Как дальше жить?
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 04-11-2024 03:34:11 |
4
Алла Володимирівна Романенко Яна Кіркеснер Марія Радченко Очень жаль, что не стало мамы. Потеря дорогого человека порой выбивает из колеи. Справиться будет проще, если не противиться и не сдерживать свои чувства. Скорбь не бывает правильной или неправильной. Для нее не существует временных рамок. Старайтесь не сдерживать печаль, слезы. Со временем Вам станет легче. Подумайте о том, чему мама Вас научила. Лучший способ почувствовать себя лучше после смерти близкого человека — предаться приятным воспоминаниям. Вспомните моменты, когда вы вместе смеялись, весело проводили время или другие приятные ситуации, которые Вы пережили с мамой. Впустите частицу маминой жизни в свою. Пусть вам послужит утешением мысль о том, что мама продолжает жить в Вашей памяти. Чтобы отдать ей дань памяти, можете продолжить что-то из ее занятий или приготовьте блюда по ее рецептам. Также можете зажигать свечу в память о ней. Не бойтесь снова улыбаться. Вам может казаться, что, радуясь, Вы проявляете неуважение к ее памяти, но это не так. Мама хотела бы Вас видеть счастливой. |
Оксана Юрьевна Селезнева психолог м Кам'янське 04-11-2024 08:50:17 |
4
Алла Володимирівна Романенко Яна Кіркеснер Ирина Константиновна Зубиашвили Вітаю. Співчуваю Вашому горю. Хотіла Вас підтримати й запропонувати звернутися за допомогою до спеціаліста. Пройшло вже достатньо часу, й горювання вже не повинно мати таку гостру форму. Горювання почало ставати паталогічним. Так буває, але й вихід є. Зараз багато фахівців працюють з темою горя й втрати. Потурбуйтеся про себе. Відредаговано автором 04-11-2024 08:59:15 |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 04-11-2024 09:20:12 |
2
Ирина Константиновна Зубиашвили Сочувствую вам. Похоже, что вы подавляли переживания и чувства и потому потом догнало и накрыло. В целом, проживание утраты 1-2 года, но это не острая фаза. Поэтому на какой-то из стадий проживания горя вы застряли не можете двигаться дальше. Нужна помощь специалиста, чтобы и отгоревать и чтобы разобраться в тем, почему у вас никого нет и вы одна |
Виберіть психолога для консультування з приводу утрати та горювання
Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 04-11-2024 09:59:19 |
3
Алла Володимирівна Романенко Ирина Константиновна Зубиашвили Доброе утро, Yullia! цитата:
11 месяцев после смерти мамы С того момента прошел уже почти год. И вы спрашиваете цитата:
КАК ДАЛЬШЕ ЖИТЬ? цитата:
я держалась, а теперь уже пол года накрывает что уснуть и не просыпаться. Всё время болит сердце, плачу, смысла нет жить без неё. Мы сильные, когда не блокируем собственные чувства. Когда их осознаем и проживаем. Когда даем на смену одним чувствам придти другим. Когда выстраиваем опоры не только снаружи, но и внутри себя. Относительно последнего - опор - кто есть в вашей жизни, с кем можно общаться, делиться впечатлениями? Если таких людей нет совсем, то стоит всерьез проанализировать сложившуюся картину. Найти ответ, как так получилось, что не сложились близкие, доверительные отношения с другими людьми. Самый подходящий вариант для этой задачи - обращение к психологу. Відредаговано автором 04-11-2024 10:00:00 |
Алла Володимирівна Романенко психолог Київ 04-11-2024 13:23:48 |
1
Юлія, доброго дня! Співчуваю вашій втраті! Ви зараз горюєте за рідною та важливою людиною. Це велика та болісна втрата! Перший рік самий пекучий і нестерпний, ви вчитесь жити по-новому… Я рекомендую вам психотерапію для того щоб розділити свої нестерпні переживання з кимось! Вам потрібна підтримка та емоційний супровід. Ваша мама точно хотіла б щоб ви жили і будували своє життя і далі. Можливо важливо щось зробити добре та світле в її пам’ять. Рідні завжди живі в наших серцях попри всі закони часу та простору… |
