Question

22-02-2024

Добрий вечір.

Не знаю чи дійсно я глобально жахлива людина, чи це я нападаю на себе по інерції щоб нічого не змінювати... Я хочу поділитися думками і попросити допомоги.
З свого боку постараюсь говорити фактами і бути максимально відвертою.

Я вже зверталася на форум з різними питаннями, регулярно читаю цей форум і слухаю лекції по психології щоб розібратися в собі. Тут мені дали багато підтримки і розуміння як ніколи, також радили звертатися на психотерапію індивідуально. Я пройшла декілька сеансів психотерапії але припинила роботу з психологом, на той момент аргументуючи це собі фінансовими проблемами. Насправді аналізуючи зараз я розумію що психолог привів мене до усвідомлення необхідності/доцільності/невідворотності розлучення з чоловіком і я вже не змогла це розбачити але і розлучитись не змогла тому ''втекла'' з терапії. Це одна з точок зору. А далі стосунки з чоловіком я не налагодила, ситуацію не змінила, я не хотіла брати всю відповідальність за себе на себе а ніби чекала від чоловіка дива на яке він не здатен бо йому не треба, бо для нього і так все було нормально і нічого міняти в житті він не хотів. Результат — я дочекавшись слушної нагоди зрадила, в якості ''дозволу'' на зраду я використала те, що через патологічну недовіру таємно стежачи за переписками чоловіка в соцмережах я дізналася що він спілкується з колишніми дівчатами а також домовлявся про зустріч з якоюсь дівчиною, чи була ця зустріч чи ні і що там було я не знаю, але після цього я ніби закохалась в іншого чоловіка і пішла на зустріч з ним... Свідомо я розумію що мені було настільки нестерпно усвідомлювати імовірність того що мій чоловік може мене зрадити, що я сама пішла на зраду аби від цього сховатися а не розібратися в ситуації. Хоча в ідеалі для мене було б правильно перш ніж починати інші стосунки завершити попередні. Але я вчинила протилежне. Після того як я зрадила я потопала в почутті провини, мені хотілося суїциднутись. Здається що саме почуття провини це єдине що могло склеїти наші з чоловіком стосунки. Тобто без почуття провини і самобичування я б не могла залишатися в стосунках з чоловіком, зважаючи на все. Врешті я отримала досвід і усвідомлення що мені не ок зраджувати, мені не ок мати секс без стосунків. Я думаю що отримала хороший урок. Але я досі не розлучилася з чоловіком. Про свою зраду не сказала. Про його спілкування з іншими дівчатами не обговорювали бо він не хоче щоб я нагадувала йому минулі помилки.

Питання від: Psy; Вік: 30

подобається запитання?

Знайдіть свого психолога онлайн.

22-02-2024 23:59:55Доповнення від автора

Доповню.

Отже зрада мені болить як досвід коли я вчинила не правильно. І разом з тим нагадує про нестерпне відношення чоловіка до мене. Зараз я не контролюю його соцмережі, переписки. Сама пояснила де в мене був доступ до його сторінки і попросила змінити паролі щоб я не могла переглядати. В цілому я розумію що не правильно не довіряти, не правильно було переглядати його особисті переписки. І хоча моя недовіра була небезпідставна, я створила таким чином в себе в голові картинку, де я свій поганий вчинок (зраду), свою помилку пояснюю, виправдовую тим що чоловік переписувався з колишніми і що з якоюсь дівчиною збирався зустрітися (це на додачу до решти проблем які ми не вирішували).

Марія Радченко психолог Дніпро 23-02-2024 00:00:35

3

Тетяна Штапова
Наталия Горская
Марта Надточій

Ваш пост виглядає як запит на продовження терапії.

Чи мотивовані Ви працювати над своєю життєвою ситуацією? Ви хотіли б продовжувати відвідувати психотерапевта, від якого "втекли"? Якщо так, він мабуть би дуже зрадів Вашому поверненню. Не іронічно, такі інсайти як у Вас і пості - дуже цінні до психологів. Якщо ні - то які у Вас очікування від психотерапії загалом, що Ви хочете і не хочете отримати від контакту з фахівцем?

👍 радити психолога:

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Тетяна Штапова психолог Київ 23-02-2024 00:13:33

1

Марія Радченко

цитата:

Врешті я отримала досвід і усвідомлення що мені не ок зраджувати, мені не ок мати секс без стосунків. Я думаю що отримала хороший урок. Але я досі не розлучилася з чоловіком. Про свою зраду не сказала.

Доброго вечора. Яке у Вас питання до психологів форуму? Заради чого Ви продовжуєте відносини з чоловіком? Хочете їх налагодити чи наважитись на розлучення?

👍 радити психолога:

23-02-2024 00:28:32Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361463 для Марія Радченко

Так, я мотивована працювати над своєю життєвою ситуацією. Я не можу сформулювати поки що чого я хочу від життя, щоб що змінилося, але є до життя все ж дослідницький інтерес, відчуття що ще багато чого може бути попереду, і мені потрібна допомога щоб вибратися з пригніченості та рухатися далі.

Щодо продовження роботи з психотерапевтом, від якого я ''втекла'' в мене були різні думки, є якийсь страх бути неприйнятною, ніби якесь почуття провини за те що я перервала терапію, з іншого боку інколи прокручую в голові діалоги, і думаю як було б круто якби я наважилась таки принести в терапію саме те що залишила за кадром і це опрацювати.

