Здравствуйте!

Из вашего текста есть самый главный вопрос - как пережить предательство? Ведь развод разводом, а вот та горечь, боль, отвращение разъедает вас. Сочувствую такому горькому предательству.

Я рекомендую вам психотерапию, которая поможет пережить эти сложные чувства, утрату доверия и по итогу этой трансформации вы сможете подобрать форму и слова для развода. Самое главное вы будете свободны и ситуация уже не будет эмоционально заряженой для вас, потому что сейчас вам очень сложно…

Здравствуйте!

У вас семейный кризис, который должен поспособствовать вашим изменениям и вырулить ваши отношения на новый уровень. Вы уже на пути осмыслений и изменений, поддерживаю ваши намерения!

Вам сейчас трудно дается ощущение отдельности от супруги и порождается много тревоги. Но это время для того чтобы сделать работу над собственными ошибками, обрести новые смысли и сделать переоценку друг друга и в большей степени себя.

Из описанного подмечаю, что недовольство жены вы сразу переводите в действие - хочу подвезти, предлагал вместе пойти в магазин и т.д. Чувства жены не обработаны и не разделены, вы скорее сразу заглаживаете вину собственную и абсолютно не в контакте с ней. Вы вообще интересуетесь что ей нужно, что она хочет? Потому что выглядить картинка так, что у вас много тревоги и она сразу переводиться в компульсивные предложения чтобы не было дискомфорта... Предполагаю, что переживания разочарования и недовольства в свою сторону вы не выдерживаете, вы сразу думаете что она плохая и кого-то завела на стороне, то есть защищаетесь чтобы не ощущать этих труднопереносимых чувств, так ли? А она просто устала и ощущает очень долго собственное одиночество и пока вам не доверяет, не раскрывает душу, не имеет ресурса двигаться на встречу и хочет этой необходимой паузы…

Я рекомендую вам личную терапию для того чтобы разобраться как вы строите отношения, как вы проживаете различную палитру чувств, как выдерживаете сами себя без залипаний на обратную реакцию партнера! Ваши отношения с другими равнозначны вашим отношениям с собой!

Здравствуйте!

Вы изначально согласились и вступили в отношения где вас не любили, потом обманывали. Это говорит о том, что человек ненадежный и который пользовался вами и вашими чувствами. Сочувствую и сожалею, что вам пришлось пережить такое предательство любви и доверия. Верить ему уже не надо, надо пережить это как горькую утрату и проанализировать почему вы согласились на отношения без взаимности и подумать почему вы любите кого-то больше чем себя?

Скажите, на кого из родных похож этот мужчина и что вы ему и себе хотели доказать, вступая в эмоциональные качели отношений? Здесь может быть травматическое отыгрывание, где отчуждение и недоступность человека притягивает и влечет, так как это подобно отношениям с отсутствующим отцом или с эмоциональной неустойчивой матерью к примеру…


Я предлагаю вам личную терапию, которая поможет прояснить истоки ваших отношений, простроит надежную привязанность и поспособствует вашей личной самоценности.

Відредаговано автором 20-10-2024 00:50:25

Доброго дня!

Співчуваю, у вашому випадку самотужки справитись не вийде, потрібне лікування. Всередині вас немає відчуття безпеки, а звідси всі супутні тривожні патерни.
Рекомендую звернутись до психіатра і також до психотерапевта! Вам потрібне і те і інше разом!

Психолог справжній ніколи не буде приймати за вас рішення - одружуватись, розлучатись чи ще щось… Головна порада - звернутись за допомогою для себе до спеціаліста, так як саме ви потребуєте її. В тексті більше вашого чоловіка і мало вас, а змінювати вашого чоловіка нікому не під силу.
З переписки не склалось відчуття, що ви щось почули чи взяли, а скоріше розміщали свої переживання, така сама динаміка і з чоловіком. Він розміщає себе об вас і ваш простір, і діалогу не відбувається. Я думаю все це є наслідком вашої травми з дитинства, де вас не чули і не бачили і тому ви не спроможні на це зараз, ви хочете себе зрозуміти через значущі відносини, через відзеркалення чоловіка (можливо він є проекцією якоїсь материнської чи батьківської фігури). Я тут не звинувачую вас, а скоріше вертаю до реальності і конструктиву.

На жаль, з описаного ви не чуєте нас… У вас свій монолог, а діалогу не відбувається, ні тут, ні з чоловіком. Що ви хочете отримати тут?

