Іра, вітаю!

Припускаю, що можливо вже з першої зустрічі у вас з вашим психотерапевтом відбувся негативний перенос, де вам не подобається те, що відбуваєте і де вас не відчувають. Це може свідчити про розкриття травматичного досвіду, який вас привів до роботи. Дуже шкода, що ви залишаєтесь наодинці зі своїми почуттями і не можете їх розділити, і травма відчуження лише посилюється...
Чи обговорювали ви правила роботи?
Завжди є правило стоп, коли ви можете зупинити психолога і важлива необхідність проговорювання в кінці всього того, що не сподобалось на сеансі, щоб не носити «гранату» за пазухою, підриваючи лише себе цією невисловеною агресією. Ви ніби втрачаєте владу і силу в цій взаємодії, а з ким з рідними було подібне? Кого нагадує ця «нечутлива, мовчазна» терапевтиня?

Доречі, перші 4 зустрічі завжди для того щоб спробувати і придивитись чи є довіра, симпатія та бажання на подальші зустрічі. Здається, у вас не було і нема…
Іноді потрібно шукати і підбирати свого психолога певний час. Я рекомендую почитати про різні напрямки психотерапії і прислухатись який вам ближче, а вже далі шукати спеціаліста. Але для початку треба розібратись в уже існуючому контакті, можливо ця глуха стіна, створена саме вами?

Відредаговано автором 11-11-2024 14:43:03

Вітаю!

Зараз ваша родина перебуває у певній кризі, де розподіл ролей, поведінки має трансформуватись і змінитись. Чоловік повернув собі владу, що стало певним неочікуваним поворотом. Використайте цю паузу щоб розібратись у собі глибинно. Можливо за вашою силою стояло щось інше, бо справжня сила не подавляє, а сприяє захисту, розвитку партнера… Ви це усвідомили, але тепер потрібні нові стратегії, які напрацьовуються в терапії, в стосунках, а не лише в логічних висновках.

Я припускаю, що ця пауза - це накопичена злість до вас, яку ваш чоловік усвідомив в період розлуки, проте ще не сильно може висловити і розділити. Чи готові ви пережити невдоволення на свою адресу і розділити його почуття з цього приводу? Зараз ніби треба пережити все те, що було раніше без ігнорування та замилювання з акцентом на щасливе майбутнє. Чоловік наважився на щирість і потребує поваги до цього. Схоже, що зараз чоловік переживає розчарування і для сімейного подружжя це не кінець, бо ви насправді маєте змогу побачити один одного такими як ви є і будувати стосунки, враховуючи потреби кожного!

Keido, вітаю!

Ваша розповідь переповнена болем, відчаєм та горем! Співчуваю вашій втраті котика, того рідного теплого друга, який вас радував… Проте думаю, що ця втрата підняла багато втрат, які були витіснені і припорошені почуттям провини, безсилля і апатії… Ви багато де були безсиллі протистояти насиллю, що чинили ваші рідні. І ви, на превеликий жаль, взяли за модель це відношення і самі до себе жорстоко відноситесь. Навіщо? Ви потребуєте співчуття та підтримки, ви достойні хорошого чуйного ставлення, не дивлячись на те, що було у вашому гіркому житті. Станьте тією людиною, яка буде вас любити безумовно як ви котика… ❤

Я раджу вам знайти психолога в коледжі і поділитись тими пластами болю, непотрібності та інших почуттів. Також раджу вести щоденник і займатись арт-терапією. Простір паперу - буде вашим символічним контейнером, куди ви зможете вилити свої душевні смути.
Бережіть своє життя і здобути професію - це дуже важливо, ви зможете мати ресурси жити своє самостійне життя і наповнювати його своїми смислами, сепаруючись від батьків. Хочу вас підтримати і сказати, що можливо вас ніхто не обирав, але ж ви спроможні себе обрати і бути собі другом!

Відредаговано автором 11-11-2024 13:43:22

Вітаю, Анастасія!

Співчуваю вашій історії. У вас є домінантні переживання, які можливо ніяк не можуть прожитись в повній мірі і тому ви хочете не відчувати. Сон - як спосіб забуття, знеболення(((
Якісь стосунки та історії є причиною ваших почуттів. Що трапилось чи можливо чого не трапилось у вашому житті?

Для того щоб відчувати позитивні емоції треба звільнити внутрішній простір, а ви зараз переповнені іншим. Найкращим виходом буде психотерапія, яка допоможе зв’язати ваші події, думки та переживання і у вас з’явиться відчуття зв’язку, бо зараз у вас наявне відчуження від себе і від світу.

Вітаю!

