Вихід із залежності від людини. Як знати, що це правильне рішення і чому так важко?
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
Ольга Владимировна Паничева психолог м Ірпінь 03-05-2023 17:33:06 |
1
Добрий день. Ви пишете я усвідомлюю наскільки жахливе моє становище загалом. Наскільки я огидна своєю неспроможністю зробити якийсь реальний крок. Але в знаходитесь на етапі прийняття рішення, тому вагаєтесь, і це цілком нормально. Зважте всі за та проти, і тоді вже дійте. Якщо ви з чоловіком нещасливі, діти все рівно підсвідомо будуть відчувати дисонанс мід тим що почувають, і тим що ви їм демонструєте. але ж я не хочу сказати, розлучайтеся. Це має бути зважене рішення. Ви з чоловіком колись розмовляли про те , що Вас не влаштовує у стосунках? Цілком спокійно можна обговорювати з близькою людиною, і може він Вас почує. Але не звинувачуйте себе заздалегіть у всіх гріхах. Може у Вас сформувалося теє відчуття провини раніше, у відносинах із значущими дорослими. Чи Ви не дозволяли собі висловлювати негативних емоцій, тому що у Вашій родині так не було заведено? Задумайтесь над цим. |
Тетяна Артеменко психолог Черкаси 03-05-2023 19:07:36 |
|
Ирина Терещенко психолог 03-05-2023 19:20:00 |
1
Анно, доброго дня! Ситуація не проста, але і не жахливе. Ви, ваші діти, близькі- живі і маю надію здорові. Ви молода жінка, у якої все тільки попереду, як би банально це не звучало. Маєте досвід, розуміння своїх потреб і головне бажання змін. Безумовно, ви переживаєте особисту і сімейну кризу. Це потребує великих сил і моральних ресурсів. Я щиро підтримую вас у пошуку точки опори в самій собі. Розвиток, фінанси, начання, робота- цеиті складові які додадуть вам сил і впевненості. Проте варто зрозуміти чого ви хочете і чого ви боїтеся. Тут мені видається вам важко і трохи запутались. Я б рекомендувала обрати психолога і трохи попрацювати над пошуком вектра подальшого розвитку і розумінню чого ви дійсно бажаєте. Налагодити відносини, розійтися, ..це про різне. Слухайте і довіряєте собі. Щиро бажаю успіху! |
Виберіть психолога для консультування з приводу зловживання психоактивними речовинами (алкоголь, наркотики)
Светлана Владимировна Киселевская психолог Дніпро 04-05-2023 08:26:51 |
Добрый день!
У вас же уже есть готовое решение - цитата:
Я вирішила потроху брати себе в руки і готуватися до розлучення. цитата:
І я не впевнена в цьому рішенні взагалі. Чего вы боитесь? |
Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 04-05-2023 09:53:14 |
Доброго ранку, Ann!
цитата:
ВИХІД ІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЛЮДИНИ. ЯК ЗНАТИ, ЩО ЦЕ ПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ І ЧОМУ ТАК ВАЖКО? Вихід із залежності. Власне, це про що? Це про те, коли одна людина покладається на іншу. Відмовляється від своєї автономії і з часом втрачає можливість бути собою - щиро виражати свої почуття та емоції, вимовляти прохання і бажання, задовльняти особистісні потреби, відстоювати свої погляди. На щастя, перебування в залежності, яку визнаєте, вас не розчавило(!) Ви зберегли самоповагу, яка зараз втілюється в бажання докорінних змін у житті. Тому і важко - стара модель не влаштовує, а нова ще не збудована. Правильність рішення визначатиме лише ви. Бо в цьому рішенні будуть втілені ваші прагнення, ваші цінності і ваші бажання. Не чиїсь, а ваші. От і намагайтесь відчувати і тілом і головою, наскільки ваше рішення відповідає вашим прагненням. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 04-05-2023 13:25:12 |
Доброго дня!
