Як поліпшити стосунки ?
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-01-2025 13:59:36 |
|
03-01-2025 14:22:55Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 375881 для Алла Григорівна Я почала ображатися, що мені мало уваги, а потім пішло по накатаній.Переживала щодо війни, в нас померло 2 котиків…. І ці переживання виливалися на людину поруч. Він по дому особливо не допомагав мені…. Якось так |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-01-2025 14:38:06 |
Отношения всегда можно улучшить, если обе стороны готовы трудиться над этим.
Вам важно вначале для себя понять, как долго вы готовы подобную беготню и колебания МЧ терпеть. А потом откровенно поговорить с МЧ про свои переживания, про важность его и ваших отношений. Если вы оба признаете, что есть проблема, то и решить ее можно будет. Идеальный вариант это семейная терапия+каждый идет к своему психотерапевту и разбираетесь, что с каждым из вас происходит, а также, как вы строите отношения. До недавнего времени, когда вы поругались, какие были у вас отношения? Всегда ли МЧ так отдалялся и колебался? Что ценного для вас в отношениях с МЧ? Какого внимания вам не хватает? Как МЧ проявляет свои чувства к вам? |
03-01-2025 14:58:01Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 375888 для Валентина Михайловна У нас были всегда хороши, дружеские отношения.Потом, начались проблемы с работой, война, очень переживали оба. На этой почве начались недопонимания. Он начал увлекаться спортом, уходить на целый день в зал, меня сначала брал, потом перестал. Либо сидел и играл за компьютером, мне хотелось что то делать вместе, ИНОГДА, он проблемы не видел «мы все равно живем в месте, мы можем выйти куда то и потом» У него часто такие колебания были, но не так долго. Если мы ссорились до того, как стали жить вместе - он тоже говорил «я больше не буду общаться», мог не отвечать на сообщения, но потом мы мирились и все проходило. Сейчас же он и трубку берет и отвечает через раз на сообщения. Мне не понятно, почему в один момент человек обнимает, говорит «мы», приглашает. А потом закрывается. Я говорила ему о своих переживаниях, что он мне дорог, что я жалею что мое плохое настроения влияло на него на что получаю ответ: «я не могу забыть, мы ругались, я жду плохое. Я не знаю чего я хочу, боюсь что это привычка, может быть оно мне и не нужно» Мне не хватает совместного время провождения. Что бы мы иногда выходили куда то, что бы мы ходили в кино, в театр. Я и сама себя могу занять, просто если ты живешь с человеком, хочется не просто жить и готовить ему, а иметь общее. Ценно для меня наше общение, мы знакомы со школы, ценно то, что он очень добрый и хороший, что он ласковый. Раньше он всегда приходил на помощь, на любые просьбы откликался. Обнимал, целовал. Сейчас только колебания. То приходи, я хочу с тобой провести время, то уходи я хочу быть сам. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-01-2025 15:05:18 |
То есть, если я правильно поняла, проблема была всегда (наказание вас игнором), просто во время войны усугубилось?
Как вы реагируете на такое отстранение МЧ? Конкретные действия ваши какие? И что с вами эмоционально происходит, когда МЧ не отвечает на сообщения, отстраняется, уходит? |
03-01-2025 15:13:48Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 375890 для Валентина Михайловна Да, игнор часто присутствует.Во время войны усугубилось + он очень боится что его заберут воевать, что он останется инвалидом, либо умрет. Что я не могу поддержать его в таком случае финансово, что он привык жить на широкую ногу, а я не могу это обеспечить. Честно, реагирую очень болезненно, безумно переживаю. Пытаюсь объяснить, что хочу с ним быть, что жалею о всем плохом что было. На что получаю: «я не знаю чего хочу, ты мне тоже родная. Но не понимаю привычка ли это, что не те чувства» Я спросила его «неужели он думает, что люди, которые поженились в 20, чувствуют к своему партнеру те же чувства в 40,60? Что все так же радужно и прикольно?» Ответ «я не знаю, давай тогда не общаться, раз я не могу ответить тебе» И в течении диалога ответы постоянно меняются «наверное мы будем общаться, нет не будет, я не знаю…, я не перестану с тобой общаться и так далее» «Я с тобой сблизился снова и все помню и понимаю что ждёт дальше» Хотя я обещала ему больше не ссорится. |
03-01-2025 15:16:28Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 375890 для Валентина Михайловна Не хочу потерять этого человека.И не могу понять, почему он проявляет близость, приглашает, а потом, когда я хочу об этом поговорить - отстраняется. |
03-01-2025 15:20:10Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 375890 для Валентина Михайловна Как лучше вести себя в этой ситуации ?Оставить его на время в покое ? |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-01-2025 15:21:21 |
цитата:
Честно, реагирую очень болезненно, безумно переживаю. Если да, то тем самым вы поддерживаете эту "игру". И поменять надо свою реакцию. А для этого надо изменить свое внутреннее состояние. От того, что вы начинаете пугаться и пытаться что-то объяснить, уверенные, что в ваших силах все улучшить, до состояния более спокойного, когда вы разделяете ответственность за отношения на двоих, когда понимаете, что да, отношения могут закончится и вы не контролируете и не влияете на МЧ и его поведение, его выбор. И тогда не "бегать" за МЧ и доказывать что-то, а спокойно отстраняться и жить свою жизнь. И вполне вероятно, что МЧ тоже ощутит, что вы важны для него и он тоже должен прикладывать усилия. Но это сработает только, если вы внутри вас произойдут изменения. Если вы внешне будете вроде как жить свою жизнь, но внутри будете все так же напуганы и напряжены, то толку не будет. |
Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 03-01-2025 15:41:38 |
1
Доброго дня, Nana! цитата:
Що можете порадити, як спілкуватися далі ? Тоді психологи включились в розмову, ділились думками, ставили питання, уточнювали певні нюанси. Щось навіть радили... І що з того винесли корисного для себе ви? Чим вас не влаштувала ТА розмова, через що виникло бажання піти по другому колу? У мене викникло враження, що ви не наважуєтесь зазирнути вглиб себе і зустрітись з важливими аспектами - емоційною залежністю, браком самоповаги і рішучості тощо. Без вирішення цих питань, усіляки намагання знайти спосіб, як діяти краще - навряд чи принесуть бажаний результат. Тому раджу обрати психолога і попрацювати з ним над власними особливостями(!) |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-01-2025 15:41:54 |
Ви пишете, що він ображається, що Ви не можете допомогти фінансово... А на кому було фінансове забезпечення, коли ви жили разом?
І ще, Ви пишете "почему он проявляет близость, приглашает, а потом, когда я хочу об этом поговорить - отстраняется" Як на мене, може бути декілька причин. Перша, чоловіки дуже не люблять з'ясовувати стосунки. Особливо, якщо звикли мати все від жінки, при цьому нічим не бути їй зобов'язаним і не нести за неї відповідальності як ша дружину. Особливо, якщо відчувають, що жінка дуже залежна від них і нікуди не дінеться. А друга, є поняття прив'язаності і вона стосується не лише жінок. Як правило, чоловіки її не відчувають, але чомусь і хотіли б піти, але поки не можуть... Якщо навчитеся себе правильно поводити, у Вас ' всі шанси бути з цим хлопцем. Відредаговано автором 03-01-2025 15:47:01 |
Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 04-01-2025 14:13:33 |
|
Ксенія Шалімова психолог Київ 06-01-2025 02:40:06 |
цитата:
Разом жили 2 роки. |
10-01-2025 09:13:25Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376040 для Ксенія Шалімова Я намагаюсь зрозуміти, чому людина зближається зі мною, а потім віддаляється.Але коли я це питаю, він обурюється і каже, якщо я це питаю, краще не спілкуватися зовсім. І все одно далі спілкується, бере слухавку. Цитата «спілкується, як спілкується, а далі побачимо» Я люблю його і сподіваюсь, що все може налагодитися. Але не знаю як це зробити - налагодити відносини. Мені хочется думати, що це просто криза в стосунках, тому що в нього не тільки «проблеми» зі мною. Він переживає що помре, що зараз війна, що він стане калікою. В нього проблеми на роботі. Тому, мені хочется думати, що це просто такий період, який можна прожити. |
10-01-2025 09:15:10Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 375938 для Віталія Юріївна Для мене близькість бути поряд. Мати спільні інтереси ітд.А що для нього, я вже і не знаю. Бо людина то зближаєтся (обійми, погладжування, відверті розмови) то закривається . Особливо, коли я починаю говорити про свої переживання. |
10-01-2025 09:15:54Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376040 для Ксенія Шалімова Як Ви гадаєте, чи можливо відновити відносини ? І як, якщо це можливо? |
10-01-2025 09:18:37Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376040 для Ксенія Шалімова Мені не зрозуміло, чому людина запрошує на Новий рік, починає їздити зі мною по магазинах, купувати мені щось.А першого січня, коли я питаю «чи буде в нас все нормально» відповідає «подивимося, не знаю….мені стане краще, і я спробою знову з тобою, або не з тобою, я не знаю чого хочу» |
10-01-2025 09:25:54Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376040 для Ксенія Шалімова А ще мені не зрозуміле слово «звичка»Люди, які живуть довго поруч, які знають один одного давно, не можуть мати ті ж самі почуття один до одного як в перші місяці знайомства. Я теж не думаю кожну секунду чи кохаю я його, чи свою сестру. Чому його так «заклинило» на цьому слові. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 10-01-2025 10:37:11 |
1
цитата:
Я намагаюсь зрозуміти, чому людина зближається зі мною, а потім віддаляється. Человек не выдерживает близких отношений, не умеет в них быть, но и одному тоже плохо. Вот и беготня туда-сюда. НО. До тех пор, пока МЧ не осознает это, не захочет разобраться в этом и по другому строить отношения, ничего не изменится. цитата:
Я люблю його і сподіваюсь, що все може налагодитися. Я бы рекомендовала вам пойти в терапию, чтобы разобраться в себе и изменить свою манеру построения отношений, поскольку, если эту тему не проработать, то любые последующие отношения будут аналогичными в эмоциональном плане. Вы будете таких же выбирать партнеров и чувствовать себя также, как сейчас. Удастся ли вашей терапией улучшить отношения с МЧ - неизвестно. Без его усилий не будет ничего. Но лично вам точно будет лучше. Поэтому постарайтесь для себя и позаботьтесь в первую очередь о своем эмоциональном состоянии, потому что такие качели выматывают и недалеко и до эмоционального выгорания, тревожности и ПА. |
10-01-2025 10:57:15Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376226 для Валентина Михайловна У мене і так давно тривожність та ПА.Але вони не зʼявились із-за МЧ. Почалося це ще в 19 році. Коли я панічно боялась ковід. Живу з ними по сьогоднішній день. |
10-01-2025 10:59:12Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376226 для Валентина Михайловна Дякую Вам за пораду. Але точно можно сказати одне, більше стосунків я не хочу.З цією людиною ще є сподівання, але взагалі - ні. І це не тому що, я так зараз думаю. Я завжди важко сходилась з чужими людьми та й наколи цього не хотіла виправляти. |
10-01-2025 11:08:05Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376226 для Валентина Михайловна Чи не могли би Ви мені пояснити. Бо я не розумію його, в тому плані.Що відрізняє «любов» від «звички»? Я до тебе «звик», «боюсь що це буде як подружнє життя, коли один любить, а інший не зрозуміло» Чому я навіть не замислююсь кого люблю, а кого ні. |
10-01-2025 11:09:12Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376226 для Валентина Михайловна Мені починає здаватися. Що він набиває собі ціну за мій рахунок.Знаючи, наскільки мені дорогий. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 10-01-2025 12:14:59 |
цитата:
З цією людиною ще є сподівання, але взагалі - ні. В вас сейчас говорить разочарование, усталость и опустошенность - вы стараетесь, прикладываете усилия, а в ответ тишина. Что такое любовь сложно ответить, потому что для каждого это свое. Для меня это про то, что спустя годы и разные ситуации, глядя на партнера, возникают нежность и тепло, есть желание его касаться, узнавать, как он и чем живет, ощущение, что он твой, родной и больше никого не хочется. Не из страха, что больше не найду и я никому не нужны, не потому, что страшно остаться без денег, жилья и стабильности, потому что умру без него, а потому что с ним хорошо рядом и хочется делить эту жизнь, эмоции, впечатления вместе. Любовь это когда я могу жить без тебя и быть счастливой, но хочу с тобой. Зависимость - я без тебя не могу. Привычка - чувств особо нет, но стабильно, удобно и пусть уже так будет, хотя особого счастья и желания что-то делать вместе, проводить время тоже нет. МЧ может и любить вас искренне, но не уметь строить отношения. И тут вы можете менять себя, говорить о важности его и ваших отношений для вас, предлагать работать над отношениями, но свой вклад он должен сделать. Отношения в одиночку не строятся. И какой бы хорошей вы не были, не всегда это дает гарантию, что отношения сложатся. Это горькая правда и очень неприятная. К сожалению |
10-01-2025 16:59:45Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376232 для Валентина Михайловна Ми розійшлися сьогодні. Він сказав, що не хоче обговорювати відносини. Що щасливий, що я пішла. А запрошував він мене «коли йому було сумно та він хотів «близькості», з самого початку він не хотів намагатися все виправити». |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 10-01-2025 17:11:19 |
Сочувствую вам очень. Это больно и обидно такое слышать.
