Психологиня Алевтина Сацик Київ лише онлайн

«КАК ПОНЯТЬ МУЖЧИНУ? СТОИТ ЛИ ДАТЬ ВТОРОЙ ШАНС?»;
Добрый день.
Хорошо, что Вы "выговорились". Мне кажется, если Вы внимательно прочтёте собственное обращение, вы встретите ответы на собственные вопросы.
А сейчас очень важно подумать о Вас и о Вашем будущем, Вашем ребёнке. Сесть и реально решить, что будет хорошо именно для Вас.
Тогда ответы придут сами собой.
Что конкретно держит Вас рядом с этим мужчиной? Что именно Вы так настойчиво компенсируете его присутствием?
Исходить можно из того, какие отношения с отцом сложились у Вас как с первым значимым мужчиной в жизни?
Берегите себя!
И обращайтесь за помощью, если будете чувствовать, что Вы не справляетесь. Ведь теперь Вы в ответе не только за себя, но и за Своего ребёнка.
Я тоже могу помочь Вам в разборе ситуации.
С уважением, Алевтина Сацык.

Доброго дня.
Важкий період для будь якої дитини - перехіднний вік припав на важкі часи в країні... Це безумовно необхідно враховувати. Але, знімати відповідальність з дитини теж дуже безвідповідальна позиція. Людина його віку має мати захоплення, цілі, мети, сподівання... З іншого боку, людина його віку має обов'язки - в навчанні, в допомозі в хатніх справах, в реалізації ваших загальних планів (ремонт, переїзд, допомога родичам).
Проаналізуйте його життя с позиції батьків - чи є в нього відповідальність перед Вами? Чи розуміє він Ваші почуття? Чи розуміє він, що його родина (і обставини, де він мешкає, в тому рахунку і емоційний стан) це теж його відповідальність? Чи доносили Ви йому колись важкість Ваших умов життя? Кількість Ваших зусиль на забезпечення його безпеки та потреб?
Проаналізуйте уважно, чи не занадто ви відгородили реальні обставини життя від його "дитячої психіки". Бо у 15 років вона вже не така і дитяча... Згадайте себе в 10 класі. Нещодавно в цьому віці вже мали фах і створювали родини. Чи залишились (або знайшлись) реальні вчинки, риси характеру та прагнення, за які ви поважаєте його як людину з великої літери? Чи все його життя побудовано на упередженні бажаннь, та невілюванні проблем та відсторонні від "складних" обставин? Якщо Ваша дитина не має сфер відповідальності в реальному житті - в нього не буде ні цілей, ні бажань, ні задоволення, ні поваги до себе. Це все сфери життя, які напрацьовуються працею та знаннями.
Можливо ви занадто "розуміючі батьки", а може і відветро компенсуючі?...
Гарним батькам помилково здається, що якщо ми створемо "ідеальні умови" то всі будуть щасливі та вмотивовані, але, нажаль, до кожного необхідно пидбирати свій шлях.
Я би пропонувала іти на терапію до психолога саме Вам. Бо, скоріш за все, з Вашою дитиною все добре. Але "нецікаво в реальному світі".
В вашому запиті я чую Вашу невдоволенність станом дитини. А його, можливо, все влаштовує.
В терапії з психологом Ви можете почати роботу через аналіз побудови Ваших відосин, шляхом перегляду ваших дій та вчинків. Прийти до сумісних планів та їхню реалізацію. Через здорову мотивацію та досягнення бажаних результатів. Розумна людина завжди чогось прагне. А сумісні зусилля додадуть Вам теми для спілкування, та можливості для поваги.
Бережіть себе. Та звертайтесь до психолога самостійно. Наші діти - то наша відповідальність. "Проблеми" дітей частіше за все починаються з "проблем" їхніх батьків. І якщо ви не вирішете їх у своїй голові, то Ваша дитина буде змушена вподальшому ревально звернутися до психолога за власною потребою...
Я теж працюю з подібними запитами. Запрошую до співпраці.