У кожної сім'ї бувають важкі періоди - це закономірно. Але це не означає, що не буде потім гарного... І зараз розлучатися тільки через те, що Ви психо-емоційно виснажена та не маєте, елементарно, знань, як правильно поводити себе з чоловіком, як на мене, буде нерозумно. Таким чином, Ви можете зруйнувати життя не лише собі, п і своїм дітям... Уважно перечитала Вашу су ну сповідь... Складається враження, що у Вас не має ніякого досвіду та вміння правильно з чоловіком взаємодіяти. Ці знання передаються або від матері до дочки або вже сама дочка в дорослому віці ці знання отримує. Окрім того, відслідковується непомітне "сповзання" у співзалежні стосунки, де Ви "жертва"... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Відредаговано автором 04-05-2023 14:54:46 |
Юлия Антоновна Трясун психолог Черкаси 04-05-2023 20:13:21 |
|
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 05-05-2023 04:20:12 |
Доброго, Ann!
цитата:
Після чергового непорозуміння з чоловіком я почувалась дуже пригнічено і в розпачі. Але зрозуміла, що більше немає сенсу щось обговорювати, з'ясовувати чи домовлятися. цитата:
Тому що розмови з ним про стосунки завжди ведуть до того що він говорить ніби я все собі накрутила, неправильно сприймаю. Останнім часом я перебуваю у відчутті, що я погана, а він хороший. Хоча при тому що він ніби у всьому чудовий – я почуваюся дуже нещасливою, пригніченою, розчавленою, часто плачу і страждаю. цитата:
Я не знаю як пояснити, але коли я з ним, коли фізично поруч перебуваю, чи в розмові або переписці, я ніби інша людина. Я не можу сказати чи навіть вільно думати, що мені погано і я не хочу бути з ним у стосунках. цитата:
Зізнатися собі в цьому, у цих почуттях що мені так погано в цих стосунках я можу тільки наодинці з собою. цитата:
Останнім часом все частіше помічаю що я все беру на себе, пояснюю навіть в діалозі йому, що наші непорозуміння – це цитата:
Потім я розумію що це не справедливо, це неприємно і боляче. Я не хочу так. Мені гидко від цього. цитата:
Отже, після чергового непорозуміння я проаналізувала ситуацію, зрозуміла що він повів себе дійсно підло і недопустимо. Та вирішила вже не говорити про це з ним. Тому що говорити немає сенсу. цитата:
Я вирішила почати змінювати щось зі своєї сторони, подбати про себе, а не чекати змін. Нічого не змінюється в плані якості стосунків, стає тільки гірш. цитата:
Сумніваюся чи варто розлучатися через те, що у нас двоє дітей. Удвох дбати про дітей легше. Ніби все вже налагоджено і нормально. Я хочу бути зі своїми дітьми і щоб вони були щасливі. Думала про те, що можна було б ще так дожити до повноліття дітей, а далі вже робити що хотіти. Але ж ще не відомо що буде, а зараз життя триває і я нічого не здатна дати ні дітям, ні чоловіку, ні собі, бо я повністю розбита, лише прикидаюся нормальною і живою. цитата:
Я вирішила потроху брати себе в руки і готуватися до розлучення. Це огидно, що я думаю про це але не кажу йому нічого. Проте просто так вже піти в мене немає ресурсів. І я не впевнена в цьому рішенні взагалі. Чи хочу, чи зможу, чи варто? Варто. Інакше - скоро помрете. Психологічно. А може і фізично. цитата:
Пишучи це все тут я усвідомлюю наскільки жахливе моє становище загалом. Наскільки я огидна своєю неспроможністю зробити якийсь реальний крок. |
07-05-2023 01:50:47Доповнення від автора |