Плюс в том, что не тратит дальше ваше время и у вас есть шанс отгоревать утрату, разобраться в себе и жить дальше счастливо и без данного МЧ. У него и в следующих отношениях будут те же грабли. Не умеет он строить отношения. Но вам нужно все же поработать с психологом, чтобы у вас все было по другому в будущем. Плюс поддержка в проживании расставания |
11-01-2025 11:29:10Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376237 для Валентина Михайловна Знаєте, саме страшне те, що я відчуваю себе винуватою.Ми сварилися. Це продовжувалося довго. Спочатку, коли ми зʼїхалися ми постійно були разом, були справжніми друзями. Для мене це було важливо. Я не хотіла бути з ним 24/7, в мене теж були свої плани, до батьків я ходила, гуляла…. Потім він почав постійно грати в комп’ютерні ігри, зранку на роботі (дистанційно), потім ігри з хлопцями. Мені не вистачало розмов, спільних виходів. Я почала ображатися, закриватися. Хоча потім вибачалася за це. Він зламав ногу - я була поруч і взагалі завжди дбала про нього - готувала, приносила чай, намагалася робити приємно. Коли намагалася витягнути його чула «мені не цікаво, театр - не цікаво…» Памʼятаю коли витягнула його в кафе - він мені повністю весь настрій зіпсував « багато людей, не зручно сидіти…» В нього завжди псувався настрій, після зустрічі з його мамою. Одразу він був чимось не задоволений. Потім почав пропадати в залі, мене не хотів брати, обіцяв «потім» Я теж ображалась, могла сказати «ти мені був другом, а тепер ні» Було і дуже багато хорошого з його боку. Я ніколи йому не зраджувала, ніколи не кинула в біді, не відмовила в допомозі. Все наше спілкування, періодично, він міг мені сказати «ти нічого не досягла, ти працюєш в школі, ти не розвиваєшся» На моє питання : «а що таке розвиток?» Відповідь «не знаю, щось дивитися, щось читати» Хоча я і подорожі люблю, і картини, театр, люблю нові місця…І завжди намагалася його витягувати туди ж. Коли я про це сказала, відповідь «а мені цікава робота та компʼютер» Ми спілкувалися 15 років. Було дуже багато хорошого. Тому я і хотіла зарадити розриву. Вибачалась, пообіцяла працювати над собою. Всі ті 2 місяці, котрі я не жила в квартирі, але залишалась намагалась прибрати, щось смачненьке йому купити. Пропонувала піти до психолога, щоб він знайшов ті точки, які нам допоможуть. Казала йому, який він для мене близький, який він важливий для мене. Його ці розмови відштовхували…. «От ми сварилися і мені було погано. От ти не хотіла змінювати роботу, а я стану калікою і хто мене підтримає. От ти, ти, ти. Я ні разу не нагадала йому, що мені теж щось не подобалось. Тому що, коли я пішла з квартири, я згадувала лише хороше, як ми їздили до війни кудись. Як він щось сказав, як обійняв…. Чомусь в памʼяті випливають світлі дрібниці, про які б і не згадав. А поганого я майже не памʼятаю. Про це я теж говорила. І тепер, навіть коли він мені вчора сказав, що всі ці 2 місяці знав, що не буде більше зі мною, що не хоче пробувати. Що запрошував мене тільки для того, щоб отримати «близькість» і бо йому іноді самотньо. Що, якщо я ще раз буду говорити про відносини, він і дружити зі мною не захоче. Я все одно згадую хороші моменти і в шоці, як людина стала такою. У нас є кіт, якого хотіла я, яким в 90% займалася я, якого я дуже люблю. Він знаючи про мою любов до кота і про те, що зараз я не можу його забрати, написав мені, щоб я заходила максимум раз на тиждень та коли він вдома. Хоча я більше не хочу його бачити, бо боюсь захотіти обійняти чи поговорити. І після цього всього, я все одно відчуваю що винувата я, що могла не ображатися, що могла зарадити всьому цьому. Не розумію, чому так відбувається. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 11-01-2025 12:31:14 |
В чем вы вините себя?
Вы много сделали и много вложили в отношения. Скажите, а были какие-то возможно звоночки изначально, которые вы замечали, но старались игнорировать? Часто бывает так, что мы видим какой человек, в чем мы разные, какие-то вещи не нравятся, но стараемся игнорировать это, тут же находить хорошее и оправдывать человека, либо надеяться, что изменится что-то. Насколько МЧ изначально был открыт к диалогу и мог прояснять отношения? Насколько совпадали интересы, желание куда-то ходить, узнавать? Или всегда инициатором были вы? цитата:
Я ні разу не нагадала йому, що мені теж щось не подобалось. А в отношениях вы говорили, что вам не нравится? |
11-01-2025 13:38:07Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376285 для Валентина Михайловна Відчуваю провину, що ображалась та закривалась. Що кидала якісь фрази «був другом, а тепер ні» в надії, що він зрозуміє, що я хочу проводити час десь разом.Спілкуватися ми почали в 9 класі. Коли сварилися та сперечалися, він майже завжди був «надто ображений» та ігнорував мене, поки я не «вмовляла» його не ображатися. Кудись ходити майже завжди ініціатором була я. Ми їздили на Новий рік в Німеччину, перед війною, спочатку він типу хотів. Потім розказав мені, як хотів бути вдома зі мною, а мені захотілось кудись їхати. Як він хотів відпочивати, а я вставала на сніданок, як хотів лежати після сніданку, а я хотіла гуляти…. Перед початком війни, за тиждень десь, він хотів поїхати зі мною за кордон. Я не вірила, що війна почнеться…+ в мене була робота, я відмовилась. І так сталось, що 24 лютого, він мав з другом їхати в Буковель. А їхав він через Хмельницький, поїздом, який їде до Польщі. І він вийшов в Хмельницькому. Залишився там. Потім звинувачував мене, що із-за мене залишився в країні в якій війна. Я не хотіла їхати в Хмельницький до його друга, він пригрозив, що якщо не приїду то припинить наше спілкування. Я приїхала. Але як і гадала, другу, його дружині та дитині було не зручно жити в такій кількості людей. Нас вигнали, він звинуватив мене, що треба було гратися з дитиною, щоб нас не вигнали. Коли ми зʼїхалися теж міг при сварках казати «все, іди до дому» Влітку він вже «виганяв» мене, але на 2 тижні. Тоді я взагалі йому не писала, не чіпала, просто через два тижні він зателефонував і сказав приходити назад. Ну і якось там сказав, тут посварились….Я почала закриватися. + просто переймалась щодо війни і постійно була «не в гуморі» Останнім часом ми стали відкриті до діалогу, а так майже не обговорювали проблеми. Я пропонувала вийти кудись, він виходив, але часто був незадоволений потім…то його кількість людей бісила, то якість обслуговування, то на нього якось не так глянув касир, чи ще щось таке. От майже завжди щось було «не так». Мені дуже не подобався кожен день до ночі його зал, але я думала що це пройде. Перед тим, як він мене вигнав я їздила на відпочинок. Коли приїхала дуже сумувала за ним, привезла величезну кількість смаколиків, ми домовились ввечері подивитися фільм та випити вина. Він знову пішов на свій бадмінтон, я заснула, прокидаюсь, 21:00 - його не має. Приїхав в 22 з чимось. І я зрозуміла, що він просто не хоче проводити зі мною час взагалі. Я написала йому що лягаю спати і все. Але йому це не сподобалось, він мені зранку почав казати, що хотів ще посидіти за комп’ютером, а я лягла спати і не дала йому це зробити. Я сподівалась що все пройде. Він почав казати про розставання. Я його вмовила спробувати взагалі не сваритися. Ми прожили тиждень, він ніби і обнімав мене і ми ходили в магазини, робили один одному каву. І через тиждень просто сказав «я спробував, не хочу» |
11-01-2025 13:39:32Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376285 для Валентина Михайловна І все було б логічно.Як би він знову не почав проявляти до мене цікавість, обнімання, подарунки на Різдво, новий рік та фрази «треба час все обміркувати, не питай мене нічого, спілкуємося та спілкуємося» |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 12-01-2025 04:08:42 |
Доброго ранку Nana!
