Психологиня Марина Дудник м Ізмаїл

«Мне человек дорог до сих пор, а я не могу с ним даже поговорить»;
Пробовали вы как-то найти возможность прояснить ситуацию и объясниться с подругой уже после того, как она перестала с вами общаться?
«Она поставила на мне крест.»;
«Если уж и винить себя, то лучше за что-то конкретное, а не за то, что я "просто такой человек". Просто человек, которого можно вышвырнуть и забыть.»;
В ваших словах много боли, обиды.
И
«Я начинаю перебирать в голове наши разговоры и стараюсь наиболее объективно посмотреть на ситуацию, стараюсь ухватиться за что либо.»;
«Вот это реальное чувство вины, которое меня гложет. Но я не могу в нём разобраться, потому что как только я начинаю обращать на это внимание, меня моментально захлёстывает эмоция бессилия, я ничего не могу сделать»;
вы пытаетесь разбираться в ситуации. Но прокручивая ситуацию из прошлого внутри себя, новых ответов найти невозможно, так как внутри вас есть только вы. Ситуации с подругой уже давно нет, она закончилась два года назад, а ответы вы пытаетесь найти внутри себя постоянно погружаясь в это обдумывание, которое превратилось в навязчивую привычку поиска ответов. Сколько времени в течение дня вы живёте не реальностью, а уходите в себя и внутри себя прокручиваете эту ситуацию?

«Я не знаю как изменится моя жизнь если я перестану об этом думать, мне это сложно представить даже.»;
Почему сложно представить будущую жизнь, где вы уже отпустили ситуацию и не обдумываете ее больше?

Здравствуйте, Светлана
«Уже прошло два года, я всё ещё пытаюсь понять почему она так поступила.»;
Вы можете предполагать самые разные варианты ответов, почему она так поступила, но только сама подруга знает ответ на этот вопрос, почему она приняла такое решение для себя.
«Не могу перестать себя винить,»;
За что? Вы делали какие-то преднамеренные действия или говорили что-то в сторону подруги, с желанием причинить ей вред или как-то обидеть? Если вы на этот вопрос честно самой себе можете ответить "да", то это одна история. И тогда чувство вины действительно может возникнуть, как голос совести.
Если же вы уверены, что в ваших намерениях, словах, поступках по отношению к подруге не было злого умысла, вы были честны в вашей дружбе, то вероятно дело не в вас, а в вашей подружке. И решение разорвать с вами отношения - скорее история про нее, а не про вас. И тогда в этом случае за что вините себя? Вы не можете нести ответственность за другого взрослого человека, который принимает решение разорвать отношения без каких-либо объяснений.

«стало сложно доверять людям.»;
В чем выражается сложность доверять другим?
«Как перестать об этом думать?»;
Как думаете, какая польза есть для вас от того, что вы постоянно думаете об этом на протяжении двух лет?
Если вы перестанете думать об этой ситуации, чем тогда будут заняты ваши мысли? Чем вы будете заниматься? Что изменится в вашей жизни?

«Ценно мне то что он рассказывает про себя что то ибо хочется его узнать получше,ну и ещё так непринужденно и интересно я не с кем не разговариваю,мы обсуждаем иногда что то,с другими у меня не так»;
Вероятно, в вашем общении с этим парнем - ключевое то, что происходит это не так как со всеми другими друзьями, вы чувствуете себя непринужденно при этом и вам нравятся эти ощущения.
«Ну было несколько моментов, недавно я ему приснился где обнимал его и ему понравилось так прям уф.Ето один из случаев.Но ведь ето ничего не показывает.»;
И как вам то, что ему понравилось, что было в его сне? Какие у вас эмоции по этому поводу?
«Если я вдруг перестану о нем думать,то буду думать опять о плохом и о проблемах,не будет настроения»;
Поэтому и сложно отказаться думать о том, кто приносит радость, удовольствие, наполняет тем, чего недостает, даёт внимание, проявляет свой интерес, симпатию и т.д. Если это исчезнет, вместо этого придет плохое настроение и мысли о проблемах. Поэтому и хочется думать постоянно о том, от чего получаешь сильные положительные эмоции, острые ощущения и ещё сильный интерес "что же будет дальше?"
«В этой ситуации мне не нравится ничего,мне сейчас такое ни к чему..мб только то нрав что мне морально лучше от него.»;
С одной стороны - мне не нравится ничего, это ни к чему, но с другой - мне морально лучше от него. Дилемма. Разумом вы понимаете, что вам это ни к чему, но эмоции и чувства говорят другое. Если он - это сейчас единственный,кто даёт вам положительные эмоции, то конечно, тяжело заставить себя просто взять и отказаться от этого.

