Question

12-02-2023

Кілька місяців тому я стала мамою. Під час вагітності почалась війна, померло кілька близьких мені осіб. Мені відомо що таке baby blues. Він успішно минув. Стараюсь не дивитись і не читати поганих новин. Але зараз, коли бачу в стрічці новин інформацію про дітей, які постраждали чи то від воєнних дій, чи від землетрусу в Туреччині в мене розривається серце, я вже кілька днів поспіль плачу від жалю до тих діток, немовлят, які постраждали, залишились сиротами. Хочеться просто кожне дитя забрати, обігріти, нагодувати і подарувати море любові. Навіть тримаючи своє немовля на руках я ридаю, тим самим погано впливаю на власну дитину. Як позбутись цього болю? Як стати менш емпатичною і не шкодити власній дитині? Чому ці новини приносять мені стільки болю? До вагітності все сприймалося простіше, а зараз просто біль, біль і ще раз біль ..

Питання від: Еla; Вік: 30

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

12-02-2023 22:05:39Доповнення від автора

Дякую за відповідь!

Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів материнства, перинатального супроводу, підготовці до родів

13-02-2023 05:12:42Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 334287 для Виктория Николаевна Цуркан

Дякую за відповідь!
Так, ви праві, я стала помічати таких немовлят, і, звісно, я цікавлюсь розвитком, доглядом саме за дітками цієї вікової категорії.
Щодо хронічного стресу через війну - я більше 10 років диву в іншій країні, і думала, що війна мене аж ніяк не торкнулась ( навіть відчувала певну провину через це). Але зараз розумію, що помилялась. Навіть уникаючи новин, вони через інших осіб, чи у соц мережах іноді мене знаходять.

13-02-2023 05:56:45Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 334310 для Павел Леонидович Басанский

Дякую за відповідь!
Як гарно ви окреслили те, що лежить на поверхні, а я його не помітила. Виявляється материнство це не зовсім про фізичну втому, хронічний брак сну, а частково і психічне виснаження через постійні переживання за своє дитя, і, як виявилось, за чужих також.
Хотілось би просто побажати всім діткам миру, люблячу сім'ю, щасливе дитинство але ці побажання це як "заспокоєння власної совісті". Ніби совість очистила, на душі легше, а десь там страждає дитина, якій я могла би фізично допомогти. Мене лякає це безсилля, неспроможність врятувати, чи якось допомогти хоч одному постраждалому (ми з чоловіком допомагаємо фінансово) але це так мало.. знаю, що в мене є важлива місія перед дитиною, який я дала життя, їй потрібна врівноважена мама. Тому поки постараюсь сконцентрувати всі свої амбіції саме на одну конкретну дитину.. але.
Щодо новин - телевізор у нас якщо увімкнений то на Discovery, або на схожих каналах. З появою дитини, він просто стоїть без діла. А от новини у соц мережах буває попадаються на очі. А ще коли пишуть/дзвонять знайомі зі словами "а ти бачила що там сталося?" - тоді вже хочеш, не хочеш, а з цікавістю читаєш що в світі відбувається. Тому навіть обмежуючи себе у надходженні інформації - не виходить ізолюватись повністю. А навіть ізолюючись є певне відчуття ігнорування проблеми, враження що " от там така біда, а ти просто закрила очі і ніякої користі з твого життя на цій землі ". Не можу я сприйняти способу життя монаха, як й молиться/медитує тим самим "покращує" світ. Це для мене заспокоєння власної совісті і не більше. Життя людини на землі повинно мати якийсь сенс, і як на мене, він в тому, щоб покращити/полегшити життя інших. Розумію, що я не мільйонерка, яка може відкрити фонд допомоги. І з мого волонтерства під час 9 місяців суцільного токсикозу теж толку було мало. Та й тепер, коли я є цілим всесвітом для мого маляти, я теж не можу зірватись з місця і поїхати комусь допомагати. ( Звучить як відмовка..) Здається це відчуття провини, безсилля, неспроможності повпливати на ситуацію ( хоч якщо дуже захотіти, можна все зробити, але якою ціною).
Одним словом, поки дитя мале, спробую тотальну ізоляцію від соц мереж, скажу знайомим, що ці новини приносять мені тільки біль. І постараюсь не передавати дитині свого негативу. І щоб вона не бачила моїх сліз, тим самим відчувала що вона в безпеці, і я є для неї опора, стіна, яка завжди захистить і підтримає.

