Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Усю життя очікуєш зустрічі з Кимось, хто зрозуміє тебе і прийме таким, я...»
Питання від: Інна Вік: 28

Коли ти на роздоріжжі, як обрати те чого ти дійсно хочеш

Доброго дня, я зараз знаходжусь на роздоріжжі між 2 течіями свого життя. Я не можу визначитись в якому з напрямків мені рухатись як справді почути себе. Маю чоловіка який нещодавно повернувся з війни, вели розмови що можливо поїдемо за кордом, за кордоном в країні яка нам подобається живуть зараз мої батьки. Але зараз чоловік уже не хоче нікуди їхати але і в тут у нього немає ніякої зараз роботи все тільки налаштовується, проте у нас зараз кращі відносини ніж були до війни, хоч сваримось іноді але розуміння наче стало більше. Але я б хотіла поїхати за кордон і спробувати там своє життя. І от у мене дилема, залишатись поруч з чоловіком тут і подавляти своє бажання чи ризикнути поїхати самій і можливо втратити чоловіка.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Ви пишете, що хочеться прийти якогось компромісу з чоловіком? А який компроміс може бути між "залишитися і їхати"? Можливо, намагання поговорити, то лише така собі несвідома жіноча спроба змусити чоловіка поміняти своє рішення?
Ваш чоловік військовий і, як на мене, це потрібно враховувати. І якщо хочете, щоб він хоча б перестав опиратися, він сам повинен зрозуміти, що цього хоче. Але прямими, "бойовими" діями цьому не допоможеш. Бо він відчуває тиск на нього та намагання ним керувати. Тому автоматично закривається від Вас і не хоче говорити на цю тему. Подальші спроби в такому ключі можуть лише погіршити стосунки...
Ви готові втратити свою сім'ю, за яку так довго боролися? Адже, пишете, що стосунки стали набагато кращими, аніж були до війни...
Велика омана жінок думати, що чоловіками можна керувати у "чоловічий" спосіб". Адже, їхня природа - бути головним і перемагати. У іншому випадку, та ж сама дружина, яка так наполегливо змушувала чоловіка пристати до своєї думки, і зробити як вона хоче, у разі, коли його все ж "переломить через коліно" сама перша ж і перестане його поважати.
Хочете, щоб він, бодай, захотів говорити на цю тему? Як мінімум, дайте йому спокій до тих пір, поки не "вийдете" з чоловічої моделі поведінки і не опануєте жіночу.
І ще...Ви пишете "також був період коли в нас були фінансові проблеми і людина жила сьогоднішнім днем і не хвилювалась за гроші, хоча я намагалась знайти додаткові джерела заробітку"
Є природа чоловіка та жінки. Якщо жінка намагається заробляти, чоловік ніколи не підніметься сам "з дивану". А для чого, якщо дружина може все "Я сама"? Тому, знову ж таки, біда в тому, що ми, елементарно, не розуміємо, як побудовані стосунки і наражаємося безкінечно на "одні і ті ж граблі".
Ви бізнес збираєтеся робити сама? Вам чоловік не потрібен в цьому? Жінка, яка стає по чоловічому сильна, повинна бути готовою до того, що або поруч буде "диванний" чоловік, або вона залишиться, взагалі, одна. Бо сильний чоловік, який здатний турбуватися про жінку, жити ще з одним "чоловіком" просто не захоче...

Відредаговано автором 29-11-2023 18:06:09

...
Доброго дня, Інно!
цитата:
я зараз знаходжусь на роздоріжжі між 2 течіями свого життя. Я не можу визначитись в якому з напрямків мені рухатись як справді почути себе.

Справді, складне становище. Як обрати?
Ось дивіться, що проявляється в першому і другому варіанті.

З одного боку
цитата:
залишатись поруч з чоловіком тут і подавляти своє бажання
- стосунки з чоловіком, бути разом, пов'язані з відмовою від бажання змінити життя. Тобто означає ПРИГНІЧЕННЯ власного бажання.

А з другого боку
цитата:
ризикнути поїхати самій і можливо втратити чоловіка.
Рух за своїм бажання пов'язаний з можливою втратою шлюбу і стосунків з чоловіком. Тобто, пов'язаний зі страхом.

Спробуйте тверезо собі відповісти, на що Ви розраховуєте за кордоном? Мова ж не просто про перебування за межами України. Напевно ж, йдеться про щось більше...

Важлива обставина
цитата:
у нас зараз кращі відносини ніж були до війни, хоч сваримось іноді але розуміння наче стало більше

Оскільки взаємини покращились, то, ймовірно, варто відверто поспілкуватись з чоловіком, прояснити позиції, погляди, бажання і бачення майбутнього вас обох.

