Здравствуйте!

У вашего сына страхи основаны на реальных событиях, он потерял ту привычную жизнь, где были папа, дедушка и бабушка. Для него еще потеря мамы даже на 3 дня это большой стресс, поэтому я бы не боролась с его страхами. Я бы их исследовала, они его защищают и сохраняют. Важно работать с его страхом, а не с вашим желанием чтобы он поехал. Возможно его страх будет сильней и вы не сможете его переубедить.

Я думаю, что важно оставить право выбора за ним, он возможно тоже не хотел в Германию, но был вынужден уехать и оторваться от родных. И эта история может опять вновь его вынуждать, а психических сил может не хватить. У вашего сына регресс - хочет быть с вами. Обсудите с ним все варианты, где он уехал, где он не уехал, как вы будете это проживать, что он будет делать без вас если ему будет страшно, как будет реагировать на общую поездку класса, не побывав там. Пусть он озвучивает и разделяет свои страхи с вами и ощущает свои возможности выбора, которых его лишила война.

Відредаговано автором 29-04-2024 22:23:26

Здравствуйте!

Ваши ощущения на порядок адекватнее и взрослее всей родни вашего парня. Увы, так бывает что в кризисных ситуациях у человека внутри нету достаточно зрелой позиции для решений. Парень в сильном слиянии с родителями и это слияние нездоровое. Вы сами это понимаете. Если он не выбирает вас, то вы можете выбрать себя и вы в любом случае должны выбрать себя.

Каждый отвечает за свой выбор или не выбор. Если б у вас был ребенок, я уверена, вы бы там не оставались, поэтому спасите себя сами и возможно это отрезвить вашего партнера, а возможно нет. Невозможно повзрослеть за другого, он держится привычного убежища в глазах и словах родни, но это уже давно опасная зона как для его реальности так и для его будущего. Сожалею, что вынуждена назвать вещи своими именами и понимаю как вам непросто, но тут речь о вашей жизни!

Вітаю!

Співчуваю Вам! Ваша історія відгукується безсиллям, страхом, нестерпністю та відразою. Я думаю така кількість почуттів і тримає цю динаміку стосунків. Все це потроху треба проживати і з кимось достатньо зрілим розділяти. Проте є ще травматичний досвід, який теж флешбеком підіймається і накриває вас панікою. Ви ніби заручник обставин з яких неможливо вийти. Думаю, що ще на додачу ви одна в цих переживаннях і переживання партнера ніби захлинаються вас. Тому треба розмежувати у кого що і взяти кожному відповідальність за свою частку. Маніпуляції партнера треба переводити в атаку і казати, що ви теж можете покінчити життя і в передсмертній записці написати, що довів він вас. Я ваше безсилля розбавляю свободою різних реакцій. Ваш партнер вас фруструє і садить на гачок, не клюйте. Якщо він закінче життя самогубством - це буде його вибір, а не ваша вина.

Загалом ваша проблема потребує делікатного м’якого супроводу, де клубок за клубком ви будете видихати напругу і набиратись ресурсу/сміливості, а для цього потрібна психотерапія. Ваша ж історія не вчора почалась і не так просто швидко її змінити. Проте ви вже робити кроки до її вирішення і ви в силах жити своє життя!

Відредаговано автором 29-04-2024 21:33:46

Євгеніє, вітаю!

Співчуваю вам! Ваша тривожність малює такі страшні картини і це свідчить, що в тілі та в ментальних сферах немає ресурсу. Ви виснажені весь час боятись і ніби вже змиряєтесь з такими страшними зовнішніми обставинами. На війні головною задачею для всіх є - ВИЖИТИ!!! Давайте триматись цього курсу, а померти ще встигнемо. Пропоную вам вправу - давайте похоронимо цю установку, що ваш чоловік піде і з ним щось погане трапиться. Прям в образах попрощайтесь з цими думками, нав’язливими сюжетами. Похороніть і закопайте їх глибоко в землю.

Ви переповнені картинами суму, смутку, жалю. Перше, що треба зробити - це перестати читати новини. Вони вам протипоказані і обмежити перегляд інстаграми, фейсбуку і інших соціальних застосунків. Ваша психіка вже не в силах обробити таку кількість травматичного досвіду, бо ваша свідомість вже заражена ним як вірусом. Така кількість візуальної стимуляції не обробляється, коли в нас немає ресурсу.

На даний момент життя ви живі і ваш хлопець так. Це реальність і давайте з неі будувати гарні мости в майбутнє. Наприклад, чи б хотіли ви одружитись, мати дітей? Спробуйте малювати і гарні сценарії, доречі, вони теж можуть бути джерелом спокою та втіхи.

Загалом, у вашому випадку потрібна психотерапія. Можливо у вас депресивний стан, який потребує лікування! Не зволікайте і зверніться до психолога!

Відредаговано автором 29-04-2024 21:13:32

Що ви б хотіли отримати тут?
Скоріш ви розгублені і вам соромно, це треба пережити. Коли емоції вляжуться, то рішення прийде.

