Жаль, що ви не отримуєте потрібної реакції. Так, тут дійсно є знецінення вашого реагування. Важливо попрощатись і сказати, що вам щось не підходить і зберегти свою власну адекватність, де ви собі не зраджуєте. Іноді потрібен пошук та час, щоб знайти свого спеціаліста. Рекомендую перед наступним вибором взяти собі 4-5 зустрічей доя преконтакту щоб відчувати чи безпечно, довірливо вам з людиною. Не завжди виходить з першого разу віднайти свого спеціаліста, але це можливо при бажанні та потребі.

Вам не треба боротися зі своїми прогалинами, бо коли ми боремось ми їх не приймаємо, а так змінитись дуже важко. Ви порівнюєте себе з іншими людьми, а це глухий кут. Порівнюйте себе теперішню і себе минулу, зростайте у своїх висновках, досвідах, реакціях.

Боятись нового - це природньо, так само як відчувати десь себе нікчемою, проте це не вся ви, а лише якась залежна маленька частинка, яка потребує прийняття та любові, а не засудження та сорому. Ви зробили правильні висновки, але в них немає емпатінйого відношення до себе, а цього я вам щиро бажаю 🙏❤

Галина, вітаю!

Не зовсім розумію питання, що вас турбує. Тому певно просто відображу те, що чую і читаю у вашому тексті.
Перша робота вас виснажила і ви хотіли щось доказати, не відчуваючи себе нікчемою. А тут в другій роботі можливо і важливо побути нею. Ви ніби боретесь проти себе і тоді робота стає важливішою ніж ви… Чому так?
Як ви самі до себе ставитесь? Як оцінюєте себе чи чекаєте оцінки та схвалення від інших? Інші можуть просто вас використовувати у своїх цілях, експлуатуючи вас, що і відбулось на жаль…

У вас є певне розщеплення між нікчемою і супер-працьовитою виконавицею, проте якщо ви обираєте одну, інша чекає свого часу щоб проявитись. Спробуйте їх обох визнавати і знаходити потрібний баланс, що допоможе спокійно нормально жити та працювати!

Алла, вітаю!

Для Вас це ненормально і вас це ранить. Шкода, що ви не можете це висловити вашому терапевту у повній мірі і шукаєте тут підтримки. На жаль ми не знаємо цієї людини і не можемо в повній мірі пояснити її поведінку, проте я щиро співчувю, що ви не відчуваєте себе почутою та побаченою.
І у мене є питання до Вас: «А якби вона вибачилась і визнала, що не так вас зрозуміла, відчула, побачила, то як вам би була така реакція?» Можливо ця ситуація відображає вашу дитячо-батьківську історію, де ви були проігноровані і авторитет старших залишався важливішим ніж ваші почуття…

Клієнти часто підіймають свій травматичний досвід і частіше за все терапевти не одразу попадають у потрібні співвідгуки, бо комплекси проживаються дуже болючими почуттями. Важливо вміти залишатись в контакті і проясняти свої почуття, потреби, не знецінюючи ні себе, ні співрозмовника.
Я бажаю вам зустрічі та розуміння!

Вітаю!

Співчуваю вашій розгубленості, безсиллю та невизначеності. Ви хочете розуміння, підтримки та співчуття, але чуєте претензії та роздратування. На жаль так буває, бо ваші рідні хочуть бачити вас дорослою, незалежною, а коли ми потрапляємо у нові обставини життя ми уподібнюємося дітям, бо нічого не знаємо, ще не вміємо…
Зараз таке нелегке випробування у вас і така сепарація від мами, ви ще на неї розраховуєте, але схоже що вже не треба. Краще знайти людей, які можуть подбати про тварин за гроші або просто сказати рідним що ще півроку ви не заберете тварин. Має десь бути визначеність, бо і ви на щось чекаєте і ваші рідні чекають коли ви заберете пухнастих. Треба передомовитимь на новий договір.

Я думаю про символізм цих тваринок, ви довірили саме дороге серцю мамі і чекаєте опіки над ними. Але ви самі потребуєте такої ж опіки, розуміння, підтримки і любові. Чи огортає ви себе цими потрібними відчуттями? Ви у себе є, навіть серед всього цього переліку складнощів.

