Поможіть

Доброго дня, Патрісіє!

Брат на війні та смерть дідуся - це серйозні життєві випробування, як для брата, так і для Вас. Нормально в такий період почувати себе знесиленою та не мати ресурсу піти погуляти з друзями.
Ви ділились з друзями своїм станом? Як вони на це реагували, чи співчували Вам, чи дослухались до Ваших потреб? Чому думаєте, що вони давлять на жалість? З ким доречно давити на жалість, так це точно не з людиною у Вашому нинішньому становищі.

Хто з близьких зараз може Вас підтримати? У Вас є батьки, бабуся, ще брати і сестри чи інші родичі, яким Ви довіряєте? Чи є у Вас змога попросити когось з батьків записати Вас до психолога, або звернутись до шкільного психолога власноруч, щоб було з ким розділити свій біль?

Відредаговано автором 26-02-2024 22:57:10

Патрісіє, вітаю!

Співчуваю вашим втратам та розгубленості. Скажіть які у вас стосунки з батьками? Вам потрібна психологічна допомога. На ваші плечі випало багато життєвих випробувань і треба щоб хтось старший допоміг пережити. Ви як раз про це говорите, що вам важко прожити травмуючі переживання.

Чи є в школі психолог? Не бійтесь просити та шукати допомогу. Є соціальні центри, де працюють фахівці безкоштовно.
І скажіть що тут хотіли почути та отримати від нас?

Доброго дня. Ви переживаєте непрості часи і я дуже співчіваю. Стан коли немає сил і не хочеться комунікувати вимагає уваги. Пошукайте психологічну допомогу для сімей військових. Вона є і до того ж багато безкоштовно. Можливо потрібна також консультація невролога або психіатра. Щоб перевірити наявність депресії.