Чи знаєте Ви, як поставиться чоловік до Вашого переїзду в іншу країну?

Відредаговано автором 29-11-2023 14:23:32

...
Тетяна Горбачова — психолог
Тетяна Горбачова психолог
Чернівці ·

Психолог більше не активний на сайті

Добрий день, Інно!
Наше тіло завжди знає, чого ми насправді хочемо. Бо всі наші бажання — це продукт діяльності мозку. А мозок — частина тіла.
Якщо прислухатись до свого тіла — ви точно знаєте, чого хочете більше. Можливо роздуми, інтенсивні емоції, сподівання заважають вам зараз точно відчути, чого хочеться. Але спробуйте розслабитись, можливо, помедитувати та прописати всі плюси та мінуси обох ситуацій. Оцініть результат. Так вам буде легше прийняти рішення.
Пам'ятайте, що будь-яке рішення буде вірним та найкращим. Ви точно оберете кращий варіант для себе!
Щиро бажаю удачі!
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 355539 для Владимир Анатольевич

Так, дійсно, зміни повʼязані із страхом втратити сімʼю. Дуже складний шлях у наших відносин почались з відстані і зараз теж 2 роки жили на відстані через війну. Я йому дуже допомагала і морально і іншими речами коли він був на війні. Я дуже здякалась коли він був у небезпеці і на отримав поранення. Я пригнітила свій запальний характер щоб створити комфортні умови для чоловіка для адаптації від війни, оскільки в нього присутній птср. І зараз він вже звик що я мʼяко себе веду і здається сприймає це за слабкість тому часто цим користується.

Стосовно того яка буде реакція якщо я поїду сама, то скоріше всього негативна якщо я поїду туди на довгий час щоб працювати і жити.
Оскільки я виїзджала в перші місяці війни за кордон і в нас були сильні сварки, бо я була потрібна йому поруч, мій виїзд дав йому почуття покинутості.

Я прагну розвитку і люблю пробувати все у житті і з одного боку хочеться спробувати своє життя в іншій країні яка має багато років стабільності.
Але і не хочеться втрачати відносини які вже продовжуються 11 років і 6 років шлюбу
цитата:
Так, дійсно, зміни повʼязані із страхом втратити сімʼю.

Сам факт переїзду для Вас автоматично означатиме втрату сім'ї чи ні?
Збереження стосунків на відстані з можливими варіантами подальшого розвитку подій допускаєте: Ви згодом повернетесь або чоловік приїде до Вас?

цитата:
Дуже складний шлях у наших відносин почались з відстані і зараз теж 2 роки жили на відстані через війну.

Тобто вашій парі притаманно мати стосунки переважно на відстані. Я правильно зрозумів?

цитата:
Я пригнітила свій запальний характер

Як це? Поясніть, будь ласка, що означає в реальності "пригнітила свій запальний характер"? Які відчуття були внаслідок цього?

цитата:
І зараз він вже звик що я мʼяко себе веду і здається сприймає це за слабкість тому часто цим користується.

Але ж, виходить, Ви тимчасово слабка. То коли період слабкості завершиться? А він же неминуче завершиться.

цитата:
Стосовно того яка буде реакція якщо я поїду сама, то скоріше всього негативна якщо я поїду туди на довгий час щоб працювати і жити.

Питання для обговорення, чи витримає чоловік розлуку подібно до того, як витримали Ви?

цитата:
Оскільки я виїзджала в перші місяці війни за кордон і в нас були сильні сварки, бо я була потрібна йому поруч, мій виїзд дав йому почуття покинутості.

Так, почуття, напевно, доречне і природнє... якщо не зашкалює у своєму вираженні. Коли не призводить до депресії і тому подібного. Сподіваюсь, Ви розумієте, про що йдеться.

цитата:
Я прагну розвитку і люблю пробувати все у житті і з одного боку хочеться спробувати своє життя в іншій країні яка має багато років стабільності.

Прагнете розвитку - це ж добре. Варто лише усвідомлювати, що Ви особисто вкладаєте в поняття "розвиток"?
Пробувати життя в іншій країні - для чого? пробувати, щоби що відбувалось?
Яким Ви бачите життя в іншій країні?
Хто буде поруч з Вами?
Або Ви поруч з ким?

