Психологиня Дарія Андріївна Рудь Івано-Франківськ лише онлайн

Ви опинились у непростій ситуації — між бажанням підтримати і відчуттям, що вас не чують і не цінують. Ваше бажання допомогти — щире й добре, але важливо спитати себе: чи не берете ви на себе забагато відповідальності за стосунки, які вам не належать?
Так, ви маєте вплив на чоловіка, і це ресурс. Але його стосунки з матір’ю — це його зона відповідальності. Ви можете бути поруч, підтримати, але не "рятувати" за двох. Якщо відчуваєте образу чи втому — це теж знак, що варто трохи відступити і подбати про себе.

Розумію ваш біль, це справді важко. Але щоб краще зрозуміти ситуацію, важливо уточнити: чи було щось подібне в його підлітковому віці? Якими були ваші стосунки до того, як він почав працювати, і як вони виглядають зараз? І що саме могло підштовхнути його до такого замкненого способу життя? Відповіді на ці питання можуть підказати, з чого починати шлях до змін.

Добрый вечер. То, что вы описываете — может быть связано с эмоциональным выгоранием, тревожностью или лёгкой формой депрессивного состояния. Особенно важно, что это длится дольше обычного — это сигнал, что ваша психика перегружена и нуждается в поддержке.
С этим можно и нужно разбираться, шаг за шагом. Если почувствуете, что вам необходима помощь — я открыта к консультации. Вы не одни, и это состояние точно не навсегда.

Доброго дня. Ви дуже влучно помітили — схоже, ваш чоловік не відчуває своєї відповідальності у стосунках, особливо щодо дитини. А можна спитати: що саме ви хотіли б від нього у ролі партнера і вітчима? І чи пробували ви спокійно, прямо з ним про це поговорити?
Іноді люди справді не розуміють, що від них очікується, якщо про це не проговорено. Але це не означає, що ви маєте мовчки терпіти. Ваш запит цілком здоровий — це не вимоги, а бажання мати підтримку і справжнє партнерство.

Розумію, як боляче чути таке від рідної людини. Але ви не зобов’язані жертвувати собою, своїм відпочинком і спокоєм через тиск і маніпуляції. Те, що батько говорить — це про його стан, але це не ваша провина. Ви маєте повне право подбати про себе й провести свято так, як вам добре.

Привет. То, что ты чувствуешь — правда непросто, и важно, что ты смог об этом написать. В 15 лет многие переживают похожие чувства — тревогу, неуверенность, ощущение, что не знают, кто они.
Твоя личность только формируется, и ощущение "пустоты" или "слабости" не говорит о том, что с тобой что-то не так. Это часть пути. Ты не ничтожен — ты просто в поиске себя, и это нормально. Ты уже не один, раз поделился. Это первый шаг к тому, чтобы стало легче.

Дякую, що поділилися. Ваші думки про службу — це не лише про війну, а й про пошук сенсу, місця у світі, відчуття важливості. Те, що вам страшно — нормально. Страх є завжди, коли стоїмо перед великими змінами.
Зараз важливо не поспішати з рішенням, а розібратись, що саме вас кличе, а що — тисне. Дуже раджу поговорити з психологом, щоб краще зрозуміти себе й зробити вибір свідомо. Ви не самі, і те, що ви шукаєте — вже говорить про силу всередині.

Здравствуйте. Вы оказались в очень тяжёлой ситуации, где на вас легла ответственность, которую вы не выбирали. То, что вы чувствуете злость и усталость — абсолютно нормально. Это не предательство, а сигнал: вам слишком тяжело.
Важно помнить — жить с отцом было выбором вашей мамы, и вы не обязаны теперь расплачиваться за этот выбор. Вы имеете право заботиться о себе, уехать, строить свою жизнь. Это не эгоизм — это выживание.
Вы заслуживаете поддержки не меньше, чем кто-либо другой.

Доброго вечора. Ви дуже щиро описали ситуацію — і вже сам факт того, що ви усвідомлюєте свої помилки та хочете змін, є важливим кроком. Схоже, дружина довго намагалася достукатися, але, не отримуючи відповіді, поступово емоційно віддалилася.
Зараз важливо не тиснути на неї, а дати простір і водночас показати, що ви справді змінюєтесь — не словами, а діями. Рекомендую звернутися до індивідуального психолога, щоб розібратися, чому ви закривалися, як відновити контакт з собою і з нею. Якщо з’явиться можливість — дуже корисною буде й сімейна терапія.
Навіть у кризі ще може бути шанс, якщо буде послідовність, терпіння і щирість з обох сторін. Ви вже почали цей шлях.

