Question

12-11-2023

У мене мама постійно лізе в особисте життя, то роблю щось не так, то виховую дітей не так, то чоловік не такий. Хоча до мого брата не лізе з порадами. Після того як в більшості випадків вислухаю її не вдоволення, відчуваю невпевненість, злість інколи. Хоча я лиш одна їй з важкою роботою допомагаю, хоч живу далеко, інколи мій чоловік теж допомагає, але все не так, з часом вона починає критикувати нашу допомогу, особливо коли мій чоловік щось ремонтує, мені це вже трохи не то що неприємно, а набридає. З братом я спілкуюся нормально, але він до мами не їде і не допомагає, мама його виправдовує мол він же на роботі, хоча так було з самого дитинства, для мене завжди батьки знаходили що робити, незважаючи на те, що я теж працювала, своя родина і діти, я повинна все кинути їхати, бо не має кому допомогти їй. Але ж мій чоловік теж на роботі, але якщо подзвонила сказала що їй треба допомогти, він все кидає і їде. А якщо буває діти хворіють, не можу приїхати, чи ще щось то начинается маніпуляції з її сторони. Це морально втомлює.

Питання від: Аліна; Вік: 31

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

12-11-2023 10:03:21Доповнення від автора

Через мамине не вдоволення у нас постійні сварки, я стаю нервова, бо йому вона нічого не каже, тільки мені. Просто вона знає, що якщо йому щось скаже, він не буде їхати до неї, щоб щось допомогти з роботою.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Анастасия Меркулова
(Черкаси)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

06-11-2023 Одиночество

04-11-2023 Відносини з дітьми

01-11-2023 Бабуся проти того щоб я фарбувалась

01-11-2023 Не хочу жить с психически больной матерью

29-10-2023 Труднощі в спілкуванні з однолітками, занижена самооцінка

27-10-2023 Вина перед мамой за то что живу своей жизнью

19-10-2023 Вплив стосунків з батьком на відносини з коханою людиною

19-10-2023 Хочу что бы мои родители развелись

18-10-2023 Мама добра со мной, только когда у меня все получается

12-10-2023 Розлука з сином

score 4 · Answer 1 · 2023-11-12 10:37:30

Доброго ранку!

цитата:

ДОПОМОЖІТЬ ПОРАДОЮ

Уявивши стуацію з Вашої сповіді-допису, можу щиро і прямо сказати - порадою тут не обійтись(!) Потрібно грунтувно розібратись у Вашому ставленні до мами, до її вимог і претензій. А також, що найважливіше, до Вашого способу реагування на неї. Бо там помітні наочні ознаки емоційної залежності.

Ймовірно, Ви ще психологічно не сепарувались від мами. Та маленька дівчинка, що живе всередині Вас, так само як і в дитинстві досі вразлива від маминих оцінок, від її настрою... бо хоче від мами любові і тепла, прихильності і вдячності, проте всього цього не отримує, але все ще сподівається.

Тому будь-які поради - типу дистанціюватись від мами, припиняти спілкування, коли вона на вас наїжджає, переводити розмову на іншу тему і тому подібне - принесуть мало користі.
Завершення психологічної сепарації - це більш складний і глибокий процес, де Ви матиме справу з почуттями, з усталеними поглядами і способами реагування. Де буде актуально розвивати здатність і напрацьовувати навички прояву своєї автономії, робити свідомий вибір, як підтримувати стосунки з мамою без шкоди собі і своїй родині. Вирішити існуючу проблему і почати жити нормальним життям допоже співпраця з психологом, а також власні зусилля під його супроводом.