Як на мене, цей Ваш хлопець ще з'явиться знову. Бо ваші стосунки схожі на співзалежні. І якщо я права, то його почне знову тягнути до Вас навіть,якщо він цього не буде зо іти. Бо ці психо-емоційні "качелі" не лише у Вас, але і у нього. Розумію, що Ви зараз дуже засмучені. А в таких випадках завжди здається, що нічого в житті гарного вже не буде. І все ж... Ви не просто маєте всі шанси на щасливе життя, а і, як на мене, станете щасливою. Певне, за умови самодостатності та усвідомлення своєї цінності як людини, так і жінки. Знаю багато випадків, коли почавши працювати над собою, своїми поведінковими моделями та установками, дівчата змінили не лише себе, але і тих чоловіків яких кохали, і, звісно, стосунки з ними. Завжди є два шляхи. Перший - це "застрягнути" на своєму болі і так і жити з почуттям провини, що, можливо, щось не так було зроблено чи сказано. Або ж зрозуміти, що життя не закінчилося і почати все змінювати найперше, у своєму сприйнятті себе та свого життя. Відредаговано автором 12-01-2025 04:13:08 |
12-01-2025 16:44:24Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376316 для Алла Григорівна Дякую.Дуже боляче, що людина, яку знав пів життя, з якою справді я хотіла пропрацювати всі проблеми і я про це говорила, вибачалась за минулі «конфлікти», обіцяла змінитися заради нього. Просто мене використала. Він сказав, що запрошував мене на Новий рік «бо йому стало сумно та самотньо. Що він за звичкою проявляв близькість, обіймав. Що припинив би він це, коли знайшлась би інша. Що працювати над стосунками він не хоче.» Маніпулював моїми почуттями «якщо ще раз ти скажеш мені про наші стосунки я і дружити з тобою не захочу» У нас кіт, зараз я не можу його забрати. Я закінчую ремонт в квартирі і треба ще час. Він погрожує мені, що не хоче віддавати кота, щоб я повернула йому ключі і не заходила без нього в квартиру, щоб він був присутнім при наших зустрічах з котом. Хоча котиком він не займається, туалет котика приходжу і мию я, тарілки майже завжди мию я, коли я заходжу у котика може не бути їжі в мисці, брудні оченята. І знаючи як я відношусь до хлопця та котика, як я хотіла повернутися, як я просила дати мені шанс все виправити, він мене так образив. Сказав, що якщо мені хочется, я можу до нього проявляти інтимну близькість та йти до себе. Що він спить краще, коли мене не стало вдома, щоб я забирала речі і заходила до кота раз на тиждень КОЛИ ЗАХОЧЕ ХЛОПЕЦЬ. Нажаль, це 2 різні людини. Я би ніколи не подумала, що людина яка на новий рік на позитиві, сміється, радіє подарунку, обіймається, каже «дякую, що прийшла, я хотів провести з тобою час» мене так образить через тиждень. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 12-01-2025 17:22:35 |
цитата:
І все було б логічно. цитата:
Він сказав, що запрошував мене на Новий рік «бо йому стало сумно та самотньо. Що він за звичкою проявляв близькість, обіймав. Що припинив би він це, коли знайшлась би інша. Вы же созависимы и это видно по тому, как вы стараетесь, готовы все изменить в себе, решить все проблемы, даже те, которые не ваши, а его. И стараетесь, стараетесь, стараетесь, и ждете, что МЧ оценит. Это очень тяжело, выматывает, забирает колоссальное количество энергии и сил, но увы, ни к чему хорошему не приведет. И слава Богу, что МЧ ушел. У вас есть шанс вернуть себя себе и жить счастливо. Но вам нужна психотерапия и достаточно длительная. Это сложная тема и просто самой что-то осознать и изменить не получится. А без терапии будут снова те же грабли. Да и в целом, склонность к созависимости проявляется не только же в любовных отношениях. Просто там ее видно больше всего |
12-01-2025 19:58:50Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376332 для Валентина Михайловна Дякую, мене тут шокували відповіддю вище :« Як на мене, цей Ваш хлопець ще з'явиться знову. Бо ваші стосунки схожі на співзалежні. І якщо я права, то його почне знову тягнути до Вас навіть,якщо він цього не буде зо іти. Бо ці психо-емоційні "качелі" не лише у Вас, але і у нього.» Коли він мені наговорив образ, два дні назад, я теж сказала дуже образливу фразу, знаючи, як він її боїться : «я жалкую, що не припинила с тобою спілкування ще на початку». Чи може дійсно таке бути, що його потягне знову на спілкування? Бо, чесно кажучи, я не хочу більше його бачити. Але мені ще треба забрати всі свої речі та кота. І якщо речі я можу забрати зараз, то з котом треба почекати місяці два, три…поки закінчу ремонт. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 12-01-2025 20:31:57 |
Если вы хотите вещи и кота забрать - то договаривайтесь и забирайте. Кота тоже сразу. Потому что тогда вы как будто специально делаете так, чтобы растянуть общение. Так это будет выглядеть в глазах МЧ. Поэтому найдите коту передержку либо вариант, как забрать его от МЧ.
А потом просто блокируете и не общаетесь. Да, будет выходить на связь, проверять живы ли ваши чувства, давать надежду и подпитывать свое самолюбие за ваш счет. |
12-01-2025 21:27:02Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376338 для Валентина Михайловна Найстрашніше в цій ситуації те, що людині довіряв, що я казала: «що мені важко спати від його невизначеності; що я сумую за ним, квартирою та котом, що хочу бути з ними; що мені не вистачає його, піклування за ним та котиком». Він все це знав, знав що я хочу на Новий рік до дому, до кота, до нього. Мучив мене невизначеністю «я не знаю де я буду на новий рік…я ще подумаю».Сам мені зателефонував 30 числа та запросив на 31 додому, обхажував мене весь новий рік, накуповував солодощі, обнімав, проявляв ніжність, а на питання «і що далі?» …1 січня я отримую «не знаю, давай не спілкуватися…давай подивимося, не знаю, я сходжу до психолога - обіцяю, дай мені місяць роздумів…» На моє питання «чи знаєш ти, як я до тебе ставлюся?», відповів «так, ти мене любиш» А потім вдарив у самі слабкі місця, коли я прийшла провідати кота та домовитися про те, щоб ми нормально спілкувалися, щоб він мені писав іноді, щоб ми забули старе, щоб проводили час разом, а далі подивимося, може все вийде… Я отримала «що ти від мене хочеш зараз, се…кс? То давай приставай і іди». А потім, на мої питання «чи будемо ми разом?»… - «ні, мені просто подобається, що ти мене хочеш, я краще сплю, коли ти пішла. Мені не треба думати за гроші… Я приходив до дому, як на другу роботу, бо мені щось треба було з тобою робити, впливати на твій настрій…» Ніколи б не подумала про цю людину, що вона так вчинить. Дякую Вам, правда, дуже відчувається, що Ви любите свою роботу. Мені багато людей відповідали, але більше за все мені сподобалися Ви. Я людина не дуже комунікабельна і не змогла би проговорити це все в слух не рідним. Ви дійсно допомогли та підтримали! Дякую Вам за Ваш час та поради. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 12-01-2025 22:17:20 |
Спасибо, мне приятно читать такой отзыв)
По поводу ваших переживаний. Они болезненные и увы, но будут его не один месяц. Проживание утраты это прохождение определенных этапов (вы можете прочитать про проживание утраты по Кюблер Росс). Этапы не последовательно проходят, они могут чередоваться и будут откаты. Вам важно не только прожить боль, обиду, разочарование, но и начать злиться на МЧ, заметив его образ целиком, не только хорошее. И постепенно начнёт становиться легче. Если нужна поддержка - обращайтесь) |
12-01-2025 23:35:25Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376345 для Валентина Михайловна Дякую!Найцікавіше те, що Ви практично вгадали. Після Вашого повідомлення, написав мені майже одразу. Ми домовились, що в понеділок/середу та суботу його не буде і я заберу речі. Вже він в понеділок не зможе піти з квартири, вже приходь у вівторок, середу та суботу. А в середу він хоче поговорити про кота. Я відмовилась розмовляти, сказала написати зараз і більше мене не чіпати. Короче вийшли на особистості «кота треба забирати зразу, чи більше не заходити до нього; Мч вже все своє «отстрадал». І взагалі він нікого не ображав, він був чесний. І взагалі він буде скидати фотки кота та писати чи не захворів він» Я вже сказала йому на зло, ще декілька днів назад «що жалкую про спілкування» і все одно «я хочу поговорити, я буду писати/скидати». Зараз я так само спеціально сказала, що жалкую про всі роки, які його знаю. Людина ціленаправлено пише пізно, знаючи що я потім не буду спати нормально, а завтра на роботу. Спеціально не може дати можливість бачити кота, виходити з дому хоча б 2 рази на тиждень: «бо це моя квартира і нічого в неї ходити» Думаю писати більше не буде, хоча вже і не знаю. Шкода, що ми не залишилися друзями, хоча не знаю, чи можливо це в такій ситуації. |
13-01-2025 10:36:13Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376345 для Валентина Михайловна Знаєте, прокинулась і зрозуміла.Що окрім відчуття провини мені дуже страшно. Страшно, що була людина, яку ти сприймав як те, що буде завжди; з якою так, були сварки, але ніколи не було зрад чи думок про те, що його можна покинути в біді. Так, мені не вистачало уваги і я могла не розмовляти, або на цю тему шуткувати. Але все одно далі я піклувалась про нього, купувала смачненьке. Всі два місяці, які він «не знав, чи повернусь я до дому» я приносила йому каву, його улюблені вафлі, періодично прибирала в будинку, готувала їжу та просила сходити зі мною до психолога, щоб знайти «точки соприкосновения» та пережити все погане. Я дійсно не могла спати, працювати - бо вважала себе винною, що ображала, що робила щось не так. Почала за все казати дякую, говорити як я ціную його допомогу, як цінувала завжди, як приємно мені проводити з ним час. Він мені казав теж саме. Страшно, що знаючи, як я себе відчуваю, він використовував мене, бо зараз не має іншої жінки і йому «самотньо та хочеться …близькості, а тут «звично»» Я не хочу жити з батьками, я люблю їх, ми дружимо, але мені не зручно в такому віці з ними жити. Я боюсь жити сама, боюсь що не витягну кота грошима, що буду приходити в пусту квартиру, сама ходити в магазин, що не має про кого піклуватися, поговорити, подивитися кіно. Ми дружили зі школи, він завжди був поруч, йому завжди можна було написати, подзвонити, притулитися. Спеціально, коли він вчора мені першим написав, я знову сказала «що жалкую про нашу зустріч» тільки для того, щоб не було можливості з мого боку ініціювати спілкування. І навіть зараз я жалкую, що його «образила» А людині всеодно. «Я свое отстрадал, кота я тебе отдам, но видится пока ремонт - не дам. Уходить я из дома, что бы ты его видела - не буду, не хочу. Ты мне высказалась, а я тебя не оскорблял, забирай вещи и отдавай ключи» Думаю, що людина яка так вчинила ніколи мене і не любила. Бо в мене і в думках не було - що можна його вигнати, чи кинути. Я сподівалась, що ми хоча б зможемо дружити і він буде приходити до мене та дивитися нашого кота. Але, я думаю, що після цього дружити б ми не змогли б. Я б чекала, коли повернуся, а він, якщо б не знайшов іншу жінку, далі використовував би мене. Страшно. Все навалилося - ковід, війна, смерть попередніх котиків, робота, яку я не люблю так ще й «розлучення» І людина знаючи, як я все пропускаю через себе, так вчинила. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 13-01-2025 10:52:45 |
