Question

20-10-2024

Зустрічаємось вже півтора роки, живемо разом. В стосунках все добре, розуміємо одне одного, проводимо разом час, сварок практично немає, тільки дрібні непорозуміння і то рідко.
Я дуже емоційна людина, мене може образити дрібниця, я емпат і в принципі тривожник, завжди за все переживаю і тисячу разів обдумую, хлопець ж навпаки - спокійний. Але цей спокій іноді мене максимально дивує і здається повною байдужістю. Він спокійно реагує у стресових або навіть небезпечних ситуаціях, на емоції своєї мами, проблеми його рідних і тд.
Це також стосується і мене. Коли я дуже сумую через щось, або емоційно реагую на наші непорозуміння також сльозами, чи плачу через якісь свої проблеми він просто не реагує. Він може спокійно мити посуду в іншій кімнаті, поки я захлинаюсь сльозами в сусідній кімнаті, лягати спати, займатись своїми справами чи просто сидіти біля мене і дивитись байдужими очима і нічого не казати чи навіть обійняти. Через це я відчуваю себе некоханою, непотрібною і покинутою в такі моменти. Виходить, коли все добре - він поруч, коли не дуже - я одна.
Я говорила йому про це, адже мене це дуже турбує в ображає. Він сказав, що він така людина, що не вміє підтримати та проявляти емоції і йому про це говорять всі - і родині, і друзі. По його словам в такі моменти він не знає що робити, що говорити і як мене заспокоїти. А іноді і не вважає причиною сліз важливою. Буває таке, що він старається обговорювати проблему через яку я плачу навіть не заспокоївши і не обійнявши, я ж на емоціях не здатна на діалог. Він каже що буде старатись якось інакше реагувати і мене підтримати, але чесно мені не зрозуміла така його реакція. Невже тобі байдуже і тобі не болить коли коханій людині погано? Хіба підтримка в такий момент не йде від щирого серця?
Помимо такого його характеру в нього дуже складна психологічно робота. Він працює в морзі, відповідно бачив дуже багато всього жахливого, що мені навіть складно уявити. Він займається нещасними випадками, вбивствами, самогубствами, дтп і тд. Він дуже любить свою роботу і постійно вдосконалюється, пишається що на весь район він такий один.
Але така робота впливає на його характер і психіку, він і сам каже, що через роботу всі емоції притупились і він не відчуває їх так як інші.
На початку стосунків від нього було більше підтримки, старань і уваги. Я не відчувала байдужості ніколи, тому я не можу сказати що робота суттєво повпливала, адже там він працює вже давно.
Що нам робити? Як дійти компромісу і який вихід з такої ситуації?

Питання від: Софія; Вік: 21

подобається запитання?

Підберіть психолога для пар онлайн або в містах України.

20-10-2024 11:09:36Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 372747 для Тетяна Штапова

Насправді при знайомстві я не дуже задумувалась про такі «побічні ефекти» від такої роботи, нам просто було добре разом і він мені сподобався як особистість, цей факт я прийняла досить легко. Напевно відчувати їх я почала вже коли ми зʼїхались. Звичайно як кохана людина я його підтримую в його діяльності. Але тверезо також розумію, що вона на нього дуже впливає, а значить і на мене також, наші стосунки. Та й сам він неодноразово говорив, що психіка в нього нестабільна і він розуміє що винна в цьому саме робота.
Не можу сказати що батьки ігнорували мої сльози чи проблеми, мені завжди старались допомогти наскільки це було можливо, але й не було гіпер опіки. В складні часи рідні завжди були поруч, в мене немає поганих спогадів чи образ. З дитинства я бачила як мама з татом підтримували одне одного в складні часи, допомагали одне одному і були опорою. Така модель сімʼї мені дуже імпонує, відповідно до хлопця я ставлюсь як мама до тата - з повагою та турботою. Від нього я отримую практично все окрім підтримки, що немало важливо.
Наприклад недавно я розплакалась через дрібницю і навіть дурницю, а він з цього розсміявся… Це було дуже неприємно, в такі моменти я сумніваюсь що він мене кохає.

Виберіть психолога для консультування з приводу романтичних відносин, конфліктів між закоханими

21-10-2024 00:21:21Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 372749 для Валентина Михайловна

Так, ми не раз обговорювали це і я казала, що мені важливо щоб він був поряд в такі моменти і просто хоча б обійняв. Він людина така, що коли йому погано він хоче побути сам і відповідно думає що мені потрібно те саме. Я вже пояснювала, що в мене інший характер і я не хочу щоб мене залишали і чекали поки я заспокоюсь.
Тим не менш, нічого не міняється.