14-02-2023 23:34:42Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 334482 для Павел Леонидович Басанский

Власне, не пригадую, щоб хтось говорив мені схожі слова чи навіяв почуття провини якимось іншим способом. Це в мене з дитинства велике бажання допомагати. В шкільні роки я приводила додому усіх бездомних собак та котів. Гірко плакала, коли мама забороняла мені це робити і виганяла тих нещасних звірят. Тоді, коли мені було 17, помер мій батько. Родина від нас відвернулась, мама була в шоковому стані, до того молодша сестра замкнулась в собі. Тоді я вирішила взяти всю відповідальність на себе. Організувала похорон, оформила всі необхідні документи, попросила сусіда поїхати зі мною купити труну, хрест і всі необхідні речі. І не дозволяла собі плакати. Через кілька місяців злягла в лікарню з дивною хворобою легень, яка непомітно з'явилась і так само непомітно зникла. Здається це був такий собі травматичний досвід, який не дозволяє розслабитись в теперішньому.
Загалом, моє дитинство і юність були досить складним періодом в житті ( приниження, булінг, токсичні стосунки, певною мірою фізичне і психологічне насилля) тому здається мені, що поки я не вирішу питань минулого, йти в майбутнє ( а тим більше виховувати дитину) буде складно. Що ви про це думаєте? Як вчинити, щоб виростити щасливу, самодостатню, впевнену в собі людину?

14-02-2023 23:40:42Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 334328 для Светлана Владимировна Киселевская

Дякую за відповідь.
Наскільки мені відомо baby blues буває приблизно у 80% жінок що народжували. Чи можна сказати, що у них всіх була післяпологова депресія?
Я проходила опитувальник у свого лікаря 6 тижнів після пологів. Він вказав на те, що депресії немає. Чи могла б вона зараз з'явитись?
Стосовно гормонів - дякую за пораду, обов'язково перевірю, можливо через них я стала надто чутлива.

15-02-2023 05:27:30Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 334488 для Светлана Владимировна Киселевская

Я живу не в Україні. Тут такими тестами перевіряють стан жінки під час вагітності, перед випискою з лікарні ( одразу після пологів) і на 6 тиждень після пологів ( на плановій перевірці). Зазвичай перевіряє гінеколог. Якщо є підозра на депресію, чи схожі стани - в палату запрошують психолога/психіатра. Якщо виявили депресію на 6 тижнів після пологів, то гінеколог дає направлення до спеціаліста.
Я не була у спеціаліста по ментальному здоров'ю, але, якщо ви кажете, що депресія може з'явитись - думаю, таки варто перевіритись.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

10-02-2023 Захотелось бросить семью

07-02-2023 Не понимаю хочу ли заводить ребёнка

01-02-2023 Не могу отпустить от себя дочь

20-01-2023 Хочу вдарити свою дитину

12-01-2023 Невроз и переживание за ребенка

22-12-2022 Навязчивая свекровь

22-12-2022 Никогда не смогу забеременеть (по здоровью), хотя очень мечтала.

03-12-2022 Существует ли травма чайлдфри?

01-12-2022 Сомневаюсь насчёт детей

18-11-2022 Залюблена дитина

Нора Маркман (Київ) · Answer 1 · 2023-02-12 19:48:08

Вітаю. Зараз надважкі часи для багатьох з нас. Але ви дуже глибоко усвідомлюєте свою проблему, це вже крок до перемоги. Якщо у вас немає змоги зараз звернутися до психотерапевта, або до групи підтримки - можете спробувати порозмірковувати - чи ці страждання, які ви відчуваєте - допоможуть бодай комусь? Є, скажемо так, продуктивне співчуття, а є скоріш руйнівне. Продуктивне - це власне, допомога, (будь яка, волонтерство, висвітлення подій, або рятувальні заходи, пожертви), непродуктивне - це те, що руйнує зсередини. Ми всі зараз переживаємо багато стресу, і те що нервова система вже не витримує іноді - це нормально. Але зараз ви теж та людина, яка потребує допомоги. Вам боляче і сумно - чи ви б співчували людині яка переживає біль та фрустрацію? ) Сил вам та терпіння.

