Психосоматика

Мені 25 років у мене психосоматика та тривога. Освіта: магістр психології.
Досвід роботи: 300 годин психологічних консультацій.
Я як волонтер другий рік надаю безкоштовні психологічні консультації у форматі онлайн переписки. Клієнти задоволені. Багато позитивних відгуків. Я в цій організації і проходжу супервізію. Консультую як волонтер. Разом із іншими студентами. Консультуємо як рівні консультанти.
Також працювала у школі практичним психологом 9 місяців. Провела 68 психологічних занять. Я введу до того, що нікому не зашкодила за цей час.
Психосоматика у мене вже 10 років. Проходила двічі психотерапію: у 2019 році 4 місяці, у 2021 році 4 місяці.
4 місяці , тому що на більше грошей не хватало. Я сплачувала сама собі психотерапію. Назбиравши гроші із пенсії по втраті годувальника. Звичайно вони швидко закінчувалися. Якщо у 2019 році мені стало краще. Тривога із десятки перейшла у 6. То у 2021 році не було ніякого результату. Задала це питання бо мій психотерапевт неодноразово казав що я не маю право працювати психологом. Наполягав на те щоб я йшла працювати прибиральницею чи їхала на заробітки у Польщу на огородах. Після цього залишився дуже поганий осадок. Я розумію що мені потрібно вилікуватися, пройти психотерапію. Я планую це зробити. Але зараз не маю змоги. Адже для цього потрібно дуже дуже багато грошей. Моя зарплата у школі була 6 500 грн працюючи 40 год.на тиждень. Зараз я безробітня. І звичайно, щоб вилікуватися треба роки.
І от у мене таке питання чи маю я право працювати психологом? Чи маю я право працювати психологом у школі, садочку, лікарні?
Проводити розвиваючі арт заняття для дітей?

Я не скажу що в мене зараз депресія і все в житті погано, я гуляю з друзями сміюся.Проте мені здається по перше я стала досить тривожною, по друге я не вмію справлятись з негативними емоціями, я наче вже не в змозі це витерпіти.Я почала різатись адже чула що деяким людям це допомагає, це були 2 невеликі зарапини на руці. Деякий час я не різалась, але зараз наче стала залежною від цього, і спроби цього не робити все одно закінчуються тим що я зриваюся. Різатись можу із-за різного але в основному із-за проблем в сім\'ї, мама часто маніпулює грошима і хоче щоб я їй постійно допомагала ( так наче в мене немає своїх справ ), і якщо я цього не роблю перестає мені давати гроші взагалі. Я розумію що порізи не вирішують проблеми і ці шрами можуть залишитись на все життя, тому хочу позбутись цієї звички..

Здравствуйте, хочу спросить совета. Нахожусь на данный момент в другой стране, абсолютно поменялась обстановка для меня моей обычной жизни раньше. Я живу, в не очень удобных условиях для меня и первое время после переезда, все казалось позитивным, ярким, находил себе занятия, возможности, везде был интерес. Спустя пол года, рвение ко всему начало снижаться и всё начало становиться более обычным, «реалистичным», не мог для себя понять, это раньше был слишком уверенным и позитивным или я стал более унылым. Отмечу, что я долгое время курил мар•уану, очень часто, каждый день, по несколько раз. Я убивал время как тогда я думал, потому что долгое время делать было нечего. И вот в один прекрасный (нет) день, я выкурил больше обычного, перед сном лёг смотреть в телефон и начал чувствовать боль в спине, думать о ней накручивать себя, параллельно этому два дня назад моя собака (привитая) укусила меня за ногу во сне, потому что я случайно пнул его когда спал. И с этими всеми мыслями я начал накручивать себя, что у меня бешенство и что это конец, необратимость. Начало разрываться сердце, жёсткая паника. Кое как это закончилось и следующие дни, мое настроение было как будто я вот вот откинусь (я так думал), я прислушивался к каждой даже минимальной боли, вместо того чтобы концентрироваться на том что меня окружает и дальше жить спокойной.
Спина и левая часть руки все также болела у меня, но я подозреваю, что это проблема с позвоночником, которую я подвязал к смертельной болезни. В таком состоянии уже прошло 3 месяца, но все равно меня накатывает, моменты которые очень сильно урезают качество жизни, когда вместо чего то полезно, ты ходишь как механический робот и думаешь, что боль в животе после того как объелся это рак кишечника. Забавно, что когда я увлечен, чем то, я не чувствую никакой боли, это там мысль которая успокаивает меня практически во всех случаях. Я пришел к психиатру в другой стране, но это было бесполезно, потому что я не знаю языка на котором она говорит и единственный её хороший совет был это начать заниматься йогой, это скрепляет мои мысли с моим телом. Может быть вы можете посоветовать мне ещё что-то, как с этим бороться. Иногда моё состояние абсолютно нормальное, продуктивное, эмоциональное, в которое, иногда я думаю. Как вообще можно загоняться по такому поводу, а иногда, меня ничего не волнует и моё состояние как будто ещё неделя и пора умирать. Мне явно не хватает чего то чем я могу заняться, но такой возможности нет на данный момент, очень много время мне нечего делать и тогда начинаю накручивать себя.