Очікування від психотерапії — раніше було очікування що я швидко відремонтую себе і стану нормальною. )) Але вже розумію що це так не працює.
Зараз очікування від психотерапії — я б хотіла зрозуміти хто я, яка я, що я можу зробити з своїм життям з тим, що є.

Додам, що я зрозуміла що маю багато дефектів (схильність до брехні, перекладання відповідальності, тощо) і тепер мені б хотілося зрозуміти що я можу з такими як є вхідними даними, як мені перестати гризти себе за це і як себе реалізувати в житті залишаючись людиною

Марія Радченко психолог Дніпро 23-02-2024 00:41:32

цитата:

Додам, що я зрозуміла що маю багато дефектів (схильність до брехні, перекладання відповідальності, тощо) і тепер мені б хотілося зрозуміти що я можу з такими як є вхідними даними, як мені перестати гризти себе за це і як себе реалізувати в житті залишаючись людиною

А як давно у Вас схильність до брехні і перекладання відповідальності, з якого віку? Ви написали, що відчуваєте провину за переривання терапії. Як саме Ви її відчуваєте?

І чи є у Вас якісь діагностовані психічні розлади? Якщо Ви з малечку є артистичною людиною, яка легко обманює інших, але при цьому у Вас є виражене почуття провини, то соціопатію і нарцисизм (які тут на форумі часто згадують психологи) можна відкинути, і подивитись в сторону істероїдного розладу або межового розладу особистості. Або істероїдної акцентуації характеру. Але це краще запитувати у психіатра чи принаймні у свого терапевта, а не на форумі.

Якщо ж Ви маєте такий характер не з раннього або принаймні не з підліткового віку, а з більш старшого і якщо подібна поведінка у Вас має чітку прив'язку до якихось психотравм, то можна казати про зміни в характері внаслідок травм, які не є Вашою вродженою характеристикою. Це теж треба поточнювати у свого психотерапевта, якщо йому довіряєте.

Людиною Ви залишаєтеся в будь-якому випадку. Питання в тому, що Ви самі вкладаєте в поняття "залишатись людиною"? Як, на Вашу думку, починна вчиняти людина на Вашому місці? Якою людиною хочете себе бачити?

👍 радити психолога:

23-02-2024 00:55:01Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361466 для Тетяна Штапова

Питання до психологів форуму: як мені перестати щодо описаної ситуації далі шукати собі виправдання і звинувачувати себе? Знаю що це вже нічого не змінює, а навпаки утримує мене в незмінності ситуації. Навіть пишучи сюди я десь в глибині душі очікую що мені тут дадуть розуміння (сурогат відчуття що я не винна і права). Але я знаю що це не працює і мені потрібно це припинити і повернутися в точку А, і все таки розбиратися з тим що не влаштовувало в стосунках.

Я продовжую відносини з чоловіком заради того щоб разом ростити дітей, отримувати від нього підтримку, допомогу в побуті, користуватися його ресурсами, покладатися на нього у вирішенні труднощів або ховатися за ним, ігноруючи проблеми, щоб мати з ним секс і спілкування, до якого не треба докладати великих зусиль, бо все вже звично, налагоджено і просто.

Хoчете їx нaлaгoдити чи нaвaжитиcь нa poзлучення? — перше що спадає на думку: я не хочу нічого вирішувати (що я по суті і роблю), а хочу щоб все само вирішилося найкращим чином без зусиль і труднощів вибору... )) Я розумію що розлучаючись я багато втрачу, але разом з тим все що я маю тримається на брехні — брехні собі і брехні чоловіку. І залишаючись у стосунках і отримуючи всі ці блага я відчуваю себе паскудою. Мені в принципі стерпно бути паскудою, бо так можна ніби не руйнувати те що є, але це вдається на постійному напруженні. І коли виникають якісь проблеми то я не маю більше сил щоб вирішувати їх. Тобто я живу таким чином на межі і можу в будь який момент зламатися. Я хочу відмотати все назад і щоб там, побачивши проблеми в стосунках я їх вирішувала тоді, а не наробила дурниць. Мені дуже важко відповісти на питання що насправді хочу в тут і зараз

Марія Радченко психолог Дніпро 23-02-2024 01:04:33

До речі, щодо відповіді різним психологам, то у мене склалось враження, що це відповіді двох різних людей з різними діагнозами. )

Бо в одному випадку Ваш запит -

цитата:

як мені перестати гризти себе за це і як себе реалізувати в житті залишаючись людиною

А в іншому -

цитата:

Мені в принципі стерпно бути паскудою, бо так можна ніби не руйнувати те що є, але це вдається на постійному напруженні. І коли виникають якісь проблеми то я не маю більше сил щоб вирішувати їх. Тобто я живу таким чином на межі і можу в будь який момент зламатися. Я хочу відмотати все назад і щоб там, побачивши проблеми в стосунках я їх вирішувала тоді, а не наробила дурниць.

Це два принципово різних запити від двох різних особистостей, тому питання до Вас, яка з них - справжня? Якщо Вам в принципі стерпно бути паскудою, якщо все і так працює, то може Вам нормально з тією особистістю, яка є?
Оточуючі люди звісно можуть Вам не пробачати ті чи інші аспекти Вашої поведінки, але якщо почуття провини перед ними нема, то і такої проблеми, як "гризти себе" нема.