Виктория Николаевна Цуркан (Київ) · Answer 2 · 2023-02-12 22:10:26

Доброго дня.
Після народження власних дітей у деяких жінок з’являється надчутливість до страждань чужих діток. Це нормальна реакція, ви за кожною дитиною тепер бачите свою, ви переживаєте наче ваша дитина страждає. Це відбувається через ідентифікацію з усіма матерями, які мають маленьких беззахисних дітей. Згодом, коли дитина буде підростати, ви можете помітити, що переживаєте за дітей саме того віку, в якому буде ваша дитина. Вас будуть цікавити проблеми певного вікового періоду, ви будете примірювати на себе труднощі, які переживають інші батьки.
Ваша реакція така сильна, тому що зараз українці живуть в хронічному стресі. Опір стресу після пологів знижений, сили потрібні на відновлення організму та на догляд за дитиною. Також на вас впливає втрата близьких людей. Ви зараз горюєте за ними. Ви можете не усвідомлювати, але ви втратили не тільки людей, але й звичне життя. У вас зараз надто багато змін у житті, тому ви плачете так сильно. Те, що було для вас важливе, назавжди залишиться у минулому. Це дуже боляче. І добре, що ви оплакуєте свою втрату. Сльози набагато краще депресії і замирання у горі.
Якщо це дуже вас турбує, зверніться до лікаря.

Відредаговано автором 12-02-2023 22:11:47

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 3 · 2023-02-13 01:29:04

Це тому, Еla, що в Вас психологічно народилася МАМА. І тепер Ви відчуваєте материнські почуття до всіх діточок, не зважаючи на країну. Тим більше коли діти страждають.
Тому

цитата:

Як позбутись цього болю?

цього болю не позбутись, зовсім. Але можна до нього дещо важливе додати. Ваші побажання добра та миру, спасіння та майбутнього щастя цим діточкам. Це і буде Ваш внесок.

цитата:

Стараюсь не дивитись і не читати поганих новин. Але зараз, коли бачу в стрічці новин інформацію про дітей, які постраждали чи то від воєнних дій, чи від землетрусу в Туреччині в мене розривається серце, я вже кілька днів поспіль плачу від жалю до тих діток, немовлят, які постраждали, залишились сиротами.

Як же Ви так стараєтеся, що бачите стрічку новин? Навіщо читаєте? Це і є помилкою.

цитата:

Навіть тримаючи своє немовля на руках я ридаю, тим самим погано впливаю на власну дитину.

Тому, перше й головне для Вас правило повинно бути таким:
НІКОЛИ й НІЧОГО поганого НЕ дивитись і НЕ читати, коли на руках у Вас дитинка.
І навіть ПЕРЕД тим, як взяти її на руки нічого подібного не робити.
Повний карантин на негатив (а зазвичай новини і є таким негативом, в переважній більшості)!
Тільки класична музика та добрі фільми про тварин і природу. Ну і ще дещо із цього розряду - самі придумаєте, що. Тобто все те, де є Бог.

Відредаговано автором 13-02-2023 01:34:34

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 4 · 2023-02-13 09:08:59

цитата:

Кілька місяців

цитата:

Мені відомо що таке baby blues. Він успішно минув.

Если у Вас была послеродовая депрессия, то она не могла пройти самостоятельно.
Потому что это форма депрессивного расстройства, то есть заболевания, которое надо лечить медикаментозно.

цитата:

спробую тотальну ізоляцію від соц мереж

К сожалению, это Вам не поможет.
Потому что сила действия равна силе противодействия.
Чем больше Вы будете изолироваться, тем сильнее Ваша психика будет сопротивляться этому.
И волевого усилия удерживать эту изоляцию здесь будет недостаточно.

