проблемы с девочкой-подростком

У Психолога » Вопрос психологу » Подростки » проблемы с девочкой-подростком
Добрый день, дочери 12 лет, у нас с ней жутчайшее непонимание, не можем найти общий язык. В общении со своей семьёй проявляет только агрессию. В лично моём общении с ней она проявляет неуважение ко мне, считает нужным "ставить" меня на место, попрекать и разговаривать на повышенных тонах. И вообще все общение внутри семьи с ее стороны строится на агрессии. Она как дикообраз, сразу крик и в штыки всё воспринимает. Мои попытки спокойно вывести на разговор не увенчиваются успехом, на большинство моих вопросов один ответ " не знаю". С утра можем договориться, спокойно, о каких-то ее обязанностях, в итоге ничего не сделано, но без спроса может просто уйти гулять и при этом считать, что она поступила правильно, т.к. "это её право", в процессе разговора она соглашается, что поступила неправильно, но в итоге все опять повторяется. У неё еще проблемы со зрением, и проводить время в гаджетах нельзя, она соглашается со всем этим, но вытаскивает у меня из сумки телефон и сидит в нём, пыталась давать по 10 мин/день, договорились, она согласилась, НО тут же вытаскивает и сидит по часу(((. Она считает, что она права, а виновны все вокруг в абсолютно любой ситуации.
У меня уже просто опускаются руки в воспитании, КАК достучатся???
Вопрос задан: ; Возраст: 37


консультация психолога онлайн
Анна, доброе утро! Какие ранее у Вас с дочкой были отношения? Сейчас сложный подростковый период - возможно, его достаточно просто пережить. При этом вести себя мудро, быть поддержкой ребенку и себе. Вспомните себя подростком - чего бы Вы хотели в этом возрасте? Чего Вам не хватало?

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Анна, понимаю как Вам не просто и вижу Ваше беспокойство за дочь. Быть родителем подростка не просто. Так же как и не просто самим подросткам в этот период, потому что они не всегда понимают, что с ними происходит. Это служит одной из причин "сложного поведения". Другая причина - сепарация (отделение) от родителей. Это необходимо для того, чтобы становиться взрослым самостоятельным человеком со своей личной системой ценностей и взглядов, которая в итоге будет нести в себе кое-что из того, что дали родители, но и что-то новое и совсем другое. И если ребёнок будет оставаться полностью послушным в это время, он попросту не сможет этого сделать.
Поэтому агрессия о которой Вы пишите, чаще всего говорит о том, что родителям важно пересмотреть рамки и ограничения, которые есть у ребёнка с учётом того, что он вырос. Важно обсуждать это вместе с ребёнком в позиции "сотрудничества".

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Доброго дня, Анна.
Повністю погоджуюся із колегами вище і хочу також запитати: донька завжди використовувала агресію для відстоювання своєї позиції, чи це лише почалося із підлітковим віком? Які у неї стосунки із батьком? Як справи у школі та із однолітками? Чи бували у Вашій сім'ї випадки, коли хтось із членів сім'ї також використвував агресію як стратегію відстоювання своїх кордонів (підвищував тон, попрікав, "ставив на місце", обезцінював і т. д.)?
цитата:

В лично моём общении с ней она проявляет неуважение ко мне, считает нужным "ставить" меня на место, попрекать и разговаривать на повышенных тонах.

Розкажіть, будь ласка, детальні за що саме вона Вас "попрікає" і в чому саме, на її думку, вона має "ставити Вас на місце"?
цитата:

Мои попытки спокойно вывести на разговор не увенчиваются успехом, на большинство моих вопросов один ответ "не знаю".

А можете навести діалог, як саме Ви до неї звертаєтеся, коли вона відповідає "не знаю".

Ответ отредактирован автором 17-06-2020 17:16:48


комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Пока вы считаете что «проблема с девочкой подростком» ничего не изменится, дочь будет протестовать ещё сильнее. Попробуйте сместить ваше внимание на то, что проблема не с ней, а в ваших отношениях. С ней вцелом все ок. И с вами все ок., но как верно вы написали «понимания между вами нет» Эта концепция кардинально изменит ваше мышление, вы перестанете искать виноватых и злиться на дочь. Попробуйте на правах старшей женщины взять ответственность за отношения и ответьте себе «что я такого делаю или как я говорю, что девочка мне так отвечает?» Видите ли вы перед собой девочку личность или кого видите?

