Родители и дети

Здравствуйте! мне 19 лет. учусь в юридическом университете, уже успешно закончила 1 курс сейчас работаю. проблема в том что... все что я зарабатываю - я отдаю маме, и когда я сказала что хочу хотя бы часть сохранить и оставить себе, она сказала " ещё чего? может ещё все себе оставишь? ничего не знаю. все домой принесёшь. " это обидно..

мы армяне. отца у нас нет. я старшая дочь в семье, есть ещё младшая сестрёнка 12 лет.
Мама всегда угрожает , что если мы выйдем замуж за свою нацию - то мыс можем забыть о том что у нас есть мать, о том что у неё навсегда в сердце останется обида на нас и т.д. это... это страшно слышать, и я не знаю как долго я смогу это терпеть. я сейчас в отношениях и мой молодой человек уже даже познакомил меня с его родителями - мы отлично ладим с ними. но моя мама до сих пор не знает об этом.. и не узнает как я думаю пока я не закончу вуз.

знаете, я боюсь ей что-то рассказывать. там два варианта:
либо об этом все узнают
либо начнётся скандал длиною в неделю.
знаете, я на работе специально задерживаюсь, и вру маме что в субботу я тоже работаю. я просто не хочу возвращаться домой... по началу все хорошо, но потом снова скандалы. ни дня не помню чтобы дома было веселье, смех и радость. если и есть то длится от силы 10 минут... дальше все как по сценарию. и мама может начать скандалить со мной с любой мелочи. она приходит ко мне в комнату, начинает ругаться со мной и уходит. у меня складывается впечатление что е легче от этого.
и скажите пожалуйста, насколько это нормально, смеяться когда тебя ругают или бьют? что делать с этим?потом я начинаю плакать навзрыд просто... я работаю офис менеджером и после работы, до 11 ночи репетитором английскогт и русского языка. но мама просто говорит что я ****ей занимаюсь, и ничего полезного для семьи не сделала.

Я прошу вас, дайте пожалуйста совет, как мне справиться с этим??? что делать?? я не могу ни с кем поделиться этим, все читают что я идеальна и понятия не имею что такое слезы - так пусть считают дальше. но мне ужасно тяжело сдерживать все это в себе.. реветь от безысходности по ночам, и ходить потом как ни в чем не бывало.
мне тяжело. мне тяжело от этих скандалов. помогите справиться с этим

Доброго вечора
Мені 25 років, з яких я 4 вже не проживаю з батьками разом. Проблемність у тому що моя мама гарна та кохана мною людина, до тата я відчуваю трохи слабші почуття тому-то він тиран, пояснює з дитинства усе криком, час від часу пиячить (зараз частіше, тому що у мене особисте життя, коштів на «утримання дитини» не йде, і він не маючи хобі чи зацікавленостей, більшість бюджету сімейного (його зп+мами) витрачає на алкоголь. Мама старається його стримувати говорить з ним та отримує крик та моральні травми усе життя від нього (колись він навіть піднімав на неї руку, але скільки б я не просила з дитинства, вона від нього не йде, чим калічить себе ще більше, аргументує тим що у квартиру він привиде «своїх друзів та колег алкашів» які обкрадуть або зроблять з неї усе що забажають) я також не одноразово брала участь у розмовах про фінансовий стан сім’ї, про те що потрібно мотивувати себе, мати хобі (колись він полюбляв ігри по типу ворлд оф танкс та інше, що хоч трохи відволікало його від роботи) що він може оформити собі гарне місце для ігор, або відкласти кошти та покращити компʼютер і так далі та це не діє, мої слова чи мами для нього не авторитет, і навіть слова його батьків чи інших людей.
Після того як я зʼїхала, мама час від часу починає маніпулювати мною, що розмови суто її на нього не діють, що він тяжко працюючи усе пропиває і вони навіть нормально комуналку закрити не можуть, хоче щоб я була присутня на усіх виховних моментах для нього (для мене це масштабні сварки, після яких я морально вбита) і якщо я не погоджуюсь на таке дійство по телефону, вона каже що сама не зможе вплинути, або каже «просто прийди і побудь», на мої аргументи по типу «мамо, ви дорослі люди, я б мала бачити хоч якийсь приклад у ваших стосунках, бачити як ви сідаєте і обговорюєте та доходите до чогось разом, бачити як ви вміло розпоряджаєтесь фінансами та брати з вас приклад, але я бачу лише крики і те що ситуація не змінюється , будь ласка поговори з ним, розкажи його реакцію на це та потім обговоримо якщо буде необхідно подальші дії» вона відповідає «знову наговорила мені на голову, не хочеш допомагати, тоді все, не хочу з тобою говорити» і кладе слухавку, після такого я розчавлена, відчуваю себе просто гімном а не дорослою людиною яка може хоч якось допомогти. Я жила з ними, я була з ними у тій однокімнатній квартирі до 21 року, я слухала крики та бачила його байдужість, на людину не впливають розмови взагалі, а мама і надалі виводить його на ті конфлікти», поки я з ними жила я придумувала, кожної пʼятниці як відволікти тата щоб не пішов «сидіти з друзями» бо потім ми з мамою його доносили додому, роздягали, клали спати, а зранку він казав «вибачте дівчата» а з вечора історія продовжувалась, коли я переїхала я прям відчула полегшення морально, та мама, мама залишилась там і я ніби не можу її витягнути з того життя, просто пишу це все і розумію яка безсила, ридаю, розумію що даю вам лише частинку інформації, але мені так шкода що я нічого не можу вдіяти, я шукала весь вечір якийсь форум чи сайт психологів, бо морально я не вивожу, я не можу жити своє життя, моя кохана людина питає що з настроєм, а я кажу що все добре просто є дрібні проблеми вдома та все налагодиться, але це така брехня, мені так болить зсередини те що я просто безсила
Будь ласка, підкажіть що я можу вдіяти

Мама у мене холодна, агресивна,груба ,хоче,шоб все була по її і контролює кожен крок .Каже,що я без неї ніщо і ніхто .Змушує заслуговувати її любов і доказувати їй,шо я вже доросла і чогось можу .Дійшло до того,що мені можна ходити в церкву ,лише з її дозволу,коли дозволяє,а коли не дозволяє,тоді не можна. Я дуже від цього страждаю.Коли хотіла переїхати спробувати,були скандали ,била мене,казала,шо випустить за двері лише без грошей,одягу карти й телефону ,і вона тоді побачить на шо я здатна . Або ще погрожує,шо помре і це на моїй совісті,і шо в мене нічого не вийде ..Як мені вибороти право ходити до церкви?