Чувства и эмоции

Через обставини які мене оточують (війна, сварки, фінансові проблеми і т.д.) я не відчуваю себе так би мовити живою. Я багато приділяю уваги навчанню та новим хоббі але не можу знайти своє місце. За останні пів роки я тричі змінювала місце проживання. І все рівно я за дуже короткий час втрачаю інтерес до всього. Таке відчуття як наче я не живу а просто існую.

год назад я очень сильно влюбилась в человека, и позже мы с ним вступили в отношения. я думала о нем постоянно, и у меня были по настоящему исскренние чувства. он тоже начал проявлять любовь по отношению ко мне, и на пятом месяце примерно сказал, что я единственный человек которому он может доверять. к несчастью это привязало меня к нему еще больше, и сейчас я почему-то чувствую себя использованной. как будто он смеется надо мной с друзьями или у него есть еще девушки. а еще при этом всём он продолжает проявлять любовь ко мне, ну и я просто не знаю что мне делать. я его тоже люблю, и в открытую для себя понимаю это, но это неприятное чувство использованности не покидает меня и я чувствую себя ужасно. покинуть человека я не могу из-за привязанности, да и я все еще его исскренне люблю. он меня наверное тоже? я не знаю честно. я чувствую себя в общении с ним комфортно, но мне кажеться что в любом случае тут есть подвох. недавно увидела на канале его подруги его комментарий "ты моя жена." и от этого мне стало еще досаднее. от этого чувства я хочу чтоб всё человечество сгорело. каждого подряд хочу стукнуть металлической трубой, и потом виню себя за очень сильную агрессию на других и чувствую себя ужасно. я постоянно пытаюсь изменить свою личность и у меня со временем начинает получатся. и при этом я наверное одинокий человек и у меня мало друзей, я начинаю чувствовать подвох в общении с любым человеком.
я не хочу себя так чувствовать, и я хочу изменится.

Добрий вечір. Прошу допомоги, підкажіть будь ласка в наступному.
Хотіла б запитати стосовно емоцій. Мені завжди звертають увагу чи то чоловік, чи дитина, коли є така ситуація, що я відчуваю емоцію негативну, і намагаюсь щось пояснити, чи як є якась дискусія,кажуть ніби говори спокійно чого ти кричиш, чому так голосно говориш і тд. Але ж мені здається, що це не є голосно, мені аж ніяк не здається, що я кричу. Я не вживаю при якійсь сварці чи дискусії, якісь неприємні чи образливі слова, причина от в тім що я голосно, нервово щось починаю говорити. Кажу чоловікові, ну я так говорю, я не кричу чому ти так говориш, а він не лякай мене, і не говори дурниць, як це можна не чути, не розуміти. Я хочу зрозуміти що зі мною не так.... ( Можливо мені потрібно звернутись до якогось спеціаліста, підкажіть будь ласка. Бо коли навіть є ситуації, що я просто щось хочу пояснити при сварці наприклад, виходить що я кричу, але я ж не хочу цього ,щоб кричати. Чи може це бути пов 'язано з тим, що в дитинстві мої батьки дуже часто сварились, були крики часто дуже в хаті, я не мало сліз пролила, бо дуже хвилювалась, як батьки сварились, я навіть вже будучи старшою, коли переїхала від батьків і як приїжджаю в гості, бачу що коли тато щось зробить не так, чи скаже то мама замість нормально йому пояснити, свариться, кричить на нього, може я така сама??? Зі сторони я це бачу кажу їй та спокійно, ну нехай так і так..... Але от за собою я не помічаю цього, а хотіла б.... Як бути.... Я в розпачі... Казала чоловікові, що піду до якогось спеціаліста, він каже навіть таких дурниць нікому не кажи, бо як то можна не розуміти і не чути себе..... ( Я тепер просто намагаюсь менше тісно контактувати з людьми, бо різні бувають ситуації, і коли виникне якась дискусія, я боюсь що я донесу це не так як я хотіла б, щоб спокійно. як зрозуміти взагалі, що відбувається зі мною......