Співчуваю вам🙏Логіки і розуміння не треба шукати, треба пережити ці обставини і зберегти себе! Якщо ви не можете отримати бажану підтримку з чоловіком, то це не значить що ви не можете її взагалі отримати. Ваші тексти - це просте бажання виговоритися, пожалітись і звільнитись від тяжкопереносимих почуттів. Формат переписки не передбачає терапії, тут скоріше орієнтація та зворотній зв’язок-відзеркалення вашої ситуації. Для якісних змін потрібна робота з психологом. Ви вже самі не справляєтесь зі своїми почуттями і важливо розділити їх з безпечною емпатичною кваліфікованою людиною.

Егор, здравствуйте!

Ваш симптом жадности имеет свою предысторию, которую вы не совсем осознаете. Вы описываете закрепленное поведение в виде экономии, зажиманий трат.

Материальные проблемы исходят от отношений с матерью, недаром там один корень. Видимо, вы не дополучили безусловной любви, принятия и щедрости, от этого такой большой дефицит, скупость к себе в первую очередь. Внутри очень мало ресурса чтобы делиться с кем-либо и у вас срабатывает система самохранения, так как отдать - это угроза безопасности. Понимание всего что я вам написала не излечивает, нужна психотерапия!

Когда вы накопите внутреннюю опору вам будет не нужна такая фиксация на деньгах, сейчас вам нужно научиться в себя вкладываться и дорастить, наполнить своего внутренного ребенка!
До отношений с девушками надо тоже дозреть, вы пока нацелены получать, а отдавать хотите минимум. Как вы думаете кто на такое согласиться? Если девушка тоже будет проявлять скупость по отношению к вам в виде холодной эмоциональности, отстраненности, вам как будет?! В отношениях нужен баланс и гармония, а для этого нужно быть наполненным!

Відредаговано автором 18-10-2024 21:49:08

Мирослава, вітаю!

Ваш чоловік зараз охоплений своєю значущістю і хоче від вас підтвердження своє важливості. В нього якась стадія нарцисизму, відтворення свого тілесного образу. Дійсно це важко витримувати, бо йому не можна перечити і все має бути як він хоче, вам же весь час треба пристосовуватись, а коли ви з’являєтесь зі своїми потребами - він вас атакує, вам не можна відокремлюватись, бути не в його полі впливу. Трошки патологічна картина взаємодій м’яко кажучи…

Його залежність від алкоголю та ігор перейшла в спорт, в харчування, але агресія та деструкція залишилась. Одне замінилось на інше, проте почуття та комплекси залишились… Є певні зрушення, однак є хронічні проблеми, які він чомусь не бачить в собі і є ваші звичні патерни тягнути все на собі, весь емоційний багаж сім’ї. Співчуваю, бо ви вже не витримуєте, ви теж потребуєте підтримки, співчуття та розуміння!

Зараз ви охоплені ідеєю, що потрібно вберегти стосунки, а хто вбереже вас?! Ваша цінність у ваших руках, тому пропоную вам не тарологів, а психологів. Вам треба вибудувати здорове відношення, відродити самоцінність та пропрацювати свою агресію, відмовляючись від ролі жертви.

Здравствуйте!

Так горько и больно от вашего текста. Сочувствую вам! Важно оплакать свои упущенные возможности, которые не состоялись и пережить это как потерю. Это одна часть работы. Трудная, тяжелая и очень важная, но после которой вы освободитесь от горечи и обиды. Для этого рекомендую вам длительную регулярную психотерапию!

А вторая часть работы - это отделиться от социальных стереотипов, где нету чужих критериев и шаблонов. Выработать устойчивость и иммунитет, присвоить себе свою агрессию, защищая свои потребности и желания. Вы хотите близости, быть в паре и хотите ребенка. Вы имеете право на все свои хочу! Это ваша жизнь и вы можете двигаться так как можете, не совпадая с ожиданиями и требованиями общества. Только важно ко всему подходить поочередно, потому что закон мне все и сразу не сработает и не надо раньше времени опускать руки.

Также подмечу, что у вас очень заниженная самооценка и личная ценность подобна нулю, поэтому такая важность проецируется на ребенка и на мужчину. Важно к себе относиться с сочувствием, с терпением и с любовью! Я желаю вам возродить любовь к себе, веру в свои силы и мечты! И рекомендую работать над этим и брать ответственность в свои руки!

Відредаговано автором 18-10-2024 15:12:18

Добрый день!

В вашем тексте ощущается, что вся проблема в жене, а к концу вы пишите, что хотите свободы и эйфории. А брак вам зачем? У вас сексуальная неудовлетворенность и тогда жена просто приелась и вам стало скучно?

