - тогда ваши опасения - они работают против вас. Представьте себе что близкий человек без особенной почвы вдруг теряет доверие к вам? Это один из вариантов как можно на это взглянуть. Другой вариант - это копнуть глубже. Понять чего именно вы боитесь? И как эти страхи сформировались.. Я могу посоветовать вам обратиться к психотерапевту индивидуально и проговорить эти вопросы. Но если вы не хотели бы - то можете постараться поискать внутри себя ответы и найти правильный выход, чтобы стало легче и понятнее. Желаю вам гармонии и спокойствия!
Дуже шкода, що вам випало на долю це все... Як ви самі почуваетесь? Ви шукаєте поради "як пояснити дитині" - і це дуже важливе питання. Але - як ви зараз? Чи є у вас підтримка?
Щодо вашого питання. тут немає 100% ідеальної інструкції (і не може бути). Чи бачить дитина ваші емоції? Чи є хтось поряд з родичів або друзів хто зміг би побути поряд з вами всіма? Кажуть, що психологи не дають поради - і частково це правда. 3.5 рочків - це щ дуже маленька особистість, і можливо вона не в змозі усвідомити такі поняття.. Я знаю, що краще не обманювати дітей у цьому питанні - тому що якщо вам важко - дитина буде це відчувати і не буде розуміти чому, яка причина. Підбирати слова або образи - тут вже індивідуально - тому що ми всі різні. І тут взагалі немає інструкції "як описати що таке смерть для дитини у такому або такому віці". Так чи інакше колись вона дізнається про те, що сталося. Тому - подумайте - чи ви боїтесь ії травмувати такою важкою, але правдою? Чи не маєте впевненості що витримаєте цю розмову? І знову я спитаю - чи є ще у вас хтось хто побув би поряд під час таких розмов? Бажаю сил вам, і терпіння. Співчуваю.
"Нажаль мій чоловік не надто вірить , шо зі мною шось не те. Він переконаний, шо це просто я себе накрутила , начиталась дурного в Інтернеті, як він каже, і приписую все собі. " "не вірить в психологію".. А в неврологію вірить? А в психіатрію?
Він може мати будь які погляди, але тут майже всі коллеги пишуть що вам не зарадила би консультація психотерапевта, невролога, або іншого спеціаліста який зміг би підібрати для початку щось, щоб нервова система змогла відновитися і знизити стрес. Мені дуже шкода, що все це трапилося з вами, плюс така фінансова залежність. Але навіть у такій ситуації є варіанти - або пошукати когось за не дуже великі гроші, або державного безкоштовного лікаря (здається, в хелсі була така опція, але я не певна чи це працює у вашому регіоні). Допомогти собі - не соромно. Ви робите все вірно, коли шукаєте вихід. Відношення чоловіка може бути суб'єктивним або упередженим, при всій повазі до нього. Досвід кожного з нас - унікальний, і нам іноді справді важко порівняти своє життя з життям іншої людини. Але якщо вам психічно важко - то це вже достатній аргумент, шоб шукати як полегшити стан. Бажаю вам скорішого вирішення цієї проблеми.
дуже вам співчуваю.. Втрата, і горювання - це важкі випробування. Але ви шукаєте вихід, і це добрий знак. Ваш чоловік, він підтримує вас? Я дуже радила б вам звернутися до спеціаліста (хоча б до невролога, або клінічного психотерапевта, тому що можливо, на перший час треба буде підключити фармакотерапію. ) Тому що у перевтомленному, нестабільному стані буде важко "взяти і стабілізуватись" самостійно. Це можливо, але це як з карієсом, трішки легше ставити пломбу, якщо заморозити зуб). Із всього того, що ви написали - відчувається що нервова система дуже виснажена, і що вам зараз складно. З приводу "діагнозу" - а чи важливо як саме буде він звучати? (на фоні стресу та депресивного стану можуть розвиватися різні стани. І важливо розуміти що робити з тим, що ви переживаєте, як на мене, і з тим щоб ваш моральний та фізичний стан відновлювалися). Бажаю вам сил і терпіння.
Мені шкода, що ви проживаете такий важкий досвід... Може бути багато причин чому саме ви схиляетесь до страждання і чим воно для вас є насправді. Чи хочете ви прожити провину, чи сором, чи це якісь інші підсвідомі явища.. Але знаете, якщо ви зберегли самокритичність і питаєте поради - це добрий знак, як на мене. Дуже раджу вам звернутися до спеціаліста, якому ви змогли би довіритись. Або хоча б прослідкувати за тими станами, які виникають до-в момент-після. Але це буде доречніше після консультаціі з лікарем.., бо ваш стан звучить як тривожний і було б легше заглиблюватись в причини і наслідки. Іноді потрібна мужність - дозволити іншому допомогти вам (може бути так, що знадобиться щось з фармакотерапії, або дослідження). А вже в стані полегшення буде зручніше зрозуміти куди рухатись далі. Тримайтеся!
Вы пишете что "зависимы от отношений". Но какими именно они у вас были, те, что вызывали зависимость? Либо вы зависимы от "отношений" как от формы поведения, чего-то что "общество ждет от вас" ? Или же вы беспокоитесь от страха одиночества? На самом деле - очень хорошо и смело признать в себе определенные тенденции, которые не дают покоя. На тему любви либо же поиска причин ее отсутствия есть много книг - скажите что вы хотели бы как результат? Понять себя или мир? Или найти новый путь? Какой ваш запрос?