Відредаговано автором 11-12-2024 16:13:45

Добрый день.
«постоянно думаю об одном парне,»;
О чем ваши мысли в эти моменты?
«мы познакомились и общаемся но не очень долго.»;
В каком вы статусе друг для друга сейчас: знакомые, приятели, друзья, близкие друзья, партнёры и т.д. Чем ценно, интересно для вас общение между вами?
«Он мне не нравится в любовном плане »;
а вы ему? Кем он видит вас для себя? Что вы знаете об этом?

«Что мне делать как перестать о нем думать?»;
Представьте, что случилось так как вы хотите и вы больше о нем не думаете? О чем тогда вы будете думать? Чем будут заняты ваши мысли? Чем будете заниматься в тот момент? «также очень радуюсь его сообщениям и тд»;
Сложно отказаться от того, что приносит удовольствие, правда? Что вам во всей этой ситуации нравиться? Что притягивает?

Добрий день
«В той же час я розумію, що війна та онлайн навчання і так несуть свій негатив і навряд вона зробе якісь правильні висновки, залишившись без подарунку. Скоріш за все це відкладеться в її свідомості, як факт, що вона безнадійно погана.»;
Ви все вірно розумієте, так воно і буде.

«Вона не хоче робити уроки, творчі завдання наразі її теж не дуже цікавлять, на тренуванні вона займається на відчепись, якби її воля, то вона весь час сиділа б в гаджетах.»;
Варто проаналізувати, що у вас спрацьовує частіше до дитини: заохочення, похвала, винагороди чи покарання, критика, обмеження? Можливо, треба передивитися ваші сімейні правила і зменшити трохи тиск, збалансувати систему "заохочень та покарань".
Ну і головне, покарання (якщо вже воно має бути), має нестися не "взагалі" за все погане, а саме за конкретний якійсь проступок, одразу і діяти обмежений час. І ці правила мають бути обговорені заздалегідь з дитиною.
«По легенді яку всі знають цей чарівник приносить подарунки хорошим дітям, а неслухам - різки. То ж цілком логічно, що якщо дитина в неадекваті, то подарунка чекати не слід.»;
Так то оно так. Але це все ж таки, в першу чергу про батьківську любов до дітей. Безумовну любов. Дитина не завжди буде дитиною, колись вона зрозуміє (а може й вже), що це не Святий Миколай особисто приносив під подушку подарунки, а це робили батьки. Або не робили.
"Дитина не в адекваті" - що ви маєте на увазі?

Вітаю, Юлфя.
«Чому мені так подобається сидіти вдома і нічого не робити.»;
Подобається нічого не робити - це про що? Як це відбувається у Вас в прямому сенсі? Саме "нічого", це як? Лежати, сидіти, стояти? Скільки часу Ви можете "нічого не робити"? А що потім? «Чому вони мені завжди цькують за мою мрію нічого не робити?»;
Давайте уявимо, що мрія здійснилася і Ви можете "нічого не робити". Що тоді відбувається з Вами? Куди буде спрямована Ваша увага? Скільки часу Ви будете нічого не робити? День ь, тиждень, рік, все життя?
«Чому люди ходять на роботу, яка їм не подобається і кажуть так треба?»;
Так, дійсно, є таке. І дуже добре, коли людина знайшла себе в якійсь сфері діяльності, в професії, знайшла своє призначення і тоді вона від своєї діяльності отримує задоволення (якщо це комбо моральних і матеріальних задоволень водночас - то взагалі супер). Але так буває не у всіх. Хтось ще шукає себе, хтось взагалі про це не задумується. І в таких випадках ми не говоримо про бажання людей ходити на работу, яка їм не подобається. Вони працюють, виходячи зі свого "треба". Мені треба працювати і ходити на цю нелюбиму роботу, тому що треба щось їсти, утримувати сім'ю, дітей тощо. У кожного свої мотиви це робити.
А чому Ви ходите на вашу роботу? Яка у Вас мотивація?

