У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Не знаю що зі мною.

Коли люди помирають через обстріли, я думаю краще б я помер замість них. Коли на свята мені дарують подарунки, я думаю краще б це мали інші. Я завжди залишаю останню порцію їжі комусь іншому бо мені соромно її доїдати. Я розплакався від сорому через те, що запізнився на зустріч на 10 хвилин і підвів людину, хоча вона сказала що все в порядку. Мені взагалі часто соромно...У мене бувають думки 'хай всі будуть щасливі крім мене'. Я не люблю ділитися своїми речами, виконувати прохання і допомогати іншим, уникаю фізичного контакту, коли комусь потрібна підтримка я роблю вигляд що не помічаю або зайнятий аби інші допомогли замість мене. Іноді мені хочеться ображати і критикувати інших просто через поганий настрій. Якщо я вчиню самогубство, мені буде байдуже як це вплине на інших. Матір часто казала, що я егоїст, безсовісний і люблю тільки себе. Але я не люблю ні себе, ні інших. Я бачу у своїй особистості тільки недоліки. Думаю, що я жахлива людина, зловмисний і від мене одні проблеми. Я роблю самоушкодження через злість, провину, страх, відчай. Мені останні декілька місяців здається, що я приречений на самовбивство і все йде до цього, що це точно станеться. Що все моє минуле нікчемне, більше не бачу там нічого хорошого. Що я заслуговую страждати. Думаю про це кожен день і мій настрій завжди поганий незалежно від смачної їжі, прогулянки, сну і того, що нічого поганого в мене не стається. Але для мене все погано і огидно. Я розчарований у всьому.
Мені здається я роблю надто великі зусилля задля звичайних справ, особливо при тому, що не хочу нічого робити. Нещодавно я здавав аналізи із думкою, що там усе погано, але все в нормі. І я був у відчаї, бо сподівався знайти там виправдання свого самопочуття. Це тільки мені здається, що нічого у мене не в нормі. Таке відчуття, що я помираю.
Питання від: ; Вік: 16

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.


психолог онлайн
1
Павел Леонидович Басанский
Дем‘юр, вітаю! Читаючи ваш текст, ловила себе на думці, що ви обрали собі бути антигероєм - такий зворотній полюс нарциса, своя значущість підкріплюється відчуттям, що я самий жалюгідний і самий недостойний з нотками мазохізму. Прикро, що так! Вам важко бути в контакті з людьми і ви відсторонюєтесь всіма можливими і неможливими способами. Вам притаманна висока чутливість і ви переповнені деструктивними почуттями, які неможливо направити в світ і ви атакуєте себе ж. Таке враження, що це лише верхівка айсбергу, а хотілось би дізнатись що було передумовою таких станів. Треба також перевірятись на наявність депресії у психіатра.
Розкажіть про себе трошки більше. Як народжувались чи є у вас брати і сестри? Як протікало ваше дитинство? Які стосунки з батьками? Чи були колись друзі? Втрати близьких людей?

Відредаговано автором 02-02-2024 12:08:15


👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Алла Володимирівна Романенко
цитата:

Матір часто казала, що я егоїст, безсовісний і люблю тільки себе

Опишіть будь ласка свою матір психологічно. Яка вона за характером?

👍 радити психолога:

02-02-2024 18:48:59Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 359741 для Павел Леонидович

