Відносини дітей, пригощання

Question

Доброго дня.
Моєму сину 10 років, зі школи після уроків він повертається додому сам. Інколи йдуть разом з однокласником-другом, який живе також неподалік від школи. Мене почала хвилювати така ситуація: останнім часом вже кілька разів по дорозі додому однокласник кличе сина з собою в магазин і там купує йому смаколики. За свої гроші син не купує нічого, пояснює тим що збирає кошти на ігровий ноутбук, який ми йому купити зараз не можемо. Мене хвилює те що однокласник купує йому багато солодощів і син це бере. Тобто це не пригощання одною цукеркою чи одним печивом, а наприклад шматок торта, пончик і тістечко, або 2 шматочки торта і велика цукерка. На мою думку це забагато для пригощання просто так і це завеликі суми щоб 10-річній дитині витрачати їх на іншу дитину. Я поговорила з сином про це, сказала що ситуація бентежить мене і пропоную щоб він або не брав від однокласника ці гостинці, або щоб йдучи в магазин з ним брав свої гроші і на них купляв. Також домовилися щоб син все ж таки кілька разів теж пригостив того хлопчика, для цього ми йому купимо і дамо додатково солодощі, якими він зможе пригостити друга.

Тепер я хвилююсь чи правильно я відреагувала. Чи доречне моє занепокоєння в цій ситуації? Чи слід було вирішуватися, якщо моя дитина не питала в мене поради і допомоги.

З одного боку я тривожусь через це бо занадто щедре і часте пригощання  для мене здається підозрілим, наприклад це може бути задобрювання з якимись недобрими намірами, з іншого боку можливо той хлопчик таким чином купує дружбу мого сина, щоб син його слухався і ходив з ним по магазинах і тд, хоча той друг не з дуже багатої сім'ї — і звідси також питання а звідки в дитини можуть бути стільки грошей на солодощі, щоб і собі і моєму сину купляти, загалом це немала сума для дітей, зважаючи на регулярність, тим більше навіть якщо хлопчик має гроші, то чому він їх не витратить на себе. Мене це трохи насторожує.

З іншого боку я хвилююсь що можу бути не права, може це просто нормальна дружня щедрість, або навіть якщо там є якась проблема то можливо краще б я не вмішувалась і навіть якщо моя дитина робить помилку приймаючи просто так занадто щедре на мою думку пригощання — може він і має зробити свої помилки і мені не слід вторгатися в це поки дитина не запитає, не попросить допомоги. Прокоментуйте, будь ласка, як мені бути в цій ситуації. Чи правильно я обговорила це з дитиною? Чи варто мені ще щось зробити в цій ситуації?

Наталия Горская · Answer

Ваша увага до цього питання цілком зрозуміла.
Адже у вашій "системі координат " , якою Ви аналізуєте  події життя,  така ситуація  підпадає під категорію  "щось незрозуміле ".
Саме тому треба з'ясувати,  що відбувається.

Те, що Ви ніби не даєте синові набути власного досвіду,  -  але ж тут важливо  не просто  "кинути у воду,  щоб навчився плавати ", але й допомогти зрозуміти певні основи.
Ніхто не дає  дитині отримати досвід переходити дорогу  без того, щоб оголосити загальні правила. 

Ваше "втручання " тут  це не порушення кордонів,  а допомога  з орієнтуванням в життєвих правилах. 
Наприклад,  хто, як не дорослий,  може донести інформацію щодо кордонів іншої людини,  в даному випадку,  матеріальних. 
Син зіштовхнувся з новою для себе ситуацією  - Ви доносите до нього інформацію  "як це працює".
Це гарний привід  поспілкуватись з сином на багато тем морального спрямування ("використання" інших, поваги до себе та друга,  тощо), поділитись своїми поглядами,  розібрати якісь інші приклади подібної тематики. 

Батьки дійсно  мають дбати і про кордони дитини,  і про її власний досвід,  але при цьому ніхто не відміняв їх виховної ролі- розповісти, що особисто Ви вважаєте  справедливим в цій ситуації, обговорити те, що хвилює. 
І це не буде "вторгненням " в особистий простір сина, як не є ним і роз'яснення правил поведінки на дорозі.

Алла Володимирівна Романенко · Answer

Доброго дня! 

