ДОБРЫЙ день! Трудно здесь решить за Вас.Важно ли для Вас , чтоб с Вами считались, уважали Ваше мнения, важны ли для Вас партнерские отношения? Или все же страх не успеть завести семью преобладает?Цена, как по мне велика. Человек счастлив, когда живет из своих потребностей ей, а не в подчинении.
Добрий день! У вас якось опис стосунків теж звучить предметно, я хочу, мені треба, мене не влаштовує, і план на життя. Щось мало відчутно роль взаємин між вами! Він старший, утримує вас і направляє по життю, на що це вам схоже? Чого ви насправді хочите будучи з ним?
Вита Валериевна Журавель, спасибо за понимание! Сказать, что у меня есть страх не успеть завести семью - нету страха. Но хотелось бы иметь ребенка и чтобы у него были и папа, и мама. Но разве я должна для этого поставить крест на своих желаниях?
06-02-2019 12:33:10Дополнение к вопросу
Юрій Юрійович Змієнко, дякую що відгукнулись! Для мене важливе бачення цієї ситуації саме з чоловічої точки зору. Я на разі не бачу, що він мене утримує. Зараз я сама працюю. Він може оплачувати якісь подарунки на певні свята. Хоча скажу, що на день народження він подарував мені тільки квіти. Все. Ну і коли хоче зустрітись - оплачує наші поїздки. Але їдемо ми туди, куди хоче він. Тобто, мене не запитують чи хочеться туди поїхати мені.
Якби було так як хочу я, то він мав би переїхати до мене жити. Але він дуже любить свою роботу і переїхати маю я до Києва. Тобто, залишити все: рідний дім, маму, яка часто хворіє, родичів, друзів - і поїхати у місто, де у мене зараз крім нього немає нікого. То чому я маю на це все наважитись, а він не хоче навіть у Києві жити там, де хотілося б мені? Розумієте, в ідеалі я взагалі не хочу до Києва. Я не люблю столиці. Але готова піти на цей крок заради нього. А він виходить бачить тільки себе. Мене, моїх бажань, моїх цілей для нього не існує. Є він, його батьки, його гроші. Він все повирішував. А чи щаслива я? І як йому це пояснити? Як мати для нього якесь значення, як бути для нього важливою, щоб він почув МЕНЕ?
Важливо було почути історію як ваші стосунки склались, чого ви очікували, що подобалось в ньому, хронологія! Чого насправді хочите для себе? Що вас всеж поєднує разом?
отблагодарить психолога ссылкой:
06-02-2019 13:06:04Дополнение к вопросу
Юрій Юрійович Змієнко! Ну як склались. Зустрілись, спілкувались спочатку по Інтернету. Потім по телефону. Далі вирішили кудись їздити разом. Він казав, що я йому подобаюсь, тому що дуже позитивна, йому зі мною весело і що подобається моє мислення у різних життєвих ситуаціях. Мені теж з ним було комфортно, тому що він розумний. Не в значенні енциклопедично (хоч і цей момент є), а у баченні життя. Але це був етап у наших стосунках, коли все легко, няких очікувань.
А потім він зробив мені пропозицію. Ну і я почала морально налаштовуватись на те, що маю все залишити і розпочати життя на новому місці з чистого аркуша, адже ні друзів, ні родичів - нікого окрім нього.
Через кілька місяців я залишилась без роботи. Організація в якій я працювала раптом стала банкротом. Думала, що переїду до нього, адже пропозицію вже робив. Ну і шукатиму нову роботу вже в Києві. Але ні. Він сказав шукати її у себе на місці, бо ж за що я буду жити? Мені була незрозумілою його така відповідь. Але я знайшла роботу, ще кращу за попередню і в раз більшою зарплатою. Тоді запила його, що б він робив на моєму місці. Сказав, що зібрав би речі і просився до нього прийняти в дім. Я сказала, що я йому не бездомний цуцик, щоб проситись. Не знаю, каже, що невдало пожартував просто. Але все ж таки у той важкий період він залишив мене у тих проблемах пошуку роботи.
