Здравствуйте.. Вы описываете очень сложный экзистенциальный кризис, и читая ваш текст я могу предположить что у вас также может быть депрессия. Тем не менее, вы пишете сюда. А значит есть в вас та часть личности, которая ищет помощи, а это очень важно. Война - тяжелейшее испытание для нас всех. Но она не будет вечной, так или иначе. Депрессия имеет это свойство - иллюзию, что лучше не станет. Иначе было бы не так тяжело, на то она и депрессия. Я очень сожалею, что вы переживаете это все одновременно. Есть ли у вас друзья или близкие люди, которые могли бы поддержать вас сейчас? Есть ли у вас возможность обратиться к психотерапевту, онлайночно, чтобы хотя бы на первое время, чтобы вдвоем поискать выход из ситуации (есть вероятность, что на какое-то время понадобится также фармакотерапия, поскольку при таком сильном переутомлении нервная система также нуждается в поддержке). Сил вам.

Здравствуйте! К счастью (или к сожалению)), пограничное расстройство бывает очень разным (как и любое другое). Поэтому советы и медикаменты универсальными тут не бывают. По поводу несогласия психотерапевта - если он клиницист - то он имеет право на рекомендацию по смене препарата (если у вас есть побочные эффекты и тд.), но если вы ощущаете что вам препарат подходит - есть ли у него причина менять курс лечения? К сожалению, бывает так что нет связи между этими двумя (психиатр и психотерапевт).. Но "не сторонник медицины" - это немного настораживает. Поскольку в идеале лучшие результаты дает как раз комбинация из фармакологии и психотерапии. Есть ли положительные какие-нибудь моменты, которые вы ощущали во время работы с ним? Иногда "клубок распутывать" не самоцель, в конце-концов, мы делаем такие шаги ради будущего, а не ради прошлого. Вы хотите оставить все, как есть, не менять специалистов и курс лечения - и это нормально. Но что именно тогда вас беспокоит? То, что вам приходится мириться с их несогласием?

Вітаю.. Мені шкода, що вам досі боляче. Щодо дій колег - я не можу ставити оцінки - чи вони робили вірно чи ні. Ви зверталися і отримали не те, чого очікували? Так, іноді таке можливо що психотерапевт проходить з клієнтом щось болісне, але якщо біль - це єдине, що ви отримуєте... тут може бути декілька причин. Можливо, виникло якесь непорозуміння, можливо, і що спеціаліст припустився помилки, також можливо що є потреба додатково у фармакологічній підтримці, це теж буває. Психологи (не клінічні і не медичні) - це ті, хто консультують здорових людей у певних обставинах. А для прикладу, депресію або тривожні стани, часто поєднують вже з медикаментами та психотерапією. Я не буду запитувати з якою проблемою або питанням ви звернулися, але можливо зараз вам стане простіше зрозуміти де і кого шукати. Бажаю вам скоріше досягти бажаного, отримати допомогу і не боятися!

Здравствуйте, Таня! Не могу не улыбнуться. "Можно ли самостоятельно" - но этот вопрос вы здали на портале психологов и психотерапевтов) Значит вы не против выслушать другого человека. Врач предложил какой-то выход, ну не было папы, вы-то есть. И судя по тому, что вы спрашиваете как исправить ситуацию - значит вы хотите понять себя, и улучшить картину будущего. Скажите, что вас беспокоит? Парни попадаются не те, что нужно - но есть ли закономерность в ваших ощущениях? В начале? После? И от себя спрошу - вы спрашиваете "можно ли самостоятельно".. - почему вы решили так сформулировать вопрос? Ведь и книги написал кто-то. И ответы вам пишет кто-то.. ) Вы не доверяете людям, либо же это финансовые проблемы или тяжелый опыт - до? Вы в безопасности сейчас? У вас есть поддержка (друзьязнакомые)?

Здравствуйте, Лилия! Не могу не поддержать коллег - что именно толкнуло вас задаваться этим вопросом? Страх? Либо же внушения со стороны? Мужчины и женщины в чем-то разные... Но мы все же мы люди друг другу - и от психической зрелости и отвественности, способности понимать себя и других, и принимать решения, учитывая причины и следствия - и как тут половые особенности влияют? Плюс есть разные приоритеты, жизненные ценности и тд. Это тоже относится к выбору. Что заставило вас задаться этим вопросом?

Дуже шкода, що ви відчуваєте пригнічення і що вам так не комфортно зараз. Насправді - орієнтація або якісь вподобання (які не шкодять людині та оточенню) - це не діагноз і не обов'язково шукати причину чому саме так. Чому саме у вас виникає конфлікт між своїми релігійними поглядами та бажанням стосунків? Є багато країн які визнають (в тому числі і релігійно) - і навіть вінчання не є проблемою. Вас бентежить що саме? Що ті люди, які поряд не зрозуміють вас і не підтримають? Я не священник, звісно, але якщо припустити що під релігією ви кажете про християнство - там є дві заповеді Любові, і це основні заповеді. Чи ви самі приймаєте себе таким яким ви є? Чи ви себе не засуджуєте?

Вітаю. Дуже шкода, що ви опинилися в такій ситуації. Це схоже на співзалежність, і є шанс, що групи підтримки людей у схожих обставинах, які пройшлий цей шлях - ваш варіант. Або ж індивідуальна терапія, можливо що на якийсь час вам знадобиться фармакотерапія одночазно з психотерапевтичним втручанням. Якщо у вас виникає питання що так не має бути - це вже добре. Якщо зовсім немає сил або довіри - хоча б спробуйте почитати трішки спеціальну літературу про тандем співзалежності та хімічної залежності, і як цей тандем насправді є небезпечним для всіх учасників процесу. Бажаю вам мудності і терпіння.