Відредаговано автором 28-02-2024 11:39:07

«Я просто хочу снять груз с сердца»;
Добрый день. Так много направлений мыслей в Вашем тексте говорит о проблемах сразу в нескольких направлениях жизни. И подуга... И парень... И друзей нету... И говорить не умею...
Попробуйте определиться, что сейчас волнует Вас более всего. И в том направлении Вам стоит искать пути решения. Так поступают взрослые люди. А Ваш возраст как раз и говорит о том, что вы приближаетесь к взрослой жизни - а это значит уметь/учиться брать на себя ответственность за важные именно для Вас сферы жизни.
И сразу вопрос - за что именно сейчас Вы чувствуете/несёте ответственность в своей жизни? К чему Вы стремитесь? Какие Вы прилагаете усилия?
Когда Вы ответите себе на данные вопросы, все предыдущие сопутствующие непонимания окружающего мира начнут постепенно рассеиваться в вашем сознании.
Берегите себя и действуйте - "само собой" не пройдёт и не наладится...

Доброго дня, Ольго!
По-перше, згодна зі своїми колегами! Кожен докладає своїх важливих знаннь до вирішення Вашого питання. І можливо вже щось відгукнулось в вашій душі. Завжди прислуховуйтесь до себе та шукайте свій шлях. Наші діти - наши вчителі. Будемо вважати, що нам, батькам, повинно вистачити мудрості, рішучості і знаннь.
І шукатимо далі, коли заходимо в глухий кут непорозуміння.
По-друге, судячі з віку дитини, Ваша вагітність припала на війскові події в країні 2014-2015рр. Неможливо відсторонити психіку дитини від новин та відчуттів, які відчуває мати під час вагітності... Пригадайте, як Ви себе почували, які емоції та думки Вас супроводжували?
По-третє - характер дитини вже збудовано, завершальний період вже пройшов, але я більше вважаю, що характер то вроджена риса, а дитина до 5-7 років від батьків (або значущих дорослих поряд) навчається використовувати риси свого характеру в умовах життя.
І головне, не те, що було колись, а як навчити дитину жити успішно в соціумі, в який ми її привели.
Важливо розуміти, що всі ми різні і не завжди співпадаємо з нашими дітьми за уявами та реакціями. Перші 5-7 років дитина вчиться жити в своєму тілі, а от з 7 до 10-12 років (до пубертату) наша задача навчити дитину відповідальності за свої вчинки та дії, навчити її повазі до оточуючих, вдячності і багато чого важливого для її успішного існування. Сильній особистості потрібні особливі вчителі, можливо ваше (його) оточення не розуміє його потреб в досягненнях. Дитина однознанчно лідер. Ваша задача знайти йому вчителя, лідера за його інтересами. Щоб він боровся не з молодшими та слабішими. Можливо йому буде корисні контактний спорт та тренер, який буде контролювати пориви сили та агресії в рамках спорту та досягненнь в колективі рівних йому за можливостями. Під контролем лідера! А Ваша задача залишится допомагати дорослішати безпечно для нього самого та його близьких.
Шукайте секцію. Направляйте силу в працю. Ставте високу планку. Ваша дитина може багато чого досягнути.
Бережіть себе!
Йдіть на свою приватну терапію.
Скоріш за все, у вашій дитини все добре.
Звертайтесь до психолога.
Я теж працюю з подібними випадками.

Добрый день, Лилия.
Во-первых, я согласна с мнением психологов, что уже стараются Вам помочь.
Во-вторых, по запущенности Вашего состояния, потери своих личных границ, незнанию своих личных потребностей. По сути, прямого насилия над своим телом - допущение секса с партнёром, который вас не то чтобы не привлекает, а именно вызывает отвращение - свидетельствует о глубоких психологических провалах в чувстве безопасности, в здоровом отношении к себе и к своим потребностям... Сейчас не так важно найти причины происходящего, сколько важно найти мотивацию, чтобы изменить ваше психологическое состояние.
Первое, что Вам стоит осознать - что "само ничего не наладится". Ваш муж не станет другим человеком. Вы не почувствуете себя счастливой. А жизнь не заиграет новыми красками без перемен. На мой взгляд у Вас очень продавлено чувство безопасности. И Вам предстоит его наращивать шаг за шагом, день за днём, поступком за поступком. А делается это в первую очередь каждым маленьким (или большим) выбором в сторону своих ощущений, желаний и потребностей.
Если Вы не научитесь жить в безопасности, Вам не научиться жить в радости. Это и про уважение к себе. И про заботу о своих детях.
Вам нужно настроиться на работу над собой. На принятие сложных решений. На ответственность за свою жизнь.
И, что на мой взгляд сейчас самое важное, Вам необходимо осознать, что Вы сейчас закладываете модель будущих отношений в семьях своих детей... Вот ровно так, как Вы допускаете отношение (в том числе чувства) к себе, так будут относиться к Вашей дочери. Каждым своим решением Вам нужно осознавать, что Вы формируете будущие события в жизни ваших детей.
Ну и общепонятное - если Вы не проработаете свои проблемы сейчас, их придётся прорабатывать Вашим детям.
Обращайтесь за помощью.
Психолог Вам может помочь пройти этот сложный путь.
Я тоже работаю с подобными случаями.
Берегите себя.

