Як себе поводити?
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
Тетяна Олександрівна Дубінецька психолог 02-11-2024 19:58:20 |
Добрий вечір, я зрозуміла проблему, але Ви не задали питання, тому я розумію, що Ви хочете нормально спілкуватися із чоловіком, без сварок і отримувати допомогу. Вірно?
Ви часто замовчуєте про свої потреби, про те, що вам потрібна допомога, щоб уникнути конфліктів. Невиражені емоції накоплюються, з'являються образи, і згодом вибухають і виникає конфлікт. Якщо мовчати, невиражені емоції можуть спричиняти погане самопочуття і згодом психосоматичні розлади. У відносинах дуже важливо відкрито говорити про свої потреби і просити про допомогу, а не чекати, поки чоловік здогадається сам. Дуже важливо говорити без дорікань і звинувачень. Говорити, що Вам неприємно, коли чоловік підвищує голос, і взагалі, те, що він робить це при дітях. І дуже важливо просити про допомогу. Але, із того, що ви написали, ваш чоловік взагалі не розуміє, що потрібно допомагати дружині із дітьми і по дому. Тому кращим варіантом була б робота із психологом, в результаті якої ви зможете спокійно і відкрито, а головне конструктивно спілкуватися з чоловіком, встановити свої кордони, чітко розподілити обов'язки між вами, налагодити стосунки. І саме важливе, сварки дуже негативно впливають на психічний і емоційний стан дітей. Сімейна терапія також не завадила б. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-11-2024 10:53:58 |
Если все на вас и муж ни за что ответственности не несет, кричит на вас и детей, то что вас держит в отношениях?
Отношения это всегда два человека и в одиночку не справится и не наладить коммуникацию. Тут важно разделять, что вы можете сделать, а что уже ответственность вашего мужа. Всегда ли были такие отношения с мужем? Что ценного вам дает муж и отношения с ним? |
03-11-2024 12:29:19Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 373188 для Валентина Михайловна Спасибо за ответ! Муж кричит не всегда, а с периодичностью- 2 дня хорошо, день плохо. Его выводят мелочи, на которые он вчера ещё мог не обратить внимания, а сегодня- заостряет. Отношения такие давно, но раньше я списывала все на работу, он много работал и уставал, то сейчас работы меньше в разы, у него много свободного времени, он стал много проводить в телефонных играх и втягивает в это младшего ребёнка.Я понимаю о чем вы пишите, но мне так страшно решиться на этот шаг- разойтись, я понимаю что дети будут винить меня, муж- тоже, ведь по его мнению я просто все принимаю близко к сердцу, ну крикнул на ребёнка, что такого, ну ответил грубо, так это только моё мнение, мне кажеться. Что ценного в отношениях? Да наверно уже ничего. Он возит детей на кружки и водит в школу ( пока есть время, дальше- не знаю), и может им приготовить покушать ( да, это достижение, раньше об этом можно было только мечтать). Спать он со мной не ложиться в постель, даже когда все хорошо, сидит в гостиной смотрит фильмы и разные передачи, секс редко ( из-за меня, я от этих вечных обид на него совершенно не хочу с ним ничего, он бы не против), душевных разговоров нет, если уж садимся говорить, то говорю только я, если о ерунде всякой, то он просто слушает, говорю- почему не реагируешь, ответ- а что тут сказать, я во всем согласен. Если обсуждаем проблему ( я стараюсь по возможности сразу все выяснить, прояснить) то виновата всегда я, даже когда я мягко пытаюсь сказать что мне было не приятно то или это, он всегда найдёт опровержение почему я не так все поняла. Когда все хорошо старается заботиться, например иногда сделать утром чай, или помыть посуду, убрать в квартире. Говорит комплименты или просто подходит обнимает, целует. Я часто себя пытаюсь уговорить ко всему относиться проще, пропускать, не заострять но от повышенного тона я начинаю плакать, не могу собрать себя, если это касается детей мне очень больно за них, я считаю что все можно решить по доброму. Как же решиться на шаг разойтись, мне кажеться я морально не выдержу вот этого негатива, или я выходит жертва? Или просто слабый человек. Боюсь будущего, быть одна с детьми, смогу ли я справиться и все сама организовать, как себя переубедить, настроить что ситуация не нормальная и надо что- то решать. Или из-за такого не расходятся и я слишком восприимчивая. |
Виберіть психолога для консультування з приводу складних життєвих обставин, раптових кардинальних змін, потрясінь
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-11-2024 12:46:33 |
1
Страз остаться одной с детьми это про что? Что конкретно страшно? Если муж хороший отец, то и после развода им останется. По поводу дети балет винить вас, то почему вы так считаете? Дети видят вас, ваши отношения с мужем, живут в этой атмосфере и запоминают, что именно такие отношения это семья, так должно быть и это норма. Плюс кричащий отец это всегда стресс и напряжение, и никак не польза для детей. Вы описываете грустную картину, где нет ничего хорошего, кроме порой вымытого пола и чашки чая. А это то, что вы точно способны сами сделать. Стоило бы поработать с психологом индивидуально, чтобы избиваться от страхов, чувства вины перед детьми и найти в себе силы изменить свою жизнь и отношения к самой себе. |