Доброго дня. Дуже дякую за вашу увагу, відповіді і питання. Відчула величезну підтримку, розуміння! Вдячна за це, мене це підтримує і дає надію. Хочу відповісти, зосередившись на тому, що хвилює зараз. Сумніви все ще є. Більше зараз сумніви не щодо того, чи варто, а щодо того, чи зможу, як впораюсь, чи доведу рішення до справи. Чому сумніваюся – тому що бажання, наміри розлучатися були і раніше неодноразово, але я досі в цьому шлюбі. Досі не змогла втілити намір, постійно втікала від цього рішення, ніби щось ставало на заваді – то діти дуже малі, то хворіли, то я хворіла, то проблеми у відносинах з іншими людьми, то пандемія, то війна, то здавалося ніби відносини налагоджуються... Думаю що варто. Перш за все тому що вся ця ілюзія влаштованого, звично комфортного життя яке вже є в цій сім'ї, а також те, який мій чоловік нібито молодець і все наче робить правильно і добре – це для мене просто мішура, це сміття яке замилює погляд, ховаючи суть. А суть така, що в цих відносинах я ніколи не можу розслабитися, не можу спокійно довіряти. Я постійно насторожі, а тому перенапружена і не ефективна ні в чому, існую в режимі виживання, на межі, не розвиваючись, не проявляючись, замикаючи себе невідомо для чого. Я не справляюся, більше не можу. Так, можна сказати що я так неправильно вибрала чоловіка і так неправильно будую стосунки, неправильно поводжуся і взагалі сама все псую, тому що в мене в родині був неправильний приклад побудови відносин. Ніби так і є, моя родина дуже деструктивна, тому я звідти і втекла так швиденько як могла, щоб побудувати свою нормальну сім'ю. Але ось що. В мене більше немає ілюзій, що я оце навчуся правильно поводитися і в цій сім'ї в мене щось чарівним чином зміниться. Ні. За 10 років я вже стільки всього прожила і перепробувала. Не вміла правильно? Якби можливо було, то я б не змінила ситуацію до кращого, адже заради свого ж блага? Чи я не шукала можливості змінитися? Я дуже хочу вірити, що мій чоловік – пречудова людина. Я дуже хочу щоб так і було. Адже це батько моїх дітей. Я б рада допомогти йому досягати ще більших успіхів у всіх напрямках. Але. Зараз я хочу що є сили розізлитися на все, вибачте, лайно, яке мені довелося проковтнути за ці роки сімейного життя. Скільки було неприпустимих для мене моментів, які довелося прожити, тому що не було іншого виходу. Тому що хотілося зберегти гарну нормальну сім'ю. Тому що ні, не можна було спокійно обговорити і вирішити в моменті, тому що з цією людиною не можна виражати невдоволення, інакше у всьому винною і поганою, неправильною, неадекватною в результаті була б я, і я мала б загладжувати ситуації. Дрібниці, які я постійно неправильно сприймаю, ага)) Я більше не збираюся терпіти. Я більше не збираюся обговорювати щось з чоловіком, якщо я досі попри всі зусилля, старання і підходи не була почута, зрозуміла, прийнята, а тільки була звинувачена в тому що маю якісь негативні переживання або якісь прагнення. Я мала б поводитися інакше? Жінка повинна інакше взаємодіяти з чоловіком? Ок. Але я цьому чоловікові дала вже все, що могла. Я вже всю себе зжерла морально в догоду йому, його родині. Я жертовна дурепа? Я знаю що інакше з ним не могло бути. Йому була потрібна покірна безмовна жінка, яка нічого не зробить наперекір його комфортному існуванню. А мені була потрібна підтримка і турбота. Яку я на жаль сама собі не вміла дати. Я не стану брехати, щось хорошого було в цій сім'ї. І турбота теж. Досвід. Я вижила і маю двох чудових дітей. З ними я вчуся любити і піклуватися, я вчуся бути людиною кожного дня. Зараз я за ці кілька днів, відколи написала тут про це, якось ніби змінилась, наче тумблер переключився: я стала відстороненою від чоловіка, менше зациклююся на ньому, відлипла від нього. В результаті він почав проявляти більше уваги, інтересу до мене. Став обережнішим, ніби більше старається догоджати. І зараз я боюся, що така зміна його поведінки може бути хибно сприйнята мною як налагодження стосунків, наче я ось нарешті отримала що так хотіла. Але ж я знаю, розумію, що зараз він відчуваючи незвичну відстань між нами таким чином старається повернути контроль над ситуацією. Я знаю, я відчуваю, я це вже проходила не раз. Я знаю, що коли я знову буду віддана йому, то все буде як раніше. Я не хочу гратися в котики-мишки. Я хочу зближення тоді, коли я рухаюсь назустріч, а не коли віддаляюся. Коли я його потребувала і була всеціло віддана – він віддалявся. Я більше не хочу цих ігр. Я боюся, що от прийнявши рішення, звернувшись за підтримкою, зарядившись тут вашим розумінням і підбадьоренням, та своїми світлими сподіваннями на майбутнє, я знову ж таки на ентузіазмі забуду про проблеми, повернуся до нього і всю цю енергію знову віддам йому, знову залишивши себе ні з чим, спустошеною і розбитою. Я більше не хочу зраджувати себе. Більше не можу. