Сімейна психологія

Добрий вечір , я не можу проживати з мачухою, мені з 2009 році при великі кризі на роботі сказали, що я не офіційна сирота. Моє життя біля неї просто жах , сльози і прокльони в її сторону і в її оточення. Оточення відкриті такі алкоголічки і так звані хамки , для котрих я і мій брат не потрібні , брата дійсно роблять алкозалежним, і мене ворогом для нього. ЇЇ , як маму ще в мої 6 років бабця і дідо планували виносити на позбавлення батьківських прав, я мала тільки від них підтримку. Поліція не реагує на неї , як на агресивну п\'яничку, мама відмовилась шукати для себе кваліфікованого психолога, на рівні алкоголізму і психічних розладів допускає моє побиття, союз українок під керівництвом самої жінки Вячеслава Чорновола написали на мене книгу - наклепи і на бабцю і діда , от і я скандалістка , що кляну тих дебілок союзок і католицьких шлюх , як та віталіна ющенко катерину і її оточеня ( як мачуху) ...... йдуть свята , я її не хочу чути і примати її гостей, а житло на мене і мали переписати бабця і дідо , ( як власники). Тато онкохворий, писав теж на її стани агресії в поліцію , закрили справу , вона частково працювала з ними, хату своїми ремонтами розвалює, неправильно розшили потолок, протікає дах, я вже на свої роки жінка інвалід по неврології, від її скандалів в мене опустились руки . Що робити коли нема дійсно надії , і поліція не помагає . ваші поради ..

Чоловік постійно кричить на мене із-за побутових моментів (крихти не прибрала з ліжка, які дитина насипала, зачіска не така, сережки не носи, ти як циганка, колір нігтів не такий і тд.) У нас дитина 2 роки, він постійно відповідає за дитину, я питаю у дитини, він з криками відповідає за неї (ні, не хоче їсти, тільки ж прокинулась; ні не холодно дитині), це все з криками, притензіями, чому взагалі таке питаю у дитини. Дитина його любить сильно, і унаслдіує поведінку та манеру спілкування. При сварці кинув у мене предметом, тримаючи дитину на руках, я дала здачу, дитина злякалась звісно від таких дій. І він знову при дитині вдарив мене по щоці. Це жах, як таке могло статися зі мною, я розумна, порядна, людина - а сім’я моя виглядає, неблагополучною. Давно хочу розлучитись, але не вистачало самостійності, сміливості, тримала звичка та якийсь нажитий комфорт. Верніше давно хочу розлучитись, і постійно образи проходять, але потім знову сварки, і знову на наступний день все ок, думок про розлучення знову нема. В мене вже замилено сприйняття, що це абюз, що мене принижують та зневажають. 10 років шлюбу. Де взяти сил винести розлучення, самостійне виховання маленької дитини, фінансові питання і тд. Як не відступити назад, наступивши на гідність свою, бо все одно відразу після цього знову буде сварки, критика, токсична поведінка. Ця людина була відмічена «зі складним характером» власною мамою, а колишня казала йому «Ці відносини гірше смерті». Говорю з ним 10 років, що мене те і те ображає, що так не говори, не хоче навіть слухати та сприймати.

Здравствуйте!

Извините за столь длинный текст, может быть это больше прояснит ситуацию т.к уже крик души.

Ребят ! Помогите пожалуйста, может быть есть какие-то правила или техника, как разлюбить/переключиться/включить пофигизм ? Ато уже нет сил, я походу эмоционально истощен и нестабилен или со мною что-то не так ?

Кароч. на душе авария, после ссор и в последнее время начал залипать на жену в плане внимания, вижу что походу только мне это нужно. В итоге ничего не могу с собой поделать. А ей на меня по большому счёту пох.

И вот тут возникло разногласие, в том что я всегда первым звоню/пишу/спрашиваю/ выясняю что мол почему ты не звонишь и не пишешь, и не интересуешься где я и что я, вроде же всё нормально, а она молчит как мумия и особо нет объяснений.

Раньше такого не было а сейчас это выглядит как издевательство/игнор/манипуляция и т.д. Наверное жена решила меня проверить на прочность отношений что-ли ?

И мне так стыдно и неудобно, что я мужчина и жду постоянно с ее стороны внимания и первые шаги, а в итоге она может за целый день не позвонить и не написать, а я соответственно начинаю нервничать и разбираться что ей на меня пох. и мы начинаем ссориться. Она меня выслушает промолчит а потом всё тоже самое по кругу.

До ужаса надоела ее пассивность - безразличие - молчание - пустота. Мы вроде вместе, но я одинок и постоянно сам, она вечно по работах/заграницах ещё и по своей натуре жуткий трудоголик. Она лучше будет пахать возле дома чем смотреть сериал в обнимку. Вот и хочется всё перечеркнуть - плюнуть - отпустить - бросить к чертям собачьим, и жить себе дальше и не тратить на нее свое здоровье, силы, энергию, нервы.

Вот вижу и чувствую что не любит, так почему со мною жить/играть и издеваться если любовь или отношения безответные и не взаимные ? А в плане выгоды что она со мною, я бы не сказал.

Уже говорю, если нашла любовника так и скажи я развернусь и уйду и не будем терзать друг друга. Говорит нет! я не изменяла тебе и всё такое, верить конечно ей это как говорят это самого себя наеб@ть.

Может быть после скандала перегорела и охладела ко мне или может кто-то ее хорошенько настраивает против меня и всё такое в этом духе ? Знаю что жена часто и каждый день общается по телефону со своей матерью- с моей тёщей, а она женщина одинокая без мужа и хочет чтобы с ней кто-то был и жил и помогал ей по хозяйстве т.к. она живёт в частном доме.

Предполагаю что ее мать настраивает и накручивает ее против меня и наших отношений, потому-что она может в душе очень завидовать что мы живём благополучно а у нее такого нет. (мать ее - моя тёща очень хитрая, алчная и коварная, ещё и любит выпить) Ещё ее мать часто расспрашивает мою жену что она делает по хозяйстве и постоянно сует нос в наш быт.


Ещё к жене есть недоверие т.к. неоднократно попадалась во лжи, вот и я постоянно ее подозреваю и проверяю где она и т.д. Боюсь, что с такими раскладами можно загнать себя в паранойю, если ее ещё нет...🤪

Ещё как вариант, она вообще меня никогда не любила и это просто сказки и лапша на уши. Кароч. фиг его знает что с ней делать и как дальше быть ? А просто так забить и бросить не могу, потому-что действительно люблю.

Ещё немаловажный момент, так это одиночество - которого я очень не хочу. А ей по большому счету, если мы разойдется может быть глубоко наплевать.

Вот такая вот моя история. Это очень тяжело, когда нет от любимого человека взаимности и обратной связи.

Всем спасибо!