Мені набридають люди (навіть ті, як щиро мене люблять)

Question

Привіт, мене звати Даша. 
Моя проблема в тому, що я не можу триматись у довготривалих стосунках/відносинах. 
В мене враження, що в мене немає жодних механізмів, що пробуджують бажання триматись за людей і берегти дружбу. Мені просто в один момент набридає і я обриваю все, а згодом немає причин називати людину другом.
Ні, я мрію про друзів і намагаюсь щиро цікавитись живими (! до предметів і персонажей я прив'язуюсь сильніше) людьми, і в мене далеко не завищені вимоги. 
Просто люди і соціальне життя самі по собі чомусь не є приводом якось діяти для побудови міцних відносин. В мене не виходить щиро цікавитись чиїмось життям

Марія Радченко · Accepted Answer

[quote]Може я просто нарцис?..[/quote]
Не схоже. Раджу дослухатися до коментаря колеги стосовно синдрому Аспергера (він же високофункційний аутизм). Також імовірна шизоїдна акцентуація характеру. І для тих, і для інших людей дуже важливі власні інтереси, і спілкування зав'язане здебільшого на них. Якщо людина Вам не буде цікава, то звісно буде важко зблизитися, бо у Вас не буде мотивації до цього.

А щоб знайти людей, до яких виникне прив'язаність, треба не тільки робота над своїми психологічними проблемами, а і певний час та певні обставини, адже друзі і близькі люди "на дорозі не валяються" і що нейровідмінна людина, що нейротипова, не зможе подружитись з кожним кого зустріне.

Марія Василівна Салабай · Answer

Добрий день, Даша!
В книжках персонажі мають більш насичене, яскраве, іноді фантазійне життя, тим вони і відрізняються від звичайних людей. А звичайне життя це робота, дім, навчання, хоббі або подорожі. Це не герої яких поглинають пригоди, це різні емоційно забарвлені історії. Живе спілкування може бути не таким яскравим як у книжках чи фільмах.
Розкажіть чим приваблюють персонажі і чим прив'язують?

Елена Владимировна Мороз · Answer

Даша, доброго дня! Так буває, що прив&#700;язаність до предметів і персонажів формується легше, ніж до живих людей. Ви так сформувались, така виросли. Джон Боулбі, британський психіатр, у 1958 році сформулював теорію прив’язаності. Це психологічна модель, яка вивчає, як і чому саме так люди поводяться у стосунках. Базовий тип прив’язаності людини формується в дитинстві і впливає в подальшому на все її життя. Тобто є різні типи прив&#700;язаності і вони по різному впливають на життя людей.
Питання в тому, як вам самій така ваша особливість? Як ви почуваєте себе в тому, що не можете триматись у довготривалих відносинах? Як ви до цього відноситесь? 
Якщо вам самій комфортно і ви не хочете довготривалих відносин, то може так і годиться для вас. Якщо ж ви відчуваєте дискомфорт, у вас є відчуття, що вам чогось бракує і це є проблема, то тоді варто звернутись до психолога, або психотерапевта в індивідуальну терапію за допомогою. Психолог проведе діагностику і ви разом з ним вирішите чого ви хочете і яким може бути ваш запит, які зміни у своєму житті вам потрібні.
З повагою, Олена Мороз

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Даша!
[quote]В мене не виходить щиро цікавитись чиїмось життям[/quote]
Поясніть, будь ласка, "не виходить" - це проблема чи просто зауваження?

[quote]Просто люди і соціальне життя самі по собі чомусь не є приводом якось діяти для побудови міцних відносин. [/quote]
Пропоную кілька разів, замислюючись, прочитати своє речення.
Яке ставлення до людей Ви транслюєте? Ось подивіться і відчуйте: "просто люди ... не є приводом... для побудови міцних відносин." Тобто, можна зрозуміти так, що людей навколо Ви вважаєте НЕ ГІДНИМИ глибоких і тривалих стосунків(!)

Хочу декілька питань поставити.
А Ви гідні?
Ви людей знаєте?
Та й як Ви їх можете впізнати, якщо "забороняєте" собі до них наближатись?

Припускаю, що певні впливи і події в дитинстві могли сформувати таке ставлення (не варте уваги, знецінююче) спочатку до себе, а потім до інших.

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий день. І яке у вас питання до психологів сайту?