Потім я дізналась про квартиру куплену там, де я не хочу жити. І при чому купував і навіть не казав, що купує. Мені ще дивно те, що у них є будинок, а мама не хоче взимку в ньому жити. Бо батько економить тепло і вона мерзне. І мама переїздить у квартиру. А він не хоче жити з мамою і тому купив для нас окремо. Невже не можна отопити для мами кімнату, щоб 46-літній синочок створив сім'ю і жив у тій квартирі поки не зможе зібрати кошти на іншу у нормальному місці? Все крутиться довкола мамочки. Їй окремо квартиру. Синочок має жити під боком. А я? Навіщо їм потрібна я? Щоб бути прислугою? Чи щоб народити внука, бо його так хоче мамочка? Але у своїй сім'ї я хочу сама вирішувати, а не виконувати її рішення. Я хочу квартиру подалі від неї, я хочу, щоб він радився зі мною. Мама прожила своє життя і може жити де хоче. А я маю свої думки і бажання. Але він каже, що краще знає, що мені потрібно. Може, варто піти з цих стосунків поки не пізно?
З того про що ви розповіли, зрозуміло наступне... чоловік має напевно таки схильність до обладання, предметами та перемогами. У вас стоїть питання
цитата:
Навіщо їм потрібна я?
тобто цікаво що ви бачите альянс між ними. Звідси питання чи знайдете ви себе в цих стосунках? Вибір бути чи не бути робити вам! Спробуйте виписати для себе всі за та проти, та оцініть перспективу! Прислухайтесь до себе!
Добрый день! Оксана, понимаю Ваши переживания, они имеют место быть. Потому что тревожных звоночков уже достаточно. Готовы Вы довольствоваться в отношениях тем, что Вам предлагают? Вы описываете поведение мужчины уверенного, правого всегда и во всем и достаточно категоричного. Вряд ли он измениться в отношениях с Вами. Какими Вы видите свою жизнь в браке с этим мужчиной? Готовы ли принимать реальность?
Оксана, если читать вашу историю, то картинка выглядит следующим образом - есть мужчина, уже достаточно зрелый, у которого есть деньги, недвижимость, который купил квартиру вроде бы для вас с ним, но записал на себя и маму, у которого
цитата:
Все крутиться довкола мамочки
.
У него неудачные шутки про
цитата:
Сказав, що зібрав би речі і просився до нього прийняти в дім.
плюс
При своей финансовой состоятельности он не дарит ничего, кроме цветов, игнорирует ваши желания и даже не спрашивает про них. А покупка квартиры для будущей семьи решается совместно, а не в одиночку.
Вопрос - что в мужчине и ваших с ним отношениях есть ценного, важного и хорошего, что вы раздумываете над его предложением создать семью. Что будет, когда вы родите ребенка?
Вы писали
цитата:
Я чувствую себя вещью.
С одной стороны обидно, когда не считаются с твоим мнением и решают все самостоятельно, не учитывая твои интересы, а с другой стороны, когда я прочитала
цитата:
Или выйти родить ребенка и если будет плохо - уйти.
возникло аналогичное ощущение - как будто человек вещь. То ли к мужчине такой подход, то ли к ребенку, не могу понять, если честно. Но как будто говорите о вещи, не о живых людях.
А еще хочется обратить внимание, что родив ребенка вы будете связаны с мужчиной на всю жизнь, этим самым ребенком, даже если разойдетесь. И придется общаться, учиться договариваться, в чем-то уступать, в чем-то защищать свои интересы. А у вас уже с этим проблемы есть, даже пока вы не в браке и нет ребенка.
Оксана, може Ви запропонуєте МЧ сходити разом на психотерапію? Так буде шанс почути один одного, побачити те, що упускаєте і не помічаєте в стосунках, і хто, як і для чого їх будує, подосліджували що, кому і куда...
