Нора 13 хвилин тому: 
Відчуття болю від чужих трагедій
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Вагітність, пологи, материнство »
Відчуття болю від чужих трагедій
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Нора Маркман (Київ) 12-02-2023 19:48:08 |
Вітаю. Зараз надважкі часи для багатьох з нас. Але ви дуже глибоко усвідомлюєте свою проблему, це вже крок до перемоги. Якщо у вас немає змоги зараз звернутися до психотерапевта, або до групи підтримки - можете спробувати порозмірковувати - чи ці страждання, які ви відчуваєте - допоможуть бодай комусь? Є, скажемо так, продуктивне співчуття, а є скоріш руйнівне. Продуктивне - це власне, допомога, (будь яка, волонтерство, висвітлення подій, або рятувальні заходи, пожертви), непродуктивне - це те, що руйнує зсередини. Ми всі зараз переживаємо багато стресу, і те що нервова система вже не витримує іноді - це нормально. Але зараз ви теж та людина, яка потребує допомоги. Вам боляче і сумно - чи ви б співчували людині яка переживає біль та фрустрацію? ) Сил вам та терпіння.
|
| 12-02-2023 22:05:39Доповнення від автора |
| Дякую за відповідь! |
| Виктория Николаевна Цуркан (Київ) 12-02-2023 22:10:26 |
1
Доброго дня. Після народження власних дітей у деяких жінок з’являється надчутливість до страждань чужих діток. Це нормальна реакція, ви за кожною дитиною тепер бачите свою, ви переживаєте наче ваша дитина страждає. Це відбувається через ідентифікацію з усіма матерями, які мають маленьких беззахисних дітей. Згодом, коли дитина буде підростати, ви можете помітити, що переживаєте за дітей саме того віку, в якому буде ваша дитина. Вас будуть цікавити проблеми певного вікового періоду, ви будете примірювати на себе труднощі, які переживають інші батьки. Ваша реакція така сильна, тому що зараз українці живуть в хронічному стресі. Опір стресу після пологів знижений, сили потрібні на відновлення організму та на догляд за дитиною. Також на вас впливає втрата близьких людей. Ви зараз горюєте за ними. Ви можете не усвідомлювати, але ви втратили не тільки людей, але й звичне життя. У вас зараз надто багато змін у житті, тому ви плачете так сильно. Те, що було для вас важливе, назавжди залишиться у минулому. Це дуже боляче. І добре, що ви оплакуєте свою втрату. Сльози набагато краще депресії і замирання у горі. Якщо це дуже вас турбує, зверніться до лікаря. Відредаговано автором 12-02-2023 22:11:47
|
Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів материнства, перинатального супроводу, підготовці до родів
| Павел Леонидович Басанский (Київ) 13-02-2023 01:29:04 |
Це тому, Еla, що в Вас психологічно народилася МАМА. І тепер Ви відчуваєте материнські почуття до всіх діточок, не зважаючи на країну. Тим більше коли діти страждають.