Ваші питання адресовані в пошук справедливості і ніби ми маємо розсудити, проте я бачу просто те, що ви страждаєте і не відчуваєте своєї цінності поруч з коханим чоловіком, який доречі вже підірвав довіру і ще весь час вами невдоволений(( Це боляче, сумно і породжує самотність. Співчуваю вам!

Важко вам щось радити робити, окрім одного, йти на зустріч собі і не чекати що інший буде ставитись до вас як до кошеняти, бо ви не є ним… Ви сильно потрапляєте в дитячу позицію і потребуєте контейнування своїх переживань, ніби ваш хлопець весь час має їх обробити. Він на це злиться, або він не чутливий до цього або втомився, або хоче вже партнерської ролі від вас. Я думаю коли ви жили з батьками, ви обоє відчували себе дітьми і батьки виступали такою зоною опори для вас, а зараз ви проектуєте це у хлопця, а він у вас. Подумайте на скільки рочків ви відчуваєте себе, коли впадаєте в плач? І також чи є домовленості у вас в стосунках чи ви просто живете очікуваннями і образами від неспівпадіння?

Я рекомендую вам психотерапію, де ваші почуття будуть мати місце і відгук. Також це буде сприяти відбудові вашої внутрішньої опори, бо зараз є сильна емоційна залежність…

Доброго дня!

Співчуваю вашим стражданням і втратам, які вам так тяжко пережити… Вони накопичуються і лягають один на одного, блокуючи всю вашу життєвість, тому вам так важко жити... Ви не відпустили і не прожили втрату дитини((

Я відчуваю дуже багато самотності і безсилля у вашому тексті, а це ж також індикатор вашої анемії… Я пропоную вам одну річ, експеримент, можна ж спробувати принаймні. Так багато речей, які у вас не виходять, і ви на них фіксуєтесь, закріплюєте ще більше цей нейронний ланцюжок, породжуючи ще більше знесилення. Я пропоную інший підхід, наприклад робити щодня спортивну зарядку, яка буде вертати вам силу, контроль, дисципліну і позитивну звичку. Має ж буде якесь доступне важливе місце, де ви можете і зростаєте. Почніть з маленьких кроків турботи до себе…
З приводу терапії, то є безкоштовні соціальні центри та гарячі лінії довіри. Я пропоную вам шукати і бачити можливості, вони зараз перекриті вашими сильними почуттями, але вони є!

Вітаю!

Це ПТСР - пост травматична стресова реакція, яка його доганяє і атакує. Ви не можете допомогти людині, яка не просить про допомогу і яка закривається. Це потрібно лікувати, тому допоможіть йому це усвідомити і направити до психіатра. Ви некваліфіковані мати справу з цим, єдине що ви можете бути поруч, вірите і бажати всього кращого. Психіка - це не просто розмови, усвідомлення, тут має бути залучений висококваліфікований спеціаліст, тому не беріть на себе непосильну ношу спасителя.

Ліра, вітаю!

Співчуваю вашому станові! Схоже, що ви проживаєте кризу і вас накривають сильні почуття. Ніби фасад вашого життя благополучний, але всередині є якийсь непрожитий біль, порожнеча, які вже потребують вашої уваги.

Рекомендую не зволікати і обирати собі психолога щоб з кимось занурюватись у свій внутрішній світ і робити його приємним та комфортним! Я думаю, що у вас втрачений зв’язок з собою і ви тому так сильно дезорієнтовані зараз, а зовнішні опори вже не радують і відповідно потрібно вибудовувати внутрішні!

Юлія, доброго дня!

Співчуваю вашій втраті! Ви зараз горюєте за рідною та важливою людиною. Це велика та болісна втрата!
Перший рік самий пекучий і нестерпний, ви вчитесь жити по-новому…

Я рекомендую вам психотерапію для того щоб розділити свої нестерпні переживання з кимось! Вам потрібна підтримка та емоційний супровід. Ваша мама точно хотіла б щоб ви жили і будували своє життя і далі. Можливо важливо щось зробити добре та світле в її пам’ять. Рідні завжди живі в наших серцях попри всі закони часу та простору…

Юлія, вітаю!

Ваша донька носила в собі цю історію і нарешті зізналась, не шукайте і не випитуйте чому вона так вчинила. Вона тоді могла лише так, а зараз саме головне, що вона вам довірилась і відкрилась. Так і скажіть їй: «Щоб не сталося, я готова тебе вислухати і бути з тобою». Ваш спокій має погасити її сором, страх, розгубленість. Важливо щоб вона відчувала далі поруч з вами безпеку, підтримку.