Алекс, здравствуйте!
Прекрасные чувства должны сопровождаться и красивыми поступками и действиями! Без них женщина/девушка никогда не поверит и не поймёт серьёзности Ваших намерений.
С другой стороны чувствуется Ваш страх - страх быть непонятым, страх быть отверженным...
И это нормально! Все мы уязвимы, особенно, когда открываем свои чувства новому человеку. Но и без признаний невозможно построить глубоких доверительных отношений.
С третьей стороны, Вы только в начале своего пути в общении, и чрезмерное давление может отпугнуть потенциального партнёра.
Попробуйте немного снять завышенные ожидания от этого конкретного человека. Предположить, что любые взаимоотношения строятся по определённым правилам. И по сути, в чём-то они напоминают игру - в которой можно выиграть, а можно и проиграть. В которой нужно и можно выстраивать определённые правила, понимать "свои условия игры", которые могут подойти этому партнёру, а могут и не подойти... Но! Этого никогда не поймёшь, пока не вступишь в эту игру.
Желаю Вам удачи!
И, если будет желание дополнительно проработать Ваши сомнения - приглашаю на консультацию.

Доброго дня, Георгію.
Співчуваю Вашій ситуації... Ніхто з нас не хотив би опинитися в подібному положенні. І кожен з нас мав би приймати важливі рішення для збереження себе та своїх близьких. Вам необхідно змінювати напрямок мислення. Ви відповідальні. В першу чергу за себе, та своїх неповнолітніх дітей. І важливіше зараз - що спостерігають Ваші діти. Яку маму... Якого тата... Як бі ви хотіли, щоб вони будували свої відносини в дорослому житті вподальшому? Щоб їх поважали? Чи нехтували їхніми потребами? Щоб їх берегли від дивної поведінки одного із батьків, чи намагались найти виправдання... Щоб їх любили? Чи принижували росказами про інше кохання?
Мені здається, якщо ви щиро для себе дасте відповідь на ці питання, більшість незрозумілих ситуацій та поведінки оточуючих зникнуть в вашому житті.
Бережіть себе! Та своїх дітей - вони Ваше майбутнє.
Зверніться за допомогою до психолога. Він допоможе Вам пройти цей непростий шлях.

Дарина, здравствуйте.
Самым важным для Вас сейчас будет обратиться к психологу. Любому. Пробуйте, ищите своего специалиста. Так как "букет" мыслей в вашей голове слишком запутан.
Берегите себя!

"Але не знаю як, мені прям потрібна існтрукція, яка мені підійде"
Я би вам пропонувала ідти в терапію з психологом і вибудовувати нові моделі побудови відносин з урахуванням Ваших запитів і страхів.
Я теж займаюсь такими випадками.
Запрошую на консультацію )

Мені здається, багато відповідей саме в ваших питаннях і коментарях:
"він не готовий обсуждати більш близькі теми хто що хоче))) А почати самій, може його злякати"

Злякати чоловіка своїми поглядами на майбутнє... варіантів продовження виразу багато, але тут більш не про налякати його, а про свої особисті страхи - наприклад, загубити його як потенційного партнера на майбутнє. І Вам необхідно вирішити для себе, що для Вас важливіше, налякати потенційного партнера (по суті ще нікого для вас) питанням та отримати неприємну відповідь. Зробити здорові для себе висновки і піти жити далі власним життям, шукати партнера за своїми потребами. Чи витратити ще декілька років на очикування результату, до якого він був непридатний, можливо, з самого початку...
Ось тут починається головніше - про екологічне відношення до себе та до свого життя...
Вирішувати тільки Вам.