Тому цитата:
Як позбутись цього болю? цитата:
Стараюсь не дивитись і не читати поганих новин. Але зараз, коли бачу в стрічці новин інформацію про дітей, які постраждали чи то від воєнних дій, чи від землетрусу в Туреччині в мене розривається серце, я вже кілька днів поспіль плачу від жалю до тих діток, немовлят, які постраждали, залишились сиротами. цитата:
Навіть тримаючи своє немовля на руках я ридаю, тим самим погано впливаю на власну дитину. НІКОЛИ й НІЧОГО поганого НЕ дивитись і НЕ читати, коли на руках у Вас дитинка. І навіть ПЕРЕД тим, як взяти її на руки нічого подібного не робити. Повний карантин на негатив (а зазвичай новини і є таким негативом, в переважній більшості)! Тільки класична музика та добрі фільми про тварин і природу. Ну і ще дещо із цього розряду - самі придумаєте, що. Тобто все те, де є Бог. Відредаговано автором 13-02-2023 01:34:34
|
| 13-02-2023 05:12:42Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 334287 для Виктория Николаевна Цуркан Дякую за відповідь!Так, ви праві, я стала помічати таких немовлят, і, звісно, я цікавлюсь розвитком, доглядом саме за дітками цієї вікової категорії. Щодо хронічного стресу через війну - я більше 10 років диву в іншій країні, і думала, що війна мене аж ніяк не торкнулась ( навіть відчувала певну провину через це). Але зараз розумію, що помилялась. Навіть уникаючи новин, вони через інших осіб, чи у соц мережах іноді мене знаходять. |
| 13-02-2023 05:56:45Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 334310 для Павел Леонидович Басанский Дякую за відповідь!Як гарно ви окреслили те, що лежить на поверхні, а я його не помітила. Виявляється материнство це не зовсім про фізичну втому, хронічний брак сну, а частково і психічне виснаження через постійні переживання за своє дитя, і, як виявилось, за чужих також. Хотілось би просто побажати всім діткам миру, люблячу сім'ю, щасливе дитинство але ці побажання це як "заспокоєння власної совісті". Ніби совість очистила, на душі легше, а десь там страждає дитина, якій я могла би фізично допомогти. Мене лякає це безсилля, неспроможність врятувати, чи якось допомогти хоч одному постраждалому (ми з чоловіком допомагаємо фінансово) але це так мало.. знаю, що в мене є важлива місія перед дитиною, який я дала життя, їй потрібна врівноважена мама. Тому поки постараюсь сконцентрувати всі свої амбіції саме на одну конкретну дитину.. але. Щодо новин - телевізор у нас якщо увімкнений то на Discovery, або на схожих каналах. З появою дитини, він просто стоїть без діла. А от новини у соц мережах буває попадаються на очі. А ще коли пишуть/дзвонять знайомі зі словами "а ти бачила що там сталося?" - тоді вже хочеш, не хочеш, а з цікавістю читаєш що в світі відбувається. Тому навіть обмежуючи себе у надходженні інформації - не виходить ізолюватись повністю. А навіть ізолюючись є певне відчуття ігнорування проблеми, враження що " от там така біда, а ти просто закрила очі і ніякої користі з твого життя на цій землі ". Не можу я сприйняти способу життя монаха, як й молиться/медитує тим самим "покращує" світ. Це для мене заспокоєння власної совісті і не більше. Життя людини на землі повинно мати якийсь сенс, і як на мене, він в тому, щоб покращити/полегшити життя інших. Розумію, що я не мільйонерка, яка може відкрити фонд допомоги. І з мого волонтерства під час 9 місяців суцільного токсикозу теж толку було мало. Та й тепер, коли я є цілим всесвітом для мого маляти, я теж не можу зірватись з місця і поїхати комусь допомагати. ( Звучить як відмовка..) Здається це відчуття провини, безсилля, неспроможності повпливати на ситуацію ( хоч якщо дуже захотіти, можна все зробити, але якою ціною). Одним словом, поки дитя мале, спробую тотальну ізоляцію від соц мереж, скажу знайомим, що ці новини приносять мені тільки біль. І постараюсь не передавати дитині свого негативу. І щоб вона не бачила моїх сліз, тим самим відчувала що вона в безпеці, і я є для неї опора, стіна, яка завжди захистить і підтримає. |
| Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) 13-02-2023 09:08:59 |
цитата:
Кілька місяців цитата:
Мені відомо що таке baby blues. Він успішно минув. Потому что это форма депрессивного расстройства, то есть заболевания, которое надо лечить медикаментозно. цитата:
спробую тотальну ізоляцію від соц мереж Потому что сила действия равна силе противодействия. Чем больше Вы будете изолироваться, тем сильнее Ваша психика будет сопротивляться этому. И волевого усилия удерживать эту изоляцию здесь будет недостаточно. Поэтому Вам надо разбираться с тем, что с Вами происходит. Это может быть состояние, вызванное гормональными изменениями вследствие беременности и родов или Ваша повышенная чувствительность, как характерологическая особенность. А может быть и последствием перенесенного стресса (война, потери близких людей) или послеродовой депрессией. От правильно поставленного "диагноза" будут зависеть и способы решения Вашей проблемы. Поэтому я рекомендую Вам обратиться к специалистам. Пусть врач, а не Вы сами скажет, что цитата:
baby blues... успішно минув цитата:
позбутись цього болю цитата:
стати менш емпатичною і не шкодити власній дитині
|
| Павел Леонидович Басанский (Київ) 14-02-2023 22:40:55 |
цитата:
Одним словом, поки дитя мале, спробую тотальну ізоляцію від соц мереж, скажу знайомим, що ці новини приносять мені тільки біль. І постараюсь не передавати дитині свого негативу. І щоб вона не бачила моїх сліз, тим самим відчувала що вона в безпеці, і я є для неї опора, стіна, яка завжди захистить і підтримає. цитата:
Не можу я сприйняти способу життя монаха, як й молиться/медитує тим самим "покращує" світ. Це для мене заспокоєння власної совісті і не більше. Життя людини на землі повинно мати якийсь сенс, і як на мене, він в тому, щоб покращити/полегшити життя інших. Раджу Вам прийняти саме цей підхід і не брати на себе зайвого. цитата:
А навіть ізолюючись є певне відчуття ігнорування проблеми, враження що " от там така біда, а ти просто закрила очі і ніякої користі з твого життя на цій землі "... покращити/полегшити життя інших. Розумію, що я не мільйонерка, яка може відкрити фонд допомоги. І з мого волонтерства під час 9 місяців суцільного токсикозу теж толку було мало. Та й тепер, коли я є цілим всесвітом для мого маляти, я теж не можу зірватись з місця і поїхати комусь допомагати. ( Звучить як відмовка..) Здається це відчуття провини, безсилля, неспроможності повпливати на ситуацію ( хоч якщо дуже захотіти, можна все зробити, але якою ціною). Чиїм це голосом звучить? Хто звинувачував, хто казав подібне? Наче якась програма працює всередині Вас. Може це щось схоже на: "Доки хтось нещасний та страждає, ти не маєш права на власне щастя"?
|
| 14-02-2023 23:34:42Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 334482 для Павел Леонидович Басанский Власне, не пригадую, щоб хтось говорив мені схожі слова чи навіяв почуття провини якимось іншим способом. Це в мене з дитинства велике бажання допомагати. В шкільні роки я приводила додому усіх бездомних собак та котів. Гірко плакала, коли мама забороняла мені це робити і виганяла тих нещасних звірят. Тоді, коли мені було 17, помер мій батько. Родина від нас відвернулась, мама була в шоковому стані, до того молодша сестра замкнулась в собі. Тоді я вирішила взяти всю відповідальність на себе. Організувала похорон, оформила всі необхідні документи, попросила сусіда поїхати зі мною купити труну, хрест і всі необхідні речі. І не дозволяла собі плакати. Через кілька місяців злягла в лікарню з дивною хворобою легень, яка непомітно з'явилась і так само непомітно зникла. Здається це був такий собі травматичний досвід, який не дозволяє розслабитись в теперішньому.Загалом, моє дитинство і юність були досить складним періодом в житті ( приниження, булінг, токсичні стосунки, певною мірою фізичне і психологічне насилля) тому здається мені, що поки я не вирішу питань минулого, йти в майбутнє ( а тим більше виховувати дитину) буде складно. Що ви про це думаєте? Як вчинити, щоб виростити щасливу, самодостатню, впевнену в собі людину? |
| 14-02-2023 23:40:42Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 334328 для Светлана Владимировна Киселевская Дякую за відповідь.Наскільки мені відомо baby blues буває приблизно у 80% жінок що народжували. Чи можна сказати, що у них всіх була післяпологова депресія? Я проходила опитувальник у свого лікаря 6 тижнів після пологів. Він вказав на те, що депресії немає. Чи могла б вона зараз з'явитись? Стосовно гормонів - дякую за пораду, обов'язково перевірю, можливо через них я стала надто чутлива. |
| Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) 15-02-2023 00:13:30 |
цитата:
Я проходила опитувальник у свого лікаря 6 тижнів після пологів. Він вказав на те, що депресії немає А тестирование обычно проводят клинические психологи в ПНД или стационаре. Вы у какого врача были? цитата:
Чи могла б вона зараз з'явитись? цитата:
Чи можна сказати, що у них всіх була післяпологова депресія?