доброго дня. Коли ви кажете про пам'ять - ви маєте на увазі концентрацію? Або пам'ять взагалі - тобто те що прийнято називати "провалами"? Як давно це почалося? У будь якому разі, я погоджуюся з колегами, якщо це вас справді турбує - то я раджу вам звернутися або до невролога, або до клінічного психотерапевта, психіатра, тощо. Одужуйте!
Здравствуйте. Это очень хорошо, что вы ищете выход. Вы пишете "у нее нет никого из родных, возможно поэтому она стала агрессивнее, и остался я чтобы выпускать пар".. Если бы до этих отношений, теоретически, вы услышали бы такое от своего друга или брата - что бы вы ему ответили? "быть выше" - это задача либо родителя, либо человека, которого не волнуют проблемы.. Что дает вам силы все еще слышать себя, что вам это дискомфортно? Из того, что вы написали - я могу допустить что вы недовольны собой за то, что вы среагировали агрессией на агрессию. Возможно, вам стоит проконсультироваться с психотерапевтом или же человеком, которому вы доверяете, чтобы он смог помочь вам найти лучшее решение в этой ситуации. Изменить другого посредством совета - задача почти нереальная, без его согласия меняться. Но преодолеть кризис и стать примером - это вполне возможно, поскольку вы, собственно этот кризис и ощущаете. Сил вам и терпения!
Здравствуйте! Очень жаль, что вам приходится проходить через такой опыт.. Вы пишете очень много о нем, о фактах. И очевидно что это ранит вас. Возможно, то что я скажу сейчас будет несколько болезненно но постарайтесь не принимать как атаку. Догадываюсь, что вы и без того нуждаетесь в поддержке. Что вы знаете о созависимости? Даже не ввиду алкоголизма вашего супруга, а как о более обширном понятии? Пробовали ли вы консультироваться с психотерапевтом или с теми, кто проходил такой опыт? Есть ли у вас кто-то, кто поддержит вас? Вы задаете очень важные вопросы. Эта ситуация - она не навсегда, из нее вы можете выйти более мудрой и целостной, вне зависимости уже от действий других людей.. И я вам этого желаю. Вы молодец что поделились и молодец что ищете выход. Сил вам!
Здравствуйте, Ника! Мне жаль, что вы переживаете такой сильный стресс. Из ситуации, в которую вы попали, безусловно, есть выход. Вы пишете так много о нем, о том как поступал он, как пил и нарушал обещания. Скажите, знакомы ли вы с термином "созависимость"? Важно услышать и понять себя, в первую очередь. Тем самым вы можете дать толчок к изменениям вас, как личности, и, возможно, вашего супруга, если он тоже будет работать над собой. Но вам будет однозначно проще и легче если вы проконсультируетесь либо с психотерапевтом, либо же с группами созависимых, которые прошли этот путь, чтобы вы не были одиноки и не запутались. Желаю вам сил и мудрости!
Здравствуйте.. Я сожалею что вам приходится проживать это все, об утрате дома, о том что все это пришло к нам.. Вы пишите, что нет поддержки среди тех, кто окружает вас. И что вместо поддержки - обвинения. Это вдвойне тяжело. Подумайте, нет ли таких людей, которые смогли бы вас понять и не обесценивать? Возможно группы поддержки? Также, возможно, имеет смысл обратиться к психотерапевту и подумать о том чтобы продумать схему лечения. Вы написали сюда, а значит вы не согласны с этим всем, и это очень важно. Сил вам!
Здравствуйте... Надо сказать, если вы серьезно заметили за собой склонность к немотивированной агрессии, признали это - это уже смелый шаг. Вся эта боль - она может быть от потери контроля. Это следствие тех травм которые вы могли пережить. Желаю вам найти в себе еще больше мужества - и откроется новый мир. Сил вам!
Здравствуйте! К сожалению, нас всех затронуло это.. Чего сейчас больше - вины, что вам "недостаточно плохо" или страха за свою жизнь? Или сопротивления тому что все вышло из под контроля? Есть медикаменты, которые на время помогут вам продержаться. Я не согласна с коллегой о том что "лекарства делают овощем". Иногда они просто необходимы, иначе долго и сложно возвращать себя "в норму" (слишком много гормонов стресса - они никому не идут на пользу) . Буду капитаном очевидность, но все же советую проконсультироваться насчет фармакологии и хотя бы минимальных навыков оказания помощи себе в это сложное время. Вы ведь не совершали злодеяний намерено? Если нет - в чем тогда ваша вина? ( Сил вам и терпения ::sad::
здравствуйте, Ирина... вы обговорили с партнером то, почему у вас возникает дискомфорт связанный с экспериментом? Любовь - это очень огромное понятие. Это выбор, принятие человека и когда людям по пути. Тут трудно установить рамки - это очень индивидуально. Есть ли у вас с ним, как с партнером - конфликты или неразрешимые противоречия? Вы хотели бы прожить такой опыт - с самого начала или это под влиянием? слово "люблю" - люди понимают по-разному. Комфортно ли вам с ним и ему с вами?
Здравствуйте, Лена! Вы не одиноки, с появлением текстовых мессенджеров - многие сталкиваются с тем, что отвыкли от телефона. Скажите, знали ли вы о том, что это будет входить в ваши обязанности? Что вас тревожит, когда вам приходится говорить? Вызван ли стресс - страхом не пройти стажировку, или же беспокоят сами вопросы с которыми вы можете столкнуться?
Если вам приходилось звонить куда-то (например, заказать доставку) - вы переживали страх?