21-10-2024 00:30:25Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 372765 для Алла Володимирівна

Я працюю логістом в іноземній компанії. В цьому плані я доволі стресостійка, цьому я напевно завдячую хлопцю, тому що він навчив мене не перейматись невдачами чи проблемами, адже їх потрібно вирішувати і виходити з того що є.
Насправді таких проблем у нас не було на період зустрічань, тоді я була впевнена в його підтримці, яка БУЛА. В мене була впевненість в ньому і опора, я знала, якщо що - мені є куди подзвонити.
Коли ми зʼїхались я переїхала з іншого міста, відповідно в мене немає нікого окрім нього. І в такі моменти, коли мені складно і від нього немає ніякого фідбеку я залишаюсь зовсім одна. І під час кожного такого моменту я сподіваюсь що отримаю ту опору і знову буду так само впевнена, але все повторюється.
І так, ми вже дуже багато разів говорили про це, і я прямим текстом пояснюю чому ображаюсь і чого потребую. Він здається розуміє і обіцяє старатись, але раз на раз не приходиться.

21-10-2024 00:40:15Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 372798 для Тетяна Штапова

На таку роботу його змусили піти складні обставини, він б в житті добровільно туди не пішов, але сповна потрібно були гроші, але нікуди не брали, йому було всього 19. Але прижився, звик і полюбив цю роботу, став професіоналом.
В нас в стосунках все добре насправді, ми добре зжились, в інтимі також все супер, стараємось одне для одного. До стосунків я не помічала в нього відсутність чи притупленість емоцій, він швидше мені здавався зрілим і розсудливим, але ніяк не беземоційним, та й підтримував мене, навіть по переписці. Він це вміє.
В нього було складне дитинство, мама весь час була на заробітках, а тато займався будуванням будинку. З 5 років він був сам по собі і йому було самотньо. Тепер ж, він не потребує спілкування з ними, не дуже переживає, а дзвонить суто тому що відчуває що мусить це робити. В нього є образи на них обох, але батьків він поважає. Я розумію що дитинство також вплинуло на нього, можливо навіть більше ніж робота, а морг тільки притушив емоції остаточно.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

19-10-2024 Больше не могу это терпеть

17-10-2024 как перестать сильно привязываться к людям?

12-10-2024 Отношения с мужчиной

11-10-2024 Вопрос о детях

08-10-2024 Хочу признаться коллеге после увольнении в симпатии но боюсь его реакции

06-10-2024 Это является ли нормальным? Дать шанс?

05-10-2024 Відносини з чоловіком, який розлучений і має дитину, не знаю які почуття до колишньої дружини.

05-10-2024 Нужен совет в отношениях.

05-10-2024 Как перестать нервничать при общении с девушками?

04-10-2024 Як налагодити стосунки із сином?

Тетяна Штапова психолог Київ · Answer 1 · 2024-10-20 10:59:12

Софія, доброго ранку. Ви обрали для стосунків хлопця, якому складно проявляти почуття, який часто сам не знає, чи є вони у нього, якому робота з мертвими підходить більше, ніж з живими людьми.

Як вважаєте, чому Ви зробили такий вибір? Можливо, Ви мали схожий досвід в дитинстві, коли дорослі ігнорували Ваші сльози і залишали Вас наодинці зі своїми стражданнями?

score 3 · Answer 2 · 2024-10-20 11:25:37

Первый момент. Скорее не работа влияет (хотя и это тоже), а скорее человек такой и соответственно выбрал такую работу.
Второй момент. Говорите ли вы, когда вам плохо, что вы хотите - обнять вас, послушать, погладить по руке? Или вы плачете и ждете, что МЧ прибежит, догадается, что вам нужно и будет это делать? Потому что в первом варианте можно говорить про его неумение поддерживать (о чем он и говорит открыто), во втором варианте вы занимаете детскую позицию и как ребенок ждете, что "мама" все бросит и побежит вас слезы утирать. Но вы взрослый человек и можете сказать в моменте, что вам нужно, какая поддержка. Ведь каждый поддерживает так, как он считает правильным и комфортным для себя

Answer 3 · 2024-10-20 12:48:54

Софія, вітаю!

Ви дуже емоційна і чутлива людина і вибрали собі в пару абсолютну протилежність, проте в цьому є несвідомий потяг. Ви хочете щоб він співчував і відчував вас, але ви самі себе не витримуєте і вручаєте цю потребу коханому. У вас велика потреба в контейнуванні, щоб вас заспокоїли, втішили, але це ваша потреба, а не його проблема. Чутливі чоловіки - мало заробляють і весь час переймаються своїми почуттями, а ваш будує кар’єру. Так робота специфічна і відкладає відбиток, проте і з хірургами живуть. Питання в прийнятті та пристосуванні.

