У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Измена мужа

Вот уже почти год, как я столкнулась с такой проблемой, как предательство. Я замужем была 11 лет, как случайно узнала об измене мужа. Дело в том, что измена случилась в августе 2021г. Началась воина и мы с дочкой (8 лет) выехали в другую страну. Там стала на ноги, хотя и в Украине работала всегда. Каждые пол года ездили к мужу, больше, к сожалению, не получалось. Там он нам финансово не помагал. Да и я не просила, т. к. знала, что тут тяжелее и нужнее были они. Возвращатся совсем было страшно. Не было школы и я была бы вынуждена быть дома с ребёнком, а сам муж не потянул бы нас. Но вот через 2 года я решилась вернуться, хотя это был очень трудным выбор. Я очень скучала по мужу. Хотелось в семью. Приехала. Два месяца были тяжолыми, хотя я думала, что будет наоборот. Я случайно разбила свой телефон и муж мне дал свой телефон старый на время, пока не купит новый. И я случайно, до этого никогда не проверяла телефоны и не контролировала мужа, полностью доверяла, узнала, что он мне изменил. Нашла скриншот переписки. Мой мир рухнул. Он не признавался. Говорил, что у меня проблемы с головой, что это бред какой-то и вообще не его. Но потом я нашла в удалённых ещё один скрин, где уже узнала даже с кем. Я его выгнала. Подала на развод. Сообщение эти не дают мне покоя. Он писал, что 1.5 года ждал её, как скучает по ней, как хочет её и что она рушит те чувства, которые он к ней чувствовал.
Я взяла перерыв. Уехала снова за границу на месяц. Он всё это время мне звонил, писал. Говорил, что это была ошибка, что заплутался, что были проблемы у нас и растояние. Вот это привело к таким глупостям. Я вернулась в Украину и решила дать ему шанс. Но постоянно думала об этом и он переживал, что я заберу дочку и уедим навсегда от него. Во мне бушевали злость, обида, жалость к себе, что живу с предателем. Он видил, как мне больно. И вот однажды, я снова увидела переписку с ней, где он ей писал, что любит и дальше будь, что будет. То, что я почувствовала в тот момент не передать словами. Я его снова выгнала. Попробывала общатся с другими мужчинами, но понимала, что мне это не нужно. Занялась спортом, пошла учится. Через неделю, когда я его выгнала он приезжал, ползал на коленях, просил прощения, говорил, что боялся, что я уеду, что брошу его, что чуш написал её и на самом деле нет ничего к ней. Сказал, что думал, что останется сам. Через месяц я позволила ему ухаживать за нами. Ведь это время, пока я занимаоась собой, он начал окружать заботой, помощью, стал открытым, пошёл ещё на одну работу, что бы полностью закрывать всё финансовые вопросы. Так постепенно мы начали с чистого листа. Три месяца это длится. Снова встречи, свидания. Сейчас он предлагает съехаться. Готов снимать жильё для нас. Но у меня страх. Страх, что снова это произойдёт. Когда он говорит, что любит меня, я тоже не верю, ведь он и ей говорил эти слова. После каждой встречи с ним я плачу. Я чувствую себя второй, использованной. Чувствую гнев на себя, что даю шанс предателю. Сомнений у меня нет, что я красива, интересна, что останусь одна. Но почему я с ним - незнаю. Задаю себе вопрос, люблю его или нет. И не знаю, что именно ощущаю к нему. Держит то, что он действительно видно сейчас, что каится, действительно понял, что нас потерял, не опускает руки и борится ща нас, что стал открыт, стал ответственный. Каждый день говорит, спасибо, что позволяю ему быть хоть немножечко с нами, что он понял как мы ему дороги и как он сожалеет об этом поступки и жаль что не может вернуть время назад. Я действительно вижу в этот раз, что это не враньё, но не могу забыть факт предательства. Факт того, что он решился на такой поступок. Что сделал второй раз больно, когда давала ему шанс и он видит, как мне было больно. Как помочь себе избавится от этого состояния? Как перестать думать, что тебя променяли? (Раньше у меня даже мыслей не было себя с кем-то сравнивать. Всегда была уверена в себе, в своих способностях).
Питання від: ; Вік: 34


психолог онлайн
1
Алла Володимирівна Романенко
Зрада - це неймовірно боляче. Звісно, що хочеться огородити себе від такого болю раз і назавжди. Бетонною стіною і ровом з крокодилами. І ніколи не дозволити собі когось кохати чи комусь вірити. Перед вами вибір - холодне серце, яке нікого не впускає, чи знову відкритися і ризикувати зазнати болю. Вибір непростий. Чи розглядаєте ви варіант назавжди залишитися самій, зате без болю? А якщо припускаєте, що може з'явитися інший чоловік. не цей, чи не буде того самого страху зради? А якщо знову цей, чи зможете співіснувати з цією недовірою? А якщо зможете, то які плюси отримаєте у цих стосунках? Якою людиною ви зараз є у цих стосунках, чи така ви, якою хочете бути? Чого ви зараз не робите, а хотіли б робити, тільки страх не дає? Можете подосліджувати все це самостійно або на сеансі у психолога. Тому що поки що відповідь на ваше питання зовсім не очевидна. І це нормально, це - життя