цитата:
Шкода, що ми не залишилися друзями, хоча не знаю, чи можливо це в такій ситуації. Плюс в дружбе важно доверие. Вы можете доверять МЧ? Вы сейчас встречаетесь со страхами и проблемами, которые были, скорее всего, всегда - страх одиночества, страх не справиться самой. Плюс отношения, какие бы они не были, дают какую стабильность и ощущение, что ты не один. А сейчас это рухнуло и на общем фоне, когда много тревоги и тоже рухнуло все - стабильность, предсказуемость, какая-то безопасность, вы как будто последнее потеряли - в лице МЧ. О чем вы и пишите цитата:
Все навалилося - ковід, війна, смерть попередніх котиків, робота, яку я не люблю так ще й «розлучення» И тут важно сесть и расписать, где вы правда что-то потеряли, а где вы много себе нафантазировали и плачете за иллюзией, а не реальной потерей. Например, цитата:
мені не вистачало уваги і я могла не розмовляти, або на цю тему шуткувати. цитата:
Всі два місяці, які він «не знав, чи повернусь я до дому» цитата:
Я дійсно не могла спати, працювати Вы многое тянули на своей энергии, не замечая поведения МЧ. И вам хватало этого, скорее всего потому, что МЧ закрывал собой какую-то пустоту и помогал не встречаться со страхами цитата:
Ми дружили зі школи, він завжди був поруч, йому завжди можна було написати, подзвонити, притулитися. И тут пора учиться опираться на себя, наполнять свою жизнь другими людьми, задуматься о том, что вы хотите, что вам интересно, какие мечты. Недавно увидела упражнение такое. Напишите на бумаге во всех подробностях портрет идеального партнера, с каким вы бы хотели строить отношения - как он должен относиться к вам, как общаться, как вести себя в конфликтах, каким быть и тп. А теперь наложите этот образ на своего реального МЧ и посмотрите насколько он совпадает. Думаю будет очень много несовпадений |
13-01-2025 11:36:44Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376361 для Валентина Михайловна Сподіваюсь, що відчуття провини пройде.Бо я ніби і розумію, що не наносила тілесну біль людині, що піклувалась, що була з ним поруч, коли він ногу зламав, намагалась зробити приємно подарунками чи турботою. Але людина останній час постійно наголошувала «на конфліктах», на тому, що я пішла не на ту роботу, що хоча я і робила все по дому, треба було думати про гроші…що його б забрали до армії і все б посипалось без нього. Тому я і вибачалась «за старе», думала, що якщо людина проявляє ніжність, обіймаю, виходить в ресторан, кіно, пропонує залишатися на 2/3 дні, то їй потрібен час. Дійсно не можу зрозуміти, чому треба було себе так поводити знаючи, що ти не хочеш більше жити разом. В нас була розмова про армію, я казала йому, що якщо з ним щось станеться ми знайдемо вихід і я його не покину. Але як він сказав «я живу на широкую ногу и мне так не подходит» В нього завжди були такі замашки: «я програміст, я заробляю, а інші нічого не досягли» І це для мене дивно…якби він був не програмістом, я би все одно не припинила спілкування, бо мені все одно, якщо з людиною цікаво, якщо вона нормальна, з освітою. Мама в нього не забезпечена фінансово, тата не має. В школі завжди ми з моєю мамою намагалися подарувати йому якийсь одяг, взуття і було все одно, що він не може це купити. Потім він почав заробляти, купувати собі та всім все що завгодно, але симпатія була не за речі, а за те що людина добра. Якби це був хлопець з сайту знайомств якого знаєш 2 дні, все було б логічно, а тут не можу зрозуміти та прийняти. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 13-01-2025 11:42:32 |
А в чем ваша вина?
Что вы недостаточно удобной для МЧ были и он "страдал"? Вы сейчас на стадии "торги", когда крутятся мысли "а вот если бы я...." то тогда было бы все по другому. Это нормально. Хотя и очень неприятно переживается Плюс, когда вроде как "виноваты" только вы, то это проще пережить, ведь вы "виноваты" - значит контроль тоже за вами. Куда страшнее осознать, что отношения это два человека и что ты не делай, а это не дает никакой гарантии, что отношения сложатся. Для тревожных людей это ужас - потерять контроль Відредаговано автором 13-01-2025 11:44:14 |
13-01-2025 12:15:12Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376363 для Валентина Михайловна Приходжу до висновку, що в якому я б не була настрої, де б не працювала - нічого б не змінилося.Людина, яка дійсно любить/любила - так не вчинила би. І навіть, якщо б і розійшлися, він би не чекав каву, яку я принесу та інтимні моменти. Але дуже боляче від того, як людина яку знаєш все життя - так вчинила та викинула мене. Ще й котом маніпулює, от тепер не будеш його бачити, поки не забереш. Хоча за тим котиком в 90% опікувалась я. І коли я приходила, коли вже там не жила - то миска не мита, то пуста, то очі в тварини брудні. А кіт в мене ніжний, хворобливий. То в нього проблеми з травленням, то слюні були не зрозуміло від чого. І знову я бігла, мила його лоток та записувала до ветеринара. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 13-01-2025 12:35:21 |
Это больно и обидно.
Предположу еще, что у вас огромное терпение и способность закрывать глаза на многие вещи, искать оправдание человеку, обращать внимание на хорошее и придавать этому хорошему излишнее значение. И с этим тоже важно работать, чтобы не наступать на те же грабли снова |
13-01-2025 12:42:04Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376372 для Валентина Михайловна З Вами якось можно зустрітися ? Чи Ви тільки онлайн консультуєте? |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 13-01-2025 12:51:04 |
|
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 18-01-2025 04:05:15 |
Такая "тепленькость" (не горячий и не холодный - никакой в общем), как и эмоциональные качели, игнор, обесценивание, патологический страх за свое здоровье и жизнь, манипулирование котом и сниженная эмпатия свойственна НАРЦИССАМ.
И даже то, что вовремя НЕ рассмотрели в нем самовлюбленного эгоиста-потребителя тоже говорит в сторону именно этого предположения. Потому что подобные люди прекрасно умеют скрывать и прятать свои нелицеприятные качества, попросту лицемерить и играть роль "заботливых", "добрых" и прочее. Потому и повелись. Потому и ощущение, что перед Вами ДВА разных человека. На самом деле - настоящий ОДИН - самовлюбленный и манипулятивный нарцисс. А второй - ложный, напоказ, для маскировки. |
20-01-2025 12:00:03Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376561 для Павел Леонидович Дякую за відповідь, я вже починаю це розуміти.Проблема в тому, що мені не зрозуміло відношення до мене та кота. Ми знайомі з 5 го класу, спілкуємося з 14 років. Для мене ця людина була найкращим другом, людиною від якої не чекаєш чогось поганого, людина яка була частиною життя. Ми сварилися, сперечалися - але потім мирилися і все. Але бувало згадували минулі «сварки». Я це я за «сварки» не сприймала. Я ніколи його не кинула в біді, завжди була з ним, коли він хворів, не зраджувала. Поки ми не жили разом і він захворів ковідом, я через пів міста везла йому ліки та їжу - на що отримала «так роблять всі, це людське, я просто не просив інших, вони би всі це зробили» Почалася війна, він сказав, що якщо я до нього не приїду, то він припинить зі мною спілкуватися. Я приїхала. Потім він наполягав на те, щоб я їхала закордон, бо «в мене немає карьери, бо він програміст, а мені треба хоч якось заробляти закордоном». Хоча я працювала в школі. Він зламав ногу, я з ним була, допомагала йому митися, замотувала ногу, мазала кремами та робила масаж. Мені подобалось за ним доглядати. Я так показувала своє кохання до нього. Він людина не сильно здорова - має псоріаз. Я і шкіру йому мазала, до лікаря їздила, щоб підтримати. Мені хотілось залучати його до чогось цікавого, нового. Він ніби і виходив зі мною в кафе, ресторан, театр, магазин, каток - але часто був не задоволений: не той ресторан, довго обслуговують, не так я катаюсь (бо чого боятися ковзанів), багато людей, йому всі заважають, чого гуляти Хрещатиком (бо нібито кияни туди не ходять) Потім сказав мені, що йому зі мною не цікаво, що я «ненормальна», що не люблю розмовляти з великою кількістю людей. Що в нього друзі та робота, яка приносить гроші , а що в мене є? Так, ми сварилися, але я навіть не памʼятаю про що. Тому і вибачалась перед ним, за все, що його могло образити. Я можу бути імпульсивною, чи дуже перейматися якоюсь темою, в мене не виходить змінити роботу, я на це жалілася йому - і за це я відчуваю провину. Мені здається, що якщо б я була спокійною, не жалілася надто сильно то проблем би не було. Він почав казати, що приходить до дому як на «другу роботу» Йому дуже не сподобалось те, що я пішла знову працювати в школу. Хоча я пояснила, що іншої роботи зараз знайти не можу і краще щось, ніж нічого. «Мені треба, щоб ти заробляла гроші, бо якщо мене звільнять, хто мене підтримає грошима?» В нього часто було таке, що ми посварилися, я вибачаюсь - він ігнорує, або каже, що більше не буде зі мною. Будинком повністю займалась я, прибирала я, котом займалась я, прала всі речі я, після магазину пакети розкладала я - бо мені здавалося, що якщо він більше працює та заробляє то я маю робити в квартирі більше. Останній час, коли ми не жили разом я постійно приходила до нього та кота. Ми не сварилися взагалі, я вибачилась, пояснила що на мій стан впливають переживання про війну, про невизначеність, пояснила йому - що він для мене найрідніший, що я жалкую про все, що його ображало, що ціную його і хочу бути з ним. На що отримала «я не знаю, подивимося» Потім він почав обніматися, проявляти тілесний контакт, за все казати «дякую». Коли я залишалась пожити - я прибирала йому (бо думала кожний раз, що залишусь), ходила в магазин, купувала йому смачненьке, приносила каву, намагалась залучити до спільного з котиком (до грумера записала, до ветеринара), котом і далі займалась тільки я: він міг не міняти воду коту, не мив лоток. Але тільки я заводила розмову про моє повернення «не знаю, подивимося, не зараз, в мене ніби є почуття, але я не знаю, я тебе не кохаю….