Можливо вам треба також повчитись такій врівноваженості? Уявіть, що ви теж будете жити з такою чутливою емратійною людиною, я думаю що вам мало сподобається, тому що ваш чоловік може не емоційний, але стабільний.
Я рекомендую не чоловіка змінювати, а спробувати з себе, а для цього вам потрібна психотерапія, де ваші почуття, сльози будуть щиро сприймати і контейнувати вас. Коли ви напрацюєте внутрішню опору, то вам легше буде будувати стосунки.

І ким ви працюєте? Можливо на роботі частково отримувати емоційне наповнення?

Тетяна Штапова психолог Київ · Answer 4 · 2024-10-21 00:14:51

цитата:

Звичайно як кохана людина я його підтримую в його діяльності. Але тверезо також розумію, що вона на нього дуже впливає, а значить і на мене також, наші стосунки. Та й сам він неодноразово говорив, що психіка в нього нестабільна і він розуміє що винна в цьому саме робота.

Психіка людини формується ще в дитинстві. Ваш хлопець навряд чи стане емпатичним та чутливим, якщо змінить професію, наприклад. Але, напевно, він обрав таку роботу, яка йому підходить, де не потрібно мати справу з емоціями інших людей.

цитата:

Та й сам він неодноразово говорив, що психіка в нього нестабільна і він розуміє що винна в цьому саме робота.

Звичайно, робота, може і викликати напруження, і виснажувати. Але він сам її обрав, і вона йому подобається.

цитата:

З дитинства я бачила як мама з татом підтримували одне одного в складні часи, допомагали одне одному і були опорою. Така модель сімʼї мені дуже імпонує, відповідно до хлопця я ставлюсь як мама до тата - з повагою та турботою. Від нього я отримую практично все окрім підтримки, що немало важливо.

Має бути причина, чому Ви в стосунках з людиною, яка не вміє підтримувати. Зазвичай складно витримувати таке відношення, яке нагадує болючі моменти з дитинства.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 5 · 2024-10-22 02:30:15

София, Вы не слушаете психологов.
Почему-то.
Задали свой вопрос - Вам ответили. И вместо того, чтобы осмыслить ответ и попытаться его ПОНЯТЬ, Вы начинаете ОПРАВДЫВАТЬ парня, себя, родителей. Зачем? Разве кто-то нападает или обижает? Это явная невротическая реакция. Не связанная с типом личности - эмпатической или нет. Это какая-то Ваша личная проблема или травма. Не смотря на замечательное детство (наверняка сильно идеализированное).

Что же касается парня, то он имеет личность явно шизоидного или психопатического склада, когда эмпатия существенно снижена. И это 100% ВРОЖДЕННОЕ, а НЕ следствие работы. Хотя, безусловно, работа влияет на характер человека. НО! человек НИКОГДА не будет долго работать на работе, которая ему не нравится или не устраивает. Даже если изначально пошел на нее вынужденно. Никто же не заставляет его там оставаться? Может поменять. Но его самолюбие тешит его незаменимость и исключительность. И ужасы мертвых НЕ пугают. Так как эмпатия снижена.
Зачем-то Вы же выбрали себе такого НЕ-эмпата? Пусть и бессознательно, но выбрали. И другим он НЕ будет. Потому что такой от рождения. А детские травмы только усилили равнодушие. Но оно было и ДО.

Тетяна Штапова психолог Київ · Answer 6 · 2024-10-24 23:37:24

цитата:

На таку роботу його змусили піти складні обставини, він б в житті добровільно туди не пішов, але сповна потрібно були гроші, але нікуди не брали, йому було всього 19. Але прижився, звик і полюбив цю роботу, став професіоналом.

Полюбив, тому що вона йому в цілому підходить. Якби робота його пригнічувала чи викликала відразу, він би постарався змінити професію.

цитата:

В нас в стосунках все добре насправді, ми добре зжились, в інтимі також все супер, стараємось одне для одного. До стосунків я не помічала в нього відсутність чи притупленість емоцій, він швидше мені здавався зрілим і розсудливим, але ніяк не беземоційним, та й підтримував мене, навіть по переписці. Він це вміє.

Значить він в одних ситуаціях вміє підтримувати, в інших ні. Ідеальних людей не буває. Можливо, він не витримує сліз іншої людини, якщо мав травматичний досвід, пов'язаний з таким проявом емоцій.

цитата:

Я розумію що дитинство також вплинуло на нього, можливо навіть більше ніж робота, а морг тільки притушив емоції остаточно.

На нього вплинуло його дитинство, на Вас - Ваше. Інколи людина забуває події, які були занадто болючими. Але на несвідомому рівні вони всеодно залишаються і впливають на життя. У Вашому випадку - на вибір хлопця, якому байдуже на Ваші сльози.

Відредаговано автором 24-10-2024 23:38:19

Хлопцю байдуже на мої сльози