Мені особисто не завжди подобається фемінітиви у конструкціях, в яких поряд є ім'я. Наприклад, прізвище, яке не закінчується зрозуміло та ініціали (Фоменко, Л. Ю. - психологиня, вчителька) - тоді це доречно. А от якщо і прізвище і ім'я вказують, що це жінка (Балінська Євгенія - психологиня? не знаю, тут я б написала психолог) - тут якось трішки занадто. Я виключно роздумую щодо милозвучності, якийсь моральний чи культурний підтекст не маю на увазі. Але я б зважала на побажання людини, у будь якому разі.

Вітаю. Дуже шкода, що ви проживаєте все це, правда. З листа видно що ви дуже виснажені, і ні, ви не погана, це вам - погано. Скажіть, чи не звинувачують вас в тому, що вам допомогають? У вас нормальні взагалі відносини з батьками? Або так, що б ви не робили, якщо були на місці своїх родичів? А що з того, що вони роблять - ви б повторили по відношенню саме до вас? Фрази "важкий характер" і поради як вам вчиняти з вашою дитиною.. Виглядає як взаємна криза. Скажіть, чи є у вас друзі, або ті, кому ви довіряєте, щоб могли підтримати вас? Також - чи зверталися ви до спеціаліста за консультацією? Все, що ви описали - це важкий стан, і ви не заслуговуєте ненавидіти саму себе. Сил вам та скорішого вирішення цієї проблеми!

Здравствуйте, Сергей. Вы принимаете какие-то медикаменты? И если да - помогали ли они вам? Возможно, вам назначили антидепрессанты без сопутствующих (защищающих нервную систему) препаратов. А возможно, вам нужно скорректировать дозу. Очень трудно сказать почему возникают ПА, но ведь была причина, по которой вы пошли к психиатру. Без этих данных будет трудно предположить что могло произойти. Плюс - вы обращались ли к психотерапевту? Иногда это имеет смысл, даже если принимаете медикаменты.

я от бачу, що у вас настрій дуже змінюється.. чи вам це заважає? плюс ви кажете, що займаєтеся селфхармом.. Ви пам'ятаєте чому саме, з якою проблемою вперше звернулися до спеціаліста? Чи не радили вам фармакологічну підтримку, щоб трішки заспокоїти нервову систему? "У мене хвилями це бажання зупинити терапію. В один момент я відчуваю, що потрібно продовжувати, а вже в інший я хочу припинити, бо мені здається, що це все, що зі мною відбувається- неважливе, що я просто приходжу і розповідаю дурниці і витрачаю гроші." - ну може і так. Але ваше "марно" може означати що вам все ж таки потрібна допомога, але ви не отримали її? Чи ви відчуваєте, що стало краще?

Доброго дня. Як на мене - якщо вам некомфортно і найголовніше - немає довіри - ви можете сказати про це. Дуже важливо як на мене в психотерапії - все ж таки чесність та довіра. Є вирогідність що у вас може бути такий стан, коли потрібна допомога ще і фармацевтична (наприклад якісь заспокійливі або препарати, які регулюють емоційні хвилі). Скажіть, будь ласка, чи ви консультувались у клінічного психологапсихотерапевта? Ще дещо - ви відчуваєте, що не хочете спілкуватись з психологом, тому що соромно? Або тому що після емоційного вибуху є відчуття порожнечі або відстороненості від інших, втоми?

Вітаю. Дуже шкода, що ви проходите крізь такий неприємний досвід. Але є великий плюс - у вас спрацювала кнопка "аларм". Це означає що ви на вірному шляху, як мінімум ви задаєте питання і не погоджуєтесь щоб з вами поводилися таким чином. Щоб не пірнути у співзалежні відносини - я б радила вам скористатися порадою або психотерапевта або групи підтримки. З вашого тексту помітно, що ви не можете знайти з ним спільної мови. Скажіть, чи так було завжди? Чи поступово "планка падала"? Чи є у вас спільні інтереси (чи були?).. Саме тому, що ви заплутались - я рекомендую звернутися до фахівця, тому що коли нам боляче, ми можемо трішки викривлено бачити реальність. Ви кажете, що починаєте замислюватись чи ви взагалі можете подобатись - оце небезпечний сигнал як на мене. Відносини - чи мають вони руйнувати те, що було до них? Бажаю вам мудрості та терпіння. Ви дуже молода і точно не заслуговуєте втрачати впевненість у собі та переживати.