Вы переповнені тривогою і відповідно кожне ваше рішення не викликає у вас заспокоєння. Я би радила вам сфокусуватись на своїх почуттях, бо саме вони вибивают ґрунт з вашоі материнської позиції. Попробуйте справитись з власними страхами і коливаннями. Дитина, відчуваючи ваш стан, буде більше переймати його, а не те, що ви йому говорите. 

З приводу хлопчика. Є різні варіанти. В моєму житті в шкільний вік була подруга, яка запрошувала нас всіх в гості додому і водила просто так в МакДональдс (зараз це як в дорогий ресторан). Ви знаєте, я досі вдячна їй за це, я ніколи більше ні від кого не зустрічала такої щедрості і прихильності. Мене ніхто не навчив так віддавати як вона, але діти різні і в них можуть бути різні мотиви.

 Ви можете запросити хлопчика додому і пригостити його, відчуваючи його енергію і віддячуючи за турботу. Діти часто компенсують солодощами якусь нестачу і можна переключити свій фокус з остраху на дослідження чим живе і цікавиться син, що відчуває, тобто знайомитись з його внутрішнім світом. Запитати його як йому таке пригощання, дружба, що він з цього приводу думає? Можливо досвід вашого сина ширше ніж ваші уявлення і переконання?

Наталия Горская · Answer

Ну, на баланс "брати-давати" також у кожного своє бачення. 

Особисто  мені не подобається ідея "повинен пригощати, бо беру ".
Це вже про щось нещире,  як на мене. 
Ніби як мене запросили в гості,  то і я маю "у відповідь " запросити. 
Мені ближче, коли доросла свідома людина "дає" , бо хоче "дати", а не для того, щоб отримати. 
І взагалі,  як на мене, "брати- давати" дещо ширше,  ніж стосунки 2 людей.  Ми можемо "давати" одній людині,  а вона потім поширить далі  "давання " на тих, хто потребує,  чи кому захоче.
Ніби такий собі баланс між Людиною та Світом. 
Комусь даємо, в когось беремо. 
Але це вже відхід від теми вашого питання)

Вашу тривожність важливо було б опрацювати з фахівцем,  адже ваші страхи  впливають і на світогляд сина,  який формується. 

Щодо алкоголю та іншого- ніякий контроль тут не спрацьовує, навіть навпаки. 

Важливо  сформувати всередині  сина таку основу , яка зсередини буде стримувати  його.
 Опору на Себе,  на Повагу до Себе, 
 свої цілі в житті,  своє бачення різних сторін життя. 
Щоб зовнішні  чинники (а вони доволі 
сильні,  нажаль) мали противагу  у вигляді  такої міцної основи всередині.

Наталия Горская · Answer

Це про ваше неуміння брати. 
Тема досить глибока. 
Вам важливо було б з цим попрацювати. 
Адже тут позиція  сина є більш здоровою,  оскільки його ще ніхто не обтяжив почуттям провини щодо позиції "брати".
А Ви маєте певне викривлення в цій сфері,  і можете  "передати" це синові.

Алла Володимирівна Романенко · Answer

Ви вирішуєте, що вам комфортно, я скоріш показувала вам шлях як можна відчути друзів свого сина. Це ваше життя і ви робите його комфортним і зручним. Ми теж не знаємо який це хлопчик і які в нього наміри. Психологи не екстрасенси. 

 Живе  спілкувння дає можливість опиратись на свої відчуття.

Алла Володимирівна Романенко · Answer

Подяка і щира радість - це доречі теж обмін! Ми всі в різних обставинах і обмін може бути емоційним, духовним, а не тільки матеріальним!