Віталія Юріївна Мельник · Answer

[quote]Я сформулювала проблему, для цього не завжди використовувати набір слів зі знаком питання в кінці[/quote]

Наприклад, Якшо я напишу на кулінарному форумі "В мене в холодильнику три літри молока". То кулвнари почнуть із свого досвіду /проекцій насипати рекомендацій: зробіть крем /торт/випийте /зробіть коктейль... А мені цього не треба, я хочу просто звільнити простір в холодильнику, бо нікуди поставити кастрюлю з борщем.
Я завжди(майже завжди) уточнюю, що хоче людина спитати /зробити. Бо пускатися в фантазії нема ні часу, ні інтересу витрачати на це свій час.

А така ваша відповідь, стиль відповіді може бути, в тому числі, відповіддю на ваше запитання [quote]чи можливо змінити таке своє ставлення до відносин і навчитись прив'язуватись надовго?[/quote]
Питання привязаності вбудоване в особистість. Змінити можна. Кропітка робота у індивідуальних зустрічах з психотерапевтом.

Марія Василівна Салабай · Answer

Спілкування з людьми завжди вимагає певних зусиль, певної залученості в процес.
"А коли мені про щось розповідає людина, в мене завди враження, що вона грає роль", "діють по шаблону" 
- персонажі для Вас більш живі ніж реальні люди, наче в Вашому світі перевернулось до гори.
Скажіть так було завжди? Коли це почалось? Чи були люди які були Вам цікаві і Ви їм також?

Бачу, що Вам важливо, щоб Вами цікавились і Ви відчуваєте нещирість у спілкуванні.
У Вас є певні очікування, які склались на фоні вигаданих історій і персонажів, тих історій, які написані людьми і які прикрашені задля цікавості читача. Ви розумієте що це різні світи? У кожної людини є певні очікування щодо інших але дуже часто вони не співпадають з реальністю і це пастка, Ви не готові сприйняти цю неідеальну реальність. 

Спілкування це віддача обох сторін. Як швидко Вам стає нудно? Чи пробували Ви пізнати інших по справжньому? Прийняти такими які вони є?

Марія Василівна Салабай · Answer

Даша, Вам потрібно визначитись в якому світі Ви хочете жити. 
"Я відрізняю вигаданий та реальний світи, але не можу їх відділити."
Я розумію що вигаданий світ для Вас привабливіший, але Ви можете застрягнути там і це для Вас не найкраще рішення, я думаю Ви і самі це розумієте.
"моменти з переживанням вигаданих світів" - це схоже на втечу, а від чого Ви тікали в свій внутрішній світ?
"А також момент з яскраво вираженими емоційними реакціями)" - що це за моменти були? реальні чи вигадані? 
"Люди, на яких фіксація була доволі довгою, були. Але згодом вони мене розчаровували." - можливо є страх що все повториться тому Ви не поглиблюєтесь у спілкування і це Ваша захисна реакція психіки - "Вони не цікаві" - думаєте Ви - а підсвідоме боїться оппектись?

"Може я просто нарцис?.." - мені складно дати відповідь на це питання, для цього потрібно працювати з психологом, щоб виявити справжню причину проблеми.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Добрый день!
[quote]чи можливо змінити таке своє ставлення до відносин і навчитись прив'язуватись надовго?[/quote]
Люди привязываются надолго за счет дружбы и любви.
Где дружба - это симпатия и уважение.
А любовь - это дружба плюс сексуальное влечение.

С чем у вас возникают сложности?
Вы не испытываете симпатии?
У вас нет уважения к другим людям?
Вас не привлекают сексуально те парни, которым нравитесь вы?

