Вітаю!

Співчуваю вашому розчаруванню, проте це дає змогу усвідомити що ви хочете і що вас не влаштовує. Всім людям подобається, коли їм допомагають. Ви це робили і були дуже зручні, надійні, разом з тим, у вашій дружбі не відбувалось обміну і ви просто його очікували…
Треба зрозуміти як саме ви будуєте стосунки? З описаного склалась картинка, що ви віддаєте більше ніж отримуєте. А як ви просите про допомогу? Як заявляєте про свої потреби? Чи висловлюєте ви свої почуття подругам? У вас присутня образа, самотність, відчай, розчарування і з такими почуттями важко взагалі взаємодіяти з людьми, я вже не кажу про дружбу…

Ваша задача не відгородитись від людей, а обробити свої очікування та почуття. І саме головне питання: «А ви сама собі друг?».
Дружба - це великий дар як і сім’я і діти. Я би не відмовлялась від нього, а осмисляла ваші патерни, установки та бажання. В цій темі теж можна зростати.

Тут питання не що вам дасть ця відстань, а що ви в ній будете робити. Ви цього не почули…

Іра, вітаю!

Співчуваю вашій історії і відчуваю вашу самотність і розгубленість. Ви не можете вирішити чужу залежність, бо це не ви. Єдине, що ви можете говорити і ставити свої умови. Це дуже отверезить вашого партнера, буде холодним душем, бо він шифрується і робить як йому зручно, але я підтримую вас це не вже гидко терпіти.
Я думаю, що треба обговорювати проблему, заявляти свої потреби, і тут не тільки проблема сексуального життя, а просто людського відчуження, між вами немає душевної близькості, спорідненості. Секс - це вже наслідок. Коли ви останній раз ходили на побачення, говорили по душам?

З простого доступного почитайте разом книгу «5 мов кохання» та обговоріть її спільно. Ваш чоловік не хоче вкладатись, він ніби сильно інтровертований, але десь і ви така була до цього, в декреті і він навчився знаходити собі відраду, важливо зараз разом рухатись на зустріч і проговорити все!

Ви в цих жінках бачите власну самотність і не хочете щоб так було. Ви з ними подібні за своїми потребами і ви знайшли розуміння і відчуття потрібності, які вам не дає ваша дружина! Усюди всеодно буде ваш процес, просто треба вміти дивитись всередину своєї Душі!

Оля, вітаю!

Співчуаю вашим взаємовідносинам з свекрами. Спілкуватись не вийде, бо це ваша рідня. Вони будуть весь час чіплятись до тих пір, поки буде за що і буде ваша реакція. Ви обурюєтесь і весь час прагнете їм щось доказати, показати їм абсурдність, по суті це вони з вами роблять… Ви максимально захистили свої кордони, але емоційно вони вас пробивають. Це зона вашого розвитку і росту. Вам потрібно знайти ці гачки і укріпитися!

У вас ще є очікування від них, як і у них до вас. Вони такі люди, вони не можуть інакше, а ви можете, тому тут задаєте це питання. Коли вони сильно вас зачіпають, спробуйте всередині саму себе заспокоїти, переключайтесь на себе і не віддавайте свою енергію, на яку вас провокують.

Вітаю!

Психологи не можуть робити за вас вибір чи схиляти вас у ту чи іншу сторону, бо тоді ви будете перекладати відповідальність, а це ваше життя. Зараз ви потребуєте спілкування, інтиму та відчуття близької людини. Прикро, що дружина обирає роботу і зарплату і чи розуміє вона що ви можете теж обрати не її? Вам потрібна щира розмова, де ваші потреби вже не можна ігнорувати і може ви не маленький, але ви жива людина.
Жінки на сайтах - це поле флірту, яке може вас розрадити, але я чую про вашу потребу у сім’ї, яке де юро є, але де факто вже 2 роки ви її не відчуваєте і вона вас не наповнює…
Рекомендую вам особисту терапію, яка допоможе розібратись з собою, з своїми бажаннями!

Вітаю!

Припускаю, що ви можете витримати лише себе саму, а іншу людину з її почуттями, питаннями і розміщенням вам важко впустити і розділити. Це говорить про емоційне переповнення, бо певно вас ніхто не витримував і не розділяв ваші емоції.

