Психологиня Алевтина Сацик Київ лише онлайн

Доброго дня, Mira.
Нажаль, частіше за все, нас ніхто не вчить проявляти себе... Але всі від нас очикують проявленності та задоволення... Важко сказати, чи необхідно зараз шукати, хто саме і як винен в вашій травмі... Але факт залишається - непроявлена людина мов би "не існує" в реальності...
Але, якщо у Вас з'явився запит на необхідність висловлювати свої думки вільно - варто спробувати його проробити, та вивести на зодовільний рівень саме для себе!
В цьому Вам може допомогти робота з психологом. Я теж працюю з подібними запитами.
Але ви повинні розуміти - це в першу чергу Ваша робота над собою! За допомогою спеціаліста.
Бережіть себе! Та приходьте на терапію.
З повагою, Сацик Алевтина.

Добрый день, Rena!
Очень жаль, что Вам пришлось пройти через травмирующий опыт, но соглашусь с нашими психологами - из этого опыта можно вынести правильные выводы. Но и применять их нужно учиться правильно. А не во всех обстоятельствах подряд. И это прямое направление для работы с психологом.
И второе, что важно учитывать, любой опыт, в том числе травмирующий, легче переработать, если использовать его для помощи другим лицам. Тоже женщинам (или мужчинам, если есть такая потребность), особенно детям, девочкам...
Подумайте в этом направлении, возможно, так Вам будет легче принять свой опыт как полезный.
И приходите на терапию! По большому счёту - поведение, это та же привычка, которая усваивается со временем. И "плохие" привычки перерабатываются на полезные со временем и правильными действиями.
Я тоже работаю с подобным запросом.
Приглашаю на консультацию.
С уважением, Сацык Алевтина.

Занадто мало інформації для аналіза поведінки.
Які у дитини є зони відповідальності в сім'ї окрім уроків та відвідування школи?
На якій основі в нього доступ до гаджетів? Вільний? Контрольований? На який час?
Який спорт або додаткові зайняття він відвідує?
Чи допомагає Вам по сімейним справам - помити посуд, винести сміття, розігріти вечерю, вигуляти тварину, допомога в прибиранні помешкання?
Справа в тому, що дитина в природньому її стані не хоче "просто вчитися", але любить бути шанованою та відчувати вдячність за його дії.
Чи є зарараз в Вашому спілкуванні теми чи вчинки, за які ви поважаєте сина? Чи він приходить до дому "на все готове" без ніяких зусилль, "аби вчився гарно". Але так не буває, для гарних результатів людина повинна бути достатньо замотивована. І скоріш за все не школою. І чим складніше внутрішній світ дитини, тим важче знайти вірні мотивації.
Бути батьками це завжди труд - пошук вірних шляхів до бажаного результату теж робота. І поведінка неповнолітньої дитини - Ваша відповідальність.
Приходьте на терапію з психологом. Разом Вам буде легше знайти варіанти взаємодії з дитиною.
Я теж працюю з подібними ситуаціями. Запрошую на консультацію.
З повагою, Алевтина Сацик.

Доброго дня! Співчуваю Вашій ситуації...
Хотілося б жити без задніх думок та довіряти... Але життя не застраховане від непорозуміннь, та, нажаль, зради...
На мій погляд, Вам необхідно дати собі час. Час на прийняття ситуації. Зараз події занад-то гостро розвернулись над вашим життям. Психіка, вона як орган - якщо занад-то роздратована, то ніякі доводи не допоможуть. Дайте собі час. А потім починайте з себе. Як і з чим ви зможете жити. Кожну ситуацію - з повагою до своїх відчуттів.
Для мене Ваша історія про внутрішні кордони... Що саме для Вас важливо? Як з цим жити? Як з вами можно поводитись? Як себе зберегти? Не забувайте, Ви вже не є самі - Ви відповідальні і за свою неповнолітню дитину. Як можна з нею? Що ви готові їй пояснити (на рівні її віку вона теж відчуває ваші відчуття). Як зберегти її відчуття? Довіру оточуючим. Довіру чоловікам. Повагу до себе.
Бережіть себе!
Звертайтесь за допомогою, коли будете готові.
Я теж працюю з подібним станом.
З повагою, Алевтина Сацик.

