Добрый день!

В вашем тексте ощущается, что вся проблема в жене, а к концу вы пишите, что хотите свободы и эйфории. А брак вам зачем? У вас сексуальная неудовлетворенность и тогда жена просто приелась и вам стало скучно?

У вашей супруги потребность в безопасности и она простраивает ее с помощью контроля вас, ваших действий. Возможно, вы и даете повод для этого, засматриваясь на других женщин. Обычно семья после 5 лет, по классике развития, должна расширяться, только не любовницами, а детьми. Однако у вас другая тенденция - насыщаться и быть свободным, это сродне подростковому возрасту (возможно вы в полной мере не дополучили этого и теперь психика хочет урвать упущенное). Это возможно исследовать в личной психотерапии, чтобы причины искать в себе, а не в жене.

Также ваш союз претерпевает кризис, когда старые смыслы изжиты, а новые еще не сформировались. Разочарование и тоска - неизбежные феномены в этом процессе. Важно посмотреть динамику развития вас как партнера, потому что складывается впечатление что вы хотите прошлого, а вам уже не 20…
Как вы менялись за 5 лет, помимо того что ваша супруга стала менее желанной. И ответьте честно сами себе - Какая ваша цель брака? И есть ли она?

Доброго дня!

Ви прагнете довірливих стосунків і очікуєте прийняття, симпатії з боку людей, проте у вашому тексті немає прийняття самої себе. Ви не довіряєте і боїтесь власних почуттів, а вам треба вчитись їх відчувати, розуміти та опановувати. Самотужки це досить складно зробити і тому рекомендую вам знайти психотрепевта.
Також раджу вести щоденник рефлексії, де ви зможете відслідковувати свої думки про себе, свої почуття та свої бажання та спостерігати чи є між ними узгодження?

Добрый день, Вика!

Поздравляю вас с замужеством!
Вашей маме сложно дается ваше взросление и отделение, поэтому она устроила такую эмоциональную встряску, чтобы вы вспомнили о ее значимости и важности, с которой ей тяжело прощаться, признавая вас взрослой автономной Женщиной!

То, что делает ваша мама - это ее ответственность, а то как реагируете вы - ваша. Не ведитесь на эти «истерики» и придерживайтесь своего комфорта на собственном празднике! Вы - невеста и вы в праве руководить собственным торжеством!

Терапия поможет вам пережить сепарацию с мамой, даже если она не захочет вас отпускать. Ваша ситуация подобна метафоре спелого яблока, которое должно созреть и отпасть от яблони. Вы уже не нуждаетесь в ее питании и насыщении, так как можете сами! Порой у родителей не хватает эмоциональной зрелости, мудрости пережить и разделить радость своих детей. Это грустно, больно, но пусть ваша мудрость и любовь все покроет и сохранит ваше спокойствие!

Іра, вітаю!

На жаль нічого не зміниться, якщо ви не змінитесь. Співчуваю вам, проте призиваю вас до конструктивності. Ви чекаєте щоб щось змінилось, розрадилось само по собі, а при цьому самі переповнені відчаєм, страхом, безсиллям, зневірою… А все це - цілі пласти почуттів та історій, які не пройдуть самі по собі, бо це як прибирання в занедбаному будинку, де треба розчищати себе, приводити до тями.

Роботу з психологом треба продовжувати і витримувати свої страхи, ділячись з спеціалістом своїми тривогами. Вам треба внутрішній ресурс для зрушень, він напрацьовується в роботі з психологом і з часом ви зможете більше ніж зараз. Вам потрібно зараз прожити свій відчай і оплакати свої не можу, це допоможе вам відштовхнутися для подальших змін. Тобто потрібно просто витримати і спустити свої важкопереносимі почуття, які вас пожирають і душать. Коли ви почнете розділяти своє життя з психологом, вам стане краще і це буде теж не просто, але ви будете не одні🙏

Дуже прикро, що ви самі собі не цікаві, але ж ви цілий космос, який досліджувати і досліджувати… Ви навіть не знаєте своїх можливостей і зараз самі від себе відмовляєтесь і закопуєте себе у своїй зневірі(( Нащо ви з собою так?