Я рекомендую вам відслідковувати свої реакції і в них бачити потреби. Чим тригерять рідні, близькі люди і скільки, і коли ви можете виділити їм часу?
Чи знають вони про важу потребу усамітнення та приватного простору?
Попросіть когось з рідних поговорити про ваші почуття, але старайтесь говорити що ви відчуваєте без ярликів на рідних людей. Можливо вас не помічають і ви захищаєтесь усамітненням?

Іра, вітаю!

Припускаю, що можливо вже з першої зустрічі у вас з вашим психотерапевтом відбувся негативний перенос, де вам не подобається те, що відбуваєте і де вас не відчувають. Це може свідчити про розкриття травматичного досвіду, який вас привів до роботи. Дуже шкода, що ви залишаєтесь наодинці зі своїми почуттями і не можете їх розділити, і травма відчуження лише посилюється...
Чи обговорювали ви правила роботи?
Завжди є правило стоп, коли ви можете зупинити психолога і важлива необхідність проговорювання в кінці всього того, що не сподобалось на сеансі, щоб не носити «гранату» за пазухою, підриваючи лише себе цією невисловеною агресією. Ви ніби втрачаєте владу і силу в цій взаємодії, а з ким з рідними було подібне? Кого нагадує ця «нечутлива, мовчазна» терапевтиня?

Доречі, перші 4 зустрічі завжди для того щоб спробувати і придивитись чи є довіра, симпатія та бажання на подальші зустрічі. Здається, у вас не було і нема…
Іноді потрібно шукати і підбирати свого психолога певний час. Я рекомендую почитати про різні напрямки психотерапії і прислухатись який вам ближче, а вже далі шукати спеціаліста. Але для початку треба розібратись в уже існуючому контакті, можливо ця глуха стіна, створена саме вами?

Відредаговано автором 11-11-2024 14:43:03

Вітаю!

Зараз ваша родина перебуває у певній кризі, де розподіл ролей, поведінки має трансформуватись і змінитись. Чоловік повернув собі владу, що стало певним неочікуваним поворотом. Використайте цю паузу щоб розібратись у собі глибинно. Можливо за вашою силою стояло щось інше, бо справжня сила не подавляє, а сприяє захисту, розвитку партнера… Ви це усвідомили, але тепер потрібні нові стратегії, які напрацьовуються в терапії, в стосунках, а не лише в логічних висновках.

Я припускаю, що ця пауза - це накопичена злість до вас, яку ваш чоловік усвідомив в період розлуки, проте ще не сильно може висловити і розділити. Чи готові ви пережити невдоволення на свою адресу і розділити його почуття з цього приводу? Зараз ніби треба пережити все те, що було раніше без ігнорування та замилювання з акцентом на щасливе майбутнє. Чоловік наважився на щирість і потребує поваги до цього. Схоже, що зараз чоловік переживає розчарування і для сімейного подружжя це не кінець, бо ви насправді маєте змогу побачити один одного такими як ви є і будувати стосунки, враховуючи потреби кожного!

Keido, вітаю!

Ваша розповідь переповнена болем, відчаєм та горем! Співчуваю вашій втраті котика, того рідного теплого друга, який вас радував… Проте думаю, що ця втрата підняла багато втрат, які були витіснені і припорошені почуттям провини, безсилля і апатії… Ви багато де були безсиллі протистояти насиллю, що чинили ваші рідні. І ви, на превеликий жаль, взяли за модель це відношення і самі до себе жорстоко відноситесь. Навіщо? Ви потребуєте співчуття та підтримки, ви достойні хорошого чуйного ставлення, не дивлячись на те, що було у вашому гіркому житті. Станьте тією людиною, яка буде вас любити безумовно як ви котика… ❤

Я раджу вам знайти психолога в коледжі і поділитись тими пластами болю, непотрібності та інших почуттів. Також раджу вести щоденник і займатись арт-терапією. Простір паперу - буде вашим символічним контейнером, куди ви зможете вилити свої душевні смути.
Бережіть своє життя і здобути професію - це дуже важливо, ви зможете мати ресурси жити своє самостійне життя і наповнювати його своїми смислами, сепаруючись від батьків. Хочу вас підтримати і сказати, що можливо вас ніхто не обирав, але ж ви спроможні себе обрати і бути собі другом!