я не знаю що хочу, я піду потім з тобою до психолога….я не піду до психолога, я піду сам до психолога…» тобто постійно казав різні речі. Людина ніби проявляє симпатію, ніби обіймає як завжди, ніби ласкава, подарунок ніби купив, але каже протилежне. Потім почалось «давай позустрічаємося і подивимося, що буде далі»…» «забирай речі, бо ми ніби посварилися, але ми розійшлися». Я просила його, пояснювала який він для мене рідний, пояснювала що мені зараз погано …. «Я навіть дружити з тобою не буду, якщо ти не припиниш» Останній раз він мені висказав, що нарешті добре спить, що не думає тепер за гроші; що відчував, що були б скандали, що я не там працюю. Що був останній час зі мною, бо йому іноді самотньо. І все одно я запропонувала піти до психолога: «бо думаю що це «криза» і давай спробуємо її подолати». Відповідь : «я не хочу пробувати, ми посваримося не зараз так потім» Одне і теж слово «сварки, сварки» Коли я спитала, чого він не памʼятає щось хороше, як до нього відносяться? - «Бо така я людина» Я не розумію чому відчуваю провину. Я звинувачую себе, що ми сварилися, що я не пішла на курси і не змінила роботу, мені чомусь здається, що я його дуже ображала і він пішов із-за мене. Ніби я і розумію, що вибачалась і просила сходити до психолога, ніби розумію, що якби справа була в сварках - то ми би вирішили це питання, але чому «провина» ? |
20-01-2025 12:11:04Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376561 для Павел Леонидович А ще я не розумію, як можна так віднестися до людини, яка тебе кохає.Яка по-справжньому переймалась за те, що тебе образила. Я думала що ми рідні люди, що не може ось так безслідно пройти 15 років спілкування. Але йому ж всеодно. Він зібрав мої речі. Заборонив заходити до кота, поки я роблю ремонт і заберу його. Сказав мені «я свое уже отмучил» Зробив мене повністю винною. Як людина не відчуває хочаб почуття дружби, чи привʼязаності, обовʼязків перед іншою людиною, перед твариною, з якою живе півтора роки? Він так само ставиться до мами, до тітки, до брата та його дружини - він всіх обзиває, обзиває минулих друзів, заздрить колегам. Маму може послати на 3 букви. Хоча, там мама теж всіх ненавидить і про це каже. Але як чоловік, з гарною роботою, з нібито хоббі - бадмінтоном, з заробітком - може так низько вчиняти. Використовувати людину, яка так ним опікувалася, для потіхи та біганини в магазин для нього. Коли я спитала, навіщо він мене залишав у себе, навіщо поводився як завжди, навіщо запросив на новий рік та їздив зі мною їжу купував та виявляв інтим : «бо ти цього хотіла і я тобі це дав» Як таке може бути? Навіть і не очікуєш від близьких такого вчинку. Я, мабуть, дуже наївна, але я досі не можу повністю в це повірити. Перед тобою людина, яку ти знаєш все життя, а ніби незнайомець з вулиці. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 12:13:24 |
Вы описываете следующую картину - вы все время из кожи вон лезли, напрягались, делали все для МЧ, были удобной. И на этом и держалась ваша "дружба".
А сейчас вы стали, возможно менее удобной, что-то хотите. И как результат - вас бросили. Как раз типичная ситуация. А вот ваше чувство вины, скорее всего про то, что вроде как вы отвечаете за все в отношениях и если с вами плохо себя ведут, значит виноваты вы, а кто еще? Кто из родителей делала из вас виноватую? Кому вы все время пытались угодить и доказать, что вы хорошая? |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 12:21:27 |
Похоже, что вы не ожидали этого просто потому, что хорошо умеете закрывать глаза на реальность Вы описываете, что плохо, грубо и по хамски МЧ общается со всеми.
Вы тащили вашу "дружбу" на своей энергии. Плюс ожидаете, что если вы любите, то это значит должны к вам как-то по особому относиться. А почему? |
20-01-2025 12:47:53Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376654 для Валентина Михайловна Про батьків не можу нічого такого сказати.Ми тісно спілкуємося, вони зараз мені з ремонтом допомагають. Ніколи не було такого, щоб я доводила їм чи сестрі «що я не винувата» чи «хороша» Звичайні батьки зі своїми + та -. Я їх люблю, вони мене теж - це відчувається. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 12:56:53 |
А как вы представляете себе про "доказываю, что я не виновата" или "я хорошая"?
Часто многие думают, что это про какие-то скандалы, драмы, что-то страшное и грандиозное, но это все бывает и достаточно ровных отношений, где ребенку всячески транслируют, что его хорошего, послушного любит больше. Например, отстранение и холодность родителя, если ребенок что-то не так сделал. Или демонстративно обиженное лицо, расстроенные чувства мамы, которые она демонстрирует, как ей больно и невыносимо, когда ребенок не слушается. Это все предположения в целом, не про вашу историю. Но подобная модель построения отношений с партнером, когда всячески стараюсь, игнорирую плохое поведение человека и не замечаю его недостатков не берется из ниоткуда. Мы строим отношения так, как в свое время строили с родителями. И тут не задача их очернить, выставить монстрами, не любящими ребенка. Это могут быть заботливые, любящие родители, какие-то проявления они делали, как умели и знали, и думали, что это ок. Важно просто отследить, заметить, и обработать этот опыт по новому. Никаких наездов и порицаний "фу-фу, какие плохие родители". И знаете, тут такой момент еще. Часто защита родителей идет у тех, кто как раз не может принять человека целиком, а видит только одну сторону и чаще хорошую. Как будто увидеть недостатки человек это катастрофа и дальше не понятно, как с ним таким строить отношения. Мне как-то клиентка сказала "я боюсь, что перестану любить родителей, если увижу их недостатки". И тогда включается психические защиты и я не могу увидеть человека полностью и отбрасываю его часть Как в варианте с МЧ - недостатки не замечались и вы тянули все на себе. И теперь вы в ужасе, как такое возможно, что человек таким себя показал? А ведь он был таким изначально похоже Відредаговано автором 20-01-2025 13:00:37 |
20-01-2025 13:02:31Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376655 для Валентина Михайловна Я не очікувала від нього такого, бо він ніби («ніби» - бо тепер я сумніваюсь) гарно ставився до мене.Оплачував наші поїздки за кордон (які потім теж були не тими: бо його будили на сніданок, бо ходити гуляти довго, бо можна економити і подивитися все в інтернеті). Напочатку війни він повністю утримував мене та сестру. Купував мені та моїм родичам дорогі речі. Завозив нас на машині, коли ми його просили. Ніби був лагідний, теж підтримував мені, коли я хворіла. Якось так вийшло. Що ми завели котика - він помер від хвороби невиліковної. Потім інший кіт - теж саме. Ми з ним носилися. Лікували. Він грошей не шкодував взагалі. Потім зʼявився 3 кіт, зараз з ним все добре - але займалась їм тільки я. Хлопець возив нас до ветеринара, але всі обовʼязки - прибирання, запис до ветеринара, піклування були на мені. Я розумію, що стосунки - це не гроші, але я думала він так проявляє своє кохання. Він ніби добрий, ніби переймався смертю котів, ніби мене оберігав. І з друзями познайомити мене хотів, просто я людина не дуже націлена на сильне спілкування з великою кількістю людей. Іноді я ходила до друзів його, але рідко. За що і отримала «ти не нормальна, не така як всі» І скільки я не пояснювала: що всі люди різні, що є які спілкуються, є які ні. Що всі професії потрібні, що не можуть бути всі програмістами, бо тоді Світ зупиниться. «А ось в моему оточенні мають бути всі з заробітком, я розвиваюсь, а ти ні» І якийсь дисонанс: то людина добра і купує щось, годує собаку зі мною дику на стоянці, обіймає мене, гладить кота і грається з ним, виходить провести спільно час, опікується моїми родичами. То кидає немитий посуд, каже, що йому все не цікаво. Що його робота тягне його вниз і «взагалі я не знаю, що я від тебе хочу, я буду думати, чи можемо ми виправити наші відносини». |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 13:04:42 |
Как кроме денег МЧ проявлял любовь к вам?
Я вижу не первый раз вы пишите, что он грубо разговаривал и обзывал вас. |
20-01-2025 13:05:11Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376657 для Валентина Михайловна Так, ви праві.Просто я не можу згадати нічого такого в своєму дитинстві. |
20-01-2025 13:10:37Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376659 для Валентина Михайловна Він міг принизити мене за мою освіту.«Хто вчиться в пед.університеті» - потім сказати, що він так шуткує. Про робу теж саме, «хто працює в школі, твій час нічого не коштує» Він проявляв турботу: їздив зі мною в лікарні, возив мене завжди туди, куди я просила. Просто питав «як ти себе почуваєш», перший час готував мені каву та обід. Носив важкі пакети, бо знав що в мене хвора спина…Ну такі людські речі. Пропонував оплатити курси будь-які (Але в мене не було сил на них тоді ідти). Дуже наполягав на тому, щоб ми разом жили. В принципі ініціатором сумісного життя був він. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 13:14:41 |
Как долго и как часто была такая забота, о которой вы пишите?