"так, в нас сходяться плани з розмови, я його не допитувала, але він сам казав"

Справа в тому, що казати то більш жіноча позиція, чого вона хоче, як вона це бачить і т.і. А от позиція чоловіка то більше робити. І ваша частина гри - більше говорити, та дивитись на реакцію. Якщо людина нічого не робить, то він не налаштован на відносини саме зараз, а можливо саме з вами. Можливо, ви залишитесь друзями. Можливо, це найбільше, що він може Вам запропонувати. А ще, іноді гарний друг - краще поганого коханця. І цю історію можна продовжити з іншим поглядом на ваші відносини.

Доброго дня! Уважно прочла Ваше звернення і поради наших чудових психологів, доречі, підтримую і згодна з попередніми коментарями.
Але маю своє доповнення до погляду на вирішення питання - зрозуміло, що тема важлива, будування стосунків, від того залежить багато чого - і впевненність в собі, і будування ідеальної картини майдутньго, і ще багато чого... Але я пропоную всеж таки знімати відсоток навантаження саме на конкретну людину, поки вона не проявить себе більш відповідально і конкретно. Ваша картина майбутнього достатньо явно прописана, але саме ця людина може не підходити до її реализації.
По великому рахунку, будування стосунків можна дорівнювати до типу гри за певними правилами. І поки ви не прийшли до певного результата - по типу конкретних уяв Вашого майбутнього спільного існування, або планів на фінансові витрати і таке інше - по суті саме ця людина не підходить до вашої "гри". І тягнути її штучно це малорезультативна праця, але сильно затратна.
Є варіант шукати іншого партнера для спроби будування гри за вашими правилами. Проявляти свої правила на початку "гри" - казати, для чого ви шукаєте партнера, як ви бачите своє майбутнє. І ось тут вже оруєнтуватися за реацкцією - якщо людина не виявляє ознак згоди та підтримки, робити висновки і переходити далі... А коли ви відчуєте співпадіння - бажання до дії, сумісні плани, реальні шляхи до їхньої реалізації - тоді певно можна казати про подальше будування стосункуів.
Бажаю Вам успіхів і поваги до себе!

Добрый день, Владислав.
Вы явно вступаете во взрослую жизнь с самостоятельными целями и планами, и с этим явно возникает проблема. Суть в том, что во взрослой жизни вы самостоятельно должны выстраивать свою жизнь. Вы должны научиться брать на себя ответственность за своё настроение и состояние. Окружающие, в том числе друзья или родители, могут Вам в этом помогать, а могут даже мешать. Но ключевое понятие в этом "могут". Никто не обязан создавать Вам особенный интересный образ жизни. Вы должны самостоятельно ставить себе цели, искать новые пути реализации, обновлять своё окружение.
На данном этапе Ваша жизнь выглядит бесцельной - оттого и безжизненной и неинтересной.
В первую очередь попробуйте поменять образ жизни. Добавить в распорядок дня обязательный спорт (пробежки, силовые нагрузки), обязательно добавьте прогулки на свежем воздухе. Добавьте себе физические дела по дому - уборка, приготовить еду, сходить за покупками. Вам нужно не искать одобрения со стороны, а реально делать что-то полезное для себя и своих близких. Только тогда у вас появится ощущение реализованности, появятся новые темы для рассуждений, появятся новые стремления.
И обязательно добавьте чтение литературы - развитие личности идёт через обновление информационного поля. А если ничего не менять - ничего не изменится. Классики и новые авторы вам в помощь.
А на данном этапе, судя по всему, вы не интересны даже сами себе.
Берегите себя! И меняйте свой образ жизни.

Доброго дня. Нажаль, ніхто з нас не застрахован від хвороб та передчасної втрати близьких. Вам потрібна допомога. Насправді всі навчальні заклади мають психолога в штаті навіть онлайн. Зверніться до класного керівника з цим питанням. І обов'язково спробуйте донести важливість необхідності професийної допомоги вам саме зараз максимально близькій людині - мамі.
Бережіть себе!

Здравствуйте, Лара.
По большому счёту, на данном этапе жизни Ваш партнёр не даёт Вам эмоциональной поддержки, не проявляет физического участия в вашей жизни. Для здоровой психики это был бы знак, что в реальности партнёр не дорожит Вами, не смотря на его слова. К сожалению, в Вашем обращении ощущается потенциальная тяга к зависимым отношениям. Вы ищете подтверждения того, чего в реальности нету.
При всём Вашем желании сохранить данные отношения, совет психолога будет про заботу о вас - про выстраивание Ваших границ, про уважение, про бережность.
Терапия с психологом помогла бы вам выстроить свои границы более здоровым образом.
Берегите себя!