Є проблема з самооцінкою. З одного боку я не вважаю себе якимось поганим, хоча мені і здається, що по рівню успішності і досягнень я відстаю від багатьох своїх однолітків.

З іншого я очікую від інших людей, що вони будуть до мене якось негативно, з осудом ставитися, що ускладнює спілкування.

Що мені з цим робити? Чи є спосіб позбавитися від цих негативних очікувань без довготривалої корекції самооцінки?

Я не можу досягти бажаного і отримати насолоду від життя. Відповідно, більшість часу я відчуваю себе зовсім нещасним.

У певній мірі я відчуваю себе жертвою неправильного виховання і жорстокого соціуму. Це сворює мені психологічні перешкоди у житті. Виходить так, що я не роблю того, що хотів би і міг чисто теоретично, от і звідси порівняння з іншими.

Більше всього критики, напевно, було від батька. Від нього скоріше така принизлива була. Не те щоб вона було кожен день, але таких випадків було достатньо. Коли я не міг щось зробити так, як він того хотів.
З боку матері скоріше була критика коли були якісь спроби бути самостійним.
Є негативний досвід із школи, булінг з боку однокласників. Можливо я з цієї причини очікую якихось насмішок з боку оточуючих. Буває, пройдуть повз мене якісь дівчата, і з якоїсь причини сміятися почнуть, і я подумаю, що може про мене одна іншій щось сказала, хоча розумію, що скоріш за все вони зі своїх причин сміються.