Добрий вечір. Я більше запам'ятовую поведінку, а про характер судити складно. Але нічого хорошого про неї сказати не можу. Думаю, що вона безвідповідальна і неврівноважена. Вона била мене за мої вчинки і помилки (пам'ятаю як за те, що малював на книжках і інших речах, недостатньо гарно писав, чогось не робив і ще щось). Коли я казав, що більше так не робитиму, вона відповідала 'ти вже це зробив' ніби помилка була найгіршим що може статись. Після фізичного насилля просила пробачення і часто казала, що вона психанута. Питала у нас з сестрою чи вона зла і погана матір. Але я ніколи не міг пристосуватися до такої зміни поведінки, ніколи її не прощав і сприймав всерйоз усі її слова, навіть коли вона була п'яна. Я пам'ятаю, як дивно це відчувалось коли вона мазала мені синці після того, як сама їх і зробила. Дивно, що я робив одні і ті ж помилки при тому, що боявся покарання, доки вона не казала 'невміняємий, скільки разів вже сварилися, а до тебе не доходить, не знаю що з тобою робити'. Реагувала агресивно і критично навіть коли я виражав невдоволення у пасивній формі. Казала 'якщо тебе щось не влаштовує, іди живи деінде раз ти такий нещасний, тебе ніхто не тримає'.
Розповідала, що її батько був алкоголіком, її дуже сварили і били за погані оцінки, батьки сварилися і батько виганяв її матір на вулицю, вона його боялася. І я зовсім не можу їй співчувати. Тільки засуджувати за те, що вона бездумно це продовжила. У моєї сестри був ляльковий будинок, який її дратував, але матір сказала, що пам'ятає, як у неї був схожий і як вона образилась на свого батька коли він не спитавши в неї викинув його. Тому вона дозволила сестрі вирішувати скільки він ще їй потрібен, хоча і додала 'аби це потім проти мене не стало/аби у неї потім претензій не було'. Також за оцінки вона мене не сварить, але каже що вони жахливі і постійно повторює, що їй на моєму місці було би дуже страшно перед батьками і що як її в дитинстві карали, а я розлінився і нехтую її поблажками. Мене серійно звинувачували у тому, чого я не робив або казали, що я відповідальний за вчинки молодшої сестри і маю перед нею зобов'язання. А коли я казав, що мені погано, іноді і не вірили і казали що я вдаю. Так один раз я сказав що в мене болить горло, але то ж був ранок понеділка і матір сказала 'перестане, ти просто не хочеш до школи'. Потім виявилось, що в мене загострення ангіни.
Після моїх провинностей казала йти геть, карала ігноруванням, нехтуванням, до сестри і мене говорила різним тоном, казала мені що я не заслуговую на якусь річ або смаколик після того що зробив. Я просто не виходив з кімнати або лягав спати думаючи 'сподіваюсь я прокинусь коли вона не буде зла'. Я відчував, що від її настрою насправді залежить моє благополуччя і у таких випадках почувався обмеженим. Пам'ятаю, як сприймав її серйозне обличчя як загрозу і яке полегшення відчував, коли вона посміхалась. Звинувачував себе у тому, що напевно був недостатньо обережним і тихим, міг зробити інакше і тоді не терпів би її емоції. Коли мені було погано, дуже хотілося звернутися до батьків, але у мене була думка, що я пожалкую якщо розкажу їм щось. Часто, коли треба було про щось попросити я по пів години сумнівався до них підійти, хоча знав що вони ж не відмовлять.І зараз я знаю, але не відчуваю цього. Я боюся їх. З того, як вона вчиняла насилля систематично і з вибаченнями, я думаю, що вибачення впринципі не залишало мені вибору не пробачати, це була фраза аби зняти відповідальність і 'забути'. Тому я і вважаю її безвідповідальною, вона просто казала у пориві агресії все що заманеться, а потім вибачення і 'я не це мала на увазі'. А яким чином не це якщо тільки це і було сказано? А ще вважав її лицемірною через її зміну ставлення і те, як вона казала мені погане про родичів і моїх друзів і казала не розказувати, що це наш секрет. Я завжди думав що батьки мене не люблять і чомусь найперша причина у фізичному насиллі. Це було надто страшно і все ж жорстокіше за будь-які слова. Я завжди відчував, що мене не розуміють і не підтримують. Вони ігнорували або йшли від мене коли я плакав і сміялися з мого роздратування або критикували це. Я відчуваю провину за злість. Пам'ятаю як я часто ображався і йшов від всіх коли мені хотілося щоб вони мене жаліли і догоджали мені, заради уваги.
Зараз і роками тому, я не вважаю їх своєю сім'єю, хочу розбиратися із собою, а не нашими непотрібними взаєминами і обірвати зв'язки з ними після повноліття. Але тут питання провини перед ними через те, що ми ж родичі, можливо я повинен бути поруч коли вони старі? І ще коли вони ставляться до мене добре, я уявляю їх емоції коли я покину їх назавжди і зміню номер телефону. Можливо якщо б не провина, я би навіть висловися і сказав, що не хочу їх більше бачити і так їм же краще було би, знаючи все.
Напевно, багато зайвого написав...

Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів в розумінні своїх потреб, бажань, вчинків та прийняття рішень


психолог онлайн
1
Павел Леонидович Басанский
Дякую, що поділились. Співчуваю вашій історії. У вас правда мама, яка знищує морально і не дарує безпеки і звідси ваші проблеми. Тотальне знецінення ваших почуттів та відсутність поваги, а я вже не кажу про любов… Вам дійсно треба вирватись з дорослішанням з цього пекла і пройти довготривалий курс психотерапії. Зараз ви можете пошукати психолога на лініях довіри, в школі та в соціальних центрах.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Алла Володимирівна Романенко
цитата:

Я більше запам'ятовую поведінку, а про характер судити складно

Поведінка й говорить про характер. Тож, почнемо аналіз її характеру:
цитата:

Думаю, що вона безвідповідальна і неврівноважена. Вона била мене за мої вчинки і помилки (пам'ятаю як за те, що малював на книжках і інших речах, недостатньо гарно писав, чогось не робив і ще щось). Коли я казав, що більше так не робитиму, вона відповідала 'ти вже це зробив' ніби помилка була найгіршим що може статись

Безвідповідальність, неврівноваженість, жорстокість, невміння прощати.
цитата:

Реагувала агресивно і критично навіть коли я виражав невдоволення у пасивній формі. Казала 'якщо тебе щось не влаштовує, іди живи деінде раз ти такий нещасний, тебе ніхто не тримає'.