Здравствуйте. То, что вы чувствуете раздражение или даже отвращение в такие моменты — это важный сигнал. Ваша реакция может быть связана с вашими внутренними ценностями, границами и ожиданиями от партнёра. Для многих людей важно видеть в близком человеке силу, способность постоять за себя, защищать своё достоинство. Когда этого не происходит, может возникать чувство стыда, разочарования или даже внутреннего конфликта.
Возможно, вы воспринимаете такое поведение как слабость, и это идёт вразрез с тем образом мужчины, который для вас близок и безопасен. Иногда такие реакции указывают на личный опыт, прошлые ситуации или глубинные убеждения о роли мужчины и женщины в отношениях.
Это хороший повод обратиться к психологу и более глубоко разобраться: что именно вас задевает, почему это так важно, и как с этим быть дальше. Вы уже сделали первый шаг — заметили и озвучили, что с вами происходит. Это важно и ценно.

Ваша реакция абсолютно понятна — когда общение важно, ожидание ответа может вызывать тревогу или обиду. Но темп переписки — не всегда показатель отношения. У каждого свой ритм жизни и свой способ быть на связи.
Если человек говорит, что хочет общаться — это важно учитывать. Но при этом стоит прислушаться и к себе: комфортно ли вам ждать, хватает ли вам внимания и участия? Здесь важно не только «понять другого», но и позаботиться о своих границах.

Дякую, що написали, навіть якщо це всього кілька слів. Це вже знак, що вам важко і ви шукаєте допомоги — і це дуже важливо.
Якщо маєте сили — напишіть трохи більше: як давно ви відчуваєте цей стан? Що саме вам найважче зараз? Чи є хтось поруч, з ким ви можете поговорити?

Добрый день.
Спасибо вам за откровенность. Вы описали очень тяжёлый и личный опыт, который затронул не только тело, но и психику. Панический страх беременности, навязчивые мысли, неприязнь к своей женской природе — всё это говорит о том, что внутри осталась непрожитая боль и сильное напряжение.
Очень важно, что вы осознаёте это и не игнорируете свои чувства. Сейчас вам особенно нужна индивидуальная терапия. Работа с психологом поможет вам безопасно и постепенно разобраться в том, откуда берутся эти страхи, прожить болезненный опыт и восстановить связь с собой и своим телом. Эти чувства — не "ненормальные", они — отклик на пережитую травму.
Также обязательно рекомендую вам обратиться к грамотному, чуткому гинекологу. Не только чтобы подобрать подходящую контрацепцию (хотя это важно), но и чтобы обсудить свои страхи, задать волнующие вопросы, получить поддержку именно как женщина. Хороший врач сможет помочь вам чувствовать больше уверенности и контроля.
Вы не одна. И с этим можно работать. Вы заслуживаете того, чтобы чувствовать себя в безопасности в своём теле и не жить в постоянной тревоге. Поддержка — рядом. И вы достойны этой заботы.

Добрий день. Ви зараз у дуже непростій емоційній точці — з одного боку, ви хочете залишатись мудрою, підтримувати добрі стосунки, не тиснути на дитину… А з іншого — вам боляче, і здається, що ви змушені все це «терпіти», не маючи на це сил.
Ваше внутрішнє «я не хочу цього» — цілком законне. Ви маєте право на свої межі, на сльози, на образу. Ви не зобов’язані бути ідеальною, сильною чи «просвітленою». Ви — жінка, яка пережила втрату, зраду, і зараз намагається зберегти здоров’я душі своєї дитини, при цьому втрачаючи себе.
Те, що ви не хочете брехні від доньки — це теж про любов. Але щирість має бути з обох боків: і ваша — з дитиною, і ваша — з самою собою.
Ви вже зробили дуже багато. Але зараз — час подбати про себе. Ви не «сходите з розуму», ви — втомлена. І вам дуже потрібна підтримка. Я щиро раджу звернутись до психотерапевта, щоб прожити цей біль і знайти свої відповіді — не ті, які «треба», а ті, що справді принесуть вам полегшення.
Ви не самі. І все, що ви відчуваєте — дуже по-людськи.

Здравствуйте. Вы абсолютно правы — у каждого человека есть свои границы, и они важны. Некоторые люди действительно очень тактильны, для них прикосновения — способ выражать тепло и близость. Но это не даёт им права игнорировать чувства другого.
Вы уже сделали важный шаг — сказали, что вам неудобно. Если подруга продолжает, возможно, стоит напомнить об этом ещё раз, спокойно, но твёрдо. Иногда люди не столько забывают, сколько надеются, что вы «потерпите».
Вы имеете полное право на своё тело и личные границы. И вам не обязательно терпеть, даже если это близкий человек.