03-11-2024 12:58:28Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 373177 для Тетяна Олександрівна Дякую за відповідь.Я часто говорю з чоловіком про те, чим я невдоволена чи що мене образило. Він знає все і навіть більше чим повинен мені здається, і йому це набридло. Він не сприймає мені здається вже мене, якщо бачить що я образилась робить вид що йому все одно. Згідна з Вами з приводу сімейної терапії, але він навідріз відмовляється це робити, каже- тобі треба, ти і іди. Вже не раз він обіцяв що не буде підвищувати голос, з приводу допомоги, бувають дні коли він щось робить- може зібрати з собою їжу на пікник, або миє посуд, може пропилисосити, але це все не від того що він хоче робити це, чи вважає обов'язком, а просто коли має настрій і я прошу. Не має- не робить. Так було завжди після того як народилась дитина,( до- робив все зі мною залюбки), але я не напружувала його, він багато працював і мав 1 вихідний де я хотіла щоб він приділяв час дитині а не прибиранню. Але з роками зрозуміла, що він звик нічого не робити, так само у нього в сім'ї було заведено, мама робила все сама, тато не знає де в них що лежить в квартирі навіть. Я говорила, що я теж всьому вчилась- як готувати, доглядати за дитиною, що я не можу переступити кучу піску біля порогу і іти собі далі, що є якась відповідальність. Я розумію що відносини у нас дивні, що це не нормально. Коли все добре, каже що любить мене, обнімає, цілує, говорить компліменти, але тільки стає погано, він як чужа людина, ігноруючи, перестає грати з дітьми, лежить на дивані в грає в телефон, нічого не робить, на звичайні питання відповідає грубо, через деякий час веде себе як ні в чому не бувало, а те що мене обурює вже і це все ігнорування і нічого не роблю, каже що я знову щось хочу з'ясовувати, скільки можна- проїхали. Він нічого поганого не робив, і взагалі, ну і що, що весь час на дивані, я йому не мама, щоб щось забороняти, а з приводу посуду, чи розкиданих речей то його все влаштовує, а як мене ні, то іди і роби то все. А з дітьми- ну настрою не було грати. Старша донька дуже страждає від цього, вона і не просить у нього нічого, просто сидить у кімнаті в телефоні, ще молодший просить пограти, так коли той йому набридне зі своїм " ну будь- ласка" він просто крикне на нього та і все ( це коли ми посварені з чоловіком). Це якесь замкнуте коло. І я не можу зрозуміти чому я завжди плачу від грубого голосу чи підвищеного тону. Це в мене психіка вже зовсім ніяка, чи це норма. |
Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-11-2024 13:38:00 |
1
Вы плачете, потому что у вас в семье нездоровая атмосфера и у вас естественная реакция. Ваш муж, похоже всегда был таким и ему удобно, а вы просто устали искать оправдания ему. И причина была вовсе не в работе, а в том, что не ведет себя как ребёнок - ответственности нет, что хочу, то и делаю, настроение какое есть - с таким и миритесь и тп |
Тетяна Олександрівна Дубінецька психолог 03-11-2024 13:40:44 |
Чоловік не сприймає вас, дозволяє грубість, часто ігнорує, коли потрібна допомога, та ще й пишете, що страждає старша донька. То проявляє любов, то як чужа людина - це схоже на уникаючий тип прив'язаності. Це дуже добре, що ви як жінка і як мама намагаєтесь зберегти сім'ю, але самотужки Вам не витягнути, у відносинах працюють двоє. Доростити внутрішню дитину, працювати із самооцінкою, знайти опору у собі і ресурс для змін - це можливо в роботі із психологом. А тоді, Ви зможете прийняти рішення, чи потрібні Вам такі відносини.
|
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 03-11-2024 22:10:06 |
Чоловік НЕ робить вигляд, що йому все одно, йому справді ВСЕ ОДНО.
Бо маєте шлюб з нарцисичною людиною: егоїстичною, маніпулятивною, мстивою, малоемпатійною і байдужою, поверхневою та пустою. І іншим він НЕ буде. Бо це вроджена структура. Та до психолога не піде, бо нащо?! Щоб психолог викрив всі його маніпуляції та неспоможність будувати здорові стосунки? Бо нарциси таки не спроможні на це. На здорові стосунки. А ось ЧОМУ Ви вибрали собі такого чоловіка? Це важливе питання. Може хтось з батьків був подібним? За моїм досвідом і практикою саме так і відбувається вибір. І тому, доки не пропрацюєте відносини з батьками - важко буде вирішувати щось з чоловіком. Як зараз і відбувається. |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо!
Я часто работаю с людьми, которых настиг личностный или профессиональный кризис, возрастной или кризис смыслов. Но сегодня на наши личные кризисы накладывается и глобальный кризис. Как удержаться на плаву во время турбулентности?
Отношение к суициду у различных народов в разные времена неоднозначно. В определенные периоды самоубийства у некоторых народов рассматривались как социальная норма.
Каждая семья проходит несколько этапов развития, и переход с одного на другой сопровождается кризисом семейной жизни. Семейные кризисы и 7 симптомов проблем в отношениях в семье.
Многие к этому возрасту имеют детей и уже внуков, и набежавший «внезапно» синдром опустевшего гнезда, с вопросом: «Чем жить вдвоем, без детей?», «Чем наполнится снова?»
Этот долбаный кризис. Кризис средины жизни. Он такой. Весомый... Идет за тобой тихо, спокойно. Подло так, втихаря подкрадывается. А потом – бац! И вдруг замечаешь, что жизнь, в общем, проходит.
Средний возраст идеально подходит для жизненной квартальной бухгалтерии: пересчет итогов и сличение его с собственными мечтами и планами, с одной стороны, и общепринятыми стереотипами достижений - с другой.