И в % отношении плохого отношения и такой заботы сколько было? |
20-01-2025 13:16:28Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376659 для Валентина Михайловна Мені дуже образливо, що він мене звинуватив у всьому «я свое отстрадал».Образливо, що заборонив заходити до кота і дивитися, чи жив той кіт. Хоча я просила дати можливість приходити коли хлопець на роботі. А ще, я питала його «ти знаешь, як я до тебе ставлюся?» «Так, ти мене дуже кохаєш». Він 2 місяці давав мені надію на те, що все буде добре. Запрошував, дивився зі мною фільми, шуткував, спав зі мною в одній кімнаті, виходив гуляти - ну тобто поводив себе як тоді, коли ми жили. А потім сказав, що не дасть мені повернутися, що хоче жити далі і «лякав» мене що не буде зі мною дружити, якщо я буду на нього тиснути. А так, він хоче «дружити», приходити до мене та кота та гуляти іноді. Я так розумію, що він просто знущався. Але навіщо він хотів продовжувати спілкування далі ? Далі хотів бачити мої страждання та переживання ? |
20-01-2025 13:20:28Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376662 для Валентина Михайловна 70%30Потім все менше і менше. Останній рік майже не було. Ну він і далі щось купував, заїзжав до мене, виконував прохання - але ми сварилися та сперечалися. В мене до нього, як до особистості та його професії претензій не було. Мені не подобалось, що я все роблю сама в будинку. Йому, я так розумію, не подобалось все. Перший раз про «забирай речі» він сказав десь через пару місяців, як я переїхала. Потім рік назад. Потім влітку. І тепер. |
20-01-2025 13:22:58Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376662 для Валентина Михайловна Я думала, що ми не вміємо домовлятися. Бо в мене буває таке, що я не можу сказати, що хочу.Але таке чомусь було тільки з ним. Тому я і хотіла до психолога, щоб все виправити та домовитися. Бо при бажанні можливо все, в мене це бажання було. А він пудрив мені мозок. Я це не розуміла. Тиснув на «сварки», тому я і почала вважати себе винною, що образила людину, яка так мені все робила. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 13:24:26 |
"Просто я не можу згадати нічого такого в своєму дитинстві"
Вам и не нужно. По ходу терапии, пока вы будете проживать данный опыт с МЧ, будет потихоньку и подтягиваться воспоминания и параллели с родителями, как было тогда. И сложиться более полная картинка. Да и отношения с терапевтом как будут складываться - тоже немало информации про вас будет и их уже тут и сразу можно анализировать. По поводу МЧ и того, чтобы было плохого и хорошего в отношениях. Знаете ли вы, на что вы можете закрывать глаза? Что вам важно в отношениях? Что в отношениях должно быть такого, чтобы вы готовы были терпеть оскорбления и грубые разговоры с вами? Что вы не будете терпеть категорически? Сколько по времени должно быть плохого, чтобы вы решились разорвать отношения? |
20-01-2025 13:24:51Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376662 для Валентина Михайловна Ігнорування- це класика.Я теж могла з ним не розмовляти, але не ігнорувала. Якщо бачила що щось болить - була поруч. Якщо треба до лікаря з ним - їхала. |
20-01-2025 13:30:16Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376667 для Валентина Михайловна Чесно, це дивно, але я не хотіла їх рвати.Я хотіла навчитися слухати один одного, щоб йому хтось інший пояснив «що всі люди різні». Хотіла разом подорожувати. Всі люди не ідеальні, в сердцях буває щось кажуть. Я теж буваю не стриманою, теж можу накричати на кота чи рідних і потім гризу себе за це. Теж можу сказати «на зло» Всі ми люди, можемо обізвати когось, образити. Я на це все списувала. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 13:30:35 |
|
20-01-2025 13:33:22Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376670 для Валентина Михайловна Я пропонувала турботу, він не відмовлявся. Казав, що йому це приємно.Часто просив про допомогу. Відмовляти я йому вміла. Я не хотіла спілкуватися з його друзями, бо мені було добре побути з родиною чи погуляти - і я відмовляла. Але в більш делікатних питаннях, відмовити іноді не могла. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 13:42:10 |
|
20-01-2025 13:57:45Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376672 для Валентина Михайловна Це цікаве питання.Якщо про хлопця - я не хотіла жити на орендованій квартирі, хотіла на своїй. В мене вона є. Пропонувала зробити ремонт і жити в «своїй». Він наполягав на орендованій, я зрештою погодилась. Я ніби і могла відмовитись прибирати, але просто знала що це більше ніхто не зробить. Хоча я просила, натякала, говорила що кіт їсть з брудних тарілок і може захворіти. Я провела пару разів експеримент, якщо я не приберу, чи прибере хлопець - посуд міг стояти 2/3 дні немитий. Інтимні речі, деякі мені були неприємні, але тобі починалися образи і я не сильно відмовляла. Якщо про інших людей, я не вмію казати в обличчя «ні», але і не роблю те, що не хочу. Якось воно проїзжаєтся і все. |
20-01-2025 14:00:53Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376672 для Валентина Михайловна Ще ніколи не можу відмовити людині, якщо їй погано, якщо вона захворіла, якщо треба в лікарню.Бо мені шкода людей, коли їм погано. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 14:03:45 |
|
20-01-2025 14:10:10Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376675 для Валентина Михайловна Що він на мене образиться і не буде розмовляти, або що просто образиться. |
20-01-2025 14:13:18Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376675 для Валентина Михайловна Я вважаю, що у світі і так багато поганого.Війни, хвороби, підступність…. І якщо це твої рідні, родичі та друзі - їх треба підтримувати. Бо навіщо тоді, ми взагалі маємо з кимось будь-які відносини. Мені подобається, що є людина, яка завжди може тебе підтримати і ти так само. |
20-01-2025 14:19:20Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376675 для Валентина Михайловна Тому ось це було найболючішим.«Мені дуже образливо, що він мене звинуватив у всьому «я свое отстрадал». Образливо, що заборонив заходити до кота і дивитися, чи жив той кіт. Хоча я просила дати можливість приходити коли хлопець на роботі. А ще, я питала його «ти знаешь, як я до тебе ставлюся?» «Так, ти мене дуже кохаєш». Він 2 місяці давав мені надію на те, що все буде добре. Запрошував, дивився зі мною фільми, шуткував, спав зі мною в одній кімнаті, виходив гуляти - ну тобто поводив себе як тоді, коли ми жили. А потім сказав, що не дасть мені повернутися, що хоче жити далі і «лякав» мене що не буде зі мною дружити, якщо я буду на нього тиснути. А так, він хоче «дружити», приходити до мене та кота та гуляти іноді. Я так розумію, що він просто знущався.» Я теж могла в свій час насваритися, теж могла шуткувати над ним, про те що він лінивий, чи не худенький. Але ніколи не говорила про його освіту погану, про те що він поганий, раділа коли він ходив в зал та скидав зайву вагу, коли за їжею слідкував, роботу його вважала класною. Казала, що це дуже добре, що може дозволити собі все купувати в магазині, що ж машина. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 14:28:50 |
цитата:
Що він на мене образиться і не буде розмовляти, або що просто образиться. Я читаю вас и создается ощущение, что вы как будто жили МЧ и его жизнью, чтобы ему было хорошо, удобно. Вроде как ваша миссия - улучшать его жизнь и быть всегда рядом - поддерживающей, помогающей, опекающей. И знаете, обычно такие люди, как это не странно, вызывают раздражение и агрессию. Вот как не парадоксально, но нет к ним благодарности и радости, что такой человек есть в моей жизни. Как будто хочется сказать "да прекрати уже быть таким удобным, сделай что-то для себя". И еще, в который раз смотрю на ваш возраст и какой-то диссонанс. У меня по ощущениям, пишет девочка лет 18-20, у которой первая любовь и отношения. Відредаговано автором 20-01-2025 14:29:45 |
20-01-2025 14:42:34Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376680 для Валентина Михайловна Це перші відносини та єдині. |
20-01-2025 15:15:47Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376680 для Валентина Михайловна Не знаю що відповісти.Мені подобалося про нього турбуватися. А ще мені здається, що як би я себе не поводила, нічого не змінило би. Бо це доводить його відношення до минулих знайомих, матері та відсутність бажання хоч чимось займатися по будинку чи твариною. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 15:50:01 |
За потребностью постоянно кого-то опекать скрывается много чего - какие-то страхи, потребности. Важно понять для себя про что это о вас.
С одной стороны, забота это хорошо и приятно. Но когда ее много, то это уже не просто о заботе. А что будет, если заботы будет меньше? Как тогда вы сможете проявлять свои чувства? Какая тогда будет ваша ценность для партнера? |
20-01-2025 16:07:18Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376685 для Валентина Михайловна Навіть не знаю про що це.Я думаю, що моя цінність в тому, що зі мною цікаво. Що я готова пробувати нове, ходити в нові місця, займатися разом спортом. Що на мене можна покластися. |
20-01-2025 16:10:06Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376685 для Валентина Михайловна Не можу зрозуміти, чому я виню себе за те, що зі мною так вчинили?Коли ти не чекаєш від людини підступності і вона ніби теж показує тобі, а особливо каже що ти для неї цінна, то чому людина так підступно себе повела. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-01-2025 16:41:30 |
цитата:
Не можу зрозуміти, чому я виню себе за те, що зі мною так вчинили? И потому, что если с вами что-то не ок - значит можно все наладить, есть вроде контроль, а если дело в другом, то тут много бессилия и отчаяния - что ни делай, а этого недостаточно, чтобы отношения были хорошими. |
21-01-2025 10:53:21Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376689 для Валентина Михайловна Взагалі я була твердою в своїх думках та поглядах людиною.А тут зʼявилась якась звичка «вибачатися» За емоції вибачатися не слід, я знаю. Але останнім часом мене ображало, що зі мною взагалі не хочуть проводити час. І я себе поводила не дуже добре. Могла не розмовляти, або казати «ти був мені другом, тепер ні» І чомусь я вирішила, що саме це вплинуло на спілкування. Тепер я починаю розуміти, що це людина нарцис. Що якщо він обзиває всіх, заздрить рідному брату та його дружині - то просто прийшов і мій час стати непотрібною. В нього вийшло запевнити мене, що із-за «сварок» він мене розлюбив. Ось чому провина. Що якби питання було в цьому, то ми би проговорили все та відпустили. Просто я взагалі не могла очікувати таке відношення від людини, яку знаєш пів життя і яка для тебе була найріднішою. Дивно те, що він і далі хотів спілкуватися. «Ти теж для мене рідна. Давай дружити. Мені цікаво як в тебе справи, що на роботі та як твої родичі». Мабудь не хотів втрачати запасний варіант + подобалося, що людина переживає. |
21-01-2025 11:03:57Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376689 для Валентина Михайловна Я дуже втомлювалась, весь будинок був на мені + не улюблена робота.Може це і дивно, але хотілося з однією людиною прожити все життя, мати інтереси, бачити як ця людина змінюється, мені подобалося, що він працює на цікавій роботі, що він незалежний… і хотілося просто мати з ним родину. Я тепер розумію, чому я ображалась. Бо відчувала, що до мене немає почуттів, що я не цікава. Але я сама не могла пояснити, чому я останній час роздратована та ображена. А йому це подобалося, подобалися вибачення, приниження, подобалося користуватися турботою, бо він знав як я його кохаю і що хочу все виправити. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-01-2025 11:26:36 |
Те, що Ви зараз усвідомили свої помилки - це добре. Але застрягати на почутті образи, претензій, самозвинувачень - це лише шлях до саморуйнації.
