Психологиня Тетяна Вікторівна Олексійчук Рівне

Доброго часу доби! Як раніше справлялися в таких ситуаціях? Подумайте, що могло б додати Вам впевненості у собі? Скажімо чи могли б Ви дізнатися хто ще буде на святкуванні, що це за люди, чим вони цікавляться, можливо у вас знайдуться якісь спільні інтереси про які можна було б почати розмову. Загалом, думаю Вам варто попрацювати у напрямку підвищення своєї самооцінки та впевненості у собі, це можна пробувати робити самостійно або звернутися за допомогою до психолога.

Що для Вас прийняття матері? Вам потрібен її дозвіл чи Ви готові брати відповідальність на себе за свої дії? Думаю те чи зможе мама прийняти вашого хлопця багато залежатиме і від вашої поведінки (якщо вона бачитиме Вас щасливою і впевненою у своєму чоловіку то чому б і ні. Зрештою, думаю вона хоче Вам добра). Взагалі, тут важливо вибудовувати границі і вчитися відстоювати свої позиції. Ваша мама сприймає вас як дитину, продемонструйте їй зрілу позицію, спілкуйтеся в ролі Дорослого.

Доброго часу доби, Марія. Співчуваю з приводу святкування. Якої допомоги шукаєте на сайті? Яке питання хотіли б поставити психологам?

Доброго часу доби, JI. З ваших дописів відчуваю як Вам зараз нелегко: ви розриваєтесь між почуттями до хлопця і реакцією мами. В першу чергу Ви маєте зрозуміти і прийняти, що це Ваше життя і Ваші рішення. Ви маєте повне право зустрічатися з ким захочете. Судячи з Ваших дописів складається враження, що Ваша мама проти цих стосунків і бачить Вас в інших так як хоче реалізувати в них власні нереалізовані бажання. Але Ви живете СВОЄ життя, йдете своїм шляхом. Якщо ж будете сліпо йти за маминими вказівками, то це теж не зробить Вас щасливою. Крім того, цікавить чи знає Ваш хлопець про ставлення мами і як реагує на це. Також як думаєте якби ваша мама краще його взнала чи могла б вона змінити свою думку?

Чи може це бути реакцією на труднощі чи справа у чомусь іншому ми можемо лише фантазувати... Для того, щоб прояснити ситуацію необхідно знати погляди хлопця на те, що відбувається. Для цього потрібна відверта розмова з ним. Зараз важливо набратися терпіння і дочекатися зустрічі з ним.

Доброго часу доби, Марта! Дуже хочеться Вас підтримати. Зараз у Вас дійсно непростий період і важливо, щоб Ви мали підтримку для відновлення внутрішньої рівноваги. Подумайте хто може стати вашою опорою? Чи розповідаєте Ви про свої переживання батькам? Які у Вас з ними стосунки?

Доброго часу доби, Агафья. Співчуваю Вам! Втрата близьких людей дуже болюча і травмуюча і її важливо прожити і пережити, не придавлюючи свої почуття та емоції. Зараз насправді дуже важливо поговорити про свої почуття поділитися з кимось своїм станом. Подумайте хто може бути тією людиною, якій ви зможете відкритися. Крім того, стосовно вашого почуття провини перед батьком: важливо пробачити себе, прийняти той факт, що є речі на які ми, на жаль, не можемо вплинути і змінити. Також можете спробувати написати йому лист, де скажете все, що хотіли б сказати, але не встигли, після цього спалити лист. Головне не залишайтеся наодинці зі своїми почуттями. Удачі Вам!

Розумію Вас і щиро співчуваю. Можливо, Вам дійсно було б легше якби Ви відверто почули від нього його бачення ситуації. Сімейний психолог дійсно може допомогти, але там теж треба участь обох партнерів. Допоки немає зацікавленості обох - це все гра в одні ворота. Вам варто хоча б самій звернутися до психолога для того щоб краще розібратися в собі, полегшити свій емоційний стан. Судячи з ваших дописів вашому чоловіку теж необхідна допомога психолога, але ви не зробите це за нього... Зараз рекомендую Вам потурбуватися про себе, Ви цінні і необхідні своїй дитині!

Як я вже казала для збереження стосунків потрібно двоє. Ви не можете змусити чоловіка бути з вами якщо він цього не хоче. Питання в іншому: чому Ви, зважаючи на його ставлення до Вас і дитини так відчайдушно прагнете бути з ним? Думаю Вам варто попрацювати над своєю самооцінкою, впевненістю у собі. Також не зайвим буде звернутися до юриста і проконсультуватись на рахунок ваших і його прав на дитину, щоб убезпечити себе від можливих неприємних інцидентів.

Natya, співчуваю, що у Вас немає позитивного досвіду стосунків. Проте, повірте все може бути по іншому. Зрілі дорослі нормальні стосунки містять довіру, підтримку взаємоповагу. Думаю Вам варто попрацювати зі своєю самооцінкою, усвідомити свою цінність, віднайти впевненість у собі. Самостійно зробити це нелегко, тому варто подумати про індивідуальну роботу з психологом.

Якщо він нічого не робить для збереження ваших стосунків, якими Ви бачете Ваші відносини у майбутньому? Чи був у Вас інший досвід стосунків, де Ви не лише віддавали себе, а й отримували щось у відповідь? Які стосунки у Вас з батьками і в батьків між собою?

Доброго часу доби, Natya!Ви питаєте чи може бути так, що це у вас проблеми і що це ви на нього так впливаєте. Відповідаю: так у Вас проблеми, але не тому що якось не так впливаєте на нього, а тому, що дозволяєте таке відношення до себе, шукаєте йому виправдання! Що цінного для Вас у цих стосунках? Що отримуєте в них? Пишете, що не зможете бути одна, що для Вас означає бути одною?

Доброго часу доби! Для збереження сім'ї потрібно бажання і зусилля обох сторін, а з ваших дописів, на жаль, зусиль і намагань чоловіка не видно... Які зараз у Вас стосунки з чоловіком, він бере участь у вихованні дитини? Цікавиться Вашим життям? Що цінного є у Ваших стосунках?

Саме сильна людина може визнати свої труднощі і звернутися за допомогою. Зрілі люди вирішують проблеми, а не шукають відмовки. Якщо Ви дійсно хочете вийти з того стану у якому перебуваєте, маєте отримати новий для себе досвід і звернутися за допомогою.

Олеся, звідки у Вас думка, що ділитись своїми переживаннями - це слабкість? З Ваших дописів зрозуміло, що Вам важко і Ви потребуєте допомоги. Коли Ви хворієте Ви ж звертаєтесь за допомогою до лікарів і це не є проявом слабкості, а адекватна реакція на події. Зараз Вам теж потрібна допомога так як самі Ви не справляєтесь з своїми переживаннями, а залишаючись наодинці з своїми проблемами Ви занурюєтесь у них глибше, але не вирішуєте їх.