👍 радити психолога:

23-02-2024 01:18:19Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361469 для Марія Радченко

В мене немає діагностованих психічних розладів, бо ніколи не зверталася до психіатра.
Цікавилась темою розладів особистості, проходила опитувальники, і вони показують що в мене різні розлади особистості.
В будь-якому разі, мені справді було цікаво вдаватися до категоризації, але зрештою розумію що це мені особливо нічого не дає, в тому плані що з ''діагнозом'' я не отримую інструкцію як мені з цим жити щоб все було супер гарантовано назавжди. Якщо я нарцис і психопат, то чи це означає що я тепер можу розслабитися і робити все що мені заманеться? Ні я не можу, як мінімум тому що мої помилки будуть працювати проти мене.
Чомусь мені захотілося вдатися в таке філософствування.

''А яk дaвнo у Вac cxильніcть дo бpеxні і nеpеkлaдaння відnoвідaльнocті, з яkoгo віkу?''
Я не пам'ятаю себе десь до 6-8 років, а в 8-10 р так були випадки коли я брехала. Знову ж таки пояснюю собі це неблагополучним середовищем. А це знову ж таки перекладання відповідальності...

''Ви нanиcaли, щo відчувaєте npoвину зa nеpеpивaння теpanії. Яk camе Ви її відчувaєте?'' я не знаю як відповісти... Типу психолог приділив мені час, зусилля, а я не взяла відповідальність і не вчинила зрештою правильно (не налагодила або не завершила людяно стосунки, і не продовжила терапію). Ну і якби продовжила то певно не пішла б на зраду. Таким чином перевавши терапію і завівши своє життя в тупик я знецінила роботу психолога і свої зусилля бо не впоралась.

''Яk, нa Вaшу дуmkу, noчиннa вчиняти людинa нa Вaшomу mіcці?''
Якщо конкретно в ситуації яка була:
1) точно не повинна читати особисті переписки чоловіка, а всі хвилювання обговорювати
2) коли дізналася що чоловік спілкується з колишніми і збирається з кимось зустрітися, то якщо мене такий чоловік категорично не влаштовує повідомити йому про це і закінчити стосунки
3) навіть якщо закохалась в іншого чоловіка, то завершити попередні стосунки перш ніж починати інші

23-02-2024 01:31:24Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361471 для Марія Радченко

Хочу пояснити на конкретному прикладі:
Я паскуда в тому що зрадила чоловіка, не повідомила йому про це і залишаюся в стосунках і користуюся благами цих стосунків ніби нічого не було. І тут в мене йде пояснення собі чому я таке собі дозволила, ніби холодний розрахунок (бо він собі дозволив спілкування з колишніми, бо розлучення точно травмує дітей, бо я не знаю як я справлюся з вихованням дітей коли буду сама і боюся що з розлученням їм буде гірше)
Разом з тим я розумію що не залежно від того як вчинив чоловік, я щодо нього вчинила неправильно і несправедливо те що я собі дозволяю далі користуватися благами стосунків, які тримаються на брехні. Тому що я б не хотіла щоб зі мною так вчинили, тому що якби він знав правду то я більш ніж впевнена що він би не терпів ці стосунки. Тому що врешті решт зрада це максимальна зневага, ницість, безвідповідальність. Чи я відходжу від теми?

Марія Радченко психолог Дніпро 23-02-2024 01:33:04

цитата:

Якщо я нарцис і психопат, то чи це означає що я тепер можу розслабитися і робити все що мені заманеться? Ні я не можу, як мінімум тому що мої помилки будуть працювати проти мене.

Звісно ні, Вас обмежуватимуть як мінімум загроза покарання законом і особиста вигода. Не обов'язково відчувати провину, щоб вчиняти адекватно тій чи іншій ситуації.

А психолог Вам не казав, що нема готових інструкцій, щоб по ним жити? Тому що в кожній ситуації є як мінімум два варіанти дій, з яких можна вибрати, і кожен варіант несе за собою певні наслідки. Ви просто обираєте, які наслідки Вам більше підходять, і вчиняєте відповідно. Звісно, Ви не можете відмотати час назад і зробити інші вибори в стосунках з чоловіком (тоді у Вас не було того ж досвіду, що зараз, щоб замість першого імпульсу зрадити - подумати й зробити щось інше), але Ви зараз можете почати робити ті речі, які вважаєте за потрібне з логічної точки зору.

Що заважає Вам "вчинити як людина" у Випадку зі шлюбом? Це конфлікт між потребою жити в матеріальному та фізичному комфорті з чоловіком без зайвих проблем (які вже є) і чим ще?

👍 радити психолога:

Марія Радченко психолог Дніпро 23-02-2024 01:50:41

1

Тетяна Штапова

Паскуда - це взагалі доволі абстрактний філософський конструкт. Що для однієї людини прийнятно, для іншої - ні. І багато шлюбів тримаються на брехні, хоча їх учасники не є клінічними психопатами. Питання тільки в тому, чи влаштовує самих людей так жити.

В суспільстві дійсно існує поширений принцип "вчиняй з іншими так, як хотів би, щоб вчиняли з тобою". Проте, якщо у Вас дійсно є розлад, на підсвідомому рівні він для Вас не працює. Бо іноді Вашими вчинками може керувати бажання відплатити людині тією ж монетою, або бажання скористатись іншою людиною, або бажання відчути над нею владу. Якості характеру, які відповідають за ці бажання, в психології мають назву тіньових, і вони є у всіх людей в тій чи іншій мірі. Проте, при розладі особистості те, що в більшості - тіньові якості, що заперечуються і подавляються, у людини з розладом стають ядром особистості.

