Горе, утрата

Очень тяжело перенесла смерть матери, чуть не попала в психбольницу, так трусило и всякие явления психические происходили. Прошло время, боль немного притупилась, но я заметила, что стала совершенно бесчувственной к чужой боли. Порой даже неадекватная реакция. У подруги умер ребенок, а у меня ни капли сострадания, наоборот кажется "подумаешь мне, горе, это ж не смерть матери" , у другой подруги умер отец, я не могла поддержать, т.к. кажется, что это так обыденно и он должен был умереть, вот такие странные мысли приходят. Иногда могу смеяться с чужого горя, это вообще неадекват. Думала, что после такого горя, меня будет добивать еще больше горе других, но все оказалось наоборот, у меня нет никаких эмоций к горю другим. Могу только посмеяться и забыть.
У меня пошатнулась психика, думаете?

Моя мать умерла. За 3 недели до смерти попала в больницу с сердечной недостаточностью, я не был рядом, но приехал через день, там сказали, что всё будет нормально, если таблетки будет принимать, она хотела выписаться и её выписали, мне нужно было уехать, чтобы уволиться, она осталась лежать с сиделкой, по телефону переговаривались несколько раз. Через 2 недели она не проснулась... Я так жалею, что всё не бросил и не был рядом с ней, последний раз говорил с ней, а на следующий день она умерла. Я очень жалею, что поверил врачам, надо было отправить мать на обследование и операцию. Ей было 74, были проблемы с коленями, с сердцем выявилось недавно. Прошло 2 месяца, но пустота никуда не уходит. Мне под 50, у меня нет близких, нет семьи. Скажите просто для чего жить, если я мог помочь самому близкому человеку, и не помог и не был рядом. Жизнь просто стала серой и ничего не радует, для чего всё это? Может лучше не мучиться? К сожалению, я не могу покончить с жизнью, не хватает смелости и мать хотела чтобы я жил. Но если бы моя жизнь прервалась, я бы не возражал, всё закончиться и воспоминания прекратятся. Если кто прочитает, проводите максимум времени с близкими, завтра такой возможности может не быть.

Доброї ночі. В мене померла мама.
03.01.23 мама зранку почувала себе добре. Потім почалось гірше, подумали захворіла. Десь в 2 години ночі ми почули хрипіння і піну з роту. Вона тоді вже померла. Папа викликав швидку. Ми з моїм хлопцем сиділи біля неї, бо думали що вона ще жива. Вона була блідою, опухшою та вже не дихала. Потім я бачила те як медики намагались привести її до тями аж 40 хвилин. Через комендантську годину вона пробула мертвою на підлозі(батько їй робив штучне дихання коли вона вже була мертвою) приблизно 4 години. Коли приїхали ритуальні послуги, їм довелось їй зв\'язувати руки бо вони не сходились. Я це все чула та бачила. Батько плакав, мій хлопець теж. Я це розповіла своїй старшій сестрі, яка відмовилася від спілкування з мамою ще 2 роки тому. Я постійно бачила як мама плакала через це. Вона намагалась мене підбадьорити. Я , хлопець та батько не спали цілу добу. Потім виявили причину смерті. Рак яєчників з кровотечею. Мама була людиною, яка завжди казала що в неї ніколи нічого не болить і все віддала нам, а на собі економила. Я розумію що їй було боляче та погано, але вона нічого про це не казала. Я відчуваю образу на неї через це, бо зараз вона могла бути живою, але вона залишила мене без мами в 18 років. Мені дуже школа, бо вона навіть не знала про те, що вона помре. Мама сказала що відлежиться і завтра вже піде на роботу. Вона не була готова до цього, їй було всього 46 років. Я пам\'ятаю як вона постійно плакала через те що її мама померла в 54. Мама постійно думала що вона нікому не потрібна. Мені дуже боляче від цього. Я не знаю що робити.