Здравствуйте, Елена. Ваш вопрос - он скорее про теоретическую часть? Чем отличается одно от другого? Либо же про то, что из этих методик может помочь в той или иной ситуации? Почему именно вы решили выбрать эти два метода? Если это вопрос про отличия - на мой взгляд ЭОТ это "авторская методика", и я не уверена что она есть в доказательной психотерапии. Однако, любой психотерапевт это в первую очередь личность, поэтому если вам помогает один человек, а с другим нет контакта - вероятно имеет смысл выбирать того, кому хочется доверять.

Здравствуйте.. Вы говорите о вашем типе привязанности. Давно ли вы поняли это про себя? Знаете ли причины, и если да - работали ли вы с психотерапевтом, либо же сами пробовали исследовать себя? Как именно формируется болезненный паттерн отношений? Вы правильно делаете, что ищете помощи, поскольку часто наша психика устроена так, что мы пытаемся полусознательно прожить похожую травму, чтобы, наконец ее решить. И это означает, что вы на верном пути. Но я соглашусь с коллегами, что было бы здорово если вы сможете найти специалиста, совместно с которым вы проясните эту ситуацию и не допустите повторения неоправданных депрессий и страданий. Сил вам!

Прочла ваш ответ. Теперь стало чуть чуть яснее.. Конечно, времена накладывают свой отпечаток - в плане что мы зависим и от света и от обстрелов.. Но все же - это похоже на то, что у вашего мужа две избранницы ) , И выглядит все как будто она соревнуется, "вы так вкусно бы не приготовили", "она рабоать не хочет, и нельзя ребенка у нее отбирать" - будто она в декрет ушла. Простите за такой немного грубоватый юмор. Но раздражение вы ощущаете вполне оправданное в этом случае. Это не значит что необходим прямой семейный конфликт (тем более, во время войны) - есть много мирных способов. Но я бы посоветовала все же вам обратиться либо к специалисту, либо в группу поддержки - чтобы не оставаться наедине с нерешенной проблемой, и найти верный путь из этого. Сил вам ::wub::

Здравствуйте, Карина. Вы пишете о том что он пытается убить вас морально, и что не хочет быть с вами.. Вероятно, вы находитесь в созависимости. Конечно, было бы идеально, если вы обратитесь к специалисту, чтобы помог вам справиться с вашим состоянием, либо в группу помощи пострадавшим от психического насилия. Чтобы проверить реальность - можно представить себе например, пожелали бы вы того, что происходит - близкому родственнику, допустим, сестре близняшке или лучшей подруге, допустим Я очень сочувствую что вы переживаете такие тяжелые вещи. Вы также пишете сюда, а значит вы хотите чувствовать себя иначе. Это уже очень хороший знак. Есть ли у вас близкие люди, которые могут поддержать вас в кризисные моменты? Вам есть где быть если вы ссоритесь?.. Желаю вам сил и мудрости. Вы не заслуживаете того, чтобы страдать. ::wub::

Очень жаль, что вы пережили домашнее насилие. И вы и ребенок.. Ведет ли он себя агрессивно с другими людьми или детьми? Психолог, разумеется, не помешал бы, детский или семейный. Но если нет сейчас возможности и есть немного терпения - можно попробовать менять подход, в зависимости от возраста ребенка, конечно. Как обычно вы реагируете на его проявления агрессии? Сколько сейчас ему? И как давно это все произошло?