👍 радити психолога:


психолог онлайн
Здравствуйте. Я вам очень сочувствую, это очень больно. Похоже ваш прежний Мир, как вы выше и пишете, рухнул, вам стало небезопасно и ваш мир прежним не будет уже. А будет что-то новое иное. Какое - это уже вам решать. Выбор делать в ситуации когда нарушено доверие правда сложно. Я бы вам рекомендовала для начала попытаться прожить ваши чувства. Вернуть себе свою целостность прежде чем принимать решение. Дайте себе время, своим трудным чувствам.
цитата:

Я чувствую себя второй, использованной. Чувствую гнев на

цитата:

Страх, что снова это произойдёт.

цитата:

(Раньше у меня даже мыслей не было себя с кем-то сравнивать. Всегда была уверена в себе, в своих способностях).

Я работаю с такой темой, буду рада вам.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
Вітаю вас!

Співчуваю вашим стражданням, ви зазнали неймовірних душевних ран від близької людини. Ваша родина перебувала у кризі, у довготривалій розлуці і чоловік замість того щоб щось змінювати, почав зраджувати і був зловлений як хлопчик на гарячому. Це про його регрес і не бажання побачити проблему, усвідомити, а пошук якихось своїх задоволень. Ще також бачу, що коли чоловік не бере відповідальність матеріальну за родину, як було у вас, у нього пропадає цінність своєї родини, він в неї не вкладається і ви чомусь це підтримували, занадто його берегли. У вашого чоловіка теж якесь розщеплення, він свої почуття розміщає з іншою, а з вами хоче бути подружжям. І це не тільки про вас чи про нього, а це про те як ви будуєте ваш контакт, проживаєте те що відбувається чи не відбувається між вами.

Я думаю, що ця історія не прожита, він вибачається, а ви знову сходитесь. Чи був між вами щирий діалог? Чи змогли ви всю отруту болю, гніву, зневіри розмістити і віддати? Він робить багато дій, але це не полегшує ваших відчуттів, ваші відчуття проігноровані, не прожиті, а душать і отруюють вас зсередини. Це замість того щоб плакати, я буду їсти, це мене відволіче, але я залишаюсь зі своїми горем. І у вас подібна історія. Вам потрібна психотерапія і окрема і сімейна разом з чоловіком щоб розплутати ці пласти непорозумінь. Довіра і нові стосунки мають поступово відроджуватись і ваші страхи зараз вас захищають від можливої порції болі, тому не вимагайте з себе поки що нічого, а шукайте спеціаліста.

Бажаю вам сил та мудрості пережити цей апокаліпсис і залишити його в минулому!

👍 радити психолога:


психолог онлайн
Доброго дня. Я дуже співчуваю вашій ситуації. І ви зараз маєте дуже складний клубок емоцій..якщо дивитися глибше на ситуацію, то в неї немає однозначної відповіді. Тому що для того щоб прийняти рішення, вам треба обробити всі ці складні почуття і емоції.. бажано зробити це на більш глибинному рівні кращє зі спеціалістом...але якщо намагатися відповісти вам, саме щодо вибору, вам треба зважити для себе: чи готова я іти далі, незважаючи на те, що було..чи готова я знову ризикнути і іти в майбутнє разом з цим чоловіком..це і є певний ризик. Гарантій тут немає...але якщо продовжувати жити разом і постійно гризти себе і його за те що трапилося в минулому, тоді ці стосунки не мають майбутнього ...судячи з вашого допису, мені здалося, що ви готові ризикнути.. Слухаючи за роки роботи сотні таких історій, можу сказати, що майже все залежить в даному випадку від вашого внутрішнього дозволу собі ризикнути і йти далі.

Відредаговано автором 06-09-2024 14:51:51


👍 радити психолога:


психолог онлайн
Я сочувствую вам, так как измена это огромный стресс и предательство. И ваши все чувства закономерны.
Знаете, есть такое выражение "каждый имеет право на ошибку, но не на ее повторение".
Решать вам, что сейчас делать.
Я бы предложила вам не принимать никаких решений и разобраться в самой себе - прожить все чувства, связанные с изменой мужа, разобраться в своих страхах и в целом, что с вами происходит, понять, чего хотите и уже тогда решать съезжаться или нет. Восстанавливать доверие крайне тяжело.
У меня есть статья на тему измены. Возможно найдете там какие-то ответы полезные для себя.
https://upsihologa.com.ua/izmena---prostit--uyti--ostatsya----kak-12zhemchug.html
Но в целом, вам правда нужна индивидуальная работа.
Ведь даже, если восстанавливать отношения, весь ваш ворох переживаний никуда не денется. И если начинать строить отношения по другому, то нужно реально прожить и отпустить. Иначе пассивная агрессия, ваши страхи и недоверие будут лезть из всех щелей и не даст вам возможности наладить отношения.