От Ви пишете "мені подобалося, що він працює на цікавій роботі, що він незалежний… і хотілося просто мати з ним родину". А якщо б він не працював на цікавій роботі, не був незалежним, весь час тримався за Вас обома руками і "заглядав Вам у рота", Вам би хотілося бути з ним поруч і створити з ним сім'ю? Навряд чи. Чому? Тому що така людина нецікава, принижена, слабка і саме цим відштовхує від себе тих, кого кохає. Я вже писала і лише повторюся знову. Якщо змінитеся кардинально Ви: станете самодостатньою, гідною ( не плутати з пихатістю), знайдете для себе цікаву справу, покликання, наповните своє життя новими сенсами, то не лише зміниться Ваше життя, але і цей самий хлопець , як це не дивно, може повернутися в Ваше життя знову, тільки в зовсім іншій якості, кращій для Вас. Інша справа, чи потрібний він вже буде Вам на той момент?... Але в любому випадку, одна Ви точно не залишитеся. Бо самодостатня, щаслива жінка одразу стає привабливою. І притягує до себе тих чоловіків, які стануть її поважати і "носити її на руках". Бо до нас ставляться лише так, як ми сприймаємо себе і ставимося до себе. Відредаговано автором 21-01-2025 11:31:33 |
21-01-2025 11:38:57Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376703 для Алла Григорівна Тут я можу посперечатися.Я теж працюю, в мене теж є інтереси власні: я багато де була за кордоном, я люблю подорожувати, я ходила в спортзал (поки не почалися проблеми зі спиною), ходжу в кіно, театр, люблю дивитися картини, я намагалася привчати і його до цього, бо хотіла мати спільні інтереси. Йому це було не цікаво, бо йому цікава лише його робота, декілька друзів (які постійно змінювалися), компʼютерні ігри та бадмінтон. |
21-01-2025 11:42:45Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376703 для Алла Григорівна Останнім часом не хотілося нічого.Але всеодно я і в Європі була, і на роботу ходила, на Марчука його витягнула. Я не вважаю себе нецікавою. Для нього так Взагалі - ні |
21-01-2025 11:47:57Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376703 для Алла Григорівна При бажанні, а особливо знаючи один одного 15 років, можна знайти спільні інтереси.Ми хотіли робити спільний ремонт, я пропонувала взяти Єоселю, ми кота спільного завели - йому це все було непотрібно. Ініціатором поїздок чи виходів була я. Людина цілими днями могла грати в комп’ютер, потім в бадмінтон. Це йому нічого не цікаво. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 21-01-2025 12:00:03 |
У каждого есть свои нюансы и то, что иногда не всегда правильно себя ведешь. Важно замечать это - что-то просто принять, что-то попробовать изменить.
Чтобы ваши выводы про МЧ (а именно, что он нарцисс и вы не виноваты в том, что с вами так поступили, потому что это человек такой), остались с вами не только на уровне головы, но вы это осознали и приняли, и больше не наступали на те же грабли, нужно прожить все переживания, прожить утрату и проанализировать, что с вами происходит в отношениях. Что-то в них было такое, что вас держало и цепляло, и чего был либо острый дефицит в жизни либо не было вообще раньше. Этот "крючок" важно знать |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-01-2025 12:03:31 |
|
21-01-2025 12:18:48Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376710 для Алла Григорівна Він пропонував одружитися. І все, на тому і забув.В мене є моя квартира, в якій я хотіла зробити ремонт. І щоб ми разом там жили. Він хотів тільки на орендованій. Потім знову заговорили про ремонт… його відповідь : «потім, потім, потім. Потрібно не сваритися. Потрібно щоб були гроші. Потрібно почекати». Теж саме з покупкою. Нащо мені кувати квартиру, якщо є мами? От мама помре і в мене буде квартира. В порівнянні з ним, в мене зарплата маленька. Це є. Але я пропонувала поставити кавові автомати, якими буду займатися я. Він порадився з мамою і не захотів. Я пропонувала збирати разом дрони, він не захотів «бо я тепер завжди маю тебе «развлекать»». Я пропонувала здавати мою квартиру та ділити гроші. Ніби і погоджувався, але нічого не рухалося. Я тепер розумію, що це все були дзвоники та прапорці. Але , мені здавалося, що все пройде, що він просто переймається через роботу, війну. Що треба час. Я думала, що якщо я так до нього ставлюся, що якщо він мені рідний, то і я для нього. Він ніби і підтверджував це, ніби і приємні слова казав, і заспокоював (коли було погано), ніби і допомагав та підтримував…. А потім висказав: що йому зі мною не цікаво, що цікаво грати в компʼютер , дивитися відео та працювати. Що нащо той театр? Нащо ті поїздки, він все одно має стати калікою, а я не підтримаю його фінансово. Що він «свое отмучал» и «теперь наконец то спит, потому что не думает про деньги» А ті 2 місяці, які я пропонувала піти до психолога, він знав що не хочу спілкуватися зі мно і що йому просто іноді було самотньо. Я вважаю це зрадою. Я памʼятаю хороші моменти, за ними сумую, дуже сумую, мені не вистачає часу проведеного з ним часу, обіймів…. Але те якою людина ніби була: доброю, веселою, турботливою і якою стала : цинічною, злою та брехливою не може бути такої різниці. Він явно завжди таким бува, просто йому вигідно було зі мною бути, а тепер ні. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 21-01-2025 12:22:35 |
Есть люди, с которыми невозможно строить отношения. И такие люди не умеют смотреть критически на свое поведение, не слышать другого и хоть что бы не делай - виноваты у него всегда другие, а он жертва и страдалец.
Жаль, что столько времени вы потратили на такого человека, но важно все это прожить, помнить хорошее (а оно есть всегда) и сделать выводы из плохого. Вам всего 30 - чтобы создать семью и быть счастливой есть немало времени |
21-01-2025 12:30:00Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376714 для Валентина Михайловна Знаєте чого я боюсь, пані Алла не перша мені каже: « але і цей самий хлопець , як це не дивно, може повернутися в Ваше життя знову, тільки в зовсім іншій якості, кращій для Вас», мені це і родичі кажуть.Я думала що все, а тепер і не знаю. А найголовніше, я не знаю, чи зможу встояти і не почати спілкування знову. Боюсь, що ні. Ми сильно посварилися останній раз, я наїхала на нього, що йому від людей потрібна тільки вигода, що він до всіх так погано відноситься, що я жалкую про наше спілкування. Він ніби сильно образився, втік з будинку. Зі словами «я хотів з тобою по доброму, а ти ось так сказала….» Після того писав мені, що хоче поговорити про кота. Я повторила все теж саме і відмовилась розмовляти. Що знову може зʼявитися на горизонті ? |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 21-01-2025 12:38:05 |
Конечно вернется) И будет морочить вам голову, подпитываться вашими чувствами, самоутверждаться за ваш счет, и вообще использовать вас для удовлетворения своих потребностей. Для нарциссов люди как вещи и ими пользуются.
А что вас в этом пугает? Вы ж выбираете будет человек в вашей жизни и в каком качестве. Чтобы иметь ресурс поставить его на места, а в идеале вычеркнуть из жизни и заблокировать (забрав предварительно кота и вещи), нужно избавиться от ожиданий, что "а вдруг он изменится", "а вдруг он осознал и теперь будет все по другому". Чтобы осознать и измениться, нужно проделать длительную и огромную работу. И без психотерапии, хотя бы длинною в год, ничего в мышлении, поведении МЧ не изменится. Поэтому я и советую вам терапию, чтобы ни с данным МЧ не связываться больше, ни попасть в аналогичные отношения. Пока вы проживаете стадию торгов "а что если бы я...., то тогда бы все было по другому". И в таких колебаниях вы очень уязвимы и легко поддадитесь очередной манипуляции. Из серии "аж обмануть меня не сложно, я сам обманываться рад" |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-01-2025 12:38:12 |
Мені прикро, що так все склалося. Але чи, насправді, він був тією самою людиною, яку Ви собі уявляли і яку так щиро покохали? Як на мене, з того, що Ви пишете, хлопець має ознаки інфантильної поведінки і не пройшов всі етапи сепарації, як мінімум, з мамою.
Нерідко, закохуючись, ми "вдягаємо на себе рожеві окуляри" і живемо не з реальною людиною, а з тим образом, який самі собі створили. І що тоді? І що робити, коли раптово починаєш розуміти, що людина зовсім не така, як здавалося? Найперше, робити повну глибинну переоцінку як самих стосунків, так і своїх ідеалізацій. Які, як правило, формуються в дитинстві. Адже, маленька дитина саме від батьків переймає ті моделі поведінки та стосунків, якими потім користується в дорослому житті. І якщо в дитинстві у батьків не було гармонії в стосунках, гармонічним стосункам прийдеться самостійно вчитися через внутрішні глибинні трансформацій, отримання знань про побудову гармонічних стосунків та на власному досвіді. Інколи, дуже болючому, як і у Вас. Тому логічно запитати, а які стосунки були між Вашими батьками, коли Ви були маленькою? Відредаговано автором 21-01-2025 12:39:37 |
21-01-2025 12:46:29Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376718 для Алла Григорівна В мене гарні стосунки з батьками були і є.Вони мене підтримують. Мою молодшу сестру, зараз вона мене дуже підтримує та вислуховує, коли мені треба виговоритися. Я дуже довго, більше півроку не могла зрозуміти, чому в мене постійно якісь образи на хлопця. Бо взагалі, я не вміла ображатися, посперечатися - так. Але посперечалися і забули. А тут постійна образа … Це мабудь накопичувальний ефект був. А ще постійне відчуття провини за це. Мені прикро, що я щиро прийшла до нього, пояснила все, пропонувала піти зі мною до психолога та все налагодити. Він був в постійному стані «невизначеності» , 2 місяці це продовжувалося. Потім він ще й мені висказався та виставив речі. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-01-2025 13:37:18 |
Образи, як правило, мають "подвійне дно". І ніякі припущення в переписці на сайті не допоможуть зрозуміти їх істинну природу, яка може мати дуже глибоке "коріння" як це не дивно. От як наприклад, Ви пишете, що "... взагалі, я не вміла ображатися, посперечатися - так. Але посперечалися і забули..." А чи не може це бути ознакою невміння вибудовувати власні кордони, вміння себе відстоювати? І от та сама постійна образа, чи не стала відігравати роль певного внутрішнього тригера, який змушує Вас все ж почати глибоко розбиратися в собі та своїх внутрішніх установках? Нарешті, навчитися, вибудовувати власні кордони, перестати перебувати в ролі латентної "жертви", яка періодично переходить у роль протилежну, що цілком закономірно при співзалежності... От ті самі моменти, коли вже Ви йому все на емоціях виговорювали... Такі собі, емоційні качелі, де Ви міняєтеся ролями... Якщо я права, то він обов'язково ще з'явиться. Бо так само прив'язаний до Вас, як і Ви до нього, але сам про це навіть не здогадується...