Які слова підтримки ви б хотіли почути? Спробуйте самі собі іх сказати, впустити в своє серце! Ви з часом вибудуєте опору, впевненість в собі, зараз життя якраз сприяє цьому досвіду…

Вітаю!

Ви переповнені страхами, які фруструють ваш розвиток. Ваші страхи малюють самі страшні сценарії, де в кінцевій точці ви не справляєтесь… Ви чомусь вірите саме в це і це дуже прикро. Дійсно у вас багато чого ще не вийшло, друзів, роботи, але це ж не значить що це не вийде ніколи. Це ваша задача розвитку, а не приречення на самотнє життя.

Я би звернула вашу увагу на проживання своїх помилок, негараздів, труднощів, бо ви їх боїтесь і уникаєте, а це є частиною життя, яку треба проходити всім. Всіх зраджували і всі відчували багато відмов і це дійсно боляче, соромно, неприємно, але проходячи ці віхи життя ми маємо ставити зрілими, мужніми і більш дорослими. Це як віруси, які активують наш імунітет. Труднощі вашого життя ламали вам крила, ви повірили, що ні на що не здатні, але якщо ви будете далі заганяти себе у цю безвихідь, то нічого доброго не вийде. Спробуйте допустити і проживати відмову, де комусь ви не сподобаєтесь з відсутністю досвіду роботи… Проживіть цю образу, печаль, біль. Спробуйте оплакати свої дефіцити, відгорювати що щось не вийшло і не тягнути це шлейфом у майбутнє на всі можливі сценарії розвитку…

Я дуже хочу підтримати вашу дорослу зрілу частинку, при цьому я співчуваю і вашій вразливій наляканій дитячій частині. Дайте і тій, і іншій підтримку та крила!

Вітаю!

Ваша подруга відноситься скоріш за все до нарцисичного типу особистості, який демонструє свою значущість та успіх. Вона не робить це спеціально проти вас, це її особливість та стиль життя. Її поведінка та успіхи оголює вашу нарцисичну травму, де ви не відчуваєте себе успішною і впадаєте в знецінення, порівнюючи своє і її життя…

Що має статись всередині вас щоб ви почали цінувати себе без умов, порівнянь, критеріїв соціального успіху? Ви маєте родину, освіту та життя і лише від вас залежить як ви ставитесь до себе. Я припускаю, що ваша подруга не цікавиться і не дає визнання вам особисто, бо вона зосереджена на собі і демонструє свої надбання, які ви визнаєте як важливі і вам недоступні… Від кого з рідних ви не отримали потрібного визнання, схвалення та відзеркалення? Ви дуже потребуєте цього і вже пора самій собі його давати…

Вітаю!

Ваш хлопець відповів вам на це питання. Він не готовий. Не готовий повністю брати відповідальність і заглиблюватись у стосунки та переходити на наступний рівень взаємовідносин. На жаль, як ви і написали, ви не співпадаєте в бажаннях і очікуваннях. Багато молодих чоловіків довго дозрівають до подружжя і це абсолютно може не бути пов’язано з їхніми партнерами. Це про їх зрілість, готовність та наміри…
Співчуваю вашим відчуттям, проте єдине що ви можете і здатні - це вибудовувати внутрішню опору в собі і тоді ви будете менше розраховувати на нього і можливо зовсім під іншим кутом будете сприймати цю історію. Для цього рекомендую вам психотерапію!

Вітаю!

Співчуваю вашому розчаруванню, проте це дає змогу усвідомити що ви хочете і що вас не влаштовує. Всім людям подобається, коли їм допомагають. Ви це робили і були дуже зручні, надійні, разом з тим, у вашій дружбі не відбувалось обміну і ви просто його очікували…
Треба зрозуміти як саме ви будуєте стосунки? З описаного склалась картинка, що ви віддаєте більше ніж отримуєте. А як ви просите про допомогу? Як заявляєте про свої потреби? Чи висловлюєте ви свої почуття подругам? У вас присутня образа, самотність, відчай, розчарування і з такими почуттями важко взагалі взаємодіяти з людьми, я вже не кажу про дружбу…

Ваша задача не відгородитись від людей, а обробити свої очікування та почуття. І саме головне питання: «А ви сама собі друг?».
Дружба - це великий дар як і сім’я і діти. Я би не відмовлялась від нього, а осмисляла ваші патерни, установки та бажання. В цій темі теж можна зростати.

