Відносини з братом частина 1

У Психолога » Вопрос психологу » Семейная психология » Відносини з братом частина 1
Доброго дня!
Наша сім’я це суцільна проблема. А все тому, що мій тато алкоголік. Все своє дитинство ми страждали від пиятики батька. Окрім батька, я маю маму і старшого на 6 років брата. Він також страждав від постійних батькових агресій. Але ми завжди старались підтримувати одне одного. Іноді звичайно як були малими, то бились, але думаю, що майже у всіх так було. Після того як мій брат поїхав до Києва навчатись, вдома почався суцільний жах.. Тато пив, іноді доходило до білої гарячки. Одного разу він побив маму по голові, намагався це зробити ще раз, але після того як мама дала йому відсіч більше не чіпав. А потім, через деякий час спробував нас підпалити одних у домі, поки ми спали. Дякувати Богу, що мама вчасно почула запах диму і загасила полум’я. Часто я тікала з дому, а коли батько мене знаходив, то погрожував, що він покінчить з собою на моїх очах, якщо я не повернусь додому… Було важко. На той час мамі затримували зарплатню, але кошти на Київ моєму брату було необхідно передавати, щоб він мав на що жити. Ми ж натомість відмовляли собі у всьому, їли кожного дня одну картоплю і макарони, а похід по магазинам був для нас розкішшю. Відносини в мами і мого брата завжди були хороші. Він міг дзвонити по 10 разів на день, просто спілкуватись. Потім він знайшов собі дружину. А далі нам вдалось закодувати тата на цілих 8 років. Після того як я закінчила школу відразу поїхала до Києва. Мій брат мені допомагав, їздив зі мною всюди подавати документи. Але по правді кажучи зі мною він завжди був не говіркий. Я вирішила, що хочу бути схожою на нього, такою ж самостійною, впевненою у собі, яка вирішує всі свої проблеми сама. Так і було. Я старалась зі всіх сил. Навчалась самостійно. За мене ніхто «не просив». Мій брат тим часом влаштувався на хорошу роботу Після закінчення коледжу перевелась на заочну форму в університет, і почала працювати, аби допомогти батькам оплачувати навчання. Потім зустріла на роботі хорошу людину, почали зустрічатись. На нашу річницю зустрічання мій хлопець подарував поїздку до Туреччини, яку оплатив повністю сам. Ось з цього моменту й почався жах у моїх відносинах з братом.
Дізнавшись про це, він затіяв гучну сварку вдома. Мовляв, вибачте на слові «батьки мене все життя в попу цілували» порівняно з ним. Що все в цьому житті дістається тільки мені і тільки я для них існую… Пізніше, ми дізнались що це все було через гроші, оскільки він подумав що нашу поїздку спонсували мої батьки.
Вопрос задан: ; Возраст: 25

27-01-2021 14:08:50Дополнение к вопросу
ЧАСТИНА 2
Весь час коли мій брат приїжджає до батьків, він купує по декілька літрів пива і таким чином відпочиває, що робить на очах у батька. Таких ситуацій було безліч, зі сварками і сльозами. І ось, цього літа мій брат мені повідомляє, що батько почав знову пити. Мама приховувала це від мене і просила не казати, щоб я не хвилювалась. Мій брат сказав мені, що тільки я маю його вмовити на повторне кодування, оскільки тільки мене, за його словами, він послухає. Я намагалась поговорити, вийшли одні обіцянки, які з тріском провалились. Потім влітку в мене виявляють пухлину…спочатку сказали що скоріше за все це рак, але потім вияснилось, що це все таки доброякісна пухлина. Мене прооперували, невдовзі відпустили додому. Моєму батькові весь цей час було все рівно, він пив. Потім мене виписали з лікарні і ми всією сім’єю поїхали до батьків: я, мій хлопець, і брат з дружиною та дітьми. Звичайно, що і на цей раз брат взяв з собою багато пива. Тато не витримав, прийшов з роботи п’яний. Натомість мій брат, який був майже такий самий, покликав мене і почав вимагати, аби я поговорила з ним. Я відмовилась, оскільки це не мало сенсу, у його стані. А потім мій брат з докором сказав, що він більше за всіх з ним говорим, і більше пережив ніж я у цьому житті. Для мене це був удар нижче пояса, адже я була тільки після операції, мені ставили страшні діагнози, але виявляється мого брата цікавило лише те, скільки він всього пережив на цьому світі. Після цього вчинилась сварка між мамою і братом, оскільки мама почала винити батька, у тому що ми посварились через нього, а брат в той час підбіг, почав хапати маму грубо за руки і сказав, що в нього немає батьків, що ми всі зламали йому життя і що він тепер сирота. Стан моєї мами зараз важко описати.. Звичайно, що все що з нами відбувалось в той час поки він навчався він не знає, а тому так впевнений в тому, що мені завжди було добре. У всіх сварках була завжди винна я. Одного разу у сварці мій брат взагалі сказав, що краще б я не народжувалась.. До того мені дуже жаль маму, адже вона завжди старалась віддавати свою любов за двох, і сказати що вона когось любила більше я не можу.
парадокс цієї довгої історії в тому, що я хочу це все забути, але водночас пам’ятати. Хочу відпустити цю ситуацію, щоб вона мене не мучила, але й запам’ятати даний урок, аби більше не довіряти і не прощати всі «виходки» свого брата. Для мене це як зрада, оскільки я завжди хотіла бути схожою на нього і допомагала йому чим могла, тому я не розумію в чому причина такої агресії до мене. Знаю, що скоріше за все, мені потрібна довга кваліфікована допомога, але я вирішила почати хоча б з цього.
Дякую, що дочитали до кінця.


