Як бути

6. В стосунках гойдалки, деколи нормальні комфортні періоди і чоловік норм ставиться. Деколи все погано. Звинувачення, докоряння. Нерозуміння. Чесно, стосунки не класні і не приємні. Я навіть не знаю що є хорошого в стосунках крім того що таким чином коли ми разом у дітей є двоє батьків (але розумію що якість такої сім'ї під питанням). Піти від чоловіка — я не знаю чи мені хочеться, але боюся цього точно, як вирішувати фінансові питання, як ростити дітей в разі розлучення. Також чоловік колись в конфлікті погрожував що не віддасть мені дітей. Це була маніпуляція, але мені страшно. Чи має він таке право і чи робитиме він таке в реальній ситуації я не знаю.

7. Немає де жити. Мешкаємо на квартирі але скоро доведеться переїздити, термін оренди закінчується. Інші квартири намагалися знайти але варіанти дорогі для нас, і немає коштів щоб це вирішити. Тому передбачається проживання з чоловіковою мамою. Вже був такий досвід, це дуже пригнічує, і мені страшно як це можливо буде пережити знов. Чоловік не вмів захищати межі нашої сім'ї і навряд чи щось зміниться тепер. Мене його мати не сприймала як нормальну дорослу людину, а постійно намагалася всім керувати і вимагала щоб все робилось по її, та я й не почувалась повноправною повноцінною людиною в її домі бо це її майно.

8. До своїх батьків переїхати жити теоретично можна, є місце в домі, але. Я цього не хочу і боюся бо в дитинстві батько розбещував мене і я переживаю про безпеку своїх дітей, хоча мої батьки вже старі але немає ні довіри ні бажання спілкуватися, ні готовності просити допомоги.

9. Орендувати самій житло — немає зараз грошей, кредит страшно, бо якщо я ще глибше впаду в яму і будуть ще більші проблеми.

10. Чим я б хотіла займатися в майбутньому — я б хотіла стати психотерапевтом. Це одне з небагатьох що мене дійсно цікавить і надихає. Проходила кваліфікаційні курси, теоретично можу надавати першу психологічну допомогу як консультант, а практично я сама потребую допомоги, не в ресурсі і не пропрацьована. Але сподіваюся що колись, пройдучи свої труднощі, зможу також допомогти іншим,
з глибоким розумінням, вірою і впевненістю, що допомогти можливо. Навчалась в університеті на психолога, поки що не закінчила але теоретично ще встигаю отримати диплом якщо не зволікати і потрапити наприклад на найближче навчання КПТ через рік щоб стати психотерапевтом. Це знову ж таки гроші яких я не маю і не знаю як їх заробити. Думки про кар'єру це зараз швидше як світло в кінці тунелю, розумію що до цього ще далеко.


— Якщо підсумувати, то можливо зараз ключове і пріоритетне це знайти як отримувати дохід щоб забезпечити житло і базові потреби мої і дітей. Але як. Я зовсім не відчуваю в собі сил. І як зробити щоб стосунки не виснажували і пригнічували, а хоча б щоб в них було спокійно і безпечно. І я просто у відчаї і не знаю що з цим робити. В мене немає якихось суїцидальних думок, але от відчуття ступору, замкнутого кола, страх що буде гірше.

Звертаючись по допомогу я почуваюсь нікчемною і дурною. Але все ж маю надію почути щось, що допоможе рухатися далі.

Якщо говорити про ресурси. Я жива, мої діти живі, я ще маю цікавість до життя і сподіваюсь ще не раз бути щасливою. Маю якісь знання і досвід. Родину. Я хочу дбати про дітей і робити найкращі з можливих вибори, щоб забезпечити їх безпеку і благополуччя, і сподіваюсь впоратися і ще допомогти багатьом людям пережити труднощі.

Буду вдячна за будь-яку допомогу, підказку, підтримку, настанову.