Сімейна психологія

Добрый день.
Полтора года замужем, это мой второй брак есть сын 13 лет.
У моего второго мужа тоже есть сын от гражданской жены ему будет 8 лет, есть у нее мужчина ,живут они на данный момент в Германии.
Экс жена моего мужа не давала общаться с сыном, часто говорила что он умер.
Когда он хочет общаться с сыном,он в черном списке и дозвониться не может, но когда ЕЙ захочется -она звонит.
Звонки могут поступать в любое время дня и ночи, эти звонки будят меня ночью.
И честно говоря о чем можно разговаривать ночью ,когда спит ребенок.
Меня эти звонки раздражают, прошу мужа это прекратить ,ответы самые разные, там мой ребенок, мы разговариваем о воспитании ребенка, ночью!?
Это одна из причин наших ссор.
Я тоже была замужем, и у меня были отношения, но почему-то мне никто не звонит когда им в голову взбредёт, тем более ночью.
Как убрать это из нашей жизни?
Я понимаю что бывшая жизнь, ребенок и т.д.
Но почему человек плюет на все и делает как самой хочется?

Останнім часом почала помічати якийсь негативний настрой моєї свекрухи в мою сторону. Живемо з чоловіком окремо, але на сімейних сходках останні декілька разів помітила дивне до себе ставлення. Були моменти коли мене тикнули привселюдно, що я не працюю(на це були серйозні причини зі здоров‘ям, з чоловіком все було узгоджено), був випадок нещодавно, ми їхали зі свекрухою і свекром в одній машині і розмова зайшла про цого меншого брата, ми говорили про кількість відпрацьованих годин і я сказала що мій швагро по годинах працює так як я колись на своїй колишній роботі, після чого мені було сказано що це не порівнювальні речі, що її синок більше працює, а я типу не напрягалась, а ще мені було сказано, то чому ж це я не пішла вище на тій роботі, в цей момент мені стало неприємно, я ввдчула, що мою роботу обезцінили, але вона не була на моєму місці, праця кожної людини важлива. Вчора сиділи за столом сімейним і вона пгресивно мене перебила і не дала до кінця висловити мені мою думку, мені знову стало неприємно, в мене є рідна сестра, їй 29, і моя свекруха почала привселюдно говорити, яка моя сестра молодець, вона почала їй розказувати, яка вона талановита( вона в мене фотограф і відеограф) я дуже люблю свою сестру, в нас з нею все добре в спілкуванні, просто я почала до себе ввдчувати якийсь негатив, а сестрі моїй вона оди виспівує, мій чоловік теж помітив, що вона якось дивно себе зі мною почала поводити. Було ще декілька випадків такої дивної поведінки. Свекруха і свекор дуже люблять навя‘ящувати свою думку і щоб їхні діти вели себе так як вони сказали, в мого чоловіка напряжні з ними відносини, він їм нічого не розказує, бо в них на все непдекватна реакція, в мене зовсім протилежна родина, я вільна людина, сама обираю, як мені жити, з батьками хороші стосунки, я дуже творча особистість, маю свої дві маленьки справи, які хочу розвивати, під час війни я трішки просіла, але не планую здаватись, ми з чоловіком зодимо до психолога, біля мене чоловік дуже помінявся в кращу сторону, завів собаку, почав робити те що йому подобається, ми працюємо над стосунками. Після спільних посиделок з цого батьками в гостях у моїх батьків, свекруха закатила на наступний день скандал і приревнувала мого чоловіка до моїх батьків, бо ми прості люди і ведемо себе з іншими щиро, просто і ми розслаблені, свекри завжди напружені, зі своїми родинами вони нормально не спілкуються. Я зараз не можу дійти до свого психолога, тому запитую тут, бо мені завтра з ними святкувати новий рік.

Помітила, що мати чоловіка полюбляє називати свого племінника синочком. Ладно якби вона його виховувала, може якісь би окремі почуття то виникли б і то було б ненавмисне. Але не так часто вона його бачить, аби аж настільки до нього відноситись.
Оскільки зараз я в положенні, і ось ось очікуємо поповнення трохи сполошилась, бо розумію що і онука або онучку буде також називати синою або доцею.
Правду кажучи, мене це ну взагалі не влаштовує, бо мати ж в житті єдина (мені і сама свекрівонька так казала, хоча сама називає мене доцею), і вважаю треба розділяти ролі в сім’ї.
Через обставини будемо жити з чоловіком перший час з його батьками після пологів та розумію що це буде звучати не періодично, а постійно.

Чи варто завести з нею про це розмову? Чи нема в тому нічого страшного і просто прийняти це? Боюсь аби дитина не заплуталась в майбутньому. Або просто заздалегідь ревную.