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 07-05-2023 10:44:20 |
А ніхто і не говорить, що Ви повинні терпіти все "лайно" від чоловіка... Якраз Ваша безмовна жертовність і дозволила йому так себе поводити. Та і намагання щось там пояснювати йому, просити, кричати - не принесло ніякої користі, окрім спустошення та повного розчарування... Бо всі зовнішні дії жінки повинні СПІВПАДАТИ з її внутрішнім станом. А внутрішньо Ви намертво "прилипли" до нього, зациклилися на ньому і стали жити його життям, повністю втративши себе. Чоловік та дружина - це тандем, у якому один потужно впливає на іншого і "дзеркалить" внутрішній стан та зовнішні дії один одного. Це як з'єднані дві емності, коли воду наливаючи в один, наливаєш воду і в інший і навпаки... І саме ці закономірності доводять Ваші слова
“Зараз я за ці кілька днів, відколи написала тут про це, якось ніби змінилась, наче тумблер переключився: я стала відстороненою від чоловіка, менше зациклююся на ньому, відлипла від нього. В результаті він почав проявляти більше уваги, інтересу до мене. Став обережнішим, ніби більше старається догоджати..." Ви на якийсь час, під впливом підтримки психологів, змогли трошки внутрішньо відсторонитися від чоловіка, "трошки "відлипнути" і, о чудо, отримали несподіваний результат, якого не очікували... "... І зараз я боюся, що така зміна його поведінки може бути хибно сприйнята мною як налагодження стосунків, наче я ось нарешті отримала що так хотіла..." Насправді, Ви правильно боїтеся... Бо тимчасова зміна внутрішнього Вашого стану змогла дати певний внутрішній імпульс Вашої відстороненості, що так налякав чоловіка.. Але, як тільки цей маленькій імпульс виснажиться, все повернеться на свої кола знову, адже, насправді, залишаться відшліфовані роками поведінкові моделі, як його, так і Ваші... І справа навіть не в тому, що хтось там поганий чи у чомусь винний... Є певні природні закономірності, які діють попри наші свідомі бажання та прагнення В дитинстві Ви не отримали тої любові, яка необхідна маленькій дитині. А коли виросли, це несвідоме бажання перенесли на чоловіка, увірувавши, що він дасть те щастя, якого не дали батьки, але... Чоловік - це не батьки... Стосунки чоловіка та дружини мають інші задачі та цілі, відмінні від тих, які мали тато та мама стосовно свого малюка. Окрім того, саме в дитинстві, несвідомо переймаються моделі поведінки та поведінкові установки від батьків, якими потім, не розуміючи цього, керуємося вже в дорослому життя в своїй сім'ї. Тобто, фізично втекти можна від чоловіка, як Ви вже втекли від своїх батьків. І це на якийсь час, можливо і принесе полегшення, але... На превеликий жаль, це не змінить Ваші установки, взяті від батьків, як і не змінило те, що Ви вийшли заміж і ніби то не маєте нічного спільного з батьками... Що ж робити? Яке б Ви рішення не прийняли (відокремитися, переїхавши жити до окремої кімнати, знайдете собі інше житло, вижене е його тощо) , не поспішайте з офіційним розлученням. Адже, допоки Ви не змінетеся внутрішньо кардинально, навіть почавши інші стосунки з іншими чоловіками, потрапите у схожі стосунки знову. Або, навіть живучі сама, ці програми "жертва-аб'юзер" передасте своїм дітям у "спадок". Мені так