Відредаговано автором 29-11-2023 15:53:17

...
Доброго дня Інно!
Насправді, за Вас ніхто не прийме таке складне рішення, бо це Ваше життя і Вам його жити. Відповідь є в Вас самій, на рівні підсвідомості і можна спробувати допомогти цю відповідь почути Та, окрім цього, існують певні закономірності, які можуть допомогти розібратися, як діяти.
Якщо чоловік опирається кудись їхати, навряд чи він зможе реалізуватися там. Отже, почне відчувати себе невдахою, і може просто зламатися. Тоді, знову ж таки, прийдеться приймати важке рішення: залишатися з ним і його тягнути на собі, чи кидати... при цьому заробивши собі ще й почуття провини...
Тому, як на мене, найголовніше визначитися, що для Вас на першому місці: власні амбітні мрії чи сім'я та щастя близької людини...
Выбор между двумя весьма важными решения и бы предложила вам взять несколько консультаций индивидуально у психолога, чтобы вы могли лучше разобраться в себе.

Из того, что вы пишите, пока складывается ощущение, что вы слишком много прыгали возле мужа, старались ему угодить, сделать ему хорошо. А теперь хочется и для себя что-то сделать уже наконец-то, а муж и не поддерживает. И получается выбор муж или вы и ваши желания, мечты.

Кроме того, отношения на расстоянии это часто больше про свои фантазии, чем реальный человек рядом.
А как долго вы на расстоянии были и как долго времени прожили вдвоем?

Відредаговано автором 29-11-2023 16:14:42

...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 355553 для Валентина Михайловна

Погоджуюсь з Вами, що дійсно я догоджала у всьому доки він був на війні і навіть відчуваю величезну провину і досі, що я поїхала з країни в перші дні, але тоді у місті залишалась я одна, оскільки батьки їхали, а чоловік вже поїхав захищати країну, після 4 місяців я повернулась заради того щоб бачитись хоч раз у місяць-два, але по факту ми з початку війни жили окремо, тобто я жила сама.
А зараз коли вже він поруч, хочеться відчути ту саму підтримку яку надавала я і рухатись в одному напрямку.
Ми зустрічались пів року потім від на 4 роки пішов в армію, я чекала його, він повернувся і ми одружились. Разом загалом ми 11 років, 6 у шлюбі, але якщо прибрати війну то прожили разом ми 4 роки.


Коли я зараз підіймаю тему переїзду то мене не хочуть слухати просто, він сказав що не хоче і крапка, якщо я бажаю, то можу поїхати але зрозуміло що відносини рухнуть.

Хочеться якось вивести на розмову людину і глибше зрозуміти його причини і щоб мене почули і прийти до компромісу хоча б.
Если не обращаться к психологу (хотя лучше все же обратиться), то сядьте и распишите, какие плюсы и минусы отношений, какое у них будущее, как вы будете дальше жить (в материальном плане, будут ли дети), понять, как мужчину изменила война (а влияние есть однозначно). Распишите, какие перспективы вас ждут и что вы хотите от переезда. Возможно есть возможность что-то здесь реализовать. Или наоборот, понимаете, что дальше просто ничего не будет - ни детей, ни нормального заработка, болото полнейшее.
И решайте исходя из того.

Как муж планирует работать и обеспечивать семью? И может ли он, исходя из состояния здоровья?
Ради чего вы хотите уехать?
Что вам даст переезд?
Вы вообще обсуждали с мужем вашу жизнь тут?
Если прислушаться к себе, то какой выбор вам хочется больше сделать?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 355548 для Владимир Анатольевич

Так, ми 4 роки перед одруженням зустрічались на відстані бо він служив в армії, потім одружились, прожили 4 роки і почалась війна і він пішов з першого дня.

Стосовно того що я виїхала то картаю себе по цей день, але тоді в мені грав страх, страх бути однією під час війни, оскільки мої батьки їхали з країни і чоловіка поруч не було вже.
Через 4 місяці я повернулась але ще пів року боролась зі страхом війни, оскільки жила сама.

Стосовно того що я пригнітила, то раніше я могла багато кричати, говорити щось образливе коли мене не чують, виводити на конфлікт і ображати. Мені постійно потрібно багато уваги оскільки я мало уваги отримувала від батька в дитинстві, а чоловік у мене любов проявляє у свої способи і не говорить по 100 разів «люблю».
І також був період коли в нас були фінансові проблеми і людина жила сьогоднішнім днем і не хвилювалась за гроші, хоча я намагалась знайти додаткові джерела заробітку. Через ці фактори я постійно сварилась дуже агресивно.
Тому коли під час війни ми з ним бачились, я ніколи не кричала і не сварилась якщо мене щось не влаштовувало а намагалась донести спокійно або взагалі просто списувала на те що зараз не до цього, це неважливо порівняно з життям і тд.

Стосовно переїзду за кордон, то це скоріше для мене можливість спробувати свої сили в іншій країні попрацювати, заробити кошти і повернутись до України коли буде вже спокійніше і створити бізнес.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?