Ядро особистості, на жаль (або на щастя) змінити неможливо. У Вашому випадку можна змінювати лише поведінку. З не дуже великого досвіду контакту з такими людьми можу сказати, що в них дуже непогано виходить маскувати свої соціально не схвальні якості. Проте іноді маска може спадати, і від цього не застрахований ніхто. Сама специфіка розладу передбачає такі "факапи" час від часу, і це призводить до краху соціальних зв'язків людини з розладом. Тому часто кажуть, що терапія у Вашому випадку малоефективна.

Принаймні, з загальноприйнятої точки зору. З Вашого боку вона може бути інструментом самопізнання і пошуку стратегій поведінки що Вам більше підходять. Якщо причина переривання терапії була дійсно не в грошах, то Вашому терапевту дійсно буде цікаво від Вас усе це вислухати.

Відредаговано автором 23-02-2024 01:52:42

👍 радити психолога:

23-02-2024 02:06:45Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361474 для Марія Радченко

Вчинити як людина у випадку зі шлюбом зараз — я не знаю як. Насправді не бачу варіантів що тепер з цим можна зробити, як тепер це виправити. Тобто тепер це вже ніяк не змінити, це вже рана в шлюбі назавжди.

''Це koнфліkт mіж noтpебoю жити в maтеpіaльнomу тa фізичнomу komфopті з чoлoвіkom без зaйвиx npoблеm (яkі вже є) і чиm ще?''

Це конфлікт між зберігати те що є, не тільки матеріальне а все що є в шлюбі зараз, попри біль того що це вже тримається на брехні (разом з тим все-одно все буде змінюватися, тобто те що є ніякими зусиллями не зафіксувати назавжди) і прагненням розлучитися щоб убезпечити себе від повторного болю (а якщо це повториться, якщо я знову дізнаюся що чоловік з кимось ще зустрічається і знову переживати це), і надією знайти якесь зовсім інше рішення про яке я можливо зараз не знаю

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 23-02-2024 10:33:31

1

Тетяна Штапова

цитата:

МОЄ ЖИТТЯ НЕ ‛‛ПРАЦЮЄ‛‛, ЯК СЕБЕ ВИТРИМАТИ І РЕАЛІЗУВАТИ

Життя не працює, тому що воно НЕ ВАШЕ(!)
А чому не Ваше, скоріше за все спитаєте Ви? Відповім - бо живете не своїми, тобто колись нав'язаними, поглядами і переконаннями. Від своїх бажань ВІДІРВАНІ. А бажання в людини ЄДИНЕ не увесь вік - жити СВОЄ життя. Замість цього обов'язок, страх бути собою і страх ПРОЯВИТИСЬ справжньою собою, невпененість в собі, почуття вини...

Тож варто стати на шлях ДО себе - пізнати себе. Порозумітись в собі. Прийняти себе. Вийти з полону чужого світосприйняття. Повірити в себе. І ДІЯТИ.
Психолог допоможе.

👍 радити психолога:

Марія Радченко психолог Дніпро 23-02-2024 11:03:34

2

Тетяна Штапова
Володимир Анатолійович Тарасенко

цитата:

а якщо це повториться, якщо я знову дізнаюся що чоловік з кимось ще зустрічається і знову переживати це

Дійсно, нема гарантії, що чоловік більш ні з ким не зустрічатиметься. Якщо Ви вже спіймали його на зраді один раз (завдяки своїм патологічним ревнощам та гіперконтролю), то не факт, що це не повторюватиметься. Тут варіанти:
- Терпіти це далі і толерувати брехню далі. (Вам не підійде)
- Зраджувати у відповідь кожного разу, як зраджує чоловік. (Вам не підійде, судячи з вищеописаного.)
- Поговорити з чоловіком про розлучення і розлучитися. (В світі є багато чоловіків, які не зраджують, не обов'язково жити саме з цим.)
- Поговорити з чоловіком про шанси на збереження шлюбу та піти до сімейного психолога. (Якщо Вам важливий саме цей чоловік, попри кризу в стосунках, яка у вас зараз є, можна спробувати і цей варіант.)

Ще можна повернутися до свого психотерапевта, і чоловікові порадити або свого психотерапевта (якшо Вам норм шо він працюватиме з Вами обома), або до якогось іншого. Бо у вас обох проблеми з ментальним здоров'ям. У Вас - через розлад особистості і зраду чоловіка. Особистість чоловіка я не знаю, проте схильність до зрад - це про внутрішні конфлікти і невміння бути чесним з собою, що теж потребує терапії.

Що страшного буде, якщо Ви з чоловіком дізнаєтесь про зради одне одного? По суті, ви обидва зробили однакову помилку. Деякі люди обирають це пробачати, деякі - ні, але я не знаю, як це буде у вас.

Відредаговано автором 23-02-2024 11:04:47

👍 радити психолога:

Наталия Горская психолог Київ 23-02-2024 12:15:30

2

Марія Радченко
Тетяна Штапова

Ви дуже глибоко себе розумієте, і це величезний плюс.
Те, що шукаєте собі "виправдань", - насправді не працює, адже Ви бачите глибше.