здається, що навряд чи можна стати щасливою, бачачи, що у твоїх дітей не складається сімейне життя... Ви пишете, що "Але ось що. В мене більше немає ілюзій, що я оце навчуся правильно поводитися і в цій сім'ї в мене щось чарівним чином зміниться. Ні. За 10 років я вже стільки всього прожила і перепробувала. Не вміла правильно? Якби можливо було, то я б не змінила ситуацію до кращого, адже заради свого ж блага? Чи я не шукала можливості змінитися?" Певне, Ви докладали багато зусиль, пережили і перепробували, але... Внутрішньо, на рівні підсвідомих установок, закладених в дитинстві, залишалися такою ж... Тому зусиль дуже багато, а результат - лише ще один гіркий досвід... Ви коли небудь працювали індивідуально з психологом? Під час консультацій або терапевтичної роботи працювали з підсвідомими установками? Психолог працював з Вами з чоловіком в парі? |
07-05-2023 12:12:45Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 341428 для Алла Григорівна "Ваша безмовна жертовність і дозволила йому так себе поводити." – Як на мене отакі слова – це знову ж таки лагідне перекладання на мене відповідальності за його дії. Типу "сама винна". Так?;)Мені такий підхід не допомагає, з такими ілюзіями я вже теж набулася. Так, я розумію, що все взаємопов'язано, і я відповідальна за те, що залишаюся і терплю відносини, які не ок, не захищаю себе від того, що мені не ок, не даю відсіч в разі неприпустимої поведінки. Проте мені це не допоможе – вляпатися знову в ілюзію "він так веде себе через мене". Він так поводиться, тому що так може і хоче, тому що так йому ж зручно і норм. Щоб протистояти цьому, потрібно мати якісь важілі впливу. Проте він постарається, щоб в мене цьрго Я розумію що у стосунках з ним все так і буде з тенденцією до погіршення, в них я не можу вирости в самодостатність, тому що будь-який ріст він буде обламувати, бо йому це не комфортно. Я думаю що щось може змінитися тільки коли я вирвуся з-під його впливу. |
07-05-2023 12:22:10Доповнення від автора |
Думаю він добре постарається, свідомо чи ні, щоб впливу і можливостей в мене було якомога менше. Так я відчуваю. В психотерапії я була. Він психологів не визнає і не вважає це потрібним. Самій піти в психотерапію і допрацювати над чим можна я збиралася, але з початком війни втратила основний дохід, і поки що моїх доходів вистачає на дуже мало що, +фізичне і психологічне виснаження, яке тільки посилюється. Він не допоможе в тому, що мені потрібно, бо я застрягла знову ж таки в установці, що він мені нічого не повинен. І для нього все і так норм. Враження, що чим мені гірше, тим йому краще. Тому єдиний шанс врятуватися – це вирватися. І вже без тиску і напруження щось в собі міняти. Так як було коли "втекла" від батьків вже не буде. Тому що по-перше більше досвіду і більше відповідальності. Мені це таки трохи схоже на намір втекти від батьків. Але тоді мій світ був набагато вужчим. Думаю зараз більше шансів врятуватися. В плані можливості змін і психологічного зцілення надалі. |
07-05-2023 12:54:08Доповнення від автора |
А ще хочу додати. Я зрозуміла, що зараз, опираючись на підтримку на форумі, на слова які я хотіла почути, я завзято кинулась проектувати на чоловіка своє становище. Ніби це вже не я виснажена, слабка і неспроможна, нездатна подбати про себе, а це він мене ображає і не дає розслабитися, розвиватися і справлятися. Мені важливо це проговорити. Я думаю що правда і те, і те – і я сама в стані неспроможності, і він користуючись нагодою пригнічує мене. Але єдине, що важливо і що можливо в цій ситуації для мене – сфокусуватися на тому, щоб вивільнити свою спроможність. Поки я жива, я можу знайти можливості справлятися. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 07-05-2023 21:27:22 |
Кожний бачить і чує лише те, що хоче бачити і чути...