Агресивність, любов до загроз, маніпулятивність.
Бо такі люди (які, скажу трохи нижче) не терплять свавілля, їм потрібне ПОВНЕ підкорення, а у разі невдоволення їй треба було Вас ЗЛАМАТИ, зовсім. Щоб навіть ПОДУМАТИ ПРОТИ неї не могли.
цитата:

Розповідала, що її батько був алкоголіком, її дуже сварили і били за погані оцінки, батьки сварилися і батько виганяв її матір на вулицю, вона його боялася. І я зовсім не можу їй співчувати. Тільки засуджувати за те, що вона бездумно це продовжила.

Так і є, ці виправдовування власних ганебних вчинків не заслуговують не тільки на співчуття, а й взагалі на увагу. Бо говоряться СПЕЦІАЛЬНО, для подальшого маніпулювання Вами.
цитата:

Після фізичного насилля просила пробачення і часто казала, що вона психанута. Питала у нас з сестрою чи вона зла і погана матір. Але я ніколи не міг пристосуватися до такої зміни поведінки, ніколи її не прощав і сприймав всерйоз усі її слова, навіть коли вона була п'яна. Я пам'ятаю, як дивно це відчувалось коли вона мазала мені синці після того, як сама їх і зробила

Лицемірство та подвійні стандарти: однією рукою била, другою – лікувала. Захмарного рівня маніпуляція та дресура – наче звіра дикого приручала.
І знову ж спроби ВИПРАВДАТИ власну НАДмірну ПАТОЛОГІЧНІСТЬ. НЕ "психанута", а ЖОРСТОКА МАЧУХА, не матір. Щоб Ви знали: майже ВСІ нарцисичні мами НЕ Є мамами, а є мачухами для власних дітей.
цитата:

Мене серійно звинувачували у тому, чого я не робив або казали, що я відповідальний за вчинки молодшої сестри і маю перед нею зобов'язання

Наговори та викривлення реальності, придумування привіду для покарання - щоб зробити БОЛЯЧЕ.
цитата:

А коли я казав, що мені погано, іноді і не вірили і казали що я вдаю. Так один раз я сказав що в мене болить горло, але то ж був ранок понеділка і матір сказала 'перестане, ти просто не хочеш до школи'. Потім виявилось, що в мене загострення ангіни

Це тому, що самі нарциси схильні до брехні, тому підозрюють у цьому всіх інших, навіть власних дітей. Вони патологічно недовірливі.
цитата:

Після моїх провинностей казала йти геть, карала ігноруванням, нехтуванням, до сестри і мене говорила різним тоном, казала мені що я не заслуговую на якусь річ або смаколик після того що зробив. Я просто не виходив з кімнати або лягав спати думаючи 'сподіваюсь я прокинусь коли вона не буде зла'. Я відчував, що від її настрою насправді залежить моє благополуччя і у таких випадках почувався обмеженим. Пам'ятаю, як сприймав її серйозне обличчя як загрозу і яке полегшення відчував, коли вона посміхалась

Ігнорування – найулюбленіший прийом таких як Ваша мати. Бо дуже болючий. І б’є по відчуттю САМОЦІННОСТІ людини. А також маніпулювання почуттями дітей, якщо їх двоє: одну дитину роблять улюбленцем, а другу – козлом відпущення. І таким чином знецінюють другого.
цитата:

З того, як вона вчиняла насилля систематично і з вибаченнями, я думаю, що вибачення впринципі не залишало мені вибору не пробачати, це була фраза аби зняти відповідальність і 'забути'. Тому я і вважаю її безвідповідальною, вона просто казала у пориві агресії все що заманеться, а потім вибачення і 'я не це мала на увазі'. А яким чином не це якщо тільки це і було сказано? А ще вважав її лицемірною через її зміну ставлення і те, як вона казала мені погане про родичів і моїх друзів і казала не розказувати, що це наш секрет.