консультация психолога онлайн
Доброго дня, Nata.
Читаючи Ваш допис у мене виникла різна гамма почуттів: жах і страх того, в якому середовищі Вам довелося зростати і жити; величезний сум і гнів, що батьки Вам не дали того, на що Ви заслуговували (любов, прийняття і відчуття безпеки) та захоплення на скільки сильною особистістю Ви є.
Перш за все, хочеться сказати, що Ви не несете відповідальність за почуття, бажання, поведінку інших людей, а лише за власні. Ми можемо лише припускати, чому Ваш брат так відреагував на Вашу заяву щодо поїздки в Туреччину та те, що Ви не бачите сенсу спілкуватися з батьком (внутрішньоособистісні конфлікти, ранні дитячі травматизації і образи, проблеми в сім'ї і на роботі, власні проблеми з алкоголем тощо), що є неефективно.
цитата:

До того мені дуже жаль маму, адже вона завжди старалась віддавати свою любов за двох, і сказати що вона когось любила більше я не можу.

А чи Вам шкода себе? Хотілося, щоб Ви потурбувалися спочатку про себе, а потім - про інших - це психологічно зріла позиція.

Якщо говорити про сім'ю, де один із членів родини страждає алкогольною залежністю, то там вибудовується ціла модель созалежних стосунків і у Вашій сім'ї це яскраво проявляється ("рятування батька", знову випивка і "зрив", терпіння побоїв тощо). Дуже важливо, щоб Ви в неї не втягувалися і не брали на себе місію "Рятівника". Які у Вас стосунки із хлопцем, він би міг підтримати Вас у цьому?

Скажіть, будь ласка, яку допомогу Ви б хотіли отримати тут від психологів?

Ответ отредактирован автором 27-01-2021 14:57:11


комментарий
рекоммендовать:


консультация психолога онлайн
Доброго дня Наталочко! Я дуже співчуваю Вам у Вашій ситуації! Те, що Вам прийшлося пережити.. Але можу впевнено сказати, що Ви варті щастя та щасливого сімейного життя! Що відбувається з Вами та Вашим братом? Справа в тому, що є таке поняття як генетична спадковість, плюс є негласний закон життя - чим більше ми засуджуємо батьків, тим швидше стаємо такими як вони! І питання ставлення до батьків надзвичайно важливе, тому що "намішані" наші дитячі спогади та емоції, наші вже дорослі бачення, наші знання, які ми отримуємо протягом життя... Стосовно "удару в спину"... Так, це удар, бо ми свою дитячу "недолюбленість" батьками намагаємося якось компенсувати і Ви "обрали" для цього свого брата. Це називається ідеалізація, коли підсвідомо приписуються людині ті якості, яких у неї немає. Це синдром "рожевих окулярів"... Єдиний порятунок, це навчитися приймати людей з усіма недоліками, не робити з них "богів", але це дуже складно і для цього потрібно повінстю міняти світогляд та "перезаписувати" родову прогаму... Вашу конкретно родову програму... Бо ми не можемо силоміць змінити інших людей, ми можемо, якщо дуже хочемо, змінти себе та своє сприйняття інших....

комментарий
рекоммендовать:

27-01-2021 17:42:59Дополнение к вопросу
Оксана, дуже дякую Вам за слова підтримки.
Звичайно мій хлопець мене підтримує. Навпаки завжди заспокоює і говорить, щоб я навіть не думала про свого брата більше.
Але ця ситуація психологічно мене не відпускає. Я боюсь що ця образа, як тягар, не дає мені рухатись далі. Хочу щоб психологи допомогли мені хоч трішки відпустити дану ситуацію.
На жаль, пережитий досвід дитинства також впливає на стосунки. Іноді, коли мій хлопець пропонує щось відсвяткувати з алкоголем, в мене з'являється страх, що ситуація повториться, як з батьком. Хоча він п'є алкоголь досить рідко.


консультация психолога онлайн
цитата:

Звичайно мій хлопець мене підтримує. Навпаки завжди заспокоює і говорить, щоб я навіть не думала про свого брата більше.

Дуже радію, що у Вас є людина, яка підтримує Вас - скористайтеся цим.
цитата:

Я боюсь що ця образа, як тягар, не дає мені рухатись далі. Хочу щоб психологи допомогли мені хоч трішки відпустити дану ситуацію.

А куди б Ви хотіли рухатися далі? Це цілком нормально, що Ви можете гніватися на брата і, водночас, сумувати - побудьте з цими почуттями. Ви можете написати лист братові, висловити в ньому все, що Вас хвилює і що б Ви хотіли йому сказати; потім уявити, що брат сидить перед Вами на стільці і зачитати його, а після цього порвати лист та викинути. Сподіваюся, що це допоможе Вам хоча б трохи зняти напруження.
цитата:

На жаль, пережитий досвід дитинства також впливає на стосунки. Іноді, коли мій хлопець пропонує щось відсвяткувати з алкоголем, в мене з'являється страх, що ситуація повториться, як з батьком. Хоча він п'є алкоголь досить рідко.

Дуже Вам співчуваю. Я б Вам рекомендувала пройти індивідуальну психотерапію, а вибір за Вами.

Ответ отредактирован автором 27-01-2021 18:06:20


комментарий
рекоммендовать:

27-01-2021 20:09:28Дополнение к вопросу
Ще раз дуже дякую. Спробую!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Комментарии посетителей

Ещё нет комментариев.

Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
qr