Добрий день
«Казав що викличу поліцію і їй всеодно. Порадьте як бути»;
Зробити так, як ви попереджали: дійсно викликати поліцію.
«В той період часу я не хотів з нею нічого мати так як я був одружений, але вона побачила в мені ціль і добивалася всіма можливими способами. Клялась що любить і жити без мене не може і так все тривало практично рік»;
Є відчуття якогось противоріччя між тим, що ви нібито хотіли і що робили в реальності. Нібито те що відбувалось, то було не за вашою згодою, а вас змусили бути у стосунках на стороні. Як можна вільну в своєму виборі, дорослу, не обмежену в діях, висловлюваннях, пересуванні людину змусити зробити те, чого не хочеш і не плануєш?
«Після трьохмісячної поїздки додому я вернувся назад і вона знову почала мене робити все щоб я з нею був і розвівся зі своєю дружиною»;
І знов нібито все продовжується без вашої згоди, без вашого бажання і волі.
«Я вже робив все щоб вона від мене відстала,»;
Що ви маєте на увазі під фразою "вже робив все"? Які дії з вашого боку були?
Як взагалі ви думаєте, чому ця дівчина демонструє таку наполегливість в поведінці в вашу сторону? Що може надавати їй таку впевненість в собі? Можливо попередній її досвід, коли ви все одно рано чи пізно, але давали згоду бути з нею у відносинах.
Щоб врешті решт поставити крапку, дуже важливо, щоб ваші помисли, ваші слова, ваші дії та поведінка - щоб це все було про одне і теж саме. Якщо я хочу закінчити це все (ваші думки, помисли) - я відкрито про це говорю - і мої дії / моя поведінка підтверджують мої помисли і слова.
Якщо в думках одне, говорю друге, а в діях транслюю щось третє - то це все "гра", в яку, 'буває, грають дорослі люди. Тому, від того, як будете поводитись ви, буде відповідно змінюватися реакція, поведінка іншої людини.

Здравствуйте, Яна.
К сожалению, зависимые люди - это всегда непредсказуемость в поведении с их стороны. И это никому невозможно взять под свой контроль. Жить на одной территории - это подвергать себя и свою семью, своего ребенка к неожиданным всплескам агрессии, неадекватности поведения, напряжённости, находиться в постоянном стрессе. Все, что Вы испытываете в это время - все чувствует и Ваша дочь. Поэтому важно в первую очередь позаботится о том, чтобы минимизировать нахождение в таких условиях
«Посоветуйте как мне быть с мамой ?»;
Сложный вопрос. Так как нет лёгких ответов, которые бы всем понравились. К сожалению, с мамой, без ее желания, Вы вряд ли что-то сможете сделать. Вы можете только предложить ей пройти лечение от ее зависимости и поддержать ее в этот период. Но вместо нее или без ее участия это сделать нереально, увы. «Очень больно осознавать что такая мама»;
Сильная душевная боль по отношению к маме - это запрос на работу с психологом: проработать тяжёлые эмоции и чувства, связанные с мамой, продолжить и завершить процесс своей сепарации.