І на той момент, було б добре, якщо Ви б розібралися вже в собі та навчилися правильно себе поводити, не впадаючи в сильні емоції. |
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 23-01-2025 00:54:50 |
цитата:
Він так само ставиться до мами, до тітки, до брата та його дружини - він всіх обзиває, обзиває минулих друзів, заздрить колегам. Использовать других. Быть аморальным и бессовестным. Всех ненавидеть, оскорблять, обесценивать и завидовать. Это все про нарциссов. Обычный, нормальный человек, невротик, на подобное просто НЕ способен. А нарцисс - легко. цитата:
Коли я спитала, навіщо він мене залишав у себе, навіщо поводився як завжди, навіщо запросив на новий рік та їздив зі мною їжу купував та виявляв інтим : «бо ти цього хотіла і я тобі це дав» Попросту ПОИСПОЛЬЗОВАТЬ. Так устроены нарциссы. цитата:
Як людина не відчуває хочаб почуття дружби, чи привʼязаності, обовʼязків перед іншою людиною, перед твариною, з якою живе півтора роки? Это правда так. Причем так говорят сами они - если решаются открыться. Я подобные признания слышал лично. цитата:
Зробив мене повністю винною цитата:
Але йому ж всеодно. В старости, как правило, из-за своего эгоизма и бездушия остаются одни. И справедливо. Только если им не попадаются такие наивные как Вы, которых он сумеет обмануть и поиспользовать. цитата:
Мені хотілось залучати його до чогось цікавого, нового. Він ніби і виходив зі мною в кафе, ресторан, театр, магазин, каток - але часто був не задоволений: не той ресторан, довго обслуговують, не так я катаюсь (бо чого боятися ковзанів), багато людей, йому всі заважають, чого гуляти Хрещатиком (бо нібито кияни туди не ходять) цитата:
Проблема в тому, що мені не зрозуміло відношення до мене та кота Это объясняет и это Ваше НЕпонимание: цитата:
А ще я не розумію, як можна так віднестися до людини, яка тебе кохає. цитата:
Я думала що ми рідні люди, що не може ось так безслідно пройти 15 років спілкування Но, благодаря токсичному общению с нарциссом, Вы имеете "нарциссическую травму", которая проявляется в: цитата:
А ще постійне відчуття провини за це цитата:
Я дуже довго, більше півроку не могла зрозуміти, чому в мене постійно якісь образи на хлопця. Бо взагалі, я не вміла ображатися, посперечатися - так. Але посперечалися і забули. цитата:
Як таке може бути? Навіть і не очікуєш від близьких такого вчинку. Хотя, есть и большой плюс: Вы приобрели ценный жизненный опыт. Который можно успешно использовать в общении с подобными экземплярами (а нарциссов по статистике аж 10%, что на самом деле очень немало). Правда для переработки этого болезненного опыта, я бы весьма рекомендовал Вам пройти психотерапию с психологом. "Нарциссическая травма" сама по себе НЕ проходит и требует лечения. |
23-01-2025 08:57:17Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376775 для Павел Леонидович Добрий ранок, дякую Вам за таке розʼяснення.Найстрашніше те, що ніби все розумію, але потім в голові починає «спливати» те, як я «щось не те зробила», я була часто нервозною, запальною. Чомусь вселила собі в голову те, що якщо б була спокійною, не говорила претензії - все було б інакше. І постійно пригадую якісь моменти, де я була неправою і дуже рідко те, що він робив чи говорив погане. Так, він іноді і сам казав «я не добрий, це з тобою я такий», «так я нервовий, то не спілкуйся тоді зі мною» Перед тим, як я пішла сказав, «я тебе не кохаю, тому що ми сварилися», «я приходив як на другу роботу, все робив, а тобі легше не ставало». А я дійсно часто була незадоволена чимось, бісили деякі його звички. Казала йому про це, але все повторювалося знову. І ось після тієї розмови «я не кохаю, бо ми сварилися. Я хотів з тобою і їздити, жити, кудись ходити, але потім перехотів, бо тобі «не легше»…. Я подумала, що справді його «чіпала». Тому всі останні два місяці реально переживала, вибачалася, обіцяла сходити з ним до психолога. Він тягнув час, мене це дуже мучило. Знову робив сумне обличчя «от ми сварилися». Я знаю що ми сварилися, проблема в тому, що я не пам’ятаю із-за чого. І всі 2 місяці він був ввічливим, сміявся, ми виходили в ресторан, проводили час разом, дивилися щось. Дивно те, що ми почали проводити час разом більше, ніж останній час, коли жили разом. Я думала, що дійсно проблема була в мені, що я його ображала, тепер я спокійна і він «відходить». Але як тільки я питала про те, щоб повернутися та на цій ноті жити далі, сходити кудись, щоб нас «навчили» правильно розумітися….він говорив «не знаю, подивимося, мені треба час, як я можу знати скільки часу мені потрібно? Що мені тобі сказати ? 15 хвилин? Місяць? Рік?», «але я с тобою спілкуюсь, я не піду з твого життя, ми можемо дружити»… «Ми можемо дружити» і обіймає, торкається руки, дивиться в очі, купує подарунок. Це почало мене виматувати, я все більше і більше питала «коли ми будемо нормально спілкуватися?», він бісився що я «тисну»…. А ще печально те, що я знову сумую, іноді хочу зателефонувати. І майже впевнена, що він і трубку візьме і розмовляти буде. Хоча я сказала йому: «що він до всіх однаково ставиться, що йому ніхто не потрібен, що він завжди такий був по відношенню до мене, що я жалкую про наше знайомство і про те, що вибачалася» Все одно і після того, він хотів зі мною поговорити по телефону «про кота», пообіцяв писати «про кота». Я повторила теж саме, та заблокувала його. І ось починаю сумувати, мені його не вистачає і в голові «якщо б не я, то все б було добре». |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 23-01-2025 12:20:27 |
Вы будете еще очень долго "вариться" в этим размышлениях ,чувстве вины, находиться на стадии торга "я что если бы я...., вот тогда было бы....".
Невозможно это все прожить и отпустить за неделю или месяц. НО. Если вы останетесь в этом одна, то будете годами так думать, потому что ваша детские травмы будут давать о себе знать. Если бы все было прекрасно и никаких болезненных переживаний не было в детстве, вы бы не держались так долго за эти отношения с МЧ. Поэтому тут только психотерапия, где раз за разом вы будете это все "пережевывать", проживать, получать обратную связь и потихоньку замечать реальность. Плюс разбираться в том, что привело к таким отношениям и как это изменить. А пока ваше состояние норма |
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 23-01-2025 19:52:36 |
Пожалуйста.
То, что Вы постоянно ходите в своих размышлениях и переживаниях ПО КРУГУ, как подзастряли, что хорошо видно по переписке здесь - сами перечитайте свои сообщения - все об ОДНОМ И ТОМ ЖЕ, практически БЕЗ выхода на новый, другой уровень, четко говорит о том, что психотерапия Вам просто НЕОБХОДИМА. Без нее из этого замкнутого круга не выйдете. Поверьте. Тем более, что Ваши самокопания с постоянными чувствами вины и сожаления говорят о СИЛЬНО выраженном невротизме. А из невроза перепиской на сайте, чтением статей или размышлениями, НЕ выйти. И если не хотите потерять уйму времени (вдобавок к уже ПОТЕРЯННОМУ в этих деструктивных отношениях), пройдите терапию. Это не так страшно как кажется. И стесняться в Вашем случае нечего. Тем более, что психолог - как врач. А врачей стесняться глупо. И да, у меня возникло впечатление или подозрение (можно назвать и так, и так), что Вы имеете ЗАВИСИМЫЙ тип личности. Очень надеюсь, что это не так, но если мои подозрения верны - это усложнит процесс освобождения от зависимости от парня-нарцисса. Но чтобы Вы знали, если мое предположение верно, то в психотерапии Вы нуждаетесь в еще БОЛЬШЕЙ степени, чем при обычном невротизме. |
24-01-2025 18:56:01Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 376821 для Павел Леонидович Я Вас зрозуміла, треба подумати над цим та прийняти правильне рішення - піти в терапію.Вище мені писали, що він може спробувати повернутися. Такий сценарій можливий з такою людиною? Чи він вже не буде мене турбувати ? Була на 100% впевнена , що ні. Але зрозуміла, що я його повністю і не знала . |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 24-01-2025 19:47:23 |
|
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 24-01-2025 20:36:32 |
цитата:
Була на 100% впевнена , що ні. Але зрозуміла, що я його повністю і не знала цитата:
Вище мені писали, що він може спробувати повернутися. Такий сценарій можливий з такою людиною? Чи він вже не буде мене турбувати? Вот потому, если внутренне не проработать себя, то шанс продолжить болезненные отношения у Вас весьма высок, потому выше я и говорил о необходимости психотерапии: цитата:
Я Вас зрозуміла, треба подумати над цим та прийняти правильне рішення - піти в терапію |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 02-02-2025 13:06:10 |
Те, що Ви зараз усвідомили свої помилки - це добре. Але застрягати на почутті образи, претензій, самозвинувачень - це лише шлях до саморуйнсації.
От Ви пишете "мені подобалося, що він працює на цікавій роботі, що він незалежний… і хотілося просто мати з ним родину". А якщо б він не працював на цікавій роботі, не був незалежним, весь час тримався за Вас обома руками і "заглядав Вам у рота", Вам би хотілося бути з ним поруч і створити з ним сім'ю? Навряд чи. Чому? Тому що така людина нецікава, принижена, слабка і саме цим відштовхує від себе тих, кого кохає. Я вже писала і лише повторюся знову. Якщо змінитеся кардинально Ви: станете самодостатньою, гідною ( не плутати з пихатістю), не лише зміниться Ваше життя, але і цей самий хлопець , як це не дивно, але може повернутися в Ваше життя, тільки в зовсім іншій якості. Інша справа, чи потрібний він вже буде Вам... Але в любому випадку, одна Ви точно не залишитеся. Бо самодостатня, щаслива жінка одразу стає привабливою. |
![]() |
|
Наші психологи