Як перестати залежати від думки інших?

Доброго дня, Дар‘я!

Вчитись відслідковувати хто всередині вас критикує, чий голос? Бо цей голос на даний момент авторитет і він атакує вашу автономність. Це поступова сепарація від внутрішніх дорослих фігур. Також вам треба пережите самотність, вразливість, сум, відчай, бо саме ці почуття дорога до бажаної свободи. Перескочити не вийде, проігнорувати теж. Треба пройти це і стати сильнішою, тобто перерости свої травми. Важливо не боятись, що це одразу буде непросто і важко. Комплекси відживаються і задача їх пройти. Це ніби шлях від жертви до героя, коли треба пройти темний ліс і зустрітись з різними атакуючими внутрішніми героями, що і відображаються ззовні у вигляді друзів неоднодумців.

Найкраще це робити з психологом! Він буде підтримувати ваш індивідуальний шлях і допомагати розділяти ваші важкі емоційні супроводжуючі стани.

Відредаговано автором 15-03-2024 13:30:15

Дар'я, доброго дня!

Як перестати зважати на думку інших?

Навчитись покладатись на свою, зрештою, на СЕБЕ(!)

Залежність від поглядів інших людей має свою історію - виникнення та обслуговування певних потреб. Отже, їх потрібно дослідити. Досліжджене - усвідомити.

Ваша залежність коли вперше проявилась і стала помітною для Вас?
На чому вона збудована?
І в чому полягає Ваш умовний профіт, коли зважаєте на думку інших?

Добридень, Дар'я) Ось ви пишете

не люблю виділятись

, а чому саме це так лякає?
Бачте, для того, щоб виділятися, потрібна не лишень сміливість. Потрібна впевненість у собі. Людина повинна мати у собі самій щось, що є достатньою передумовою сміливості. Щось, на що вона впевнено може спертися. Усвідомлення своєї самодостатності та спроможності. Природно це відчуття формується протягом періоду зростання та дорослішання. Якщо за якихось обставин цього не трапилося, людина може це компенсувати свідомо. За допомогою терапії в тому числі

Доброго дня!

"Для мене це дуже неприємно, не люблю виділятись. Як перестати зважати на думку інших?"

Секрет в том - чтоб не зависеть от мнения других - надо как раз таки, научится не боятся быть собой!
Слышать и слушать себя!
Принять свою уникальность! Не подстраиваться под когото.
А принимать себя - узнавать себя и радоваться себе!
Даже гордиться собой! ( в хорошем смысле слова)

А почему не любите выделятся?
( внутренние комплексы)
Вам к психологу нужно - работать с комплексами.

І це скоріш за все про те, що ви відчуваєте себе незахищеною. Бо що таке "біла ворона". Це - не така як всі. Значить, одна проти усіх. І так, це дійсно страшно. Для будь-кого. Такі думки зазвичай підсвідомі, замасковані. Наша свідомість пильно стежить за тим, щоб усе виглядало обгрунтованим, пояснюваним, зрозумілим. Але саме вони, ті думки, що із самого низу, незрозумілі та непояснювані. формують наше свідовідчуття та поведінку. Питання в тому, на підставі чого виникло таке відчуття світу, як загрозливого. Оточуючих, як таких, що можуть бути ворожими.

Не уявляю, як можна покладатись на власну думку, коли всі навколо думають інакше.

А Ви спробуйте. Іншого шляху стати СОБОЮ нема. В усякому разі я його не бачу.

Як взагалі можна оцінювати свої дії без врахування чужих думок?

Враховувати потрібно. Ніхто не заперечує. Ми ж не одні на безлюдному острові. Іноді думка близьких та оточуючих буває вкрай доречною і корисною. І тоді до неї варто прислухатись.

Водночас, коли до власної думки ставишся як до лайна, зрікаєшся себе, то хто ТИ в такому разі?!
Тоді тебе ніби не існує. Ти нуль. А відчувати себе нулем і ще триматись за це, мені здається, не тільки не перспективно, а ще й жахливо.

Зрештою, реалізуючи такий підхід, людині час від часу гарантована зустріч з таким питання, а чому я не живу своє власне життя? Не живу своїм розумом?
І в останній день твій останній подих супроводжуватиме почуття жалю за втраченою можливістю БУТИ СОБОЮ.

Відредаговано автором 21-03-2024 21:08:20

Як тоді краще зрозуміти, коли краще покластись на чужу думку, а коли на свою?

Ця навичка напрацьовується через тестування реальності. Приймаєте рішення, робите висновки, виходячи із власних думок, бажань і потреб. І спостерігаєте за зворотнім зв'язком від інших людей. Знову реагуєте, робите висновки і дієте відповідно до своїх переконань.

По чому взагалі слід себе оцінювати, якщо сам не впевнений?

Спочатку треба навчитись себе приймати. Приймати будь-якою, розвиваючи при цьому усвідомлення себе в контакті з реальністю.

Загалом, за такої постановки питань, варто співпрацюовати з психологом. Розвивати почуття САМОЦІННОСТІ.

У зв'язку з цим пропоную переглянути відео. Воно трохи допоможе зорієнтуватись в подальших кроках.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

Як перестати оцінювати свої дії за оцінкою інших людей?

Мати свою ВЛАСНУ оцінку. Довіряти собі БІЛЬШЕ, ніж оточуючим.

Іноді бувають такі ситуації, що група в університеті, де я вчуся має інші погляди на різні ситуації ніж я

Погляди у всіх людей відрізняються і це є нормальним явищем. Але буває, коли переважна більшість людей дотримується якоїсь однієї позиції. Яка, до речі, не завжди буває правильною. Скажу навіть, що більшість частіше за все буває НЕправою. Це я знаю не тільки за висловами мудрих людей, але й з власного досвіду життя.
Тобто, орієнтуватись на більшість - НЕ Є правильним.

Для мене це дуже неприємно, не люблю виділятись

Мабуть були певні ситуації, в яких Вас за це булили, так?

Як перестати зважати на думку інших?

Приймати до уваги думку інших людей бажано - для більшої об'єктивності. Але приймати до уваги - НЕ означає нехтування власною думкою.

Не уявляю, як можна покладатись на власну думку, коли всі навколо думають інакше

Для цього треба мати сильний характер і яскраву індивідуальність. А вони є далеко не в кожної людини.

Як взагалі можна оцінювати свої дії без врахування чужих думок?

За відчуттям ВНУТРІШНЬОЇ правди. Бо в кожного правда - СВОЯ. А НЕ одна на всіх. Одна на всіх - то вже тоталітаризм в головах. А враховувати інших бажано, але враховувати - НЕ означає відмови від власної особистості.

Як тоді краще зрозуміти, коли краще покластись на чужу думку, а коли на свою?

Покладатись ЗАВЖДИ треба лише на свою думку, а думки інших ТІЛЬКИ розглядати як можливі варіанти. Можливі. А не єдині. А не істинні.

По чому взагалі слід себе оцінювати, якщо сам не впевнений?

Взагалі кожна людина знаходить для себе такий ВЗІРЕЦЬ, на який вона орієнтується.
Або це якась видатна або просто знайома людина, яка подобається своїми вчинками і з якою відчувається якась близкість. Або якийсь видатний герой книги-фільму тощо. У віруючих людей, таким взірцем є Бог або пророк, як в мусульман. Християни, наприклад, орієнтуються на образ Ісуса Христа, на якого намагаються бути схожими в своєму житті. А також на Образ Бога в собі, за яким вони й були створені. І оцінюють себе відносно того, наскільки вони наблизилися до цього Образу.