І все ж, не варто плутати зовнішні дії і внутрішній стан... Є речі, які одразу осягнути достатньо складно... Особливо, коли вирують емоції... А щодо "лагідного перекладання відповідальності" - аж ні в якій мірі! Бо мова іде про закономірності та логічно-наслідкові зв'язки, не більше - про які варто знати, щоб не "наступати на ті ж самі граблі'... Яка б не була потужна підтримка форуму, є питання, які потребують повної глибинної трансформації... у тому числі, і зв'язок із батьками, який не переривається, як би ми цього не хотіли, поки ми живемо у цьому світі |
07-05-2023 22:00:38Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 341527 для Алла Григорівна Алла Григорівна, поділюся своїми відчуттями. Я вдячна Вам за приділений час і увагу, і мені трохи соромно зізнатися, проте ризикну бути відвертою. У мене в діалозі з Вами з'являється враження, ніби Ви будь що будь вигороджуєте чоловіків, в даному випадку мого чоловіка в моїй ситуації, і покладаєте всю відповідальність за ситуацію, за стосунки суто на жінку. Не знаю як це. Визнаю, що в ситуації є моя відповідальність теж, і від мене залежить, як склалося і як буде. На 50%. Я відчуваю, ніби Ви своїми коментарями нападаєте на мене, відчуваю неприйняття, осуд. Ніби цими всіма словами Ви мені доносите, що це я винна, неправа, неадекватна і погана, що це дійсно саме зі мною щось не так, що всі негаразди через мене. Я розумію, що справа не (не лише) у Вашому підході, не суто у Ваших словах, а в тому що перш за все на них відгукується щось моє внутрішнє, пробуджується якесь моє відчуття.Від цього я відчуваю роздратування. Хочеться відштовхнути. Втекти і від цього. Не заходити вже на форум, щоб не читати. Проте найбільше хочеться знайти все-таки ресурси справитися з ситуацією. Не знаю як сформулювати правильно. Хочеться знайти те, чого не вистачає, щоб стати спокійною і впевненою людиною. Такою, яка сама добре знає що робити і живе. |
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 08-05-2023 03:55:36 |
цитата:
Доброго дня. Будь ласка, добре, якщо так. цитата:
Сумніви все ще є. Більше зараз сумніви не щодо того, чи варто, а щодо того, чи зможу, як впораюсь, чи доведу рішення до справи. цитата:
Думаю що варто. Перш за все тому що вся ця ілюзія влаштованого, звично комфортного життя яке вже є в цій сім'ї, а також те, який мій чоловік нібито молодець і все наче робить правильно і добре – це для мене просто мішура, це сміття яке замилює погляд, ховаючи суть. А суть така, що в цих відносинах я ніколи не можу розслабитися, не можу спокійно довіряти. Я постійно насторожі, а тому перенапружена і не ефективна ні в чому, існую в режимі виживання, на межі, не розвиваючись, не проявляючись, замикаючи себе невідомо для чого. Я не справляюся, більше не можу. цитата:
Так, можна сказати що я так неправильно вибрала чоловіка і так неправильно будую стосунки, неправильно поводжуся і взагалі сама все псую, тому що в мене в родині був неправильний приклад побудови відносин. Ніби так і є, моя родина дуже деструктивна, тому я звідти і втекла так швиденько як могла, щоб побудувати свою нормальну сім'ю. Але ось що. В мене більше немає ілюзій, що я оце навчуся правильно поводитися і в цій сім'ї в мене щось чарівним чином зміниться. Ні. За 10 років я вже стільки всього прожила і перепробувала. Не вміла правильно? Якби можливо було, то я б не змінила ситуацію до кращого, адже заради свого ж блага? Чи я не шукала можливості змінитися? цитата:
Я дуже хочу вірити, що мій чоловік – пречудова людина. Я дуже хочу щоб так і було. Адже це батько моїх дітей. Я б рада допомогти йому досягати ще більших успіхів у всіх напрямках. цитата:
Але. Зараз я хочу що є сили розізлитися на все, вибачте, лайно, яке мені довелося проковтнути за ці роки сімейного життя. Скільки було неприпустимих для мене моментів, які довелося прожити, тому що не було іншого виходу. Тому що хотілося зберегти гарну нормальну сім'ю. Тому що ні, не можна було спокійно обговорити і вирішити в моменті, тому що з цією людиною не можна виражати невдоволення, інакше у всьому винною і поганою, неправильною, неадекватною в результаті була б я, і я мала б загладжувати ситуації. Дрібниці, які я постійно неправильно сприймаю, ага)) цитата:
Йому була потрібна покірна безмовна жінка, яка нічого не зробить наперекір його комфортному існуванню. А мені була потрібна підтримка і турбота. Яку я на жаль сама собі не вміла дати. Але ж тепер треба буде від них відмовитись. цитата:
Я не стану брехати, щось хорошого було в цій сім'ї. І турбота теж. Досвід. Я вижила і маю двох чудових дітей. З ними я вчуся любити і піклуватися, я вчуся бути людиною кожного дня. цитата:
Зараз я за ці кілька днів, відколи написала тут про це, якось ніби змінилась, наче тумблер переключився: я стала відстороненою від чоловіка, менше зациклююся на ньому, відлипла від нього. В результаті він почав проявляти більше уваги, інтересу до мене. Став обережнішим, ніби більше старається догоджати. І зараз я боюся, що така зміна його поведінки може бути хибно сприйнята мною як налагодження стосунків, наче я ось нарешті отримала що так хотіла. Але ж я знаю, розумію, що зараз він відчуваючи незвичну відстань між нами таким чином старається повернути контроль над ситуацією. Я знаю, я відчуваю, я це вже проходила не раз. Я знаю, що коли я знову буду віддана йому, то все буде як раніше. Я не хочу гратися в котики-мишки. Я хочу зближення тоді, коли я рухаюсь назустріч, а не коли віддаляюся. Коли я його потребувала і була всеціло віддана – він віддалявся. Я більше не хочу цих ігр. цитата:
Я більше не хочу зраджувати себе. Більше не можу. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-05-2023 20:02:28 |
Я щиро дякую Вам за щирість та величезну внутрішню сміливість дивитися правді в очі!
Як на мене, Ви дуже себе недооцінюєте, не знаєте своєї внутрішньої сили і які маєте, насправді, ресурси. Вже те, що Ви можете так відверто говорити про те, що болить, дає віру, що з усім впораєтеся і, навіть, зможете зберегти родину, а дітям батька. Окрім того, Ви дуже чесна та розумна людина. А це вже половина роботи. Вміння правильно проаналізувати свої відчуття далеко не кожному дається: ми резонуємо саме на ті слова, які торкаються внутрішніх питань, що потребують вирішення. Тільки у таких випадках те, на що б ніхто не звернув уваги, сприймається нами як певний тригер, що спонукає до конкретних дій. . Проблема, яка вийшла "на поверхню", тільки від того, що ми почали її бачити, стає в половину менша... Хоча спочатку і несе із собою гострий біль... Це як хронічна хвороба, яка у момент загострення має шанс на повне вилікування. Правда завжди спершу дуже гірка на смак, щоб потім стати назавжди солодкою. Тоді як ілюзії та самообман - спершу мають солодкий смак, щоб потім сповнити наше життя безмежною гіркотою... Єдине чого Вам не вистачає - це знань принципів, за якими будуються стосунки, вміння бути самодостатньою (не плутати з самостійною) та вміння відновлювати свої сили і знаходити життєстверджувальні ресурси. |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо!
Дорослі діти алкозалежних (ДДА) - люди, які росли і виховувались в сімʼях де хтось один з батьків страждав на алкоголізм. ДДА виділені у окрему групу, адже підходу до психотерапії теж потребують особливого.
В цій статті я хочу поговорити не про алкоголізм чи алкоголіків, а про тих, хто живе із залежними людьми, про дружин, дітей, батьків алкоголіків та наркоманів. Співзалежні люди проживають схожі почуття/емоції, подібні ситуації, що і залежні.
Почему муж пьет, виновата ли я? Замкнутый круг, из которого многие женщины не видят выхода. Алкоголизм не существует без пособника – созависимого.
Данная статья будет полезна не только родителям, но и другим близким наркоманов и алкоголиков – женам, мужьям, братьям, сестрам, детям и друзьям.