Насправді, сексуальний інтерес пробуджується дуже рано і важливо відноситись до цього як до закономірного явища. Ви написали вже самі що тут потрібне сексуальне виховання, тому потрібна вам включеність та відкритість до всіх питань, які ваша дочка може задавати на цю тему! Не фіксуйтесь на цьому як на драмі, бо дитина буде також зажиматись. Можна купити необхідну літературу по сексуальному розвитку і запитати чи вона хоче сама почитати чи разом з вами? Дати їй простір і вибір, але також бути поруч.

Latina, вітаю!

Так прикро читати про вашого чоловіка. Склалось враження, що у вас є донька, а у нього його ауді, яку він готов обслуговувати. Чоловік хоче функціональних стосунків і ви чомусь несвідомо на це погодились, не беручи в нього кошти… А де ж ваша злість і агресія на його небажання вкладатись і опікатись дитиною, вами як дружиною?
Ви працюєте - ви мама і ви зараз перебуваєте у країні де йде війна, все інше діло наживне, але для цього вам потрібна підтримка, а не примус чи давління…

Співчуваю і сумую з вами ще з приводу вашого власного відношення до себе. Прикро, що ви вкладаєте все дорогоцінне в дитину і не витрачаєте на себе і тому як наслідок чоловік теж не цінує вас. Ви самі трішки підзабили на себе…

Я би рекомендувала побачити спочатку свої бажання, потреби і почати самій собі давати те дорогоцінне тепло, підтримку, яку ви очікуєте. І давати собі як не мамі, а як жінці чи просто людині. Ви зараз знесилені і спустошені, тому потребуєте уваги, турботи!
Бережіть себе ❤

Відредаговано автором 29-10-2024 15:07:04

Вітаю!

Неможливо змусити когось повірити у ваші переконання. Психологи не впливають на партнерів, особливо якщо людина закривається і потребує відокремлення. Зараз це насущна потреба вашого коханого, якби вам не було це неприємно. Якщо хлопець дійсно любить, то навіть пауза і окреме проживання будуть на користь вам обом. Кожен зможе переосмислити і зрозуміти що він хоче і що готовий давати/нести в стосунки. І вже після цього почати з новими силами ваші відносини.

Я рекомендую вам залучитись особистою терапією, яка допоможе пережити цей етап невизначеності, бо вам потрібна підтримка зараз. Ви ніби боретесь за його увагу, схильність, але це може зіграти протилежну тенденцію, бо ніби він вам зараз потрібніші ніж ви йому, і ваша наполегливість може відчуватись як нав‘язливість.

Софія, вітаю!

Ви дуже емоційна і чутлива людина і вибрали собі в пару абсолютну протилежність, проте в цьому є несвідомий потяг. Ви хочете щоб він співчував і відчував вас, але ви самі себе не витримуєте і вручаєте цю потребу коханому. У вас велика потреба в контейнуванні, щоб вас заспокоїли, втішили, але це ваша потреба, а не його проблема. Чутливі чоловіки - мало заробляють і весь час переймаються своїми почуттями, а ваш будує кар’єру. Так робота специфічна і відкладає відбиток, проте і з хірургами живуть. Питання в прийнятті та пристосуванні.

Можливо вам треба також повчитись такій врівноваженості? Уявіть, що ви теж будете жити з такою чутливою емратійною людиною, я думаю що вам мало сподобається, тому що ваш чоловік може не емоційний, але стабільний.
Я рекомендую не чоловіка змінювати, а спробувати з себе, а для цього вам потрібна психотерапія, де ваші почуття, сльози будуть щиро сприймати і контейнувати вас. Коли ви напрацюєте внутрішню опору, то вам легше буде будувати стосунки.

І ким ви працюєте? Можливо на роботі частково отримувати емоційне наповнення?

Вы не похожи на абьюзера, хотя я вас лично и близко не знаю. Не надумывайте лишнего! Абьюзер чаще упивается страданием другого человека и удерживает власть любым способом, не признавая своей вины. У вас скорее нечувствительность эмоциональная и неумение строить близость. Самая главная рекомендация - это личная терапия.

А сейчас чтобы наладить хоть какой-то контакт, то лучше интересоваться искренне вашей женой, как она, что она и спросить чем вы бы могли ей помочь. И возможно лучше звонить чтобы ощущать тон, улавливать настроение человека. Но моя рекомендация может не попасть в ее потребность и надо учиться чувствовать человека и подбирать подход. Отношения не по книгам и алгоритмам строятся.

«Он жил с другой, как мы познакомились, говорил люблю ту…»

Это ваш текст, а не мое поверхностное заключение. И вас это обидело и зацепило, потому что так не хочется думать и верить. Человек изначально был в других отношениях и с них не вышел и не выходит... Вам больно, что вас не выбрали и обманули, сокрушив ваши ожидания и надежды, но это важно признать и пережить.