Если решитесь - обращайтесь

👍 радити психолога:

08-09-2024 16:24:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370931 для Олександра (Леся)

Дякую вам за відповідь. Страх зради знову присутній, але вірю, що не всі зрадники. Що мною керує, що я даю шанси, не розумію. Коли ми разом проводимо час, то ніби все гаразд, але часами, коли щось мене зачепля (наприклад, у нас є квартира, но ми там не можемо жити тому, що його коханка - сусідка і я кажу, роби так, щоб вона з'їзала, тільки за такої умови це може бути можливим). Знаю, що це не можливо, але в душі я хочу правда, чимось принизити, нашкодити цій людині. Вона, знаючи про мене, дочку так підло вчинила. А коли я заберарала речі свої, щоб не жити там, то вона вийшла посміхатися і раділа, що вчинила так. Хоча не розумію чому. Вона самотня жінка, яка теж має дитину такого самого віку як моя дочка. Я їй завжди допомагала, запрошувала в гості брала малого, коли їй було треба по стравах.
Мені подобається та я, якою я стала після розлучення, але те, що я маю у душі, та біль не дає мені нормально жити.

08-09-2024 16:59:15Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370934 для Алла Володимирівна

Спасибо за ответ.
Действительно, я очень много позволила ему. Когда я вышла замуж, мне было 22, была очень молода, глупа, хотела быть во всём лучшей. Готовка, уборка, работа. Не жалела себя. Почему-то взвалила всё на себя. Он и рад был стараться. Потом мы купили жильё, родилась дочка, я приуспела на работе (роль руководителя) и в жизни нашей последнее слово было за мной. Он не брал инициативу, так как ему это было удобно, а я и не настаивала. На мой вопрос, почему же он со мной не говорил, ответ таков, что он говорил, что боялся со мной говорить, да и толку не было, так как я делала всё по своему. Но это не совсем так. Ведь заграницу он нас отправил, хотя я была изначально против.
Разговоров было много открытых. Он сознался, что после измены он чувствовал себя разбитым и сразу же сказал любовнице, что это была ошибка. Но чувство, что он так ничтожно поступил затягивало его в пропасть. Я уехала. Он начал выпивать. Как выяснилось, начал азартные игры, проблемы на работе, с коллегами + я с дочкой далеко и не всегда (в любое время) могла с ним разговаривать. Он думал, что если он такое сделал, то я тоже на это способна🤷‍♀️. А она, это наша соседка, она всегда ему писала, общалась. Я видела, что она просила его что-то ей помочь, но я правда, слепо доверяла ему. Я считала, что если для меня это мерзко, то для него тоже. Но увы.
Так вот, из-за того, что она постоянно, как выяснилось, с ним общалась, то настала привычка. И так, как она всегда была готова слушать, то он ей и выгаваривался. Но, что бы уйти к ней, категорически и сразу говорит нет.
Меня мучает то, что он смог пойти на этот шаг. Что он искал новых ощущений и не мог мне сказать или закончить отношения, раз ему что-то не хватало. Не верю ему, что была только привязанность, так как слава о любви не пишут просто, на моё мнение.
Когда мы вместе, то всё хорошо, но как только отдельно (я и он съехались к родителям), то начинается мозговая жвачка. Порой я их так ненавижу за эту боль, что просто не дышать. Я очень сильно похудела. Аппетита вообще нет. Плохой сон. Проблемы со здоровьем. Но, несмотря на всё это ищу силы в себе боль утоплять в спорте, на износ. Приводить себя в порядок, путешествовать, даже в военное время, учится, даже сменой работы.

08-09-2024 17:08:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 370940 для Алина Иосифовна

Спасибо вам за ответ.
Я действительно не знаю, готова ли я быть с этим человеком.
Когда мы вместе, всё хорошо, но как только порознь, я начинаю окунаться в это. От люблю до ненавижу. Боль такая внутри, что не можешь вдохнуть. Ненавижу его. Ненавижу её. Ненавижу себя, что принимаю. Очень страшно, что это всё видит дочка. Не могу ничего поделать с собой, что бы не показывать ей свои слезы. Делать вид, что всё хорошо.


психолог онлайн
Без того, чтобы прожить боль и разобраться в своих чувствах и желаниях, невозможно дальше двигаться ни вместе с мужем, ни одной, чтобы было комфортно внутри вас самой.
Вам не нужно делать вид, что все ок, вам не нужно ждать от себя, чтобы вы возьмете себя в руки и за пару дней примите решение. Дайте себе право на свои переживания и время это все прожить.
Но помощь и опора вам сейчас нужны. И возможность все это выплеснуть живому человеку, не в экран.
Поэтому позаботьтесь о себе и обратитесь к психотерапевту

👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Схожі онлайн консультації

Психологічний аналіз творів
Дівчина в потягу
фільмДівчина в потягу теми: залежності отношения газлайтинг
Медіум серіал
фільмМедіум серіал теми: відносини отношения любовь
qr