Поэтому Вам надо разбираться с тем, что с Вами происходит.
Это может быть состояние, вызванное гормональными изменениями вследствие беременности и родов или Ваша повышенная чувствительность, как характерологическая особенность.
А может быть и последствием перенесенного стресса (война, потери близких людей) или послеродовой депрессией.

От правильно поставленного "диагноза" будут зависеть и способы решения Вашей проблемы.
Поэтому я рекомендую Вам обратиться к специалистам.
Пусть врач, а не Вы сами скажет, что

цитата:

baby blues... успішно минув

А работа с психологом поможет Вам найти оптимальные способы

цитата:

позбутись цього болю

и

цитата:

стати менш емпатичною і не шкодити власній дитині

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 5 · 2023-02-14 22:40:55

цитата:

Одним словом, поки дитя мале, спробую тотальну ізоляцію від соц мереж, скажу знайомим, що ці новини приносять мені тільки біль. І постараюсь не передавати дитині свого негативу. І щоб вона не бачила моїх сліз, тим самим відчувала що вона в безпеці, і я є для неї опора, стіна, яка завжди захистить і підтримає.

Вірне рішення, підтримую. Особливо про нерозумних знайомих, які чомусь самі не розуміють очевидного - тому треба їм пояснити. Та й соцмережі - це зло, в переважній своїй більшості, тільки відволікають людину від справжнього життя.

цитата:

Не можу я сприйняти способу життя монаха, як й молиться/медитує тим самим "покращує" світ. Це для мене заспокоєння власної совісті і не більше. Життя людини на землі повинно мати якийсь сенс, і як на мене, він в тому, щоб покращити/полегшити життя інших.

Дарма, бо навіть звичайні люди, а не тільки монахи допомагають іншим своїми молитвами та побажаннями миру, здоров'я, захисту та вчасної допомоги. Не все в цьому житті вирішує матеріальне (яке до речі інколи і пропадає-губиться, і часто не доходить, бо розкрадається) . І як раз ці часи, ці події саме про це нам і говорять. Тим більше, що далеко не все в нашій владі: людина, будь-яка, обмежена в своїх можливостях, тому й звертаються до Бога, як до Того, хто має ВСІ можливості для допомоги. Знаєте, Еla, навіть лікарі, які роблять все можливе, а інколи і неможливе, рятуючи чиєсь життя, потім відходять в бік і чекають - бо подальша доля людини вже залежить НЕ від них, і вони це знають. Хтось з лікарів вірить у Бога, хтось в долю, а хтось в силу організму паціента. Але це вже НЕ ЇХ відповідальність. Свою вони вже виконали.
Раджу Вам прийняти саме цей підхід і не брати на себе зайвого.

цитата:

А навіть ізолюючись є певне відчуття ігнорування проблеми, враження що " от там така біда, а ти просто закрила очі і ніякої користі з твого життя на цій землі "... покращити/полегшити життя інших. Розумію, що я не мільйонерка, яка може відкрити фонд допомоги. І з мого волонтерства під час 9 місяців суцільного токсикозу теж толку було мало. Та й тепер, коли я є цілим всесвітом для мого маляти, я теж не можу зірватись з місця і поїхати комусь допомагати. ( Звучить як відмовка..) Здається це відчуття провини, безсилля, неспроможності повпливати на ситуацію ( хоч якщо дуже захотіти, можна все зробити, але якою ціною).

Здається це відчуття провини хтось Вам навіяв, Еla.
Чиїм це голосом звучить? Хто звинувачував, хто казав подібне? Наче якась програма працює всередині Вас.
Може це щось схоже на: "Доки хтось нещасний та страждає, ти не маєш права на власне щастя"?

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 6 · 2023-02-15 00:13:30

цитата:

Я проходила опитувальник у свого лікаря 6 тижнів після пологів. Він вказав на те, що депресії немає

Только психиатр может поставить диагноз депрессия.
А тестирование обычно проводят клинические психологи в ПНД или стационаре.
Вы у какого врача были?

цитата:

Чи могла б вона зараз з'явитись?