На мою думку, саме продовження співпраці з тим специалистом, з яким працювали, дуже важливе.
Адже там буде шанс опрацювати ваші сором і провину, які є як перед собою/чоловіком (?), так і перед спеціалістом.

Стосунки в родині можуть мати різні сторони, можливо ваша втома від того, що Ви хочете якось "запхати" їх або до "хороших", або до "паганих ", а це неможливо.
Бо одночасно існує і те , і інше.

👍 радити психолога:

Олена Berehech психолог Київ 23-02-2024 13:12:49

1

Марія Радченко

Сім'я-це системна штука. Якщо когось одного хитає, то система намагається повернути все на місце, як було. Або той хто хоче щось змінити,в якійсь момент розуміє наскільки це страшно та відкатується назад, до звичного. Є фантазії-що зрада була, як милиця, щоб не повернулось, як було. Але це мої враження. І тепер величезна провини і інших емоцій. Співчуваю, важко з таким об'ємом емоцій. Хоча ви знайшли, як з ними співіснувати, скаладається таке враження.
Чи часто ви спілкуєтесь з чоловіком? Проводите вечори разом? Чому ви разом, для чого? Якщо для дітей, то діти можуть травмуватись і з батьками,що живуть разом. Пишете, про те що користуєтесь всіма благами, які дає чоловік. Цікаво, яка ваша цінність в сім'ї, як ви це бачите?
Кожна людина схиляється до змін, якщо потреби не задовольняються. Якщо вигода від стосунків буде більша, ніж їх розірвання - залишаються разом. І це не про розрахунок, багато хто знаходяться в такому не усвідомлюючи. Адже пара складається тоді, коли партнери заповлюють потреби іншого.
Те що ви описуєте -це величезний запит, який складається з менших. Ви не зможете проковтнути все разом і все вирішити. Тільки по частинам. Інакше - це спосіб уникнути.

👍 радити психолога:

Тетяна Штапова психолог Київ 23-02-2024 23:57:58

1

Володимир Анатолійович Тарасенко

цитата:

Але я знаю що це не працює і мені потрібно це припинити і повернутися в точку А, і все таки розбиратися з тим що не влаштовувало в стосунках.

Так і є. Плюс шанси розібратись підвищуються, якщо знову наважитесь звернутись до психолога. Колишнього чи нового, це вже Вам вирішувати.

цитата:

Я продовжую відносини з чоловіком заради того щоб разом ростити дітей, отримувати від нього підтримку, допомогу в побуті, користуватися його ресурсами, покладатися на нього у вирішенні труднощів або ховатися за ним, ігноруючи проблеми, щоб мати з ним секс і спілкування, до якого не треба докладати великих зусиль, бо все вже звично, налагоджено і просто.

Вам є що втрачати, це одна з причин, чому не хочете щось вирішувати. Ще одна, небажання брати на себе відповідальність за своє життя, швидше за все пов'язана з тим, в якій сім'ї Ви виросли, як до Вас ставились батьки в дитинстві. Звичайно, це вже в минулому, але там можна знайти ключ до розуміння своїх теперішніх проблем.

цитата:

Мені в принципі стерпно бути паскудою, бо так можна ніби не руйнувати те що є, але це вдається на постійному напруженні. І коли виникають якісь проблеми то я не маю більше сил щоб вирішувати їх.

Ви витрачаєте багато свого ресурсу для того, щоб витримувати напруження. Можливо, це і стерпно, але як довго Ви зможете його витримувати?

цитата:

Хoчете їx нaлaгoдити чи нaвaжитиcь нa poзлучення? — перше що спадає на думку: я не хочу нічого вирішувати (що я по суті і роблю), а хочу щоб все само вирішилося найкращим чином без зусиль і труднощів вибору... ))

Якщо людина не бере на себе відповідальність за своє життя, вона начебто менше зусиль прикладає і їй так легше, але в той же час якщо довго пливти за течією, невідомо, де можна опинитись в результаті і в якому стані.

👍 радити психолога:

25-02-2024 00:34:28Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361482 для Володимир Анатолійович

Дякую за Вашу відповідь, вона мені дуже тепло відгукується. Це в точку, бо розумію що я заплуталась в хаосі думок, переконань, упереджень, спроб якось все раціоналізувати, я себе не знаю і дуже хочу розібратися хто я і що я, і жити своє щасливе життя

25-02-2024 01:39:56Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361485 для Марія Радченко

По-перше хочу Вам подякувати за відповіді, питання і приділену мені увагу. Для мене дуже цінно і пізнавально.

Поділюся кількома думками щодо обговорюваного.
Хоча мені з одного боку хочеться називати речі своїми іменами і сприймати безоціночно, все ж з якогось боку я досі моментами сприймаю визначення щодо мене "розлад особистості" як щось погане, негативне, принизливе, що робить мене поганою, бракованою людиною. І мене це пригнічує і ранить. Хоча я б хотіла прийняти те що є данністю без оцінок і просто розуміючи це будувати хороше життя. Щодо конкретно нарцисичного розладу, який я ніби можу собі приписати, спираючись на певні критерії, то з іншого боку ті прояви які я в себе відстежила мають свої підстави. Я не знаю. Я б хотіла знати нарцис і психопат я насправді чи ні. Втім мені страшно і боляче від таких діагнозів.
Ви говорили про почуття провини, чи воно в мене є. Я не знаю як його розуміти і розпізнати. Споживаючи популярний психологічний контент я вбила собі в голову що почуття провини це "погано" в тому плані що воно нічого не дає і доросла людина повинна відчувати відповідальність а не почуття провини, бо відчуваючи провину людина цим ніби заміняє відповідальність і це не ок. Тому в моєму розумінні провина позначена маркером "погане" і я ніби не хочу її в себе бачити. Я прагну до відповідальності і звідси вже бажання відстежувати причинно-наслідкові зв'язки, і там де щось пішло не так то бачити чому так сталося, що і чому я з цим роблю і що ще можна зробити. Можливо намагаючись розібратися в собі я заплуталась ще більше і пишучи тут не можу нормально донести думку.