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброго ранку, Даша! 
Враховуючи:
[quote]Моя проблема в тому, що я не можу триматись у довготривалих стосунках/відносинах.
В мене враження, що в мене немає жодних механізмів, що пробуджують бажання триматись за людей і берегти дружбу. Мені просто в один момент набридає і я обриваю все, а згодом немає причин називати людину другом.
Ні, я мрію про друзів і намагаюсь щиро цікавитись живими (! до предметів і персонажей я прив'язуюсь сильніше) людьми, і в мене далеко не завищені вимоги.
Просто люди і соціальне життя самі по собі чомусь не є приводом якось діяти для побудови міцних відносин. В мене не виходить щиро цікавитись чиїмось життям[/quote]
[quote]Це почалось з дитинства. Прив'язаність до певних порядків, кольорів, форм, специфічних фігур і персонажів і їх пошук почалось з самого раннього дитинства (скільки себе пам'ятаю, а пам'ятаю я лише невеликий відсоток дитинства. Виключно моменти з переживанням вигаданих світів, форми, що мені подобались, порядки і закономірності, які в'їлись у пам'ять. А також момент з яскраво вираженими емоційними реакціями)
Ви добре описали мої відчуття, в особливості момент з очікуваннями до інших. Я схильна до сильної ідеалізації.
Нудно мені стає буквально через кілька місяців.
Люди, на яких фіксація була доволі довгою, були. Але згодом вони мене розчаровували.
Пізнати інших по справжньому я навіть не намагалась (як мінімум не пам'ятаю, щоб намагалась прям всіми силами це робити. Мені подобаються деякі люди, але їхня зовнішня оболонка, що задовольняє мої потреби в спілкуванні і інтересах чомусь на мене емоційно впливає сильніше, ніж бажання пізнати їхній внутрішній світ)[/quote]
[quote]Світ, у якому я хочу перебувати, і світ, рішення перебувати в якому є більш раціональним - різні речі.
Я не хочу перебувати в реальному світі, мені тут не подобається. Але рішення обрати реальний світ буде правильним, я це розумію. Але теоретично. Мені складно зрозуміти, чому так буде правильно. Чи не краще перебувати там, де тобі подобається?[/quote]
[quote]Персонажі більш відкриті і краще пояснюють свої наміри. В персонажах я часто бачу себе. Персонажів я можу зрозуміти. Також деякі категорії персонажів щирі, милі та чуйні, їм я наче вірю сильніше, ніж людям. І я хочу проводити час з персонажами більше, навіть віддавати їм немалу частину свого часу (я пишу книги, малюю, проживаю в голові різні сюжети)
А коли мені про щось розповідає людина, в мене завди враження, що вона грає роль. Наче всі діють по якомусь дивному шаблону.
Навіщо щодня питати, як у мене справи, якщо ти не хочеш почути розкритої відповіді а просто чекаєш стандартного "все ок, а ти?"
Навіщо казати, що тобі цікаві мої захоплення тільки тому, що так прийнято казати, а не через щиру цікавість?
Навіщо зізнаватись мені в коханні через 3 дні після знайомства? Так, я конівенційно приваблива дівчина, я до цього звикла, але той факт, що ти наївна та ненадійна людина тебе дуже видає[/quote]
можна зробити попереднє припущення, яке було б бажано перевірити в кабінеті у психіатра, що у Вас спостерігається Синдром Аспергера.
[quote]Може я просто нарцис?..[/quote]
Ні. Нарциси про це навіть не задумуються й не бажають змінювати своє ставлення до людей. І воно в них зовсім інше.
[quote]запитання звучить так: чи можливо змінити таке своє ставлення до відносин і навчитись прив'язуватись надовго?[/quote]
Ні, на жаль, не можливо. Просто прийміть свої особливості як данність. Ви - нетипова людина, а тому маєте право й на нетиповий підхід до відносин. А також не маєте можливостей щось робити по-іншому. Це як данність. Від народження.

Ольга Олійник · Answer

Доброго дня,

Ви написали, що подібні відчуття спостерігаєте з дитинства та зовсім трохи про батьків. Якщо вже тоді світ навколо вас не був надійним, безпечним - зрозуміло, чому вам захотілося сховатися у світі казкових персонажів. Адже там, навіть якщо стається щось погане чи страшне, можна просто зачинити книжку. А з людськими стосунками так не виходить.
Щоб детальніше розібратися з причинами вашого стану - необхідна більш глибока робота. 
Коли у людини сильно болить у тілі, ми звикли звертатися до лікаря. З психічним станом ситуація така сама. Болить - за допомогою до спеціаліста.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Я все життя роблю все для того, щоб сподобатися іншим, витрачаю на це багато сил.[/quote]
Ось це Вам і шкодить. В такому прагненні втрачаєте себе. Навпевно, і забуваєте своє і про себе.

Ваш сценарій не передбачає дотримання балансу, тобто обміну між Вами та іншою людиною (людьми) на здоровій основі "брати - давати." 

