Психологиня Марія Романівна Клименко Львів

Добрий день.
Не так легко вирватись з середовища, яке з одного боку здається Вам нестерпним, але з іншого - Ви звикли в ньому жити, воно для Вас зрозуміле. Ви правильно мислите, що іншого виходу немає, ніж жити окремо. Є відчуття, що Ви налякані, а невдачі підкріплюють в Ваших очах думку батьків про себе, що Ви, наче, ні на що не здатні.
Що може Вам допомогти:
- підтримка близьких друзів (стосунки поза сім'єю);
- наповнення життя тими заняттями, які цікаві персонально Вам (але поки складається враження, що Ви не можете протистояти авторитету батьків і співставляєте це з їхніми очікуваннями стосовно себе) тож...
- психотерапія (Ваш комплекс неспроможності, страх розчарувати близьких, які можуть використовувати Вас у своїх цілях та багато іншого, що може допомогти Вам прояснити психотерапія, дослідити себе і вирватись з цього порочного кола).

Добрий день.
Проблема сучасних людей - страх бути не продуктивним. Але цей страх так затягує, що Ви просто втрачаєте себе. Адже зрілість не у постійній продуктивності, а у можливості витримувати себе у різних станах: коли Ви працюєте, коли лінуєтесь (бо це теж часом необхідно), коли читаєте щось "корисне" і коли щось "смішне і трохи зніме напругу", але не дуже практичне. Час тікає, і ви тривожитесь, що треба його чим більше заповнити. Але, насправді, так можна втратити простір для розвитку.

Добрий день.
Ваші конфлікти стосуються лише навчання?
Як Ви проводите час зі батьками, на які теми розмовляєте?

Добрий день.
Звісно, Ви самостійно можете вирішувати що робити зі своїм життям. Але чому б не ризикнути і не спробувати реалізувати свої бажання і потреби??? це ризик - так. страшно - так. але він Вас може привести до дуже цікавих результатів. Не відмовляйтесь від себе наперед. Це природно відчувати тривогу в переломні моменти життя.

Добрий день.
Ви описуєте вже досить тривалі порушення емоційної сфери. Якщо актуальний стан відрізняється від того стану, який був "до" - необхідно прояснювати причини, адже щось стимулювало у Вас почуття, що затягує безодня "байдужості". Тривожно-депресивні порушення (якщо таке буде діагностовано у Вас спеціалістом) потребують терапії, можливо медикаментозного супроводу для послаблення симптомів нав"язливостей. Але вони виліковуються.

Добрий день.
Переживання втрати - тривалий процес. Це глибока рана, яку залишає неочікувана смерть близької людини. Так виглядає, що майже року не було достатньо, аби Вашій психіці цю травму опрацювати, а Вам прийняти відсутність людини поруч. Як ви переживали втрату на початках? Чи дозволяли собі горювати?

Добрий день.
Те, що Вас прийняли на цю роботу свідчило, що своїми знаннями та навичками Ви вже їм підходили. Очевидно, що на початках можете сумніватись у собі, порівнювати з тими, хто має досвід. Але власне тут і проблема: Ви порівнюєте себе та тих "Інших" робітників на різних етапах роботи в компанії, адже Ви лише починаєте, а "вони" працюють тривалий час. Можливо така чутливість до оцінки з боку оточуючих у Вас зустрічається не лише на роботі? Адже, так виглядає, що вона паралізує Вас.

Добрий день!
Ви описуєте дуже складну проблему власного психологічного стану. Глибоко страждає також ваше тіло. З Ваших коротких слів можна припускати булімію, як порушення харчової поведінки, що має психологічні підстави (внутрішній конфлікт, що не може поки бути вирішеним). З Вами відбуваються серйозні речі, що можуть коштувати здоров"я. Задоволення від їжі є першим задоволенням, яке людина отримує у житті. Воно є базовим. І часто неспроможність контролювати потяг до їжі може говорити про цілковиту втрату таких емоцій поза харчуванням. Повернення їжі - почуття провини, що стає надто гострим після втрати контролю над своїм бажанням "їсти усе". Це замкнене коло. Тож я рекомендувала б Вам не зволікати зі зверненням до психолога чи психотерапевта. Можливо потрібною буде і консультація психіатра. Швидше за все такий стан сам не проходить. Тому потурбуйтесь про себе.

Доброго вечора.
А як щодо можливості взяти невеликий тайм-аут? Аби не штовхати себе штучно й силоміць у напрямки, які вам не пасують. Якщо вже відчуваєте таку кризу зараз. Не очікуйте від себе 100% визначення життєвого шляху у 23. Дайте собі час, якщо вже питання самовизначення вас не покидає. Важливо і цінно, що задумаєтесь "чи дійсно я живу так як би мені хотілось?" саме в цей момент.
Існування зараз напрочуд швидке і потребує високої самоефективності. Та це не завжди добре в тому випадку, якщо просто біжите кудись, не знаючи куди; женесь за чимось, не знаючи за чим. Та чи потрібним взагалі.
В кожного є ресурс, що може бути реалізованим. Можливо є щось, що заважає вам бачити власне Я таким, яким воно є?

Доброго дня.
Вам просто цікаво, чи ви хотіли б налагодити відносини? Якщо ви готові піти на зустріч, аби прояснити стосунки - зробіть це.

Доброго дня.
Як Ви себе почуваєте в таких неоднозначних стосунках? Це нормально, що бажаєте прояснити для себе Вашу роль. Та чи було насправді "все добре", якщо людина якось дивно вибірково вказує, що має чи не має стосунків?

Доброго дня.
Чого би Ви хотіли?
Які почуття/ асоціації викликає у Вас чоловік, коли Ви бачте його в такому стані?

Доброго дня.
Чого би Ви хотіли?
Які почуття/ асоціації викликає у Вас чоловік, коли Ви бачте його в такому стані?

Доброго дня.
Перш за все варто відверто обговорити Ваші почуття з рідними - матір"ю. Дати сигнал про той дискомфорт, який відчуваєте. В яких питаннях до Вас не дослухаються?

Доброго вечора.
А які саме спогади Вам приходять на думку?