Вітаю.. Я дуже співчуваю, що так сталося.. Але як би це не прозвучало цинічно - чи не нагадує ваш стан зараз залежність, до якої ви були схильні? Що без когось або чогось - вас ніби не існує? Чи є у вас можливість звернутися по допомогу до спеціаліста, щоб хочаб трішки зняти ці прояви стресу? Сил вам і мужньості.

Очень сочувствую вам.. Там, где вы находитесь сейчас - у вас есть хоть кто-то, кто может побыть рядом? Вы можете говорить о том, что произошло, или скорее нет? Вы находитесь в той зоне, которая подконтрольна Украине? Есть ли у вас возможность если что обратиться за помощью либо переехать? Вы были близки с ними? Эмоционально. Если да - то хотели бы они чтобы вы нашли силы и способы помочь себе? Сопереживаю, и сил вам.

Вітаю.. Співчуваю вам. Не можна виключити, що ваша проблема із самопочуттям може бути комплексною (ендокринологічні зміни, а також і нервова система). Я дуже раджу вам звернутися до невролога або клінічного психотерапевта - щоб покращити свій стан. Це не соромно і не зробить з вас монстра.) А навпаки може покращити настрій і відносини з близькими. Іноді, коли ми заплутались і втомились - нам потрібна допомога . Від стресу та тривоги наш світогляд може трохи змінюватися. І коли болить - ми зосереджуємося на цьому, це природньо. Тому погляд спеціаліста не завадив би. У будь якому разі - ви відслідкували, що щось не так - це означає : ви на вірному шляху. У вас є до кого звернутися хоча б за підтримкою? Лікуватися і проходити психотерапію, адаптуватися до змін - це нормально ) Бажаю вам спокою, мудрості і терпіння!

Шкода, що вам доводиться переживати цей стрес... Страшно що саме? Реакція родичів? Сама процедура? Проблеми з навчанням?.. Згідно законодавству - з 16 ви можете робити цей вибір самостійно. Якщо ж йдеться про ризикові випадки - то лікар вас проконсультує про це. Ви себе взагалі як почуваєте? Чи є у вас підтримка (друзі, знайомі)?

здравствуйте, будущий коллега!) Вы медицинский психолог? Или нет? В любом случае - при поступлении вас ведь что-то вдохновляло? Думали вы о направлении, и вопросах которые вам ближе? Знания о методах как именно решать эти вопросы и развиваться дальше - обычно каждый получает дополнительно индивидуально. Тут нет секретной шкатулки - допустим, вы хотели бы работать с определенной категорией людей, и вы клиницистконсультант - то именно там и искать знания)

Вітаю.. Мені дуже шкода що ви переживаєте ці важкі часи на самоті. Скажіть, чи хвилювало вас питання "самотності" - раніше? Чи ви зверталися до психотерапевта? Можна відчувати себе зовсім самотнім і серед купи людей, навіть серед близьких родичив. Що найбільше турбує вас? Які це почуття? Як ви звикли допомогти собі, коли стає гірше?
Самотність - як це частково філософське питання. Але якщо сам стан турбує вас, і ви шукаєте вихід - тоді ви вже на правильному шляху. І ви знайшли проблему. Бажаю вам мудрості і терпіння. І мирного неба, звісно.

Співчуваю вам, з тексту помітно що ви переживаєте сильний стрес.. Двічі вибачились навіть за те, що ви шукаєте допомоги?.. Але ви по темі, і ви можете ії отримати. Це дуже добре, що ви бачите проблему і проявляєте готовність ії вирішувати. Ви пишете що родичі мають такий вплив на ваші відносини - але чому саме? Зараз дуже важкі часи для багатьох із нас, війна робить свій жахливий внесок. Але якщо взяти до уваги вплив родичів.. Чи вони бажають вам особисто спокою та гармонії? На початку ваші стосунки і відношення до чоловіка були іншими? Якщо так - то що змінилося саме для вас (що ви саме відчуваєте?)?.. І як реагує на ваш стан ваша кохана людина? Ви молодець що шукаєте вихід. Можливо, вам не завадило би звернутися до психотерапевта, чи навіть невролога, якщо ви відчуваєте гіпервідповідальність і тривогу. Бажаю вам сил і терпіння пережити ці випробування.

Ответ отредактирован автором 11-11-2022 00:24:16

Здравствуйте. Вы пишете, что чувствуете усталость. «Устала, хочу вернутся свои 13 и делать всякие вещи, не заставляя себя. »; Но в то же время - говорите что делать ничего не хочется. «У меня абсолютно нет энергий делать что-либо. »;. Из вашего обращения не совсем понятно - вы потеряли интерес ко всему, либо же именно то, что делать "нужно" - лишено энтузиазма? Вы вините себя, за то, что не сделали что-то в детстве? Или же кто-то ждет от вас сейчас каких-то результатов? У вас есть близкие люди? Друзья? Есть кому поддержать вас? Обращались ли вы к психотерапевту чтобы найти причину? Сложно вернуться в прошлое, это пока что никому не удавалось. Но можно побороться за свое настоящее и будущее. Вы молодец, что написали. Желаю вам найти помощь и выход из этого состояния.