Обкрадаючи себе, "жертвуючи собою" задля інших, накопичуєте невдоволення. А коли остання крапля невдоволення переповнює чашу,  [quote]обриваєте все[/quote]. Вам стає не цікаво і не потрібно. Результат закономірний.

В наведеній і притаманній на сьогодні моделі діють, так би мовити, дві частини Вашої особистості. Перша - та, що, напевно, з дитинства або позбавлена батьківської любові, або надмірно нею наділена - ХОЧЕ спободобатись іншим. А друга - здорова - розриває стосунки, бо вбачає в тій поведінці щось штучне і нецікаве. Тобто рятує себе.

Полюбити себе - наріжний камінь вирішення проблеми. Співпраця з психологом як раз той самий спосіб, що дозволяє отримати бажане.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Если вас
[quote]в принципе не привлекает секс как такой[/quote]
тогда вам нет смысла 
[quote]триматись у довготривалих стосунках/відносинах.[/quote]
Потому что отношения, тем более длительные, без секса невозможны.

Поэтому у вас и 
[quote]немає жодних механізмів, що пробуджують бажання триматись за людей і берегти[/quote]

К тому же вам не интересны другие люди и уважения к ним вы не испытываете.
Таким образом вы не испытываете ни любви, ни дружеских чувств.
Поэтому естественно, что вам
[quote]просто в один момент набридає і я обриваю все[/quote] 

[quote] І якщо це можливо виправити, то я прикладу всі сили[/quote]
Для этого вам предстоит проделать достаточну большую работу над собой.
Вы готовы начать индивидуальную психотерапию?

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]То есть всё завязано на сексе?[/quote]
А вы как думаете?

[quote]То есть всё завязано на сексе?[/quote]
В отношения люди вступают по любви.
Без секса же будет не любовь, а дружба.

Если вас не интересует секс и вы не хотите ничего менять, тогда имеет смысл искать себе асексуального партнера. Такие мужчины (как и женщины) существуют. И тогда вы сможете построить отношения без секса.

Для всех же остальных мужчин (и женщин, в том числе) секс играет существенную роль.
Тем более для парней вашего возраста, потому что это как раз возраст гиперсексуальности.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Аутизм?
Це неможливо. Я все життя роблю все для того, щоб сподобатися іншим, витрачаю на це багато сил. Я вмію діяти в соціальних ситуаціях та спілкуватися, хоча не розумію, чому ні я не підходжу людям з будь-якого оточення, ні вони мені.[/quote]
Насправді, я не згоден з тим, що синдром Аспергера - це про аутизм в прямому розумінні. І навіть не назвав би його "високофункційний аутизм". Ця назва взагалі якась беззмістовна абракадабра. Це щось окреме, яке за деякими проявами дещо нагадує аутистичний розлад. Хіба можна Ілона Маска назвати аутистом? А в нього саме синдром Аспергера. Як і у інших людей на відео нижче. І вони теж аутисти?! Не схоже від слова взагалі.  
Даша, а хіба це не Ваше питання:
https://upsihologa.com.ua/ask/ask.php?id=58634#349566
?
Бо й там Ви написали:
[quote]- мені швидко набридають люди, на даний момент в мене немає друзів;[/quote]
І на відео про людей з синдромом Аспергера, яке я запропонував Вам подивитись:
https://www.youtube.com/watch?v=ckkMa0ImE4c
Ви відреагували:
[quote]Дякую. Частково себе впізнала.  
Тепер впевнена, що потрібно відвідати психіатра, хоча раніше продовжувала стояти на тому, що я нейротипова людина. З вивченням себе багато відкрилось[/quote]
То що ж саме Ви в собі впізнали?