комментарий
рекоммендовать:

18-06-2020 12:42:20Дополнение к вопросу
"Вспомните себя подростком - чего бы Вы хотели в этом возрасте? Чего Вам не хватало?"
Я была достаточно удобным подростком, меня "сломали" сразу и все, я и сейчас порой не могу отстоять свою точку зрения( В том то и проблема, что я не могу понять как мне с ней общаться?(((

"донька завжди використовувала агресію для відстоювання своєї позиції, чи це лише почалося із підлітковим віком?"
це почалось десь рік тому, і якось раптово.

"Які у неї стосунки із батьком?"
Ну як на мене, то не дуже гарні, батько в родині не дуже користується авторитетом, це більш відноситься до мене, мабуть ще тому, что у нього робота у відрядженнях, і тому мало буває вдома та, навіть тоді, не дуже переймається вихованням дітей.

"Як справи у школі та із однолітками?"
У школі все "рівно", але дома мені дістається: уроки вчить зі скандалами, вона каже, що їй не потрібні майже всі предмети, вчителі погані. Я намагаюсь пояснити, що до того часу поки ти остаточно не вирішиш ким хочеш бути, тобі потрібно оримувати різнобічні знання і грамотність потрібна і математика, я навіть кажу, що ті знання тобі можливо ніколи і не знадобляться, але тобі будуть потрібні ті навички, які ти використовуєшь при їх отриманні (аналітика, критичне мислення, пам"ять, вміння розподіляти свій час).
З однолітками відносини нормальні, справжніх друзів нема, але знайомих багато, гуляти зходить, не замкнена з ними.

"Розкажіть, будь ласка, детальні за що саме вона Вас "попрікає" і в чому саме, на її думку, вона має "ставити Вас на місце"?"
Ну ось учорашній приклад розмови, вона їла в спальні (вона там собі змайструвала особистий простір) і не прибрала за собою, я питаю, чому, відповідає, що я ж теж їм у залі і це робиться підвищеним обнувачувальним тоном. Я відповіла, що по-перше я за собою сама і прибираю, а по друге, я ще ходжу на роботу, може і ти ходити будеш?

"А можете навести діалог, як саме Ви до неї звертаєтеся, коли вона відповідає "не знаю"."
Розмова відбувається про те, як налагодити між нами відносини
- Софіє, давай ми з тобою домовимося, допожи мені, як до тебе звертатися, щоб ти чула мої прохання, які підбирати слова і манеру поведінки?
- Не знаю...
- Ну ось дивись, я пробувала вже по різному, але ти ж все одно не чуєш, і ми починаємо сваритись, так?
- Так.
- Тобі це подобається?
- Ні.
- Згодна, що потрібно шось міняти в стосунках?
- Так.
- Ну допоможи і собі і мені, як тобі зручно отримувати інформацію?
- Не знаю...

Інший приклад розмови (Вчасно не прийшла додому з прогулянки):
- Софія, ти розумієш, що ти вчинила не правильно?
- Не зовсім.
-Чому не зовсім? Поясни. Ми ж домовлялися, що ти прийдеш о 21.00, а прийшла о 21.40 і кажеш що не зовсім винна, так?
- Так.
- Чому ти так вважаеш?
- Не знаю...
Далі я "на пальцях" пояснюю, що потрібно приходити вчасно, я переживаю, і взагалі треба дотримуватися домовленностей і в результаті вона свою провину до кінця так і не збагнула і я наступного дня гуляти не пускаю.

"Попробуйте сместить ваше внимание на то, что проблема не с ней, а в ваших отношениях."
Я то это всё понимаю, НО понятия не имею как выйти из этого тупика(((( КАК договариваться и чем ограничивать её и себя в случае невыполнения договора.

"Видите ли вы перед собой девочку личность или кого видите?"
Я то личность вижу, но она во мне её не видит, нет уважения с ее стороны, мне кажется, что мы для неё только средства для получения материальных благ(((


консультация психолога онлайн
цитата:

Я была достаточно удобным подростком, меня "сломали" сразу и все, я и сейчас порой не могу отстоять свою точку зрения( В том то и проблема, что я не могу понять как мне с ней общаться?(((

Можливо Ви зараз також несвідомо намагаєтеся "зламати" доньку як це зробили Ваші батьки? У психології побутує думка, що, коли наші діти ростуть, то ми, разом із ними, знову перепроживає ті самі стадії розвитку, можливо саме тому у Вас не виходить спілкування, адже у квартирі "два бунтуючі підлітки".
цитата:

це почалось десь рік тому, і якось раптово.