Тут питання не що вам дасть ця відстань, а що ви в ній будете робити. Ви цього не почули…

Іра, вітаю!

Співчуваю вашій історії і відчуваю вашу самотність і розгубленість. Ви не можете вирішити чужу залежність, бо це не ви. Єдине, що ви можете говорити і ставити свої умови. Це дуже отверезить вашого партнера, буде холодним душем, бо він шифрується і робить як йому зручно, але я підтримую вас це не вже гидко терпіти.
Я думаю, що треба обговорювати проблему, заявляти свої потреби, і тут не тільки проблема сексуального життя, а просто людського відчуження, між вами немає душевної близькості, спорідненості. Секс - це вже наслідок. Коли ви останній раз ходили на побачення, говорили по душам?

З простого доступного почитайте разом книгу «5 мов кохання» та обговоріть її спільно. Ваш чоловік не хоче вкладатись, він ніби сильно інтровертований, але десь і ви така була до цього, в декреті і він навчився знаходити собі відраду, важливо зараз разом рухатись на зустріч і проговорити все!

Ви в цих жінках бачите власну самотність і не хочете щоб так було. Ви з ними подібні за своїми потребами і ви знайшли розуміння і відчуття потрібності, які вам не дає ваша дружина! Усюди всеодно буде ваш процес, просто треба вміти дивитись всередину своєї Душі!

Оля, вітаю!

Співчуаю вашим взаємовідносинам з свекрами. Спілкуватись не вийде, бо це ваша рідня. Вони будуть весь час чіплятись до тих пір, поки буде за що і буде ваша реакція. Ви обурюєтесь і весь час прагнете їм щось доказати, показати їм абсурдність, по суті це вони з вами роблять… Ви максимально захистили свої кордони, але емоційно вони вас пробивають. Це зона вашого розвитку і росту. Вам потрібно знайти ці гачки і укріпитися!

У вас ще є очікування від них, як і у них до вас. Вони такі люди, вони не можуть інакше, а ви можете, тому тут задаєте це питання. Коли вони сильно вас зачіпають, спробуйте всередині саму себе заспокоїти, переключайтесь на себе і не віддавайте свою енергію, на яку вас провокують.

Вітаю!

Психологи не можуть робити за вас вибір чи схиляти вас у ту чи іншу сторону, бо тоді ви будете перекладати відповідальність, а це ваше життя. Зараз ви потребуєте спілкування, інтиму та відчуття близької людини. Прикро, що дружина обирає роботу і зарплату і чи розуміє вона що ви можете теж обрати не її? Вам потрібна щира розмова, де ваші потреби вже не можна ігнорувати і може ви не маленький, але ви жива людина.
Жінки на сайтах - це поле флірту, яке може вас розрадити, але я чую про вашу потребу у сім’ї, яке де юро є, але де факто вже 2 роки ви її не відчуваєте і вона вас не наповнює…
Рекомендую вам особисту терапію, яка допоможе розібратись з собою, з своїми бажаннями!

Вітаю!

Припускаю, що ви можете витримати лише себе саму, а іншу людину з її почуттями, питаннями і розміщенням вам важко впустити і розділити. Це говорить про емоційне переповнення, бо певно вас ніхто не витримував і не розділяв ваші емоції.

Я рекомендую вам відслідковувати свої реакції і в них бачити потреби. Чим тригерять рідні, близькі люди і скільки, і коли ви можете виділити їм часу?
Чи знають вони про важу потребу усамітнення та приватного простору?
Попросіть когось з рідних поговорити про ваші почуття, але старайтесь говорити що ви відчуваєте без ярликів на рідних людей. Можливо вас не помічають і ви захищаєтесь усамітненням?