Ще я звернула увагу що ви писали про мої висловлювання, що вони ніби від різних особистостей. Тут мені спадає на думку що можливо в мене є відщеплення, якщо я правильно розумію. Щодо однієї і тієї ж ситуації я можу мати різні погляди з різних сторін. Я бачу що в мене є ніби така субособистість яка стягує на себе все погане і підставляється під удари зовнішнього і напевно що також і внутрішнього світу. Тобто я можу ніби свідомо назватись поганкою і знайти собі аргументи що це і є правда. З іншого боку мені стає страшенно боляче коли виникає враження що інші саме такою мене і сприймають вцілому і не бачать решти всього. Дивлячись з інших сторін я знаю що я не тільки оце погане, я ще багато всього різного. І що може те погане взагалі було просто захистом та найкращим вибором в тій чи іншій ситуації. Я ніколи свідомо не завдавала б шкоди і болю іншій людині, і точно не отримала б задоволення від такого, хоча розумію що в якісь моменти несвідомо щось роблю не те (як випадок зі зрадою, коли я не витримувала біль від думки що чоловік міг зрадити мене на купу до решти труднощів, і з думкою що ми і так вже розійдемось, і тоді це не був осмислений свідомий вибір, ну і решта всього вже як наслідки). Вибачте за багато літер і якщо не зрозуміло пишу.

Щодо питання що буде якщо ми один одному зізнаємося — ну по-перше я володію фактами тільки про те що чоловік переписувався з колишніми та домовлявся про зустріч, факт зради мені не відомий, це лише мій страх та припущення. Знаючи характер мого чоловіка і спираючись на свій досвід і знання по темі та інтуїцію, я думаю що коли я скажу про це то він може вбити мене, може суїциднутись сам, може розповісти дітям і виставити шматком гімна мене. І він не буде аналізувати і думати про те як мені було, що до цього привело, що він зробив не так в стосунках до того, які в мене були потреби і не буде враховувати обставини мого зростання. Якщо я це розкрию то отримаю кінець світу, мікро або максі версію. Я не вірю ні трохи в розуміння, благополучне вирішення цієї проблеми і вихід на новий рівень стосунків після цього та решту красивих казок. Красива казка може бути лиш якщо не буде знати. Найкраще що я можу зробити це надалі розвивати і зберігати повагу до себе самої і до нього, як мінімум як до батька моїх дітей і як до людини з якою я пліч-о-пліч прожила 10 р. Розлучаючись чи ні.
На психотерапію мій чоловік точно не піде, він цього не розуміє. Щодо мене то так я бачу що мені є ще багато над чим працювати. Повертатися до попереднього психотерапевта я вирішила що не буду, бо наскільки мені відомо він не працює з нарцисичною травмою. Але знайшла інформацію що є терапевти які з цим працюють. Буду рухатися в цьому напрямку. Дякую Вам за увагу і підтримку 🤍

25-02-2024 01:52:08Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361491 для Наталия Горская

Дякую, відчуваю від Вас масштабне розуміння і підтримку. Так, я подекуди впадаю в намагання спростити до "хороше" або "погане", але так, розумію що це не буде правдою ні так, ні так. Напевно навіть постраждати через цей дискомфорт корисно, щоб таки допекти себе зрештою до того, аби розвинутися в осмислення такого як є, розуміння, прийняття і перебудови в таке, яке буде "справним". Дякую

25-02-2024 02:14:12Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361506 для Олена Berehech

Чому ми разом, для чого — мені спадає на думку що справа в созалежності. Бо до інших стосунків ми обоє не доросли. А розривати і залишатися самими — це викликає почуття жаху. Були ситуації з інших причин коли я пропонувала варіант розлучитися але ні самій не вистачило духу дійсно піти, ні він не захотів піти. Ми проводимо разом час, є спільне дозвілля. Хоча для мене це не те що б хотілося. Мені не вистачає глибокого контакту. Ніби разом на відстані завжди. Йому по його словах все і так нормально. Це найбільш бісить бо ніби це я якась детективна якщо йому все нормально, а мені не добре. Хоча так, в мене справді є психологічні проблеми, непропрацьовані травми, тощо. Тут дійсно може бути проблема саме в мені. Разом з тим розумію що якщо стану внутрішньо повноцінною то я можливо не захочу бути в цих стосунках. Може це мене і зупиняє докладати зусилля і змінюватися, бо тоді буде жах залишитися самій. Розумію що абсурдно. Але таке бачу в себе зараз.
Розумію що дітям може бути погано і в повній але не здоровій сім'ї. Але зараз знаю про себе що мені не вистачить ресурсу дати їм достатньо підтримки щоб прожити кризу розлучення. Тобто мені потрібно в першу чергу зробити щось з своїм ресурсом, щоб бути впевненою що зможу бути достатньо сильною для дітей як окрема одиниця.