Відредаговано автором 05-03-2024 12:24:56

Доброго дня!
Співчуваю! Подібний стан для молодої жінки край неприємно. Згодна з колегами, проблем внутрішніх може бути багато. Але. Відвідвйте спочатку звичайного лікаря терапевта - опишіть свій стан, можливо, вам порекомендують здати деякі звичайні аналізи. Вітаміни. Можливо перевірити щитовидну залозу, гормони. А може просто додати легке заспокійливе. Зверніть увагу на сон та регулярність прогулянок на свіжому повітрі, спорт! З психікою можна працювати через тіло, тим паче, що зараз вона у вас і так в дуже роздратованому стані... Спочатку варто знайти природні екологічні заспокійливі засоби.
А потім приходьте на терапію ) Буду рада допомогти )

Добрый день!
«Что в такой ситуации делать ?»;
В Вашем обращении отчётливо прослеживается Страх. Страх отношений, страх потери, страх доверия.
Но важно помнить, что Страх - это норма, нормально переживать при потери близкого, нормально переживать, если не сбывается задуманное. По большому счёту, Страх - это защитная функция психики - уберечь Вас от опасности (как боль у тела). Но, тело не болит "просто так" всегда есть причина (на поверхности или накопленная изнутри). Важно научиться работать с собственными страхами. Невозможно прожить жизнь и не обжечься, например. Но возможно продумать свои действия исходя из своих задач и целей. Возможно, сайты знакомств не являются надёжным источником для построения длительных доверительных отношений. И те, кто там "плавает" ищут лёгких необязательных контактов.
В поиске "своих" людей или мужчин важно опираться на свои приоритеты. Реально анализировать ситуацию. Оставлять процент вероятности на неудачу.
Более безопасно для Вашей психики держать в уме сценарий, в котором всё может сложиться удачно, а может не совсем... Может получаться какое-то время, а может разрушиться сразу (не понравился человек или его поступок в какой-то реальной ситуации). И так далее, исходя из конкретных обстоятельств каждой конкретной ситуации.
По большому счёту, желательно приобрести ощущение "игры" в жизни, где интересно только тем, кто играет, но выиграть или проиграть может только игрок на поле.
Берегите себя!
И обращайтесь за помощью, если будут затруднения в принятии решения, или поиске новых "игровых полей".
Я работаю с подобными случаями. Вместе будет легче проработать Ваш запрос на доверие.
С уважением, Алевтина Сацык.

«КАК ПОНЯТЬ МУЖЧИНУ? СТОИТ ЛИ ДАТЬ ВТОРОЙ ШАНС?»;
Добрый день.
Хорошо, что Вы "выговорились". Мне кажется, если Вы внимательно прочтёте собственное обращение, вы встретите ответы на собственные вопросы.
А сейчас очень важно подумать о Вас и о Вашем будущем, Вашем ребёнке. Сесть и реально решить, что будет хорошо именно для Вас.
Тогда ответы придут сами собой.
Что конкретно держит Вас рядом с этим мужчиной? Что именно Вы так настойчиво компенсируете его присутствием?
Исходить можно из того, какие отношения с отцом сложились у Вас как с первым значимым мужчиной в жизни?
Берегите себя!
И обращайтесь за помощью, если будете чувствовать, что Вы не справляетесь. Ведь теперь Вы в ответе не только за себя, но и за Своего ребёнка.
Я тоже могу помочь Вам в разборе ситуации.
С уважением, Алевтина Сацык.

Доброго дня.
Важкий період для будь якої дитини - перехіднний вік припав на важкі часи в країні... Це безумовно необхідно враховувати. Але, знімати відповідальність з дитини теж дуже безвідповідальна позиція. Людина його віку має мати захоплення, цілі, мети, сподівання... З іншого боку, людина його віку має обов'язки - в навчанні, в допомозі в хатніх справах, в реалізації ваших загальних планів (ремонт, переїзд, допомога родичам).
Проаналізуйте його життя с позиції батьків - чи є в нього відповідальність перед Вами? Чи розуміє він Ваші почуття? Чи розуміє він, що його родина (і обставини, де він мешкає, в тому рахунку і емоційний стан) це теж його відповідальність? Чи доносили Ви йому колись важкість Ваших умов життя? Кількість Ваших зусиль на забезпечення його безпеки та потреб?
Проаналізуйте уважно, чи не занадто ви відгородили реальні обставини життя від його "дитячої психіки". Бо у 15 років вона вже не така і дитяча... Згадайте себе в 10 класі. Нещодавно в цьому віці вже мали фах і створювали родини. Чи залишились (або знайшлись) реальні вчинки, риси характеру та прагнення, за які ви поважаєте його як людину з великої літери? Чи все його життя побудовано на упередженні бажаннь, та невілюванні проблем та відсторонні від "складних" обставин? Якщо Ваша дитина не має сфер відповідальності в реальному житті - в нього не буде ні цілей, ні бажань, ні задоволення, ні поваги до себе. Це все сфери життя, які напрацьовуються працею та знаннями.
Можливо ви занадто "розуміючі батьки", а може і відветро компенсуючі?...
Гарним батькам помилково здається, що якщо ми створемо "ідеальні умови" то всі будуть щасливі та вмотивовані, але, нажаль, до кожного необхідно пидбирати свій шлях.
Я би пропонувала іти на терапію до психолога саме Вам. Бо, скоріш за все, з Вашою дитиною все добре. Але "нецікаво в реальному світі".
В вашому запиті я чую Вашу невдоволенність станом дитини. А його, можливо, все влаштовує.
В терапії з психологом Ви можете почати роботу через аналіз побудови Ваших відосин, шляхом перегляду ваших дій та вчинків. Прийти до сумісних планів та їхню реалізацію. Через здорову мотивацію та досягнення бажаних результатів. Розумна людина завжди чогось прагне. А сумісні зусилля додадуть Вам теми для спілкування, та можливості для поваги.
Бережіть себе. Та звертайтесь до психолога самостійно. Наші діти - то наша відповідальність. "Проблеми" дітей частіше за все починаються з "проблем" їхніх батьків. І якщо ви не вирішете їх у своїй голові, то Ваша дитина буде змушена вподальшому ревально звернутися до психолога за власною потребою...
Я теж працюю з подібними запитами. Запрошую до співпраці.

