Психологиня Тетяна Вікторівна Олексійчук Рівне

Дуже розумію Вас і хочу підтримати... Страх смерті є природним для нас, проте, на жаль, є речі на які ми вплинути не можемо, лише прийняти їх... Водночас, хочу звернути Вашу увагу на те, що якби дивно це не звучало, але всю цю ситуацію Ви можете використати на свою користь: Ви зараз бачите як НЕ треба жити своє життя, марнувати дані нам можливості. У Вас гарна мета, вступити на круту спеціальність, тим самим складати цеглинки кращого, успішнішого життя ніж у ваших батьків, життя якого Ви варті! Щиро бажаю Вам успіхів і натхнення!!!

Ви не можете прямо впливати на дії і поведінку батьків, лише опосередковано ( говорячи ті чи інші слова, роблячи ті чи інші дії Ви викликаєте у них звортню реакцію). Думаю Вам важливіше прийняти себе і те, що Ви нічого поганого не робите, а от почуття провини токсичне і з ним треба працювати. Ви відповідаєте за Своє життя і щастя. Чи будете Ви щасливіші, роблячи все так як хочуть батьки? Чи справді буде так краще їм?

Доброго часу доби! Складається враження, що для Ваших батьків така Ваша поведінка- це новий досвід (завжди слухняна донька, яка жила з ними раптом виросла і почала будувати своє життя). Думаю, Ви на правильному шляху, а батькам просто потрібен час, щоб прийняти нову реальність і побачити нові переваги. Стосовно почуття провини, то підтримаю колег вище, що таким чином батьки намагаються Вами маніпулювати і тут дійсно дуже важливо відстоювати свої межі. У Вас своя сім'я, своє життя, свої правила. До того ж від батьків Ви не відмовляєтеся і робите все, що має робити доросла, самостійна донька. Мудрості Вам і удачі!!!

Дуже Вам співчуваю і хочу підтримати, стільки болю і відчаю у Вашому зверненні! Розумію, Вам дуже нелегко і страшно, але просто необхідно робити все задля позитивних змін у житті. Думаю зараз дуже важливо зосередитись на навчанні, щоб можна було продовжувати вчитись далі, кудись поступивши і виїхати від батьків. Ви не можете відповідати за своїх батьків, вони дорослі і самі несуть відповідальність за своє життя, а Ви відповідаєте за себе і маєте потурбуватися про себе! Хто може Вас підтримати (друзі, родичі,шкільний психолог), також не зайвою буде спроба віднайти допомогу у групах підтримки про які писала колега вище. Удачі Вам!!!

Доброго ранку! Відчуваю як Вам нелегко і хочу Вас підтримати! Погоджуся з колегами вище, що з будь-якої ситуації є різні варіанти виходу. Так як стосунки це завжди про двох, то важливо розбиратися як з Вашими почуттями, так і з думками Вашого чоловіка. Довіра-це основа. Для початку, чи можете Ви відверто поговорити зі своїм чоловіком, поділитися з ним своїми переживаннями і зі свого боку вислухати його бачення ситуації? Якщо буде важко самостійно вийти з сімейної кризи, то варто розглянути варіант звернення за допомогою до психолога очно або онлайн.

Доброго часу доби! Безумовно причини зміни поведінки є і тут треба розбиратися які саме. Можливо це пов'язано з появою другої дитини (до того ж тут може впливати як ревнощі і намагання привернути увагу, так і зміна розпорядку дня), а можливо щось змінилося в школі, у стосунках з однолітками (дитина вступає в підлітковий вік, а це зазвичай тягне за собою зміни у поведінці). Зараз дуже важливо підтримати дитину, дати їй зрозуміти, що хочете допомогти, а не засуджувати за спад у навчанні. Поговоріть з дитиною, розпитайте, що з нею відбувається, приділіть їй увагу, вона зараз необхідна. Крім того, можна звернутися до шкільного психолога, почути його бачення ситуації так би мовити "зсередини" або до іншого психолога на індивідуальну консультацію. Головне- не залишати все так як є, в надії, що все саме по собі налагодиться, адже така поведінка дитини - це крик про допомогу!

Схоже мама перекладає відповідальність на тата)). Розумієте для того щоб якось впливати на ситуацію потрібно краще, глибше розібратися в причинах відмови батьків. На даний момент, з того що ви описали можу порадити по дорослому, без дитячих капризів поговорити з батьками, аргументувати їм свої бажання, сказати які плюси, нові можливості Ви бачите у цій поїздці. Проте, важливо вислухати і їхню позицію щодо цього і вже далі прийти до спільного рішення.

А як мама реагує на заборону тата щодо Вашої поїздки?

Доброго часу доби! Так, на жаль, люди старші за званням можуть самостверджуватись за рахунок тих хто нижчий по рангу. Проте, ви мало можете вплинути на них, а от з собою працювати цілком реально і ваші зміни вже тоді можуть опосередковано впливати і на їхнє ставлення до Вас.

Доброго часу доби! Чому тато проти, які його аргументи? Що з цього приводу думає мама?

А ви вирішили розлучитися? Чи бачите для себе інші варіанти розвитку подій? Щоб приймати рішення потрібно розібратися в собі! Крім того, стосунки це про двох і необхідно, як я вже казала, обговорити ситуацію з чоловіком! Чи є можливим почати розмову, наприклад, сказавши, що Вам погано, Ви хочете розібратися в ситуації, зрозуміти, як він бачить ваше подальше життя, відверто розповісти про свої почуття і переживання. Насправді поки ви граєтеся в мовчанку і ви і ми можемо лише здогадуватися про що думає ваш чоловік. Першим кроком до виходу (будь -якого) з того, що сталося це відвертий діалог, спокійний і без взаємних звинувачень.

Думаю варто прислухатися до СЕБЕ, визначитися, що потрібно Вам!!! Поради мами і подруги це добре, але це їхнє бачення ситуації, не Ваше! По ваших дописах ви думаєте, що треба чоловіку, що кажуть оточуючі, а в останню чергу про себе! Це ваше життя ваші рішення і ваша відповідальність за них!

Хочеться Вас підтримати! Зараз варто потурбуватися про себе, подумайте, хто може Вас підтримати (друзі, родичі). Не зайвим буде розглянути і можливість Вам самій звернутися індивідуально до психолога.

Доброго часу доби! Він вважає, що ви маєте зробити його щасливим, а як вважаєте Ви? Якими бачите подальші стосунки? Безумовно, це правильно, що ви заявляєте про те, що Вам некомфортно і така поведінка по відношенню до Вас неприпустима! Для того, щоб вийти з даної ситуації для початку треба зрозуміти КУДИ Ви хочете вийти (продовжувати чи припиняти стосунки, якщо продовжувати, то що Ви і Ваш чоловік готові для цього робити). А для того, щоб це зрозуміти вам, як мінімум треба спокійно обговорити все, що між вами відбувається, які кожен бачить шляхи розвитку вашої сім'ї. Вислухати і почути один одного! Можна це спробувати самим, якщо буде складно- варто звернутися до психолога індивідуально.

Дуже рада це читати!!! Вірю у Вас!!!