Здравствуйте, Тоня. Вы пишете что "проблема в вас" - но так ли это? Бывает что люди и правда ведут себя навязчивее чем хотелось бы. Скажите, вы могли бы без ощущения вины попросить ее дать вам немного больше личного пространства? Раздражение - как правило сигнал дискомфорта. Вы пишете - она приносит мужу еду?.. Он ее обеспечивает, ее сын? И как давно? Что он на это говорит? Понимает ли он вас в этой ситуации?

Відредаговано автором 15-02-2023 21:49:50

Вітаю, Марино! Ви пишете "на роздоріжжі" - це означає що є як мінімум два напрямки. Навіть якщо один з них - не діяти, заспокоїтись та прийти в нормальний стан. Ви описуєте цілком нормальну реакцію нажаль, на такий довгий стрес. І невизначеність у даному випадку - це теж, нажаль, не вийняток. Чи вас ці події торкнулися безпосередньо (травмування, втрати житла, або близьких, залякування, тощо)? Якщо ви зараз більш-менш в безпеці - що найбільне впливає як пригнічуючий фактор? Чи відчуваєте ви провину, за те, що змінився ваш стан? Чи є у вас близькі люди, які зможуть підтримати в важку хвилину? Стрес у будь якому випадку приносить зміни. Але чи будуть вони на користь чи ні - іноді залежить від нас. Сил вам (і всім нам)!

Вітаю. Зараз надважкі часи для багатьох з нас. Але ви дуже глибоко усвідомлюєте свою проблему, це вже крок до перемоги. Якщо у вас немає змоги зараз звернутися до психотерапевта, або до групи підтримки - можете спробувати порозмірковувати - чи ці страждання, які ви відчуваєте - допоможуть бодай комусь? Є, скажемо так, продуктивне співчуття, а є скоріш руйнівне. Продуктивне - це власне, допомога, (будь яка, волонтерство, висвітлення подій, або рятувальні заходи, пожертви), непродуктивне - це те, що руйнує зсередини. Ми всі зараз переживаємо багато стресу, і те що нервова система вже не витримує іноді - це нормально. Але зараз ви теж та людина, яка потребує допомоги. Вам боляче і сумно - чи ви б співчували людині яка переживає біль та фрустрацію? ) Сил вам та терпіння.

Мені дуже шкода, що в такі часи ви опинилися у подібних відносинах. Як би не хотілося дати вам відповідь - що робити - я б не змогла. Не тому що мені страшно сказати як я це бачу. Тому що це рішення, яке має прийти до вас, і бути обгрунтованим, таким, яке ви приймете зважено і за яке будете вдячні собі. Ви не винні в тому, що страждаєте. Зараз, коли боляче - може здаватися що ви насамоті з цим болем і немає нікого поряд. Але це відголос емоційних травм. І ви заслуговуєте почуватись інакше. Зараз я зроблю трішки боляче, але процитую ваші слова. "морально він мене просто вбивав" , " я дуже боюся самотності" , "у мене є тільки він", "Найбільше мене вбиває емоційна гойдалка". Все це - нажаль, важкі наслідки насильства яке ви переживаєте. Якщо вам вистачить сил - спробуйте звернутися по допомогу. Не обов'язково за всі кошти всесвіту. Хоча б групи людей, які стикались з співзалежністю, а в ідеалі до психотерапевта (можливо вам знадобляться заспокійливі на перший час. Щоб нервова система прийшла трішки до ладу). Спробуйте уявіть - чи це ті відносини які б ви побажали собі в дитинстві? Буде добре, якщо ви зможите не піддаватись спокусі виправляти щось навколо в момент цих роздумів. Немає таймеру, як будуть сили поміркуйте - чого б ви собі або близькій людині побажали? Пошукайте хоча б групи допомоги для співзалежних, чи відгукнеться їх досвід вам? Ви дуже молода і не заслуговуєте лише страждань. бажаю вам сил вам та мудрості. ::wub::