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-11-2024 16:09:49 |
3
Алла Володимирівна Романенко Володимир Анатолійович Тарасенко Yullia, сочувствую Вашей утрате. Терять близких всегда тяжело. Особенно родителей и тех, к кому привязан. Но у Вас это принимает уже другие - патологические формы: цитата:
смысла нет жить без неё. Всю жизнь она была моей опорой, а теперь я одна Как-будто Вы все еще остаетесь маленьким беспомощным ребенком, который НЕ отделился от своей мамы - не прошел сепарацию. Единственное, что может объяснить подобную позицию - это наличие хронического серьезного заболевания: ДЦП например или психиатрического расстройства с детства. Если же ничего подобного у Вас не имеется, то это запрос на глубокую и длительную психотерапию по взрослению. А не только по проживанию горестной утраты. Хотя, понятное дело, начинать нужно будет именно с нее. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 05-11-2024 16:29:09 |
Доброго дня Yullia!
Співчуваю Вам. Адже, найболючіше - це втрата близької людини. Бо ми звикли турбуватися про них, віддавати їм свою любов. І коли вони ідуть від нас, наша енергія не має виходу і ми опиняємося ніби у порожнечі. І чим сильніше ми були прив'язані до них, тим важчим буває період "відпускання". Отже, потрібно шукати інші сенси та смисли, які зможуть наповнити Вас і дати можливість жити далі. Окрім того, зв'язок на рівні душі з тими хто пішов, все одно залишається. І якщо ми їх міцно тримаємо біля себе сльозами та тугою, дуже ускладнюємо їм перехід в інші світи. Бо чомусь впевнені, що наші сльози та плач, то любов до них, хоча... Задайте собі питання, а за ким Ви, насправді, плачете і що саме викликає у Вас таку тугу? Ви і самі відчуваєте, що період горювання затягнувся, інакше б не звернулися до психологів. То, можливо, прийшов час, все зробити правильно разом із психологом для того, щоб маму відпустити і нарешті дозволити собі жити щасливо? Або, принаймні, спокійно? |
05-11-2024 17:57:29Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 373271 для Алла Григорівна Слёз уже не має, тільки біль та мрія усунути щоб не прокинутися |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 05-11-2024 19:04:36 |
У Вас всі ознаки депресивного стану.
А такі речі не лікуються порадами на форумі. У Вас є два шляхи. Перший. Знищувати себе і завдавати невимовного болю душі своєї мами. Бо вона, мама, якраз нічого змінити вже не може. І другий. Звернутися до лікаря за заспокійливими, щоб трохи себе підтримати і почати працювати з психологом на відновлення своїх ресурсів та трансформації свого стану у любов та щастя. Яких, на превеликий жаль, по відношенню до мами, дуже замало Відредаговано автором 05-11-2024 19:05:18 |
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
![]() |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо!

Все, что связанно со смертью в нашем западном обществе принято как-то больше утаивать, умалчивать. Но с точки зрения психологии, этот подход замалчивания крайне неверен. Более того, разрушителен.

Говорити з дітьми про смерть важко. Зазвичай батьки бояться розмовляти з дітьми на такі теми, щоб не травмувати та не налякати їх. Та чи справді такі розмови лякають дітей? Мовчання лякає дітей значно більше! Як сприймають смерть діти у різні періоди свого розвитку?

Самоубийство, как явление, существовало во все века и во всех традициях. Удивительно, но были зафиксированы даже случаи самоубийства животных.

Вопрос на форуме: «У подруги умерла дочь. Как себя вести?» Многие люди, впервые столкнувшиеся с тяжелейшим из всех испытаний - утратой ребенка, конечно же умирают какой то частью своей души... Это настолько страшное испытание ...

Как говорить с ребенком о смерти, в каком возрасте малыш способен постичь свою смертность, и как сделать так, чтоб это осознание не стало для него шокирующим?