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

У вас похоже сформировалось представление, что мир страшный, небезопасный, никто просто так ничего не дает и не делает, и все четко по принципу "ты мне - я тебе", чтобы никто никому больше не дал, потому что это неспроста.
Плюс катастрофикация вначале друг, потом незнакомец, потом педофил. Вначале конфету, потом сигареты, потом наркотики. 
Все это вы транслируете сыну, даже если вам кажется, что мы не говорите конкретно так. Но общий посыл "мир опасен и никому нельзя доверять" передается.
А вы и по себе, я уверена, чувствуете, насколько с таким не комфортно жить.
Я бы предложила вам поработать с психологом на тему тревожности, установок про страшный мир и угрозы на каждом шагу. Во-первых, вам самой станет легче, во-вторых, впереди подростковый возраст, когда тревоги будет очень много, а вот контроля за сыном и его жизнью все меньше и меньше, и это сильно будет осложнять вам жизнь.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Тут стоит пересмотреть свои установки и взгляды.
В идеале, конечно, это в контакте с психологом, чтобы иметь возможность и выговориться, и получить обратную связь в виде отклика, вопросов, которые помогут вам посмотреть на ситуацию с разных сторон.
Я не любитель самостоятельно копаться в себе, поскольку всегда можно накопать в другую сторону)
Но для начала, как вариант, есть такая схема оспаривания мыслей, убеждений
1.	Запишите свою мысль, убеждение (например, про то, что если брать конфеты от друга и ничего не давать взамен, то это приведет к чему-то плохому - пишите свой вариант)
2.	Какие доказательства, поддерживающие эту мысль?
3.	Какие доказательства, противоречащие этой мысли, убеждению?
- Противоречит ли что-нибудь в моем опыте моей идее?
- Случалось ли у меня в прошлом, что подобные опасения не сбылись?
- Возможно ли, что эта мысль не логична и искажена?
- Это возможно не моя мысль?
- Существует ли альтернативное объяснение?

4.	Что самое плохое может произойти? Смогу ли я это пережить?
5.	Что самое лучшее может произойти, если избавлюсь от этого убеждения?
6.	Какой самый реалистичный исход?
7.	Какие могут быть последствия моей веры в автоматическую мысль, глубинное убеждение?
8.	Какие могут быть последствия изменения моего мышления?
9.	Могу ли я к той же самой ситуации подойти с другими мыслями, которые менее тревожные?
10.	Что я мог бы посоветовать другу, который находится в такой же ситуации?

Наталия Горская · Answer

"Як запобіжна міра " " рівноцінний матеріальний обмін" від педофіла та маньяка навряд чи допоможе. 
Бо тоді дитина буде думати, що якщо  пригостити маньяка , взявши  його цукерки, то це ок. 

Існують інші способи щодо маньяків- ніколи не розмовляти з незнайомими,  звісно,  що й не брати в них нічого. 
Важливо, щоб ваш син розумів різницю між однокласником  та стороннім чоловіком, який може йому щось запропонувати. Думаю, він розуміє. 

Тема пригощань тільки краєм стосується безпеки,  тут інші, моральні сторони. 
"Домінування" через те, що хтось більше дає-  досить перекручене розуміння. 
Хіба якщо мене хтось пригостить я маю відчувати себе  "нижче " тільки через те, що прийму?
Мені буде приємно, я буду вдячна. 
Не більше. 
Бо людина пригощає тому, що просто хоче. 
Не захоче- не буде пригощати,  це її вибір. 

Вам краще розібратися для себе,  щоб не додати непорозуміння в голову сина.

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий день. В подібних ситуаціях можна було б ще зв'язатися із мамою однокласника для прояснення ситуації.
Ну і так, з вашою тривожністю було б непогано почати працювати з психологом.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Вас довгий час систематично психологічно травмували в дитинстві. Внаслідок чого маєте  КПТСР.
Ці ситуації виробили у Вас захистний механізм у вигляді тривожності, яка частково знижувала ризики попадання в подібні ситуації в майбутньому. Але, при цьому, аналогічно і сильно знижувала якість Вашого життя.
А тепер, на додачу, ще негативно впливає і на сина цілком, і на процес його виховання.
Якісь психологічні вправи або читання статей, перегляд тематичних відео тощо у Вашому випадку навряд чи замінять повноцінну психотерапію з психологом.

Ірина Миколенко · Answer

Доброго дня!

Будет очень сложно вашему сыну отказывать другу - не принимать его угощения. Так как ребенку это вообще сложно - отказываться, от чего то, что нравится и приятно.
Поэтому лучше всего приглашать друга в гости по возможности и угощать на ваше усмотрение - вкусняшками домашними к примеру.
А так же - либо давать сыну дополнительные деньги ( на мелкие покупки)
Но объяснить - что это не на смартфон и т д
Лучше всего еще поговорить - с семьей мальчика - чтоб понять какая у них атмосфера в семье.
И как они относятся к деньгам и подаркам.
У вашей же семьи - вопрос щедрости - а насколько у вас принято дарить подарки и знаки внимания?
Друг другу или другим людям?

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Відносини дітей, пригощання

Відповіді психологів