Психологиня Ольга Олександрівна Цурка Київ

Здрастуйте, Саня! Запитайте дівчину чого саме вона боїться? Що її лякає? Ну і спробуйте заспокоїти словами, що звичайна зустріч, на кшалт, зайти в кавярню випити кави ні до чого не зобов"язує. І якщо вона раптом захоче піти, вона має на це право. Можливо, це допоможе їй подолати страх першої "живої" зустрічі після піврічного віртуального спілкування.
Успіхів Вам!

Добрий вечір, Діма! Ваша знайома дівчина з Інтернету закохалася у образ,який намалювала у своїй уяві на фоні віртуального спілкування. Таке буває, коли немає живого спілкування між чоловіком та жінкою, які ніколи не бачилися й не спілкувалися в реалі, а лише он-лайн.
Ви вже адекватно, тобто критично, сприйняли ситуацію. Можливо, поясніть Вашій дівчині, що віртуальне спілкування дуже бідне й не дає повної картини про людину. Успіхів!

Здрастуйте, Віктор! Я думаю, варто розповісти коханій людині про свої почуття. Тобто про те, що Ви відчуваєте, що робиться у Вашій душі, коли Ви бачите її замкнутість.

По поводу идеала, на мой взгляд, его не существует. Идеален Господь Бог. У каждого человека есть свои плюсы и минусы.
Я думаю, вы "не подойдете к ней близко" не потому что вы не знаете английский (его можна выучить), а потому что вы - ДРУГАЯ. И у Вас есть качества, которых нет у неё, и этим Вы - индивидуальны. Возможно, есть смысл ценить себя и любить себя за это.

Добрый вечер, Зина! Выбор Вашего друга - это его святое право. В данной ситуации лучше принять его, этот выбор. Конечно, это не просто, потому что не хочется мириться с действительностю, хочется,чтобы было по-другому. Но увы, в жизни не всегда происходит так, как мы хотим. Я думаю в Ваши 27 лет Вы это осознаете. И не потому, что мы плохие (кто Вам это сказал? Может, Вы сами наклеили на себя ярлычок?), а потому что такова жизнь. Есть ситуации, на которые у нас нет власти повлиять.
Задайте себе вопрос: для чего Вы думаете, что вы плохая? Это вернет Вашего друга? Нет. Наоборот. Я думаю, вместо того, чтобы уменьшать свою самооценку негативными мыслями "я плохая", лучше направить Вашу энергию в конструктвиное русло: спорт, хобби и т п.

Здрастуйте, Костянтин! Ви добре все аналізуєте і розставляєте "по поличкам". При цьому, читаючи Ваш лист, було відчуття заплутаності в емоціях, почуттях. Наче їх хотілося проговорити, прояснити, щоб усвідомити.

Щодо роботи, то ви самі знайшли відповідь на своє запитання. Якщо є "вигорання", причина може бути в тому, що робота не до душі. З іншого боку, можливо, Ви, як керівник, занадто багато берете на себе відповідальності в процесі роботи? Часом цю відповідальність варто розділити з підлеглими, порадитися з ними, наприклад. Тут немає нічого соромного.
Але, якщо справа не в ефективному менеджменті, а в тому, що хочеться займатися іншою справою, що ж, вибір за вами. Можливо, варто ризикнути?

З Вашого листа помітно, що Ви не до кінця пережили стосунки з дружиною. Ви пишете, що після госпіталізації погіршилися стосунки. Можливо, ця госпіталізація сильно вплинула на Вашу дружину. У нашому суспільстві є стигма, упереджене ставлення до душевно хворих людей. До людей, які лікувалися у психіатричних закладах. Якщо такий момент існує, він міг вплинути на Ваші стосунки з дружиною?

Здрастуйте! Я теж вважаю, що підтримати можна і добрим, теплим словом і якоюсь справою. Якщо не подобається робота, допоможіть йому знайти іншу. В Інтернеті, газетах, Центрі зайнятості, через знайомих. Поділіть цю проблемі навпіл, тоді йому справді стане легше. Шукаючи роботу, ви не будете фокусуватися на болючих переживаннях.
Якщо хвора мати, що ж це також боляче, але є речі, на які ми не можемо вплинути. У нас немає такої влади. Хвороба матері виліковна? Проблема в тому, що немає кому її доглядати?
Якщо людина впала духом, треба цей дух підняти. Спочатку буде нелегко, але чи легко взагалі піднімати дух? Я думаю, ні, але можливо. Просто варто це робити так, щоб не "згоріти" самому, поступово, в міру можливостей. Якщо потрібна допомога інших, не боятися її попросити. Так поступово ситуація вирулиться.

Добрий вечір, Ганно! А мені здається, що , образно кажучи, не поділили Вас. Можливо, навіть є підсвідомі ревнощі. Мама ревнує Вас до подруги (ви з нею 15 років, вона у вас часто вдома залишається). Ну, а подруга, може претендувати на роль самої близької для Вас людини, наприклад, такої, як мама.
З приводу чого у Вас з ним виникають конфлікти? Ви пишете, що стали зіпсутим телефоном між, цитую "рідними" людьми...

Здрастуйте, Катю! Спробую Вам допомогти.
Вас можна зрозуміти, адже Ви прагнете те, чого хоче кожна жінка – родину, дітей. Це закладено у нас природою – інстинкт материнства, продовження роду. У чоловіків теж є останній, але чоловік також думає, про те, як прогодувати своє потомство. Образно кажучи, як і де ловити мамонтів. Зараз ви обоє вчитеся, не працюєте. Якщо отримуєте стипендію, припускаю, вона маленька, отже її не вистачить на у тримання родини, тим паче з дітьми. Я думаю, Ваш хлопець це розуміє, й не хоче робити поспішних, необдуманих кроків. Можливо, він хоче закінчити вуз, здобути освіту, якийсь час попрацювати за невеликі кошти, щоб набратися досвіду, а вже потім знайти більш оплачувану роботу й тоді подумати про родину?
Крім того, Ваш хлопець чесний з Вами. Інша справа, що Вам важко прийняти його таким, яким він є. Тоді виникає логічне запитання: як ви житимете з ним у шлюбі, якщо Вам важко розуміти його?
Ви пишете, що зустрічається з ним 10 місяців. Я не можу сказати, чи цього часу достатньо, аби одружитися. Кажуть, щоб пізнати людину, треба пуд солі з’їсти. На мою думку, це не 10 місяців. Час є для того, щоб пізнати одне одного: звички, інтереси, вподобання, характер, цінності, як їм обом в сексі. Побачити як людина поводиться в різних ситуаціях, як спілкується з друзями, приятелями, незнайомими людьми і т.п. І лише тоді, на основі цього досвіду, можна приймати рішення про шлюб.
Ви пишете, що ви різні зі своїм хлопцем. Тобто, мабуть, Ви теж сумніваєтеся у Ваших стосунках? Чи є у них майбутнє? Я правильно Вас зрозуміла? Тобто є речі, які варто прояснити, а вже потім робити такий відповідальний крок, як створення сім’ї.
Якщо люди різні, це не означає, що вони не можуть бути разом. Нерідко різні «половинки» доповнюють одна одну. Його активність заряджає її пасивність, а її спокій «гасить» (в хорошому сенсі цього слова) його імпульсивність, емоційність. В результаті стосунки умовно вирівнюються.
Підводячи підсумок: якщо хлопець зараз каже, що він не готовий до одруження, це не означає, що ви не достойна його. Це - його особиста реакція на Ваше бажання створити родину.