Да, послеродовая депрессия появляется не сразу после родов.

цитата:

Чи можна сказати, що у них всіх була післяпологова депресія?

Этот вопрос надо задавать врачам, возможно они знают статистику.

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 7 · 2023-02-15 06:18:46

цитата:

такими тестами

Во-первых, тесты должны быть специально подобраны, а также валидны и надежны.
А во-вторых, само тестирование проходит под наблюдением специалиста (как минимум, клинического психолога).

цитата:

перевіряє гінеколог

Не думаю, что гинеколог может разбираться в психиатрии.
Потому что "беда, коль пироги начнет печи сапожник, а сапоги тачать пирожник".

цитата:

Я живу не в Україні.

В Украине можно самостоятельно обратиться в ПНД к психиатру.

В Европе же, например, все решения будет принимать семейный врач и назначать лечение от депрессии, в том числе.
Потому что очередь на бесплатный прием к узким специалистам по времени обычно занимает от нескольких месяцев и до полугода (и даже больше).

цитата:

якщо ви кажете

Я не могу ничего сказать, но думаю что

цитата:

варто перевіритись

непосредственно у психиатра.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 8 · 2023-02-17 01:41:21

цитата:

Це в мене з дитинства велике бажання допомагати. В шкільні роки я приводила додому усіх бездомних собак та котів. Гірко плакала, коли мама забороняла мені це робити і виганяла тих нещасних звірят.

Тоді, виявляється, Еla, що Ви - яскраво виражений емпат і Ваша емоційна надчутливість є цілком природньою.
З нею дуже складно в цьому жорстокому світі і особливо в цей наджорстокий час, але з цим нічого не поробиш, бо це вроджене. Корегується тільки набутою мудрістю, та тим підходом, що я описав вище:

цитата:

лікарі, які роблять все можливе, а інколи і неможливе, рятуючи чиєсь життя, потім відходять в бік і чекають - бо подальша доля людини вже залежить НЕ від них, і вони це знають. Хтось з лікарів вірить у Бога, хтось в долю, а хтось в силу організму паціента. Але це вже НЕ ЇХ відповідальність. Свою вони вже виконали.

цитата:

коли мені було 17, помер мій батько. Родина від нас відвернулась, мама була в шоковому стані, до того молодша сестра замкнулась в собі. Тоді я вирішила взяти всю відповідальність на себе. Організувала похорон, оформила всі необхідні документи, попросила сусіда поїхати зі мною купити труну, хрест і всі необхідні речі. І не дозволяла собі плакати. Через кілька місяців злягла в лікарню з дивною хворобою легень, яка непомітно з'явилась і так само непомітно зникла. Здається це був такий собі травматичний досвід, який не дозволяє розслабитись в теперішньому.

Так, тоді Ви отримали глибоку психологічну травму, висновком з якої було: "Якщо НЕ я, то НІХТО". Але цей висновок був доречним саме в тій ситуації, і може бути правильним ще в деяких ситуаціях. Але ж НЕ в усіх! Тим більше, що зараз Ви - НЕ одна, є чоловік, який може й підтримати, й розділити з Вами відповідальність, а також є Ваша дитина, за яку Ви несете відповідальність ПЕРШОЧЕРГОВО, а всі інші - вже потім, коли є час і сили.
Сподіваюсь, що Ви це розумієте.

цитата:

Загалом, моє дитинство і юність були досить складним періодом в житті ( приниження, булінг, токсичні стосунки, певною мірою фізичне і психологічне насилля) тому здається мені, що поки я не вирішу питань минулого, йти в майбутнє ( а тим більше виховувати дитину) буде складно. Що ви про це думаєте? Як вчинити, щоб виростити щасливу, самодостатню, впевнену в собі людину?

Ви самі все знаєте, так і є. Щоб не передати дитині свої невирішені питання, які вона потім буде змушена вирішувати за Вас, є сенс подумати про особисту психотерапію з психологом. Звісно, коли у Вас з'явиться на це вільний час та сили - бо маленька дитина забирає у мами багато й того, й іншого.

Відчуття болю від чужих трагедій