Семейная психология

Доброго дня!
Наша сім’я це суцільна проблема. А все тому, що мій тато алкоголік. Все своє дитинство ми страждали від пиятики батька. Окрім батька, я маю маму і старшого на 6 років брата. Він також страждав від постійних батькових агресій. Але ми завжди старались підтримувати одне одного. Іноді звичайно як були малими, то бились, але думаю, що майже у всіх так було. Після того як мій брат поїхав до Києва навчатись, вдома почався суцільний жах.. Тато пив, іноді доходило до білої гарячки. Одного разу він побив маму по голові, намагався це зробити ще раз, але після того як мама дала йому відсіч більше не чіпав. А потім, через деякий час спробував нас підпалити одних у домі, поки ми спали. Дякувати Богу, що мама вчасно почула запах диму і загасила полум’я. Часто я тікала з дому, а коли батько мене знаходив, то погрожував, що він покінчить з собою на моїх очах, якщо я не повернусь додому… Було важко. На той час мамі затримували зарплатню, але кошти на Київ моєму брату було необхідно передавати, щоб він мав на що жити. Ми ж натомість відмовляли собі у всьому, їли кожного дня одну картоплю і макарони, а похід по магазинам був для нас розкішшю. Відносини в мами і мого брата завжди були хороші. Він міг дзвонити по 10 разів на день, просто спілкуватись. Потім він знайшов собі дружину. А далі нам вдалось закодувати тата на цілих 8 років. Після того як я закінчила школу відразу поїхала до Києва. Мій брат мені допомагав, їздив зі мною всюди подавати документи. Але по правді кажучи зі мною він завжди був не говіркий. Я вирішила, що хочу бути схожою на нього, такою ж самостійною, впевненою у собі, яка вирішує всі свої проблеми сама. Так і було. Я старалась зі всіх сил. Навчалась самостійно. За мене ніхто «не просив». Мій брат тим часом влаштувався на хорошу роботу Після закінчення коледжу перевелась на заочну форму в університет, і почала працювати, аби допомогти батькам оплачувати навчання. Потім зустріла на роботі хорошу людину, почали зустрічатись. На нашу річницю зустрічання мій хлопець подарував поїздку до Туреччини, яку оплатив повністю сам. Ось з цього моменту й почався жах у моїх відносинах з братом.
Дізнавшись про це, він затіяв гучну сварку вдома. Мовляв, вибачте на слові «батьки мене все життя в попу цілували» порівняно з ним. Що все в цьому житті дістається тільки мені і тільки я для них існую… Пізніше, ми дізнались що це все було через гроші, оскільки він подумав що нашу поїздку спонсували мої батьки.

Мы с мужем в браке 12 лет. У нас двое детей 4 и 10 лет. В браке было разное. Но то когда упала последнячя капля. Я увидела что он очень изменился за последние пол года, мостояно молчит и без настроения. Стала чувствовать себя постоянно виноватой. Мы жили в любви и много говорили каждый день. Я делилась с ним он со мной, вечерние семейные ужины. Но тут такие перемены. Я спрашивала много раз, что происходит, если есть другая давай разойдемся и не будем мучать друг друга. Но он все отрицал, списывал на усталость на работе. В итоге я залезла в телефон и нашла, чтот он общается с девушкой, с которой мне уже когда то изменял. Не просто общается, а по много часов в день. Скандал. Он все отрицал. Это была последняя капля. Я собрала вещи, детей и уехала. Я его очень люблю. Но за эти пол года я изо дня в день чувствовала себя одиноко, не нужной и виноватой. Сейчас живу за 400 км от него. Он вообще со мной не общается. Даже по вопросам детей. Если хочет поговорить с детьми и узнать как у них дела, просто звонит старшему сыну и донимает его вопросами. Прошел месяц, закончился карантин и каникулы и нужно было решать вопрос с учебой старшего, нужно было вернуться и доучиться в старой школе, что бы не переводить в новую в середине года. Муж отказался его забирать. Сказал что не сможет его кормить. Ребенку 10 и он вполне самостоятельный. Потом муж обвинил меня в эгоизме, что я не хочу вернуться ради детей, что они скучают за папой. А еще с квартиры он не съедет тк она принадлежит ему. Я задумалась. Может я и впрямь эгоистка. Сорвала детей посреди года, увезла. Мне было и есть очень больно. Он не извинился а просто хамит. Я думаю, что если не оборву это сейчас, то эта ситуация точно повторится снова. Как Вы считаете?

Доброго дня, ситуація така: ми з чоловіком і дитиною 3 роки живемо разом у квартирі з його сестрою якій 31 рік, але вона не заміжня, дітей немає, і тут у неї з'явився хлопець, який нам взагалі не сподобався, вона почала його водити додому ночувати, спочатку, як тільки вона нас познайомила він одразу активно почав ходити ночувати і взагалі поводити себе, як у себе дома, почалися конфлікти, які тривають і досі, чоловік з неюпостійно говорить, щоб її хлопець поводив себе трохи стриманіше всетаки у чужому домі, вона все це упускає і робить вигляд, що не чує нічого, але саме, як на мене головне, що він ні разу не приводив її до себе додому, і не знайомив ні з батьками ні з друзями. Що робити порадьте(((!