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]питання того, чому мені набридають люди, вирішила розібрати окремо, бо воно мене хвилює найбільш[/quote]
По-перше, нейровідмінним людям нейротипові люди набридають саме через всі ті соціальні умовності в спілкуванні, які нейровідмінним не зрозумілі.
А по-друге, через численні складнощі у спілкуванні: 
- утруднене розуміння невербальної компоненти комунікації (мова тіла, вирази осіб, жестикуляція, тон голосу, зоровий контакт та ін.);
- погане розуміння черговості реплік у розмові (спілкування будується за принципом монологу і на одну тему, плутанина пауз із завершенням репліки, немає фіксації відсутності зацікавленості співрозмовників у продовженні розмови);
- слабка робота когнітивної емпатії (невміння "поставити себе на місце іншої людини" сприймається оточуючими як грубість та байдужість);
- відсутність зворотного емоційного зв'язку як у розмовах "ні про що", так і в розмовах про серйозні особисті проблеми співрозмовника (перевага надається діловим порадам, а не співпереживанню);
- інформативний характер спілкування та вибудовування соціальної взаємодії виключно на власних умовах (у разі неможливості слід відмова від комунікації, компроміс дається важко).

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Я все життя роблю все для того, щоб сподобатися іншим, витрачаю на це багато сил. Я вмію діяти в соціальних ситуаціях та спілкуватися, хоча не розумію, чому ні я не підходжу людям з будь-якого оточення, ні вони мені.[/quote]
Зі статті про людей з синдромом Аспергера:
"Зацікавленість у соціальній взаємодії і залучення до нього неоднакові людей із синдромом Аспергера. Для частини їх характерні уникнення і стратегія мінімізації участі у пов'язаних із соціумом контактах. Не в останню чергу це ґрунтується на отриманому досвіді нерозуміння та відкидання на різних етапах життєдіяльності. Страх невдачі, величезні, незрівнянні з результатом, витрати на ініціацію та підтримку взаємодії зумовлюють замкнутий спосіб життя та відсутність мотивації до встановлення зв'язків. Для інших людей із синдромом Аспергера соціальна взаємодія є бажаною навіть за наявності проблем та складнощів".

Нейровідмінніи людям властиве бажання спілкуватися, яке проявляється в:
• Докладають багато зусиль для отримання соціальних навичок, які не набувають природного шляху.
• Завзятість перед відкиданням, нерозумінням і невдачами.
• Віра в найкраще в людях (іноді наївна).
• Прийняття чудасій та недосконалостей інших людей, вірність у дружбі. Відредаговано автором 04-09-2023 12:57:18

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Найчастіше мені люди самі розповідали про свої проблеми, і я нажаль не знаю, як вичавити з себе співпереживання[/quote] 
А навіщо вичавлювати з себе співпереживання? 
[quote]1) проблема тільки з зоровим контактом, а саме мій погляд так чи інакше все одно потрапляє куди завгодно, окрім очей. Не те, щоб мені якось незручно чи не комфортно, просто якось само з собою виходить;[/quote]
Думаю, що не тільки. Але це розповсюджена особливість нейровідмінних людей. Я з нею стикався.
[quote]2) доки людина сама мені не скаже, що їй не цікаво, я не припиняю говорити;[/quote]
Це також характерне для синдрому. Бо Ви не помічаєте невербальні реакції людини на Вашу розповідь.
[quote]3) я можу співпереживати в процесі, тобто коли людина плаче/сумує/горює в даний момент, і навіть можу заплакати сама. На мене дуже гостро впливають емоції інших, в динамічній розмові мені некомфортно дивитися на обличчя людину через зміну емоцій у неї на обличчі;[/quote]
І ця чутливість до емоцій людей теж зустрічається. Правда в більшості випадків емоції ретельно приховуються в середині себе.
[quote]4) в мене дуже багато знань і шаблонів поведінки в таких ситуаціях, тож хоча б словесно моє співчуття ладне повпливати на людину. Але переважають все таки вираження власної думки в такій ситуації та власне діючі поради;[/quote]
Так, бо Ви ці шаблони дуже ретельно і прискіпливо збирали. Та й творчий підхід і оригінальність мислення Вам властиві. Подивіться на Ілона Маска - яка творча та оригінальна людина! Гарно ж бути такою ж?
[quote]5) я не люблю домовленності, і часто стресую через те, що людина зі мною не погоджується і дуже на мене тисне, тож часто я обриваю спілкування саме тоді, коли людина перестає мене в чомусь задовольняти..[/quote]
Думаю, що це більше НЕ про "задовольняти", а про психологічний тиск, який Ви не витримуєте. І про неприйняття конфліктних ситуацій: не погоджується = конфліктує = неприємність (або навіть небезпека) і стрес.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Мені набридають люди (навіть ті, як щиро мене люблять)

Відповіді психологів