А за цей рік, окрім початку пубертату, у Вашій сім'ї сталися якісь кардинальні зміни чи стресові події?
цитата:

Ну як на мене, то не дуже гарні, батько в родині не дуже користується авторитетом, це більш відноситься до мене, мабуть ще тому, что у нього робота у відрядженнях, і тому мало буває вдома та, навіть тоді, не дуже переймається вихованням дітей.

Помітно, що доньці не вистачає уваги і турботи батька. Можливо саме тому вона переписується із старшими чоловіками (щоб отримати цю увагу) + вона гнівається і їй сумно, що тато не приділяє їй увагу, а Ви - найближчий доступний об'єкт, на якого можна безпечно вивільнити свій гнів та фрустрацію.
На скільки я зрозуміла, у Вашої доньки ще є брати-сестри? Які у неї стосунки із ними?
цитата:

У школі все "рівно", але дома мені дістається: уроки вчить зі скандалами, вона каже, що їй не потрібні майже всі предмети, вчителі погані.

Насправді, вона вже підліток і Ви не маєте контролювати, як саме вона робить домашнє завдання - це її відповідальність. Ваша донька починає сепаруватися, вона хоче більше автономії і це нормально. Саме тому Ви маєте давати їй таку можливість (починаючи з уроків), адже коли Ви їй не даєте можливості відчути себе незалежною - це призводить до фрустрації та агресії (як базової стратегії відстоювання своїх меж).
цитата:

З однолітками відносини нормальні, справжніх друзів нема, але знайомих багато, гуляти зходить, не замкнена з ними.

А Ви розмовляли із нею, чому у неї немає "справжніх друзів"? Це вона Вам сама сказала?
цитата:

Ну ось учорашній приклад розмови, вона їла в спальні (вона там собі змайструвала особистий простір) і не прибрала за собою, я питаю, чому, відповідає, що я ж теж їм у залі і це робиться підвищеним обнувачувальним тоном. Я відповіла, що по-перше я за собою сама і прибираю, а по друге, я ще ходжу на роботу, може і ти ходити будеш?

Помітно, що Ви включилися на її "підвищенний, обвинувачувальний тон", що є лише Вашою інтерпритацією та розмова перейшла не із спілкування двох дорослих людей, а "бунтуючий підліток-бунтуючий підліток". По перше, як Ви помітили, що вона не прибала? Ви зайшли у її кімнату без її відома? По друге, у такій ситуації варто не питати "Чому ти не прибрала?" (бо це звучить як критика і автонматично вмикає "режим контратаки"), а "Можеш, будь ласка, прибрати після себе посуд?". Те, що вона їть у своїй кімнаті - цілкомнормально, якщо Ви робите те саме у залі, а не на кухні + якщо Ви попередньо не заключили усний договір, що всім членам сім'ї можна їсти лише на кухні. Крім цього, помітно, що далі у розмові Ви перейшли на особисту тему і, знову таки, показали їй позицію власної переваги та вказали на залежність доньки (що є для підлітка просто вибуховою сумішшю).
цитата:

Далі я "на пальцях" пояснюю, що потрібно приходити вчасно, я переживаю, і взагалі треба дотримуватися домовленностей і в результаті вона свою провину до кінця так і не збагнула і я наступного дня гуляти не пускаю.

Попередньо, коли Ви заключаєте усний договір, то ви також, одразу, маєте і обговорити "санкції за порушення". Таким чином, вона візьме відповідальність за свої вчинки і Вам не потрібно буде пояснювати постійно, чому це "не правильно". Наприклад, якщо вона приходить пізніше додому, ніж зазначена година, то наступного дня із її часупроводження вищитується мінус ті хвилини, які вона прострочила.
Основна потреба підлітка у цьому віці - щоб його визнали як дорослу, самостійну особистість, що з його потребами і бажаннями рахуються, а почуття визнають.
цитата:

Я то личность вижу, но она во мне её не видит, нет уважения с ее стороны, мне кажется, что мы для неё только средства для получения материальных благ(((

Повага - це поняття обопільне, якщо немає поваги з одного боку, то не буде з іншого. І в чому, власне, на Вашу думку, має виражатися її повага?

комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Восстанавливайте свой авторитет в семье. Для этого важно, чтоб вы не боялись своей агрессии. Здоровая агрессия полезна, она помогает говорить «нет» не устраивающим вас действиям, брать и говорить то чего хотите. Быть «удобной» значит быть не в контакте со своей злостью. Я сочувствую вам, что с дочерью отношения напряжённые, но похоже она невольно подсказывает вам ваш путь развития - если мы что-то у себя вытесняем, то это обязательно проявиться рядом

комментарий
рекоммендовать:

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается комметариев от неспециалистов.
qr