Добрий день, Надія. Правильно я зрозуміла, що ці описані припущення, вони тільки ваші? Ви прокручуєте варіанти розвитку подій і шукаєте оптимальний для Вас варіант, вірно? Добре було би почути, що про все це думає сам чоловік, які у нього плани, наміри, цілі по відношенню до ваших стосунків, вашого спільного майбутнього.
«Просто не хочеться, щоб чоловік жив з жінкою просто так, і нічого не думав. А фінансова сторона, якщо він живе у квартирі жінки має бути на ньому чи жінка має відповідати за це?»;
Про це все бажано говорити з партнером ще на стадії планування вашого спільного життя. Тобто, важливо почути один одного, як кожен із вас бачить ваше спільне майбутнє, де ми будемо жити, які обов'язки у кожного будуть, хто за що відповідає тощо.
«А якщо наприклад запропонувати щоб він орендував квартиру, щоб це його мотивувало заробляти гроші щоб вистачало і на оренду, і на сім'ю, і на жінку. Це нормальне бажання? »;
Всі бажання нормальні. Але вплине це на мотивацію іншої людини - це під великим питанням.
«А якщо чоловік відмовиться»;
Знов, в цьому випадку, послухайте його, що він збирається робити зі своєї сторони, якій його план.
«То що більше нічого не починати з ним, завершити стосунки?»;
Все ж таки варто подивитися спочатку на те, що говорить чоловік з приводу Вас, відносин, спільного вашого майбутнього, що він хоче робити з цього приводу. Якщо це все Вам відгукується, Вам підходить, залишається найголовніше - побачити його реальні дії, як він буде впроваджувати те про що говорив. Реальні дії людини - показують які на самому ділі вона має наміри. Через дії чоловік розкривається, стає більш зрозумілим для жінки, у неї зростає до нього довіра. І навпаки, якщо слова і наміри є, а дій після слів нема, то звісно, про довіру тут мова не йде.
Тому, все ж таки в першу чергу проговорити з чоловіком, обов'язково послухати його, що він думає, про його наміри. І потім вже вирішувати, що робити далі.

Добрий день.
«Чи можу я якось ісправити це, щоб не боятися спілкуватись з людьми іншої статті?»;
Зможете. Але потрібно звернутися до психолога, якій працює з підлітками, із його допомогою і підтримкою, в безпечному просторі ви зможете подолати ті труднощі, з якими ви стикнулися, про які ви пишете.
«Чи є це якоюсь травмою?»;
Ці події точно були для вас надмірними, стресовими, емоційно важкими, які вплинули на ваш психо-емоційний стан і на вашу поведінку. І це знов про пропрацювання всього цього з психологом. На форумі, в форматі питання-відповідь це не вирішити, нажаль.
Поговоріть з мамою (так як вам 14 років, потрібна згода батьків на роботу з психологом ), про те, що ви би хотіли проконсультуватися з психологом, що вам потрібна його допомога для кращого розуміння себе і своїх станів. Є у вас така можливість?

Якщо ви ще не знаєте, що робити, то нормально. Так може бути. Саме зараз поки що нема рішення, але ви для себе бачите варіанти розвітку подій. Якійсь варіант ви точно оберете, можливо вам потрібен ще час, для усвідомлення чогось, прийняття якісь життєвих знань, того, що зараз викликає ваш супротив. Інколи просто потрібен час. І рішення визріє

Так, ваші бажання зрозумілі. Але реальність трошки їнша. І питання полягає в тому, що з цим робити далі: приймати цю реальність, де почуття змінилися, мене це не влаштовує і що я буду робити в цій ситуації. Або, залишити все, як є, нічого не робити і чекати (від кого?), що з емоціями і почуттями щось станеться і я стану відчувати себе так, як на початку стосунків.

Дякую за відповідь.
Мати почуття як напочатку і нічим не підігрівати - це, знаєте, така ідеальна була б історія, якщо б у нас так все працювало🙂. Але ж нічого нема статичного, все має свій початок, розвиток і колись своє закінчення. З емоціями також. На початку відносин, коли є "новизна" почуття гострі, з'являються миттєво, яскраво. Але, з часом, цей ефект "новізни" пропадає, у відносинах з'являється якась рутина, все знайоме і "стабільне". Тому, "підживлення"стосунків - це нормальний процес в довготривалих відносинах.