|
| 15-02-2023 05:27:30Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 334488 для Светлана Владимировна Киселевская Я живу не в Україні. Тут такими тестами перевіряють стан жінки під час вагітності, перед випискою з лікарні ( одразу після пологів) і на 6 тиждень після пологів ( на плановій перевірці). Зазвичай перевіряє гінеколог. Якщо є підозра на депресію, чи схожі стани - в палату запрошують психолога/психіатра. Якщо виявили депресію на 6 тижнів після пологів, то гінеколог дає направлення до спеціаліста.Я не була у спеціаліста по ментальному здоров'ю, але, якщо ви кажете, що депресія може з'явитись - думаю, таки варто перевіритись. |
| Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) 15-02-2023 06:18:46 |
цитата:
такими тестами А во-вторых, само тестирование проходит под наблюдением специалиста (как минимум, клинического психолога). цитата:
перевіряє гінеколог Потому что "беда, коль пироги начнет печи сапожник, а сапоги тачать пирожник". цитата:
Я живу не в Україні. В Европе же, например, все решения будет принимать семейный врач и назначать лечение от депрессии, в том числе. Потому что очередь на бесплатный прием к узким специалистам по времени обычно занимает от нескольких месяцев и до полугода (и даже больше). цитата:
якщо ви кажете цитата:
варто перевіритись
|
| Павел Леонидович Басанский (Київ) 17-02-2023 01:41:21 |
цитата:
Це в мене з дитинства велике бажання допомагати. В шкільні роки я приводила додому усіх бездомних собак та котів. Гірко плакала, коли мама забороняла мені це робити і виганяла тих нещасних звірят. З нею дуже складно в цьому жорстокому світі і особливо в цей наджорстокий час, але з цим нічого не поробиш, бо це вроджене. Корегується тільки набутою мудрістю, та тим підходом, що я описав вище: цитата:
лікарі, які роблять все можливе, а інколи і неможливе, рятуючи чиєсь життя, потім відходять в бік і чекають - бо подальша доля людини вже залежить НЕ від них, і вони це знають. Хтось з лікарів вірить у Бога, хтось в долю, а хтось в силу організму паціента. Але це вже НЕ ЇХ відповідальність. Свою вони вже виконали. цитата:
коли мені було 17, помер мій батько. Родина від нас відвернулась, мама була в шоковому стані, до того молодша сестра замкнулась в собі. Тоді я вирішила взяти всю відповідальність на себе. Організувала похорон, оформила всі необхідні документи, попросила сусіда поїхати зі мною купити труну, хрест і всі необхідні речі. І не дозволяла собі плакати. Через кілька місяців злягла в лікарню з дивною хворобою легень, яка непомітно з'явилась і так само непомітно зникла. Здається це був такий собі травматичний досвід, який не дозволяє розслабитись в теперішньому. Сподіваюсь, що Ви це розумієте. цитата:
Загалом, моє дитинство і юність були досить складним періодом в житті ( приниження, булінг, токсичні стосунки, певною мірою фізичне і психологічне насилля) тому здається мені, що поки я не вирішу питань минулого, йти в майбутнє ( а тим більше виховувати дитину) буде складно. Що ви про це думаєте? Як вчинити, щоб виростити щасливу, самодостатню, впевнену в собі людину?
|
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо
Мать - одиночка. Ребенок или аборт?
Женщину, принимающую самостоятельное решение о рождении ребенка, хочется поддержать тем, что она будет права в любом случае, какой бы выбор ни сделала. Потому что правильных решений в данной ситуации нет. Есть много точек зрения на эту тему
Эмоциональное выгорание мам
Эмоциональное выгорание мамы - как распознать? Эмоциональному выгоранию больше всего подвержены люди помогающих профессий - доктора, психологи, учителя, работники социальных служб и… мамы.
Когда беременность не наступает, или как заметить черную гориллу
Знаете как работает функция репродукции человека? Как у животных. Размножение возможно в комфортных и безопасных условиях окружающей среды.
Чому чоловіки не горять бажанням возитися з немовлям?
Лише невелика кількість майбутніх батьків згадають про практичну допомогу по догляду за дитиною, про намір розвивати спадкоємця, грати з ним вже з народження, - і тим паче небагато реально цим займатимуться.