Про мою цінність в сім'ї, попри те що інколи я впадаю у відчуття власної нікчемності, в сім'ї я виконую багато функцій, навіть елементарне готувати і подавати їжу, прати, прибирати, збирати, відводити і забирати зі школи дітей, я заробляю на деякі покупки для сім'ї і дітей, хоча і набагато менше ніж чоловік, підтримую дітей і чоловіка в спілкуванні, спільному проведенні часу, плануванні і організації дозвілля, піклуюся коли хтось хворіє. Але це напевно про користь а не про цінність. Я не розумію своєї цінності.

25-02-2024 02:22:12Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361538 для Тетяна Штапова

Мені здається що якраз розуміння що довго витримувати це напруження я не зможу і змушує мене шукати рішення. Розумію що життя саме, якась супернепередбачувана обставина рано чи пізно змусить мене розібратися в цьому всьому, хоч не хоч. Разом з тим не хотілося б щоб це мене приперло раптово, бо може і зламати. Розумію що не доцільно чекати аби це сталося якось само.

Тетяна Штапова психолог Київ 25-02-2024 06:32:30

1

Володимир Анатолійович Тарасенко

цитата:

Разом з тим не хотілося б щоб це мене приперло раптово, бо може і зламати. Розумію що не доцільно чекати аби це сталося якось само.

Звичайно, або Ви берете відповідальність на себе і починаєте змінювати своє життя, або замість Вас це зроблять інші. Життя - це рух. Якщо не направляти його в ту сторону, яка Вам потрібна, воно буде керувати Вами.

цитата:

Споживаючи популярний психологічний контент я вбила собі в голову що почуття провини це "погано" в тому плані що воно нічого не дає і доросла людина повинна відчувати відповідальність а не почуття провини, бо відчуваючи провину людина цим ніби заміняє відповідальність і це не ок. Тому в моєму розумінні провина позначена маркером "погане" і я ніби не хочу її в себе бачити.

Почуттям не обов'язково давати оцінку, вони існують незалежно від того, як людина їх сприймає. Провина - не виключення. Її неможливо назавжди відключити, але можна розібратись, яке місце в Вашому житті вона займає, навіщо вона з'являється, і з часом зменшити її інтенсивність. Звийчано, більше шансів це зробити з допомогою психолога.

👍 радити психолога:

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 25-02-2024 10:04:58

2

Тетяна Штапова
Наталия Горская

цитата:

дуже хочу розібратися хто я і що я

Ви - людина, яка шукає себе і свій власний шлях(!)
Яка поки що себе не ПРИЙМАЄ... такою, як є, зі всіма особливостями. В цьому контексті я би радив Вам залишити на узбіччі усі сумніви і розмови про психічні розлади і тому подібні оціночні кліше. Окрім шкоди, користі від цього ніякого.
Варіант автосервісу не підходить. Ви не зламане авто, а психологи не автослюсарі.

Просувають вперед ЗУСТРІЧІ однієї живої людини з іншою живою людиною, де буде контакт через увагу і почуття. Підтримку і взаємообмін автентичними реакціями. По суті, це про досвід виявлення себе справжньою, без вини, сорому, страхів. Це про вихід на територію внутрішньої свободи.
Саме такий цілісний досвід лежить в основі якісних трансформацій.

Відредаговано автором 25-02-2024 10:05:59

👍 радити психолога:

26-02-2024 20:46:47Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361658 для Наталия Горская

Знаєте, в мене десь всередині величезний, гігантський страх бути знищеною за неідеальність, ніби якщо в мене якийсь дефект то мене можуть і викинути або знищити як непотріб. А ідеально нічого ніколи не виходить. Як я ненавиджу цю прискіпливість до себе

Наталия Горская психолог Київ 26-02-2024 21:44:02

Це не ваша прискіпливість.
Вона чужа, нав'язана.
Її краще не слухати.

А ще можна спробувати відшукати в своєму досвіді спогад про те, як хтось приймав і любив Вас незалежно від неідеальності.
Можливо, хтось з батьків , бабуся, хрещена, хтось зі школи тощо.
Просто пригадати та відчути, як тепло огортає, ніби захищає від негараздів.

👍 радити психолога:

Павел Леонидович Басанский психолог Київ 26-02-2024 23:18:58

Глубокая нарциссическая травма.
Исцеляется в психотерапии.
В проработке отношений с тем из родителей-нарциссов, который нарциссически "грыз" своего ребенка, навязывая свои идеальные мерки и перфекционизм, как метод их достижения, и психологически "размножался"-клонировался внутри у своей дочери в детстве.