Відредаговано автором 28-02-2024 11:39:07

«Я просто хочу снять груз с сердца»;
Добрый день. Так много направлений мыслей в Вашем тексте говорит о проблемах сразу в нескольких направлениях жизни. И подуга... И парень... И друзей нету... И говорить не умею...
Попробуйте определиться, что сейчас волнует Вас более всего. И в том направлении Вам стоит искать пути решения. Так поступают взрослые люди. А Ваш возраст как раз и говорит о том, что вы приближаетесь к взрослой жизни - а это значит уметь/учиться брать на себя ответственность за важные именно для Вас сферы жизни.
И сразу вопрос - за что именно сейчас Вы чувствуете/несёте ответственность в своей жизни? К чему Вы стремитесь? Какие Вы прилагаете усилия?
Когда Вы ответите себе на данные вопросы, все предыдущие сопутствующие непонимания окружающего мира начнут постепенно рассеиваться в вашем сознании.
Берегите себя и действуйте - "само собой" не пройдёт и не наладится...

Доброго дня, Ольго!
По-перше, згодна зі своїми колегами! Кожен докладає своїх важливих знаннь до вирішення Вашого питання. І можливо вже щось відгукнулось в вашій душі. Завжди прислуховуйтесь до себе та шукайте свій шлях. Наші діти - наши вчителі. Будемо вважати, що нам, батькам, повинно вистачити мудрості, рішучості і знаннь.
І шукатимо далі, коли заходимо в глухий кут непорозуміння.
По-друге, судячі з віку дитини, Ваша вагітність припала на війскові події в країні 2014-2015рр. Неможливо відсторонити психіку дитини від новин та відчуттів, які відчуває мати під час вагітності... Пригадайте, як Ви себе почували, які емоції та думки Вас супроводжували?
По-третє - характер дитини вже збудовано, завершальний період вже пройшов, але я більше вважаю, що характер то вроджена риса, а дитина до 5-7 років від батьків (або значущих дорослих поряд) навчається використовувати риси свого характеру в умовах життя.
І головне, не те, що було колись, а як навчити дитину жити успішно в соціумі, в який ми її привели.
Важливо розуміти, що всі ми різні і не завжди співпадаємо з нашими дітьми за уявами та реакціями. Перші 5-7 років дитина вчиться жити в своєму тілі, а от з 7 до 10-12 років (до пубертату) наша задача навчити дитину відповідальності за свої вчинки та дії, навчити її повазі до оточуючих, вдячності і багато чого важливого для її успішного існування. Сильній особистості потрібні особливі вчителі, можливо ваше (його) оточення не розуміє його потреб в досягненнях. Дитина однознанчно лідер. Ваша задача знайти йому вчителя, лідера за його інтересами. Щоб він боровся не з молодшими та слабішими. Можливо йому буде корисні контактний спорт та тренер, який буде контролювати пориви сили та агресії в рамках спорту та досягненнь в колективі рівних йому за можливостями. Під контролем лідера! А Ваша задача залишится допомагати дорослішати безпечно для нього самого та його близьких.
Шукайте секцію. Направляйте силу в працю. Ставте високу планку. Ваша дитина може багато чого досягнути.
Бережіть себе!
Йдіть на свою приватну терапію.
Скоріш за все, у вашій дитини все добре.
Звертайтесь до психолога.
Я теж працюю з подібними випадками.