Так і є, знімала з себе відповідальність. Також пускала плітки, брехала, налаштовувала одних проти інших, і була лицемірною, як і всі нарциси.
Тепер підсумуємо.
Те, що Ви описуєте 100% співпадає з психологічним портретом НАРЦИСА. Так, Ваша мати - нарцис, вкрай токсична, руйнівна особистість. Може Вам буде і боляче таке почути, але це багато чого Вам пояснить. І Ви зрозумієте, що справа зовсім НЕ В ВАС, а в ній. Це вона - ненормальна, а не Ви. Запам'ятайте це!

👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

Коли мені було погано, дуже хотілося звернутися до батьків, але у мене була думка, що я пожалкую якщо розкажу їм щось

Так і було б, правильна була думка. Задля власної безпеки. Бо кожне слово, сказане Вами могло бути використане ними ПРОТИ Вас.
цитата:

Дивно, що я робив одні і ті ж помилки при тому, що боявся покарання, доки вона не казала 'невміняємий, скільки разів вже сварилися, а до тебе не доходить, не знаю що з тобою робити'.

Думаю, таким чином Ви виражали свій СПРОТИВ, кидали їй виклик, подавали сигнал, что Ви ще НЕ дресирований кролик.
цитата:

Я завжди думав що батьки мене не люблять і чомусь найперша причина у фізичному насиллі. Це було надто страшно і все ж жорстокіше за будь-які слова. Я завжди відчував, що мене не розуміють і не підтримують. Вони ігнорували або йшли від мене коли я плакав і сміялися з мого роздратування або критикували це. Я відчуваю провину за злість. Пам'ятаю як я часто ображався і йшов від всіх коли мені хотілося щоб вони мене жаліли і догоджали мені, заради уваги

Пишете «вони», але про тата окремо нічого не написали. Він був тільки ВИКОНАВЦЕМ маминої волі? Чи таким же самим як і вона? Бо ігнорування, висміювання, критика теж нарцисичні прояви.
цитата:

Зараз і роками тому, я не вважаю їх своєю сім'єю, хочу розбиратися із собою, а не нашими непотрібними взаєминами і обірвати зв'язки з ними після повноліття

Підтримую Вас у цьому, з нарцисичною родиною краще за все розірвати будь-які зв'язки, бо нічого здорового не побудувати через їх руйнуючу поведінку й токсичне зневажливе ставлення до інших. А Ви зможете створити свою власну сім'ю, в якій все буде інакше.
цитата:

Але тут питання провини перед ними через те, що ми ж родичі, можливо я повинен бути поруч коли вони старі? І ще коли вони ставляться до мене добре, я уявляю їх емоції коли я покину їх назавжди і зміню номер телефону. Можливо якщо б не провина, я би навіть висловися і сказав, що не хочу їх більше бачити і так їм же краще було би, знаючи все

Враховуючи їхнє ставлення до Вас, НІЧОГО Ви їм не винні, хіба що прийти та віддати їм все те, що вони робили Вам... хоча, я особисто вважаю, що не варто на помсту втрачати свій час та енергію. Яким би не був вираз їхніх облич, вони цілком заслужили на самотність. Нарциси завжди в кінці кінців СПРАВЕДЛИВО лишаються на самоті - хто таких буде довго терпіти? Тільки хтось психічно не дуже здоровий.
Тож, хай сестра їх доглядає, якщо захоче, бо вона, здається, в них улюблениця?

Тепер розумієте, навіщо я спитав про маму?
Після Вашого доповнення стає цілком зрозуміло, звідкіля у Вас все це:
цитата:

Я розплакався від сорому через те, що запізнився на зустріч на 10 хвилин і підвів людину, хоча вона сказала що все в порядку. Мені взагалі часто соромно...У мене бувають думки 'хай всі будуть щасливі крім мене'

?
Наслідок чого? Важкого дитинства та виховання батьками-нарцисами. Діти таких батьків як Ваші завжди страждають від почуття провини та сорому, які були їм нав'язані цими батьками.
І своїм дітям подібні речі:
цитата:

Матір часто казала, що я егоїст, безсовісний і люблю тільки себе

частіше за все кажуть саме нарциси, бо намагаються звинуватити інших, починаючи з власних дітей, в тому на що "хворіють" САМІ. Бо БЕЗСОВІСНИМИ ЕГОЇСТАМИ, які ЛЮБЛЯТЬ ТІЛЬКИ СЕБЕ насправді є ТІЛЬКИ ВОНИ. Але вони скидають це зі своєї абсолютно хворої голови на здорові голови своїх дітей, намагаючись їх скалічити.