👍 радити психолога:

27-02-2024 00:40:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361682 для Наталия Горская

Занурюючись у свій досвід в пошуках того хто любив незалежно від неідеальності, я не знаходжу там нікого, ні з родини, ні з школи і тд. Там порожньо. Ніхто не приймав і не любив безумовно. Мені там відчувається що люди мене сприймали з презирством, огидою, нерозумінням, і зі всіма була жорстка дистанція. І до речі моя "хороша" поведінка, виконання заданих правил нічого не міняли, ставлення було таке саме і дистанція не зменшувалась. Мене це вкинуло в жаління себе до сліз. Ну а потім думки що в принципі взагалі то і ніхто не мусив любити. І сумніви що взагалі в реальному світі хтось когось любить. І що воно таке, любити, цікаво. І що таке контакт, якого мені здається що завжди бракувало у відносинах з людьми, але насправді я і не знаю що це.
До речі, мені здається що Ви зараз ризикуєте зі мною спілкуватися без отої дистанції. І у зв'язку з цим я відчуваю страх (страх що от-от за цим послідує те що зазвичай, а саме відштовхування)
(хоча здається що мала б відчувати вдячність)

27-02-2024 10:11:10Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361658 для Наталия Горская

"Але ж xібa ТІЛЬКИ зpaдa тa npoблеmи є у вaшomу cіmейнomу житті? Хібa не Ви onиcувaли ті nлюcи, яkі moжете втpaтити ? Отже вoни є, і вoни cnpaвжні , не нa бpеxні будуютьcя. Яkщo відokpеmити вaшу npoвину зa зpaду, тo Ви вдячні чoлoвіkoві зa ті xopoші momенти, яkі є і були?"
Я про оце спочатку подумала, що ну точно ж, так, є плюси, вони справжні, я вдячна, все круто. Але перетравлюючи це питання я знову ж таки бачу це з іншої сторони, в мене є таке відчуття, що в цих стосунках попри те що раціонально є плюси і ніби все нормально і ніби багато хорошого, я почуваюсь мертвою, я почуваюсь предметом, що ніби плюси є наслідком моєї "хорошої", "правильної" поведінки, наслідком постійного стримування себе, щоб не провокувати чоловіка на якісь прояви злості і зустрічного невдоволення. Що якщо б я, образно кажучи, розправила крила і(або) пазурі (чи що там ще в мене є), (або якщо б ще робила це регулярно, тобто якщо б проявляла себе справжню постійно) то хто зна що було б. Не хочу описувати фантазії на тему, але вони зовсім не красиві. (Це виходить що я знов знецінюю стосунки і чоловіка, і демонізую його, що ніби якщо б я вся така грандіозно всесильна і все контролююча не поводилась як потрібно, то і він би нічого хорошого б не робив) Розумію що це лише мої припущення. Припускаю що це знову ж таки не означає, що стосунки категорично погані, чи що чоловік категорично поганий. Ніхто не знає як би могло бути в іншому випадку. Я розумію що я так роблю не тому що він, а тому що я. Це я заморожена, якщо не закам'яніла. Спадає на думку що мене справжньої взагалі не існує, є щось таке аморфне, що ніби підлаштовується якось під обставини, і під цим фасадом пустота. Немає того чим є я справжньо, незалежно від. Оце ще подумалося що можливо я мертва незалежно від цих стосунків, а взагалі

27-02-2024 10:15:20Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361682 для Наталия Горская

Дякую Вам за приділений час і увагу, за відповіді, за теплу підтримку і можливість це все обговорити.

27-02-2024 10:17:40Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361689 для Павел Леонидович

Дякую.

"Иcцеляетcя в ncиxoтеpanии." — сподіваюсь що так.

27-02-2024 10:18:29Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361596 для Володимир Анатолійович

Дякую.

27-02-2024 10:19:16Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 361589 для Тетяна Штапова

Дякую за відповідь.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Схожі онлайн консультації

22-02-2024 Чи завжди психолог може допомогти ?

17-02-2024 Як правильно говорити з батьками про психологічні проблеми?

21-01-2024 Не хочу идти на сеанс к психологу

30-11-2023 Как правильно прощаться с психологом

22-11-2023 Думаю в мене СДВГ

19-11-2023 Шукаю психолога. Бюджет 500-600 грн

17-11-2023 Психолог отрицает мои чувства. Нормально ли это?

30-10-2023 Не могу понять почему я ненавижу психотерапевта и есть ли это знаком что пора менять терапевта

22-10-2023 Як має працювати психолог?

18-10-2023 Я б хотіла знати що у мене за проблеми та яким чином з ними боротись

Наталия Горская психолог Київ · Accepted Answer · 2024-02-26 12:22:09

Знаєте, люди в цьому світі- це просто люди.
Зі своїми перевагами та недоліками.
Зі своєю неідеальністю.

В ваших дописах присутній ніби критикуючий погляд такої собі "ідеальної особистості ", в порівнянні з якою всі явно "не дотягують".
Десь всередині Вас вона щось критикує та знецінює, зміщує акценти та робить не зовсім коректні висновки.

Наприклад, "все будується на брехні "- "все"?
Дійсно?
Ви зрадили, тяжко це переживаєте.
Маєте проблеми в стосунках.

Але ж хіба ТІЛЬКИ зрада та проблеми є у вашому сімейному житті?
Хіба не Ви описували ті плюси, які можете втратити ?
Отже вони є, і вони справжні , не на брехні будуються.
Якщо відокремити вашу провину за зраду, то Ви вдячні чоловікові за ті хороші моменти, які є і були?

"тепер це вже ніяк не змінити, це вже рана в шлюбі назавжди"- так, це не змінити.
Але "рана назавжди "- чи це не про те, що "в чистовику має ВСЕ бути охайно , інакше треба завести новий чистовик "?
В людини за життя трапляється багато "ран ".
Чи всі треба "нести з собою " в майбутнє?
Чи вибачили Ви своїх дитячих подружок, за ті рани, що вони Вам зробили колись?
Навіть переламані кістки зростаються з часом.
А почуття людини залежать від того, як саме оцінює людина події свого життя.

Моє життя не ‛‛працює‛‛, як себе витримати і реалізувати