У вашей супруги потребность в безопасности и она простраивает ее с помощью контроля вас, ваших действий. Возможно, вы и даете повод для этого, засматриваясь на других женщин. Обычно семья после 5 лет, по классике развития, должна расширяться, только не любовницами, а детьми. Однако у вас другая тенденция - насыщаться и быть свободным, это сродне подростковому возрасту (возможно вы в полной мере не дополучили этого и теперь психика хочет урвать упущенное). Это возможно исследовать в личной психотерапии, чтобы причины искать в себе, а не в жене.

Также ваш союз претерпевает кризис, когда старые смыслы изжиты, а новые еще не сформировались. Разочарование и тоска - неизбежные феномены в этом процессе. Важно посмотреть динамику развития вас как партнера, потому что складывается впечатление что вы хотите прошлого, а вам уже не 20…
Как вы менялись за 5 лет, помимо того что ваша супруга стала менее желанной. И ответьте честно сами себе - Какая ваша цель брака? И есть ли она?

Доброго дня!

Ви прагнете довірливих стосунків і очікуєте прийняття, симпатії з боку людей, проте у вашому тексті немає прийняття самої себе. Ви не довіряєте і боїтесь власних почуттів, а вам треба вчитись їх відчувати, розуміти та опановувати. Самотужки це досить складно зробити і тому рекомендую вам знайти психотрепевта.
Також раджу вести щоденник рефлексії, де ви зможете відслідковувати свої думки про себе, свої почуття та свої бажання та спостерігати чи є між ними узгодження?

Добрый день, Вика!

Поздравляю вас с замужеством!
Вашей маме сложно дается ваше взросление и отделение, поэтому она устроила такую эмоциональную встряску, чтобы вы вспомнили о ее значимости и важности, с которой ей тяжело прощаться, признавая вас взрослой автономной Женщиной!

То, что делает ваша мама - это ее ответственность, а то как реагируете вы - ваша. Не ведитесь на эти «истерики» и придерживайтесь своего комфорта на собственном празднике! Вы - невеста и вы в праве руководить собственным торжеством!

Терапия поможет вам пережить сепарацию с мамой, даже если она не захочет вас отпускать. Ваша ситуация подобна метафоре спелого яблока, которое должно созреть и отпасть от яблони. Вы уже не нуждаетесь в ее питании и насыщении, так как можете сами! Порой у родителей не хватает эмоциональной зрелости, мудрости пережить и разделить радость своих детей. Это грустно, больно, но пусть ваша мудрость и любовь все покроет и сохранит ваше спокойствие!

Іра, вітаю!

На жаль нічого не зміниться, якщо ви не змінитесь. Співчуваю вам, проте призиваю вас до конструктивності. Ви чекаєте щоб щось змінилось, розрадилось само по собі, а при цьому самі переповнені відчаєм, страхом, безсиллям, зневірою… А все це - цілі пласти почуттів та історій, які не пройдуть самі по собі, бо це як прибирання в занедбаному будинку, де треба розчищати себе, приводити до тями.

Роботу з психологом треба продовжувати і витримувати свої страхи, ділячись з спеціалістом своїми тривогами. Вам треба внутрішній ресурс для зрушень, він напрацьовується в роботі з психологом і з часом ви зможете більше ніж зараз. Вам потрібно зараз прожити свій відчай і оплакати свої не можу, це допоможе вам відштовхнутися для подальших змін. Тобто потрібно просто витримати і спустити свої важкопереносимі почуття, які вас пожирають і душать. Коли ви почнете розділяти своє життя з психологом, вам стане краще і це буде теж не просто, але ви будете не одні🙏

Дуже прикро, що ви самі собі не цікаві, але ж ви цілий космос, який досліджувати і досліджувати… Ви навіть не знаєте своїх можливостей і зараз самі від себе відмовляєтесь і закопуєте себе у своїй зневірі(( Нащо ви з собою так?

Анастасія, вітаю!

Проблему бачу в тому, що ви хочете бути дуже хорошою і потрібною для подруги. Проте в житті і в стосунках має бути вся палітра почуттів. Ви вже зіштовхнулись з тим, що ваше перебування поруч не допомагає її скруті і це вже добре, бо так ви зустрічаєтесь з обмеженнями і реальними можливостями. Дуже багато напруги якщо ми весь час тримаємо світлий образ і не можемо проявляти себе такими якими ми є. Чи можете ви самі витримати свою звичайну, темну сторону особистості чи одразу прагнете до ідеалу?