👍 радити психолога:

06-02-2024 00:08:47Доповнення від автора
Дуже дякую за відповіді! Мені тепер набагато зрозуміліше стало, що відчувалось.
Навряд чи у батьків є улюблениця. Хто не покараний, до того і ставляться краще. Коли я малий їм пред'являв, що сестру люблять більше, батьки завжди казали, що люблять нас однаково. Я був злий від думки, що вони могли просто тренуватися на мені, а потім як сестра з'явилася, стати раптом адекватніше. Потім я із цим заспокоївся, бо коли сестра росла, я запевнився, що нема для неї кращої стратегії поведінки. І подумав, що нікого вони не люблять. Вони теж її били, кричали, критикували, порівнювали. І також потім обійми і 'Ну давай більше не сваритися, мені ж не хочеться на тебе кричати','Тобі що подобається сваритися зі мною?'. Матір ще могла заплакати і наче вона нещасна і вимотана через те, що ми невміняємі і нам подобається з нею сваритися і доводити її, не любимо її. Часто сестра шукала захисту у мене, а я у тій же ситуації, бо коли матір кричить це найстрашніше. Як матір сама жартувала 'Якщо я не в настрої, дістанеться всім' або всім його зіпсує. І часто коли ми з сестрою після її сварок прибиралися у кімнаті, робили уроки або будь-що що вимагалося, вона самовдоволено казала 'От отримали, накричала і одразу все як треба. А без цього не можна було?'. Батько найчастіше до такого виховання був байдужий і вона йому казала 'Ну скажи їм, піди розберись, бери участь у вихованні'. І всеодно довіри з ним немає, теж було фізичне і психологічне насилля, але чомусь я завжди обирав звернутися до матері, хоч вона ще гірша. Матір його теж за характер і помилки критикувала. Батько до своєї помилки ставиться спокійно, а вона йому 'скільки тебе вчу, а ти ніяк не навчишся', 'ну як можна бути таким тупим?', 'нічого тобі довірити не можна'.
І тепер в 10 років у сестри вже невпевненість, вона боїться батьків, бреше їм і замовчує.
Має подругу, яка мені чимось на матір схожа. З нею відносини одна драма. Каже при матері, що сестра її найкраща подружка, а коли вони наодинці ображає її, каже іншим колективно її ігнорувати, самостверджується, безкомпромісна, звинувачує, ревнує і ображається, без пояснення кидає, а сестра завжди її приймає назад.
Матір про цю подругу спочатку казала сестрі 'Ну такий у неї характер вередливий, з прибабахом. Терпи її особливості і не жалуй.' А потім 'Та вона лицемірна, зневажає тебе, не прощай її і не розмовляй з нею, цінувати себе треба'.
Матір забороняла злитися і ображатися на неї і коли вона після сварки була доброю до мене, я відчував провину за те, що я ображений, за велику злість і відразу до батьків. Коли вона помічала що мені неприємна, казала, що я у неї такий вередливий і суровий і егоцентричний, а вона все одно мене любить. Про те, що нарциси не довірливі, мені матір казала, що довіряє мені якесь діло, а потім у багатьох випадках після помилки 'нічого тобі довірити не можна'. Але потім вона доручала мені це знову і знову, як і сварила потім.
Нещодавно у мене сама з'явилась думка про те, що я не відчуваю до них жодної вдячності і думаю мені взагалі нема за що вибачитись, що винні тільки вони і якби вони відчули провину за все, це було би дуже тяжке почуття, яке маминою театральністю не підробити. Здавалось завжди, у неї з емоційним інтелектом біди якісь. Це точно не та людина, яка могла допомогати дитині переживати і розпізнавати емоції. Вона не хоче бачити причинно-наслідкові зв'язки і звинувачує мене у всьому тому, що ви написали є через її дії. Каже 'сім'я нормальна, не знаю що з тобою не так', 'не зрозуміло в кого ти такий виріс'. Таке собі 'У тебе все в нормі. Якщо ні - я до цього не причетна'.


психолог онлайн
цитата:

Дуже дякую за відповіді! Мені тепер набагато зрозуміліше стало, що відчувалось

Будь ласка. Я радий, що хоч трохи зміг допомогти.
цитата:

Навряд чи у батьків є улюблениця. Хто не покараний, до того і ставляться краще

Все вірно Ви написали - "хто не покараний", якраз це я і мав на увазі. В родині нарциса, якщо в ній двоє і більше дітей, так буває завжди: він вибирає "улюбленця" для того, щоб зробити БОЛЯЧЕ іншій дитині. І "улюбленці" постійно змінюються, як і ті, хто покараний. Це відома маніпулятивна техніка.
цитата:

Нещодавно у мене сама з'явилась думка про те, що я не відчуваю до них жодної вдячності і думаю мені взагалі нема за що вибачитись, що винні тільки вони і якби вони відчули провину за все, це було би дуже тяжке почуття, яке маминою театральністю не підробити

Так і є. Вибачатись Вам НЕМА за що. І вдячності маєте повне право не відчувати, теж НЕМА ЗА ЩО. Тільки хіба що за те, що НЕ ВБИЛИ - і то добре.
Але ж в тому то й справа, що такі люди НЕ МОЖУТЬ відчувати провину, взагалі. За їхньою думкою, яка є ЄДИНОЮ правильною, винними можуть бути ВСІ, окрім них. Таким чином вони влаштовані.
цитата:

Здавалось завжди, у неї з емоційним інтелектом біди якісь. Це точно не та людина, яка могла допомогати дитині переживати і розпізнавати емоції

Не стільки з емоційним інтелектом (його вони якраз добре розміють - читають як по нотах), скільки з ЕМПАТІЄЮ, СПІВЧУТТЯМ - цього вони майже не мають. І навіть не розуміють, що це. Тому й легко можуть робити боляче іншим, не переймаючись тим. А потім влаштовують театр зі штучними переживаннями.
цитата:

Вона не хоче бачити причинно-наслідкові зв'язки і звинувачує мене у всьому тому, що ви написали є через її дії. Каже 'сім'я нормальна, не знаю що з тобою не так', 'не зрозуміло в кого ти такий виріс'. Таке собі 'У тебе все в нормі. Якщо ні - я до цього не причетна'.

Це природньо для таких як вони. Зробити з людини "хвору" та "неповноцінну", а себе завдяки цьому відчути ВИЩОЮ. І як результат цього жахливого спотворення ВАШІ хворобливі переживання вище:
цитата:

я думаю краще б я помер замість них. Коли на свята мені дарують подарунки, я думаю краще б це мали інші. Я завжди залишаю останню порцію їжі комусь іншому бо мені соромно її доїдати. Я розплакався від сорому через те, що запізнився на зустріч на 10 хвилин і підвів людину, хоча вона сказала що все в порядку. Мені взагалі часто соромно...У мене бувають думки 'хай всі будуть щасливі крім мене'

Позбавитись цього Ви зможете ЛИШЕ після проходження тривалої психотерапії з психологом. Одразу ж скажу, що самостійно це не зробити. Бо ті жахливі душевні рани, що Ви отримали потребують спеціального лікування. Деталі розповідати не буду, бо це знання нічого не дасть без практики, яку можна виконати тільки разом зі спеціалістом.

👍 радити психолога:

01-05-2024 22:10:37Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 360124 для Павел Леонидович

Доброї ночі. Мені хочеться дізнатися вашу думку про це. Мені знайшли психологиню і ми розмовляли про стосунки з батьками. Питає чи спілкуюся з батьками, я кажу що не хочу і мені неприємно з ними розмовляти. Питає чи люблю я їх, кажу що ні. Питає чи відчуваю я вдячність за те, що мене забезпечують, кажу ні.
-А чому ти не любиш батьків?
-Бо вони вчиняли фізичне насилля, кричали і проявляли агресію.
-А вони просили за це пробачення?
-Так.
-А ти зможеш їх пробачити?
-Ні.
-Чому?
-Не хочу.
-Вони більше так не роблять?
-Не роблять.
Далі вона почала казати, що якщо батьки більше так не роблять і попросили пробачення, то моя відмова пробачити виглядає ніби я не підліток, а вперта дитина у кризі 3 років коли 'просто не хочу і все'.
-А кого ти взагалі любиш?
-Своїх друзів.
Почала казати 'Уяви себе на місці своїх батьків. Думаєш вони відчувають твоє ставлення? Їм приємно, що ти любиш друзів, а їх ні? Якщо ти сильно захворієш, хто тебе лікуватиме - батьки чи друзі? А якщо батьки скажуть от і іди до своїх друзів, друзі тобі допоможуть? Для всіх людей сім'я - найважливіше. Батьки завжди будуть з тобою, а друзі тебе покинуть'.
Але хіба у різних людей не різні пріоритети згідно із потребами і життєвим досвідом...?
Її слова я сприйняв як 'От тупі підлітки як завжди ставлять у пріоритет однолітків і бездумно за ними повторюють все, що можна, а батьки їм всі не такі бо просто тому що'.
Друзі справді мають для мене важливе значення. Вони приймають мене таким який я є, не нав'язують нічого, не засуджують мене у якому би стані я не був, підтримують, ніколи не кажуть нічого що б мене образило чи тригернуло. Коли я відчуваю злість, вони кажуть що я не поганий, все добре і я маю право так почуватись. Вони підтримують моє самовираження. З ними я здатен відчути, що мені не потрібно заслуговувати на любов, довіритись. Це все, чого мені ніколи не давали батьки. То хіба це погано ставити у пріоритет цих людей? Мені здається, що я роблю правильно...На краще для себе.
Також не один раз СПОНУКАЛА до діалогу із батьками про мої образи і претензії до них. Цього я теж не бажаю. Вона казала, що якщо вони вибачились, то всі мої претензії це дитяча примха і я не пробачаю їх із дурної гордості. Але я справді маю відчуття, що якщо пробачу їх то просто зраджу собі. Мої 'не хочу' вона не сприйняла всерйоз і впихнула свою пораду 'Подружись із батьками. Налагодь із ними стосунки'. Сказала, що у нас в сім'ї проблема: проблема В МЕНІ. 'До тебе всі добре, а тобі все не так, ставишся до них зверхньо, ніби із завищеною самооцінкою'. В кінці вона сказала таким суровим тоном 'Подумай над своєю поведінкою'.
Від цієї розмови у мене було таке відчуття, ніби на мене повісили звинувачення. А ще відчуття внутрішнього супротиву. Мені хотілося просто закрити вуха. Я сприйняв це так, наче вона намагалася мене переконати до якогось шаблонного сценарію і підкосити мою впевненість у моїх власних переконаннях. Я тонко сприймаю такі деталі і мені здалося, що тон у неї був якийсь зневажливий.