Вітаю!

Співчуваю вашій історії. Дуже багато образ, болю та самотності і від цього така сильна реакція, яка подібна дитячій істериці. Прикро, що мама і брат накаляють градус і ще дужче вас драконять, в той момент коли вам треба спокій і прийняття. Ваші стани ніхто не витримував і ви не вмієте з цим обходитись. Мені здається, що ви підсвідомо впадаєте в менші емоційні прояви щоб мама нарешті побачила і попіклувалась про вас як про менших братів. Ви можете просто їй сказати, що я псіхована бо мені не вистачає твоєї любові.

В емоційному прояві ви подібні до маленької дитини, якій потрібен зрілий люблячий дорослий, який приголубить та заспокоїть. В цей момент ви чуєте, що брат хороший чемний хлопчик, а ви псіхована. Але цю псіховану дівчинку треба вам полюбити, підтримати, я співчуваю вашому болю. Ви саме співчуття та відношення хотіли, а отримали сором, грубість, знецінення.
Якщо вони не виходять з вашого простору, то уявіть як ви берете за ручку цю маленьку внутрішню дівчинку і виходьте з нею геть. Таким чином ви будете виходити з токсичності і не перебувати в цьому нестерпному контакті. Кожен раз самі собі відображайте ситуацію: «я злюсь, я не можу це витримати і мені треба спокій». Те, що ви очікуєте від інших, вчіться самі собі організовувати і давати. Іноді можна випити стакан води, щоб потушити свою гарячість. Після таких спустошень також важливо позайматися спортом, пропотіти і випустити застрявший пар всередині. Спорт доречі вчить витримці і дає багато сил.

Чи є у школі психолог? Чи можна поділитись з батьком цієї історією? Шукайте небайдужих підтримуючих людей. Вам треба підтримка і відображення вас. Згодом ви навчитесь регулювати свої стани, захищати себе та витримувати різність себе, інших.

Бажаю вам віри, сміливості та любові! Всі ці якості допоможуть вам зростати та вчитись по життю! Ви нормальна дитина, яка має свої задачі розвитку! Треба просто їх корегувати!

Відредаговано автором 25-04-2024 20:39:41

Максим, вітаю!

Тут скоріш можна подосліджувати що з вами і чому ви сказали: «Роздягайся?». Ви перебуваєте з другом у віці, де гормони дуже сильно дають про себе знати, і кожен справляється як може.

У вас є своя цікавість, у друга своя, а жартами він розряджає свою напругу.
Якщо ви орієнтовані на дівчат, то скажіть йому про це, проте ви робите амбівалентні речі з ним, не дозволяєте себе чіпати, а потім робите протилежне, де бачите його сідниці. Припускаю, що дуже багато збудження та сорому в темі сексуальності як у вас, так і у вашого товариша. Він вам подобається чи вам подобається коли ви подобаєтесь? Ви можете почати себе розуміти, а вже потім друга.

Доброго дня!


Ваша історія переповнена травмами, знеціненням та відчаєм. В усьому жахітті ви вижили, зберегли свою розміркованість, схиляєтесь до аналітичності, проте емоційна площина лежить важким непаханим полем. Це великий об’єм для роботи, тому без психолога не обійтись.

Я підтримую колегу Басанського Павла Леонідовича, що потрібен спеціаліст, який працює саме з нарцисичною травмою, від себе додам що ще потрібна група терапевтична по порушенню харчової поведінки. Вам потрібно і те і інше!

Щиро бажаю відродити себе як фенікса і жити своє вільне щасливе життя! Ви на шляху до цього!

Відредаговано автором 25-04-2024 12:45:11

Ольга, здравствуйте!

Сочувствую Вам! Вы привязались и очень хотели любви, но я не увидела, что вы его любите и любите ли вы себя? Повлиять на другого человека невозможно, но можно разобраться для чего такой опыт. Сейчас важно прожить свою боль, потерю доверия, одиночество, обиду, возможно злобу, а после подумать и исследовать даете ли вы себе такое отношение, которое ожидаете от парня? Часто мы неосознанно свои дефициты проецируем в других и ранимся, что они их не восполняют.

Ваш парень похоже в своей истории, он легко переключается, сегодня хочет жениться, а завтра в поиске приключений, и это какая-то его история непривязанности. Важно его увидеть реальным и не питать иллюзий, что он поменяется или станет таким как вам надо. Грустно, что вы не совпали, но лучше сейчас это понять чем спустя годы супружеской жизни.

Я рекомендую вам психотерапию! Она облегчит ваши страдания и поможет разобраться в личных отношениях. Вам нужно проработать свою самоценность, так как вы ожидаете, что парень будет страдать, осознавать что-то о вас, а это и есть ваша задача - восполнить свою значимость не об него, а об себя.

Відредаговано автором 25-04-2024 12:34:16

Вітаю, Ірина!

Вибір психолога - це дійсно як вибір партнера по життю, хочеться щоб все склалось і була довіра, безпека та можливості розвитку. Проте це і ризик, бо треба відчути один одного, придивитись, пристосуватись і довіритись власним відчуттям.