Анастасія, вітаю!

Проблему бачу в тому, що ви хочете бути дуже хорошою і потрібною для подруги. Проте в житті і в стосунках має бути вся палітра почуттів. Ви вже зіштовхнулись з тим, що ваше перебування поруч не допомагає її скруті і це вже добре, бо так ви зустрічаєтесь з обмеженнями і реальними можливостями. Дуже багато напруги якщо ми весь час тримаємо світлий образ і не можемо проявляти себе такими якими ми є. Чи можете ви самі витримати свою звичайну, темну сторону особистості чи одразу прагнете до ідеалу?

Вітаю!

Ви хочете повернути відношення, а коханий вже зовсім інший… На жаль вам тяжко далось спільне проживання, тобто випробування побутом і близькістю завершилось фіаском. Співчуваю вашим переживанням! Ніхто не знає, що і як буде робити ваш чоловік. Зараз можливо він шукає легкого флірту, новизни щоб не проживати те з чим ви обоє зіштовхнулись.

Сварки, конфлікти - це частина стосунків, ви щось усвідомили і чомусь навчились, проте чоловік не хоче на даний момент продовження і з це важливо почути і не заперечувати вам. Це боляче і неприємно, плюс наявність іншої дівчини - все це дзвіночки що ваша історія завершилась. Можливо почнеться нова, але на даний момент є те, що є…

Вітаю!

Ваша подруга не дуже надійна людина за описом вашого тексту. Можливо ви цього не усвідомлюєте, але ваша тривога маркер цьому явищу. Ревнощі і заздрощі притаманні і вам, ви не можете довіряти і опиратись на себе і перебуваєте у відчутті небезпеки. Це все потребує роботи з вашою самоцінністю. Я би більше вчилась йти за своїми відчуттями, як ви це робили коли сказали подрузі, що вона не цінує ваш час, можна було ще зазначити, що вона підпортила ваше свято і тепер відкрито демонстративно цікавиться вашим хлопцем і що все це неприпустимо для вас. Я би не чекала розуміння та виправлення з її сторони, я би захищала свою територію і свої стосунки. І навіщо зустрічатись разом і з подругою і з хлопцем?
Передивіться ваше розуміння дружби, може вона просто товаришка, з якою треба дозовано відкриватись і не сильно впускати в свій простір. І чи є у вас довіриливі безпечні стосунки з кимось ще?

Вітаю!

З описаного видно, що вам не вистачає уваги і турботи і ви погодились бути з людиною, яка чесно зізналась що вас не любить. Я думаю, що витоки цієї історії лежать у вашому дитинстві, де ви не отримали любові, прихильності і відчували холодність з боку близьких людей, за яких тримались щоб не відчувати самотність.

Також ви пишете про межовий розлад, який потребує тримати руку на пульсі і тому питаю чи є у вас регулярна терапія?

Цей чоловік не залатає ваших душевних дефіцитів, він скоріше тригерить ваші болючі травми, так як і ви не спасете його від розлучення з попередньою дівчиною… Важко будувати близькість, якщо обоє з партнерів не в контакті з реальністю, а в очікуваннях того, що потрібно лише йому. Я співчуваю вам і раджу триматись курсу психотерапії, яка допоможе пробудувати здорову прив’язаність і прожити ваші емоційні страждання.

Яна, вітаю вас з народженням донечки!

Ситуація тут трішки не в неприйнятті внучки, а в тому що ваші очікування не виправдались. Ви надіялись на допомогу, на розділення емоцій, а ваші свекри живуть своїм життям і вбачають в вас дорослу самостійну жінку. Не всі дідусі та бабусі теплі, проникливі та налаштовані на малечу. Вам треба пережити своє розчарування і прийняти те що є. Як чудово, що ваші батьки виступають вам опорою та підтримкою, може з часом ви не будете залежні і від них. Зараз ви вразливі, трішки дезорієнтовані, але з часом ви опануєте себе!