Добрий день, Григорій
«А насправді своя людина це та за яку ти готовий брати відповідальність»;
Брати відповідальність за свою людину - що ви маєте на увазі, в чому полягає ваша відповідальність за іншу людину?
«Не помиляється лише той, хто не створює стосунки,»; так, дійсно, помилок немає там, де нічого нема. Нема стосунків - нема помилок. І починаючи стосунки ми не можемо впевнено знати наперед що так, це саме те, що мені потрібно, чи то я зараз помиляюсь у своєму виборі. І ніхто не може знати. Тільки будучи у відносинах, проживаючи їх емоційно, отримуючи якійсь свій досвід, через деякий час, можна прийти до певних висновків щодо того, що ці відносини - це дійсно те, що ви хочете мати чи щось йде не так і не туди.
«Чи, яка Ваша думка стосовно цього? Чи краще дійсно не травмувати жінок, і не йти через декілька років, коли до тебе вже прив'язалась вона?»;
Думки з цього приводу будуть різні, у кожного свої. Здається, що ви для себе маєте рішення (принаймні схиляєтесь) стосовно вашої ситуації, ваших відносин, але вагаєтесь, нібито домовляєтесь (торгуєтесь) із самім собою, як то кажуть зі своєю совістю.
Важливо відповісти себе чесно на питання: Що я хочу зараз сам для себе? 1Залишитись у відносинах і спробувати виправити ситуацію (звісно, це парна робота з жінкою)?
2. Закінчити ці відносини, тому що не бачу перспектив?
Тож, якщо, у вас є хоч декілька відсотків бажання залишитися у стосунках, то шанс змінити їх є, звісно, якщо жінка також має бажання бути з вами і готова працювати над покращенням ситуації. Можна звернутися до сімейного психолога.
Якщо відповідь інша і бажання вже немає зовсім, то, краще бути чесним і перед собою і перед своїм партнером.

«Сейчас прошу развод и выехать его из моей квартиры, сама купила до свадьбы, и муж изменился мгновенно, стал хорошим, все делает по дому,»;
От вашего выбора зависит многое. Как только, спустя 8 лет, Вы решили поменять ситуацию, которая Вас не устраивала, приняли и озвучили свое решение - Ваш муж сразу изменил поведение. То есть, Вы озвучили, что с Вами так больше нельзя и Вы это больше не потерпите. И муж, судя по его реакции, услышал и поверил Вам. Другими словами, меняя свое отношение к ситуации, которая не устраивает, мы косвенно можем заставить человека поменяться, если он чувствует, что это несёт определенную угрозу для него (потеря стабильности, привычного образа жизни, страх неопределенности перед будущими изменениями, страх потерять любимых людей и т.д). Что им движет в этот момент, мы точно не знаем, можем только предполагать. Но почему-то долгое время муж не понимал этого, что так с Вами нельзя. Как думаете, видел ли он раньше Вас такой, какой Вы показали себя в тот момент?
«Я начала оттаивать,»;
Вам нравятся эти изменения в муже. И что хочется сделать? Опять встаёт вопрос выбора... И Вы имеете право на любое свое решение. К сожалению, никто не может Вам сказать глядя из будущего, какой вариант решения будет самый правильный, ни родители, ни друзья, ни психологи. Поэтому, прислушайтесь к себе, что Вам самой хочется сделать на данный момент с этими отношениями?
«Я сейчас в замешательстве, не хочется чтоб сын рос без отца но и боюсь что через пару месяцнв все вернеться как и было»;
Есть что-то, что держит Вас в этих отношениях, кроме того что "не хочется чтобы сын рос без отца"? Что именно для Вас ценно, чем они (отношения) дороги для Вас, как для женщины и что Вы бы не хотели потерять?
Если такое имеется и кажется, что ещё что-то можно исправить в отношениях, то
«Подскажите что мне делать?»;
прежде, чем решить радикально вопрос разводом, можно попробовать дать друг другу шанс, пробовать выстраивать отношения по новому, с учётом прошлого негативного опыта и Ваших пожеланий. То есть, буквально прописывать новые "правила нашей семьи". Непростая работа, услышать претензии друг друга, принять их, понять, что каждый готов сделать для этих отношений и т.д. Но это все реально, если оба партнёра желают этих перемен. Как вариант, в этом случае, поработать с семейным психологом.
Вариантов не так уж и много: развод, работать обоим над построением новых гармоничных отношений или оставлять все как есть. Выбор, по какому варианту двигаться дальше, остаётся за Вами...