Я повідомлюю зазделегідь, що перед початком є 4 ознайомчі зустрічі, коли ми в стадії преконтакту для того визначитись чи нам по дорозі, чи відбувається у нас контакт, чи є відчуття симпатії чи ні. Буває, що психолог не підходить, буває що психолог перенаправляє до своїх колег, бо це не зовсім спеціальність його профілю. Саме головне, що у вас є вибір, ви можете спробувати і ви можете відмовитись! Наші вибори мають бути узгоджені і з серцем, і з головою. Прислухайтесь до себе!

Бажаю знайти свого психолога ❤

Відредаговано автором 25-04-2024 12:18:35

Доброго дня!

Співчуваю, відчуваю відчай у вашому тексті. Мені здається у вас великий дефіцит усього і тому важко на щось всередині спертися, щоб пережити якусь фрустрацію чи неспівпадіння. А такі невзаємності по життю свідчать про відсутність зв’язків з хорошим, надійним. Багато негативного необробленого матеріалу всередині, який атакує будь який потенційно сприятливий. Наприклад: якщо я упереджена, що чоловіки погані, то я з наступним знайомством переконаюсь в цьому, тобто мій досвід притягує та підтверджує мої переконання.

В вашому випадку я рекомендую вам курс психотерапії! Знайдіть психолога і потрошку розгрібайте це невдоволення та формуйте позитивні образи себе/світу!

Анна, вітаю!


Співчуваю вам! Дуже важко давити в собі живі прояви душі та серця. Ваш чоловік за описом нарцис, а такі люди не здатні до емпатії. Вони окрім себе мало кого можуть вудічути та почути і відносяться до людей функціонально, через власні потреби. Однак, такі люди гарно зароблять і дуже надійні в питаннях соціуму, кар’єри.

Якщо ж ви обрали собі такого партнера, то десь він відображає вашу історію з дитинства. На кого з батьків схожий чоловік? Хто вас не чув, не хвалив, а лише себе? Ця історія про невибраність, про відсутність зв’язку, про нечутливість, відстороненість від вразливості. Здається ви хочете призупинити це і вирішити! Ви досить аналітична і розумна, але ваша проблема лежить в площині почуттів.
Якщо ви не можете отримати підтримку від чоловіка, то знайдіть спеціаліста, який допоможе вам прожити цей біль. Тут порадами не допоможеш, бо ситуація 10 річного досвіду і з глибинним підґрунтям.

Я щиро бажаю вам зберегти себе і свою живу частину!

Єва, вітаю!

Ваша історія - це вже крик про дорогу, щиро співчуваю! Підтримую колег, що вам треба шукати інших дорослих серед персоналу школи, шкільного психолога, адміністрацій щоб отримати відгук та супровід. Ви потребуєте лікування і коли ви його отримаєте, то вам стане набагато легше. Байдужість зі стороно мами не має стати байдужістю до вас самої, ви все ж таки написали сюди, значить є ще сили щоб собі сприяти у допомозі.

Чи є у вас бабусь, дідуся, тітка, інші родичі, яким модна довірити свою ситуацію і принаймні виговоритися? Не шукайте допомогу у мами, шукайте в інших місцях і знайдете!

Катя, здравствуйте!

Ваши негативные опыты с мужчинами подтверждали вашу нехватку любви. Любовь невозможно найти в другом, скорее другие отображали объектные отношения, которые у вас не развились до субъектных. Это ранние травматические переживания, которые бессознательно живут в вашей психике. Использование - это маркер нарциссической травмы, где вы не получили опыт отображения, ценности, любви по праву своего существования. Вы делали много попыток (именно усилия, не было здесь отношений к себе) чтобы сформировать образ себя, но внутри это не привело к качественным изменениям. Вам нужно сфокусироваться на личных взаимоотношениях, а для этого нужна психотерапия. Важно не сводить собственную пустоту к поиску мужчин. Важно себя найти, ведь вы себя не знаете, не понимаете и от этого все эти разочарования. У вас не простроенна безопасность, привязанность и от этого нету близости. Все это медленно, бережно выстраивается в терапии. И это не один год глубинной работы.

Желаю вам создать то о чем вы мечтаете, но сначала внутри и для себя❤

В вашем тексте есть противоречие, «хочу отстоять себя так чтобы не считать себя слабохарактерным», а говорите, что все ок.

Ребята утверждают себя и свои понты об новеньких, самым гадким и мерзким способом. А вы восприимчивы к этому, потому что это попадает в вашу уязвимость. Можно реагировать не агрессией, а остроумием, слова бьют сильнее, когда вы не огрызаетесь, а спокойно методично ставите их на место, разворачиваете гавно адресату. Вы же реагирует как бык на красную тряпку, на что и рассчитан буллинг. Если я скажу, что вы динозавр, то скорее вам станет смешно, а если скажу, что неуверенный парень, то скорее это заденет. И тут вопрос не в том, что я говорю, а в том, что вы ощущаете и как реагируете!