Добрый день, Лилия.
Во-первых, я согласна с мнением психологов, что уже стараются Вам помочь.
Во-вторых, по запущенности Вашего состояния, потери своих личных границ, незнанию своих личных потребностей. По сути, прямого насилия над своим телом - допущение секса с партнёром, который вас не то чтобы не привлекает, а именно вызывает отвращение - свидетельствует о глубоких психологических провалах в чувстве безопасности, в здоровом отношении к себе и к своим потребностям... Сейчас не так важно найти причины происходящего, сколько важно найти мотивацию, чтобы изменить ваше психологическое состояние.
Первое, что Вам стоит осознать - что "само ничего не наладится". Ваш муж не станет другим человеком. Вы не почувствуете себя счастливой. А жизнь не заиграет новыми красками без перемен. На мой взгляд у Вас очень продавлено чувство безопасности. И Вам предстоит его наращивать шаг за шагом, день за днём, поступком за поступком. А делается это в первую очередь каждым маленьким (или большим) выбором в сторону своих ощущений, желаний и потребностей.
Если Вы не научитесь жить в безопасности, Вам не научиться жить в радости. Это и про уважение к себе. И про заботу о своих детях.
Вам нужно настроиться на работу над собой. На принятие сложных решений. На ответственность за свою жизнь.
И, что на мой взгляд сейчас самое важное, Вам необходимо осознать, что Вы сейчас закладываете модель будущих отношений в семьях своих детей... Вот ровно так, как Вы допускаете отношение (в том числе чувства) к себе, так будут относиться к Вашей дочери. Каждым своим решением Вам нужно осознавать, что Вы формируете будущие события в жизни ваших детей.
Ну и общепонятное - если Вы не проработаете свои проблемы сейчас, их придётся прорабатывать Вашим детям.
Обращайтесь за помощью.
Психолог Вам может помочь пройти этот сложный путь.
Я тоже работаю с подобными случаями.
Берегите себя.

Алекс, здравствуйте!
Прекрасные чувства должны сопровождаться и красивыми поступками и действиями! Без них женщина/девушка никогда не поверит и не поймёт серьёзности Ваших намерений.
С другой стороны чувствуется Ваш страх - страх быть непонятым, страх быть отверженным...
И это нормально! Все мы уязвимы, особенно, когда открываем свои чувства новому человеку. Но и без признаний невозможно построить глубоких доверительных отношений.
С третьей стороны, Вы только в начале своего пути в общении, и чрезмерное давление может отпугнуть потенциального партнёра.
Попробуйте немного снять завышенные ожидания от этого конкретного человека. Предположить, что любые взаимоотношения строятся по определённым правилам. И по сути, в чём-то они напоминают игру - в которой можно выиграть, а можно и проиграть. В которой нужно и можно выстраивать определённые правила, понимать "свои условия игры", которые могут подойти этому партнёру, а могут и не подойти... Но! Этого никогда не поймёшь, пока не вступишь в эту игру.
Желаю Вам удачи!
И, если будет желание дополнительно проработать Ваши сомнения - приглашаю на консультацию.

Доброго дня, Георгію.
Співчуваю Вашій ситуації... Ніхто з нас не хотив би опинитися в подібному положенні. І кожен з нас мав би приймати важливі рішення для збереження себе та своїх близьких. Вам необхідно змінювати напрямок мислення. Ви відповідальні. В першу чергу за себе, та своїх неповнолітніх дітей. І важливіше зараз - що спостерігають Ваші діти. Яку маму... Якого тата... Як бі ви хотіли, щоб вони будували свої відносини в дорослому житті вподальшому? Щоб їх поважали? Чи нехтували їхніми потребами? Щоб їх берегли від дивної поведінки одного із батьків, чи намагались найти виправдання... Щоб їх любили? Чи принижували росказами про інше кохання?
Мені здається, якщо ви щиро для себе дасте відповідь на ці питання, більшість незрозумілих ситуацій та поведінки оточуючих зникнуть в вашому житті.
Бережіть себе! Та своїх дітей - вони Ваше майбутнє.
Зверніться за допомогою до психолога. Він допоможе Вам пройти цей непростий шлях.

Дарина, здравствуйте.
Самым важным для Вас сейчас будет обратиться к психологу. Любому. Пробуйте, ищите своего специалиста. Так как "букет" мыслей в вашей голове слишком запутан.
Берегите себя!

"Але не знаю як, мені прям потрібна існтрукція, яка мені підійде"
Я би вам пропонувала ідти в терапію з психологом і вибудовувати нові моделі побудови відносин з урахуванням Ваших запитів і страхів.
Я теж займаюсь такими випадками.
Запрошую на консультацію )