психолог онлайн
Доброї ночі!
цитата:

Почала казати 'Уяви себе на місці своїх батьків. Думаєш вони відчувають твоє ставлення? Їм приємно, що ти любиш друзів, а їх ні? Якщо ти сильно захворієш, хто тебе лікуватиме - батьки чи друзі? А якщо батьки скажуть от і іди до своїх друзів, друзі тобі допоможуть? Для всіх людей сім'я - найважливіше. Батьки завжди будуть з тобою, а друзі тебе покинуть'

Слухайте, це дуже схоже на позицію нарцисів. Просто 100% попадання. І залякувальне програмування: "друзі покинуть...", і нарцисичні ревнощі: "любиш друзів, а їх ні", а на подібне взагалі саме нарциси і здатні: "А якщо батьки скажуть от і іди до своїх друзів" - хіба можна уявити, що люблячі батьки можуть таке сказати своїй дитині?! Навіть якщо вона їх сильно і несправедливо образила. Ні. Ніколи так не скажуть. А для нарцисів це норма.
цитата:

Але хіба у різних людей не різні пріоритети згідно із потребами і життєвим досвідом...?

Цілком так.
цитата:

Її слова я сприйняв як 'От тупі підлітки як завжди ставлять у пріоритет однолітків і бездумно за ними повторюють все, що можна, а батьки їм всі не такі бо просто тому що'

Цілком можливо, що саме це вона і мала на увазі.
цитата:

Друзі справді мають для мене важливе значення. Вони приймають мене таким який я є, не нав'язують нічого, не засуджують мене у якому би стані я не був, підтримують, ніколи не кажуть нічого що б мене образило чи тригернуло. Коли я відчуваю злість, вони кажуть що я не поганий, все добре і я маю право так почуватись. Вони підтримують моє самовираження. З ними я здатен відчути, що мені не потрібно заслуговувати на любов, довіритись. Це все, чого мені ніколи не давали батьки. То хіба це погано ставити у пріоритет цих людей? Мені здається, що я роблю правильно...На краще для себе

Підтримую. Цілком. Друзі - дуже важливі люди в житті кожного. Вони не рідні по крові, але рідні по духу та душі. Що ВАЖЛИВІШЕ кровного родства. Тим більше, якщо рідні такі як у Вас.
цитата:

Також не один раз СПОНУКАЛА до діалогу із батьками про мої образи і претензії до них

цитата:

Мої 'не хочу' вона не сприйняла всерйоз і впихнула свою пораду 'Подружись із батьками. Налагодь із ними стосунки'

Психолог НЕ МАЄ права впихувать в людину ТЕ, що вона НЕ ХОЧЕ знати, чути, робити.
Думаю, вона просто виконувала побажання та інструкцію Ваших батьків, те завдання, що вони дали їй, за що ЗАПЛАТИЛИ гроші. Куплений психолог - НЕ психолог. А не відомо що.
цитата:

Але я справді маю відчуття, що якщо пробачу їх то просто зраджу собі

Так і буде. На цей момент так. Бо таким чином ніби Ви ПРИЙМЕТЕ все те, що вони з Вами робили. Ніби погодитесь з цим. А це ні в якому разі не можна допустити. Бо це вб'є Вашу особистість, Вашу правду в цій ситуації.
Пізніше може й зможете вибачити, але на все ТРЕБА ЧАС. Щоб прожити свої образи. І прискорювати НЕ МОЖНА.
цитата:

Сказала, що у нас в сім'ї проблема: проблема В МЕНІ

Ого?! Справжній психолог ТАК ніколи не скаже. Тому що він розуміє, що проблема НЕ в одній людині, а КОЖНОМУ члену родини, бо сім'я - це система, в якій всі залежать від всіх. І відповідальним має бути кожний. Тим більше батьки, в яких влади та відповідальності в рази більше ніж у дітей. Бо вони дорослі і повинні більше знати. А з тих, хто більше знає і НЕ робить так - треба і питати БІЛЬШЕ.
цитата:

'До тебе всі добре, а тобі все не так, ставишся до них зверхньо, ніби із завищеною самооцінкою'

Звідкіля вона може знати, що "всі добре"?! З їхніх слів?
І штампи навішала. Може вона так про себе говорила? І це вона ставиться до всіх зверхньо?
цитата:

В кінці вона сказала таким суровим тоном 'Подумай над своєю поведінкою'

Ніби вона НЕ психолог, а якийсь завуч, що вичитує учня за погану поведінку? Схоже на то.
Мабуть вона з тих, психологів, що перевчилися з вчителя на психолога - буває такий варіант. І за моїми спостереженнями, в більшості випадків, це поганий варіант, бо такий спеціаліст залишається вчителем (не дуже гарним), який тільки повчає, а психологом, що проводить консультації та психотеапію, так і НЕ стає.
цитата:

Від цієї розмови у мене було таке відчуття, ніби на мене повісили звинувачення

Думаю, вірне відчуття - так вона і робила: звинувачувала.
цитата:

А ще відчуття внутрішнього супротиву. Мені хотілося просто закрити вуха

Раджу Вам частіше прислухатися до себе та робити так, як хочеться.
цитата:

Я сприйняв це так, наче вона намагалася мене переконати до якогось шаблонного сценарію і підкосити мою впевненість у моїх власних переконаннях

Так і було.
цитата:

Я тонко сприймаю такі деталі і мені здалося, що тон у неї був якийсь зневажливий

Мабуть не тільки тон, а і ставлення до Вас цілком було таке - зневажливе.

Взагалі, здається, що Ваша нарцисична мама і психолога для Вас знайшла такого ж, як вона - нарцисичного.
На жаль і таке буває. Мабуть з її допомогою мама хоче повернути свій КОНТРОЛЬ над Вами. Бо ВЛАДА і КОНТРОЛЬ для нарциса - це ВСЕ. НЕ піддавайтесь!

👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.



Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Схожі онлайн консультації

26-12-2023 Винна
Психологічний аналіз творів
Поміж сірих сутінків
книгаПоміж сірих сутінків теми: вибір смысл жизни травма
Есть, Молиться, Любить
книгаЕсть, Молиться, Любить теми: розлучення депресія отношения
Дорога перемен (2008)
фільмДорога перемен (2008) теми: кохання семья жизненные ценности

Рекомендуємо

Искусство быть одному Искусство быть одному

«Жить одному», «одиночество» - слова с явно выраженной негативной окраской. Быть одиноким почти неприлично... «Быть одному» и «быть одиноким» - суть разные понятия.

Теневая сторона личности Теневая сторона личности

Как писал К.Г. Юнг, у каждого из нас есть определенные представления о себе, некий образ «идеальный я», которому мы пытаемся соответствовать. Теневая сторона личности (тень) - бессознательная составляющая психики...

Коротко и просто о психических защитах Коротко и просто о психических защитах

Для чего нужны механизмы психологической защиты? В чем минус? Самые частые автоматические защитные реакции. + ТЕСТ и интерпретация.

Внутреннее психологическое сопротивление человека и способы его преодоления Внутреннее психологическое сопротивление человека и способы его преодоления

Методы борьбы и способы преодоления внутреннего сопротивления. Что такое психологическое внутренне сопротивление человека? Найдите свою скрытую выгоду от вашего сопротивления и откажитесь от нее.

5 причин одиночества 5 причин одиночества

Для каждого человека в жизни важна любовь, душевная близость и поддержка. К сожалению, вместо этого все больше людей переживает чувство одиночества...

Сила прикосновений... Сила прикосновений...

Я хочу поделиться с Вами несколькими интересными, на мой взгляд, фактами, раскрывающими значимость прикосновений для любого из нас и помогающими осознать их истинную ценность...

qr