Відредаговано автором 11-11-2024 13:43:22

Вітаю, Анастасія!

Співчуваю вашій історії. У вас є домінантні переживання, які можливо ніяк не можуть прожитись в повній мірі і тому ви хочете не відчувати. Сон - як спосіб забуття, знеболення(((
Якісь стосунки та історії є причиною ваших почуттів. Що трапилось чи можливо чого не трапилось у вашому житті?

Для того щоб відчувати позитивні емоції треба звільнити внутрішній простір, а ви зараз переповнені іншим. Найкращим виходом буде психотерапія, яка допоможе зв’язати ваші події, думки та переживання і у вас з’явиться відчуття зв’язку, бо зараз у вас наявне відчуження від себе і від світу.

Вітаю!

Ваші питання адресовані в пошук справедливості і ніби ми маємо розсудити, проте я бачу просто те, що ви страждаєте і не відчуваєте своєї цінності поруч з коханим чоловіком, який доречі вже підірвав довіру і ще весь час вами невдоволений(( Це боляче, сумно і породжує самотність. Співчуваю вам!

Важко вам щось радити робити, окрім одного, йти на зустріч собі і не чекати що інший буде ставитись до вас як до кошеняти, бо ви не є ним… Ви сильно потрапляєте в дитячу позицію і потребуєте контейнування своїх переживань, ніби ваш хлопець весь час має їх обробити. Він на це злиться, або він не чутливий до цього або втомився, або хоче вже партнерської ролі від вас. Я думаю коли ви жили з батьками, ви обоє відчували себе дітьми і батьки виступали такою зоною опори для вас, а зараз ви проектуєте це у хлопця, а він у вас. Подумайте на скільки рочків ви відчуваєте себе, коли впадаєте в плач? І також чи є домовленості у вас в стосунках чи ви просто живете очікуваннями і образами від неспівпадіння?

Я рекомендую вам психотерапію, де ваші почуття будуть мати місце і відгук. Також це буде сприяти відбудові вашої внутрішньої опори, бо зараз є сильна емоційна залежність…

Доброго дня!

Співчуваю вашим стражданням і втратам, які вам так тяжко пережити… Вони накопичуються і лягають один на одного, блокуючи всю вашу життєвість, тому вам так важко жити... Ви не відпустили і не прожили втрату дитини((

Я відчуваю дуже багато самотності і безсилля у вашому тексті, а це ж також індикатор вашої анемії… Я пропоную вам одну річ, експеримент, можна ж спробувати принаймні. Так багато речей, які у вас не виходять, і ви на них фіксуєтесь, закріплюєте ще більше цей нейронний ланцюжок, породжуючи ще більше знесилення. Я пропоную інший підхід, наприклад робити щодня спортивну зарядку, яка буде вертати вам силу, контроль, дисципліну і позитивну звичку. Має ж буде якесь доступне важливе місце, де ви можете і зростаєте. Почніть з маленьких кроків турботи до себе…
З приводу терапії, то є безкоштовні соціальні центри та гарячі лінії довіри. Я пропоную вам шукати і бачити можливості, вони зараз перекриті вашими сильними почуттями, але вони є!

Вітаю!

Це ПТСР - пост травматична стресова реакція, яка його доганяє і атакує. Ви не можете допомогти людині, яка не просить про допомогу і яка закривається. Це потрібно лікувати, тому допоможіть йому це усвідомити і направити до психіатра. Ви некваліфіковані мати справу з цим, єдине що ви можете бути поруч, вірите і бажати всього кращого. Психіка - це не просто розмови, усвідомлення, тут має бути залучений висококваліфікований спеціаліст, тому не беріть на себе непосильну ношу спасителя.

Ліра, вітаю!

Співчуваю вашому станові! Схоже, що ви проживаєте кризу і вас накривають сильні почуття. Ніби фасад вашого життя благополучний, але всередині є якийсь непрожитий біль, порожнеча, які вже потребують вашої уваги.

Рекомендую не зволікати і обирати собі психолога щоб з кимось занурюватись у свій внутрішній світ і робити його приємним та комфортним! Я думаю, що у вас втрачений зв’язок з собою і ви тому так сильно дезорієнтовані зараз, а зовнішні опори вже не радують і відповідно потрібно вибудовувати внутрішні!