Сімейна психологія

Ми в шлюбі 10 років, маємо дітей 3 та 7 років.
Живемо в будинку, який збудував батько чоловіка. В дворі також живуть бабуся і дідусь чоловіка (окремий гостьовий будиночок). Дідусь не ходить.
Мої батьки з окупованої території країни, сестра з чоловіком теж. Живуть на зйомних квартирах в Київі і в Полтаві.
До мене звернулась сестра, просить щоб я була хрещеною її доньки. Я звісно погодилась.
Я вирішила, що зручно буде похрестити дитину і потім відсвяткувати у нас дома, тому що є беседка, мангал і двір.
Але чоловік проти, його аргументація, що пускати в двір і в дім чужих людей він не буде (це про хрещеного), ми справді його не знаємо. Це друг сестри і чоловіка, ми поки не знайомі.
Крім того, так як це будинок його батька і в дворі живуть бабуся і дідусь, йому типу не зручно погоджувати таких гостей і взагалі це для нього стрес.
Крім того, він взагалі не любить запрошувати в гості малознайомих людей, це його давня проблема з комунікабельністю. Він спілкується з невеликим колом давніх друзів. А я навпаки комунікабельна і для мене дико протилежне.
Чоловік запропонував організувати кафе і заплатити за це, щоб там скромно посиділи після хрещення, але я проти, бо в домі набагато зручніше буде сестрі з маленькою дитиною і моїм батькам.
Так як батьки і сестра з чоловіком залишились без свого дома, я вважаю, що ми їм маємо у всьому допомагати. А видворити їх в кафе це неповага до них і до мене!
Проблема ще в тому, що чоловік давно всім забезпечує нас, а я з дітьми займаюсь. Хоча я завжди раніше теж працювала і хотіла кар\'єру. Але через дітей це нереально. Тобто він звик приймати більшість рішень сам.
Через цю ситуацію в нас сталась сварка. Я вважаю, що я права, а він вважає, що його пропозиція щодо кафе, це компроміс, але мене бісить таке відношення до моїх родичів.

Доброго ранку. Я жінка 31 рік. Маю доньку 4 роки та чоловік 32. Переїхали з України в Америку через війну. Почались з чоловіком суперечки, почав кричати при дитині , веде себе агресивно, виганяв з дому. А потім говоре ,що не вигнав би мене. я не працюю,мови не знаю, дитина тільки почала ходити на курси по три години і маю її привозити та забирати з курсів , почав казати,що відправе мене в Україну . Завжди я в чомусь винна, не так відповіла, купила іграшку знову ( каже що багато іграшок) . Мені здається що мені потрібна допомога, я вже думало про погані речі, але через дитину не можу, тому що вона без мене не зможе, ми з нею удвох завжди , бабусі та дідусі не допомагалив вихованні , чоловік теж не допомагав. Каже ,що його справа принести гроші, а жіночі справи дивитись за дитиною та домом. Я взагалі не маю уявлення як мені жити далі .

Здравствуйте, в моей жизни сложилась сложная ситуация с мужем. Второго ребенка я родила в 35, я очень поправилась, через пол года я начала выслушивать от мужа , что я толстая, он не подбирал слов и пытался все время меня этим обидеть. Со временем он начал говорить что я плохая мама, делать замечания по малым причинам. Мы с мужем вместе 18 лет, конечно было разное , но в последнее время он меня постоянно обижает . Сексуальная жизнь у нас совсем уходит, в последний раз когда я решила устроить вечер для нас, он просто сказал, вот похудеешь тогда будет секс, досвидания. Очень обидно он меня цепляет словами. На отдыхе с друзьями он обозвал меня шлюхой в присутствии наших кумовей, шлюхой обозвал за то что много лет назад , у меня был выбор между ним и другим парнем. Не знаю сохранять отношения? Так как в душе одна большая боль и пустота