Вітаю!

Ви ніби конкуруєте з його минулим багажем, а у вас по відчуттям пустота, нема на що спертися. Але і у вашого чоловіка досвід негативний в більшості. Від хорошого мало хто йде. Це данність, яку треба собі повторювати!
Вам потрібна психотерапія! Заздрість, ревнощі - це індикатор внутрішніх дефіцитів, які потребують зцілення та наповнення. Поради і рекомендації не діють. Я напишу вам, що слід фокусуватись на теперішньому і ви ж розумієте, що почуття сильніші розумових настанов. Коли ви проживете всі свої почуття ви зможете прийняти і змиритись з його минулим. Це буде факт, а не болюча заноза, що стоїть між вами.

Вітаю!

Важливо зрозуміти яка потреба стоїть за бажанням ділитись фото в соцмережі. Раніше у вас не було такої гострої надобності, а тепер ви потребуєте цього, проте тут питання в кордонах. Чи хоче дитина щоб її показували, окрім вашого чоловіка? Ви можете виставляти себе, але коли справа стосується інших, треба рахуватись з їхніми кордонами і почуттями.

Я співчуваю вашим стражданням! Ви охоплені безсиллям, з якого зараз важко відчути себе і свої можливості. Проте рішення жити одній під час терапії чи ні ви зможете дослідити разом з психологом, але відповідальність буде всеодно ваша.

Не перекладайте власну відповідальність на чоловіка, на психологів. Тривога не така страшна якщо її розміщати в присутності безпечних кваліфікованих людей.

Відредаговано автором 23-09-2024 16:25:56

Всі питання про нього, тобто як ним управляти? Тут ніхто не скаже що і коли він визнає, ми взагалі його не знаємо, не бачили.

Ви можете лише собою управляти і своїми реакціями на його поведінку. Вам треба навчитись агресією не відповідати на агресію, вміти захищати себе і проявляти де потрібно межу кордонів. Це все об’єм роботи, поради не діють, ви вже 6 років перебуваєте в цьому і що цього якось жили, а потребуєте зараз абсолютного нового підходу.

Я раджу вам лекції Марини Таргакової, але це не відміняє головної моєї рекомендації - психотерапії.

Вітаю!

Співчуваю, що ваш страх і сором поки сильніші за вас. Ви вразливі до того, що думають про вас інші і зовсім не зрозуміло що ви самі про себе думаєте? З розказаної історії відчувається злість на партнера, якому ви зробили боляче і тепер боїтесь його злості. Він як і ви маєте право на свої почуття, але ви просто не витримуєте їх, гіперболізуєте все.

Вам здається, що ви маєте бути правильною і всім подобатись?) Це неможливо, навіть я зараз вам пишу і можу вам не сподобатись і розізлити вас, але я ризикую і проявляю свої почуття і розум щоб ви трішки відчули чиюсь небайдужість до власних стражданнь.

Здається, що ви весь час себе оцінюєте, проте потребуєте прийняття та безпеки для всіх своїх переживань. Чи є рідні, друзі хто може просто вислухати, підтримати вас?

Доброго дня!

Співчуваю вашій ситуації. Ви написали як є і незрозуміло що потребуєте від психологів. Ви можете працювати зі своєю тривожністю, з подавленою агресію (тому ваш чоловік проявляє її і за себе і за вас), з сімейними конфліктами (тут потрібна сімейна парна консультація). Лишається зрозуміти що з цього можливо, що ви вже готові робити.

Ваш чоловік не приймає ваших емоцій, відбивається від них і адресує вам відчуття провини (щоб не нести власної відповідальності), тому я би радила знайти того хто готовий почути і побачити вас реальну, а це можливо в кабінеті психотерапевта. Припускаю, що ви обрали такого чоловіка, бо десь він нагадує ваших родичів і певну знайому модель поведінки, а це теж потребує дослідження та проживання.