Давно ще подобалась як тільки фото побачив її. Коли вже поруч почали жити закохався по самі вуха спочатку просто проходили поруч вітались і відчувалось прям щось сильне з обох сторін, потім трохи спілкувались більш по загальних темах, але відчувалась тяжкість типу незнаю як пояснити потрібно було якось самому щось запитувати і тд був момент коли відповідала ок, але коли вже запрошував поговорити то казала я поки трохи зайнята в тому сенсі що справи, і коли розмовляли вживу то казала, що якось не по собі, завжди з подругою в основному бачу тільки, потім якось не проявив ініціативу і переписка зупинилась на місяці(я такий не настирний, не рішучий, не вмію це прям робити), але вона і таких не приймала, було зробив комплімент всеодно не пішло, тепер наче холодна до мене(можливо я так думаю).
А я як тільки її бачу це просто в серці моментально, такого ніколи не було і не буде відчуваю, просто готовий наче на все, але крок знову зробити незнаю як, бо відчуваю буде знову ігнор, не розумію нічого просто..
Але від цього не краще просто можу лягати спати і просто починаю думати про її, незнаю що робити це настільки сильно що ніколи такого не будо від слова зовсім, і просто не знаю що робити бо знаю що вона або кимось раніше «ранена», або незнаю чому так, ревність просто до любого шороху, навіть коли з нею заговорить любий сусід, до болі в серці..
|