Ирина Терещенко психолог · Answer 2 · 2023-11-12 13:15:26

Доброго дня,
Ваша історія- про потребу вибудовувати особисті кордони і емоційно сепаруватися від мами.
Є проста істина- люди поводяться з нами так, чк ми дозволяємо.
Якщо знають що певна модель поведінки, фраз, висловів буде сприйнята та не викличе супротиву- це буде повторюватися.
Щоб дати зрозуміти людині що певна форма спілкування вам не підходить- про це варто говортти.
Такі слова як "ні", "не хочу обговорювати це питання", "це моє особисте і не буду продовжувати цю тему", "якщо мені треба буде порала, я її попрошу", ітд... все це нормально казати.
Це про ваші особисті червоні лінії і кордони.
Але тут одразу піднімається друге питання:
"Якщо я все це скажу, покажу цей протест - мама образиться".
Мама обратиться- я буду відчувати провину.
Я буду погана донька.
І ось саме це варто пропрацювати.
Не йти на чужі маніпуляції, газлайтинг, казати про свої бажання і почуття,і,при цьому не почуватися винною.
Всі відповіді у вас самих, у вашому минулому.
Переконана така система взаємодії склалася давно і наразі це працює за замовченням.
Проте вам вже не 15,у вас своя родина і своє особисте життя.
Ви маєте право жити так як самі вважаєте за доцільне, а не виправдовувати чужі очікування.
Щиро раджу обрати спеціаліста та якийсь час попрацювати над цим індивідуально.

Нiна Iванiвна Уенем психолог Київ · Answer 3 · 2023-11-12 13:50:25

Добрий день, Аліно!
Уявляю як Вас ображає і дратує ситуація. Співчуваю Вам.
Погоджусь з колегами, ситуація виглядає так, що сепарація від мами Вами не пройдена. Тобто, перехід від дитячої позицій до дорослої не відбувся. Ви не дозволяєте собі вибирати й відбудовувати стосунки так як зручно і потрібно Вам.
Вийти з емоційної залежності, не бути в ролі жертви або рятівника, можливо у будь якому віці.
Якщо не будувати кордони у психологічному сенсі, то звідки Ваша мама знатиме, як з вами можна , а як ні? Вона просто робить з Вашим життям, те що Ви дозволяєте робити.
Безумовно шлях сепарації і виходу з емоційні залежності не легкий і можуть бути гострі моменти. Його треба проходити настирливо, наполегливо. Разом з тим, з великою турботою і уважністю, в першу чергу до себе. Ваша мама вже не задоволена, ні вами, ні вашим чоловіком. Здається Ви нічого не загубите.
Я щиро бажаю Вам пройти цей шлях, повернути контроль над своїм життям й відчути свободу та легкість.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 4 · 2023-11-12 13:57:03

Аліна, порадою у Вашому випадку не допомогти. Від слова взагалі. Це все рівно, що намагатися лікувати апендицит пігулками, замість хірургічного втручання, яке банально врятує життя.
За описом, Ваша мама є нарцисом. Тобто людиною вкрай егоїстичною, маніпулятивною, неповажаючою, малоемпатичною, інтриганкою тощо.
А для нарциса серед власних дітей завжди є "любимчик" і є "козел відпущення". Завжди. І ось Вас вона записала до других. Бо, вірогідно, брат більше на неї схожий, ніж Ви за характером. Мабуть такий же егоїстичний тощо. Тому подібне негативне ставлення до Вас мами НЕ ЗМІНИТИ. Бо воно для неї є вигідним.
Але ж. Ви можете змінити СВОЄ ставлення до неї. З ЗАЛЕЖНОЇ психологічно позиції до НЕЗАЛЕЖНОЇ. Колеги вже писали Вам про необхідність сепарації, яку Ви не пройшли до кінця. Тож, Ви це можете зробити. Але без допомоги спеціаліста-психолога це навряд чи вийде зробити. Бо і підтримки моральної бракуватиме, і належних знань. Та й навчитися протистояти маминим маніпуляціям не завадить. А психолог знає як це робити в кожній ситуації.

Віталія Юріївна Мельник психолог Харків · Answer 5 · 2023-11-12 14:28:46

Добрий день. На яку пораду ви очікуєте? У вас немає меж. Їх варто почати вибудовувати, починайте працювати з психологом індивідуально.

Допоможіть порадою